Ухвала

від 22.04.2024 по справі 522/5937/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

22.04.2024

Справа № 522/5937/23

Провадження по справі № 1-кп/522/1827/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Приморського районного суду № 131 в об`єднаному провадженні (№522/5937/23) у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162510000373 від 16.03.2023 року, №12023163520000238 від 21.04.2023 року, №42023163030000025 від 01.05.2023 року та №12023163520000638 від 01.12.2023 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ст. 126-1, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженніПриморського районногосуду м.Одеси перебуваєна розглядіоб`єднане кримінальнепровадження (№522/5937/23)у кримінальнихпровадженнях,внесених доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023162510000373від 16.03.2023року,№12023163520000238від 21.04.2023року,№42023163030000025від 01.05.2023року та№12023163520000638від 01.12.2023року стосовно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ст. 126-1, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України .

Від прокурора надійшло клопотання про застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначенням розміру застави, строком на 60 днів.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, посилаючись на невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 184 КПК України та необґрунтованістю зазначених у ньому ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно довимог ст.178КПК Українипри вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу,крім наявностіризиків,зазначених уст.177КПК України,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: 1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; 3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; 5)наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого; 7)майновий станпідозрюваного,обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; 10)наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; 11)розмір майновоїшкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється,обвинувачується особа,а такожвагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу,повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.

Суд вважає недостатніми для відмови у задоволенні вищезазначеного клопотання прокурора доводи сторони захисту щодо його невідповідності вимогам ст. 184 КПК України, з урахуванням перебування даного кримінального провадження на підготовчій стадії судового розгляду, та того, що у суду у розпорядженні перебуває обвинувальний акт, в якому міститься формулювання обвинувачення, що дає суду змогу бути обізнаним в тому, у вчиненні якого кримінального провадження дана особа обвинувачується та за яких фактичних обставин та яким чином органом досудового розслідування кваліфіковано інкриміновані їй дії.

Крім того, зазначені в клопотанні прокурора ризики, передбачені п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими та доведеними, що дає суду підстави для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з такого.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого: ч. 1 ст. 115 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; ст. 126-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення економічного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи; ч. 4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; ч. 4 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в період воєнного стану.

Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, зареєстрований в Дніпропетровській області, без постійного мешкання на території м. Одеса та Одеської області, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, в силу ст. 89 КК України судимостей не має.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість та кількість епізодів кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , санкція найбільш тяжкого з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, тому, на думку суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, доведений, оскільки останній офіційно не працевлаштований та немає постійного джерела доходу.

Окремо слід зазначити, що обвинувачений, перебуваючи під домашнім арештом у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до суду жодного разу не з`явися за викликом, у результаті чого був оголошений у розшук.

За час перебування останнього у розшуку до суду надійшло ще два обвинувальних акти, згідно яких останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 та ч. 4 ст. 186 КК України.

Крім того, після розшуку обвинуваченого ОСОБА_3 , останній знову неодноразово не з`являвся в судові засідання, поки його не було взято під варту за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні чотирьох епізодів кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжким, в результаті якого спричинено смерть людини, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Крім того, враховуючи п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, одне з кримінальних правопорушень, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , спричинило загибель людини, тому при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду застосування більш м`якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.110,132,176,177,178,183,194,199,331,372,376КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 22.04.2024 року, який діє до 20.06.2024 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, з моменту вручення її копії.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси ОСОБА_6