Рішення

від 16.04.2024 по справі 522/6331/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6331/23

Провадження 2/522/174/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

16 квітня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Звонецької І.М.,

розглянувши у загальному позовному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

В С Т А Н О В И В:

03.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належить кімната АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 в 2020 році було незаконно захоплено частину площі загального користування за адресою: АДРЕСА_2 , а саме частину коридору та підсобне приміщення та кабінет (приміщення 4, 5, 6), після чого було здійснено незаконне перепланування захопленої площі із номером 6а. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також відповіді Приморської районної адміністрації, ОСОБА_2 не є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . Такими незаконними діями відповідач здійснює перешкоди у користуванні належним позивачу майном, адже вказані приміщення загального користування, є спільною власністю усіх мешканців гуртожитку. На підставі відмови ОСОБА_2 у врегулюванні спору досудовим шляхом, ОСОБА_1 був вимушений звернутись до Приморського районного суду м. Одеси з даною позовною заявою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року провадження по справі відкрито у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2023 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та перейти до розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року вирішено повернутися до підготовчого судового засідання.

08.01.2024 року до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, зобов`язавши ОСОБА_2 , звільнити безпідставно та незаконно зайняті площі, відведені для загального користування.

08.01.2024 року представником ОСОБА_2 до Приморського районного суду м. Одеси було направлено відзив на позовну заяву у якому сторона відповідача зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вказаного приміщення, окрім того, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа з аналогічними підставами для звернення до суду, щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, а в постанові Одеського апеляційного суду, було встановлено факт, що ОСОБА_2 є законним власником квартири ; АДРЕСА_4 . Відповідач зазначає, що право власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомості витікає з чинного договору купівлі-продажу, тобто є правомірним, та окрім того, позивачем не надано підтвердження обмеження ОСОБА_1 у доступі до належної останньому квартири. За таких обставин, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2024 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та перейти до розгляду справи по суті.

У судове засідання призначене на 16.04.2024 року учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від сторони позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконання рішення виконавчого комітету ОМР від 12.12.2013 року № 2483-VI відповідно до акту приймання-передачі від 12.12.2013 року у комунальну власність територіальної громади м. Одеси було передано гуртожиток, належний державному підприємству «Одеська залізниця» за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 13-а.

ОСОБА_1 відповідно до витягу № 36400317 від 17.04.2015 року належить житлове приміщення кімната АДРЕСА_1 .

19.10.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_4 а посвідчений державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори, № 4-1708.

Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.09.2019 року ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 купив нерухоме майно квартиру під АДРЕСА_4 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 179919271 від 05.09.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 .

Як зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві в 2020 році невідомою особою було незаконно захоплено частину площі загального користування за адресою: АДРЕСА_2 , а саме частину коридору, кабінет та підсобного приміщення (№4, №5, №6).

Шляхом звернення ОСОБА_1 до адміністрації ЖКС, на балансі якого перебуває вказаний будинок, останнім була отримана інформація, що незаконні захоплені приміщення належить ОСОБА_2 .

Відповідно до технічних паспортів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , від 05.08.2009 р. та від 06.05.2014 р. кімната № 6 на першому поверсі значиться як кабінет, кімнати № 4 та № 5 як коридор та кладова.

Відповідно до відповідей Прокуратури Приморського району м. Одеси від 11.07.2014 р. та від 21.08.2014 р. розпорядження, щодо зміни функціонального призначення нежитлових приміщень №№ 4, 5, 6, 13 у зазначеному гуртожитку Приморською Районною адміністрацією Одеської міської ради не приймались.

Відповідно до п. 3 ст. 1-1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», власники житлових і нежитлових приміщень у гуртожитках є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням гуртожитку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку.

Судам слід звертати увагу, що переліки допоміжних приміщень, закріплені у ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та у ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", не є вичерпним.

Крім того, чітких критеріїв для розмежування допоміжних приміщень та інших нежилих приміщень, які можуть бути предметом цивільно-правових угод і передаватись у власність чи інше право користування, законодавцем також не визначено.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 6 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов`язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.

Аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частиною першою статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюють Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, на відміну від права спільної часткової власності, учасник якої наділений правом вимагати виділення йому в натурі частини майна у володіння та користування (частини друга - четверта статті 358 ЦК України), а також самостійно розпоряджатися своєю часткою (стаття 361 ЦК України).

Однак співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою.

Статтею 18 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане: забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам; звітувати загальним зборам про виконання кошторису об`єднання за рік; забезпечувати виконання вимог статуту об`єднання; виконувати свої договірні зобов`язання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками; у випадках, передбачених законодавством, статутом об`єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами. Виконання зобов`язань об`єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об`єднання.

У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотримання встановленого законом порядку, в тому числі за згодою осіб, які володіють цим приміщенням.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-530цс16.

Відповідно до витягу з ЄРДР, 24.07.2018 р. Шевченківським ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було зареєстровано КП № 12018161500001997 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, відомості про яке внесені на підставі заяви мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , з приводу того, що невідомі особи змінивши замки у приміщенні загального користування гуртожитку, розташованого на першому поверсі за № НОМЕР_1 , № 5 та № 6, пред`явили посадовим особам рішення Приморського районного суду м. Одеси про право власності на вказане майно.

З наявного в матеріалах справи витягу з ЄРДР, та факту звернення мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що перепланування приміщення спільної сумісної власності здійснено без згоди осіб, які володіють цим приміщенням, зокрема без згоди мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Акту Обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 31.01.2024 за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі будівлі гуртожитку (приміщення №№ НОМЕР_1 , 5, 6 відповідно до технічного паспорту № б/н від 05.08.2009 року, пред`явленого заявником) знаходяться приміщення, доступ до яких на момент обстеження відсутній. Відповідно до Реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація, щодо реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та/або засвідчують прийняття до експлуатації закінченої будівництвом об`єкту за даною адресою.

Відповідно до Висновку комісії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб про порушення суб?єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №763 від 31.01.2024 року комісія вирішила: за результатом голосування ( ОСОБА_5 - «за проведення», ОСОБА_6 - «за проведення», ОСОБА_7 - «за проведення») наявні рекомендації щодо обґрунтованості позапланової перевірки та необхідності її проведення на підставі звернення (від 25.01.2024 вх. № 01-3/32-Г) адвоката Петруши О.К. в інтересах Громадського об`єднання (фізичних осіб) "Гуртожиток 13-А" про порушення суб?єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлові приміщення №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 , у зв?язку з наявністю загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров?я людини, зазначеної заявниками.

На підставі викладеного, суд відхиляє твердження сторони відповідача про відсутність порушення прав мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, як було встановлено судом, 19.10.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_4 а посвідчений державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори, № 4-1708.

Відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.09.2019 року ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 купив нерухоме майно квартиру під АДРЕСА_4 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 179919271 від 05.09.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Відповідно до п. 6. Постанови КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до відповіді Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР від 15.05.2020 за № вх.3194-20 згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяв про державну реєстрацію речових прав на квартиру АДРЕСА_4 від громадянина ОСОБА_2 не надходило. Крім того, відповідно до відомостей журналу реєстрації вхідних документів від органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб, документів від правоохоронних органів, судових, податкових органів, нотаріусів, заяв на державну реєстрацію управління та журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян управління, жодних заяв та звернень від громадянина ОСОБА_2 щодо державної реєстрації речових прав на вищезазначену квартиру, на адресу управління не надходило.

Приморською районною адміністрацією ОМР 27.05.2020 року було надано відповідь на адвокатський запит адвоката Врони А.В., відповідно до якої, відділом по роботі звернень громадян,. заяв від фізичних осіб до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з питання отримання у користування квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 , не зареєстровано.

Суд також звертає увагу, що КП «Право» у відповіді від 27.06.2022 року повідомлено, щодо наявності в АДРЕСА_2 , що рішенням ОМР від 09.11.2005 року № 4858-IV затверджено найменування вулиці вулиця Гагаріна.

Таким чином, ОСОБА_2 на праві власності належить саме нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 , однак фактично, ОСОБА_2 без належних правових підстав, незаконно зайняті приміщення за іншою адресою: АДРЕСА_3 .

В матеріалах справи, міститься рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2004 року по справі №2-2901/2004, щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_4 , однак, згідно відповіді Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2022 р. під час перевірки обліково-статистичних карток по цивільним справам за 2004 рік та цивільних справ, що зберігаються в архіві суду встановлено, що за цивільною справою під номером № 2-2901/2004 зареєстровані інші сторони.

Даний факт також підтверджується копією рішення від 09.04.2004 р. по справі № 2-2901/2004 з якого вбачаються зовсім інші сторони та інший предмет спору.

З даного факту підробки рішення, Слідчим відділенням Шевченківського ВП Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018161500001997.

Щодо посилання сторони відповідача на іншу цивільну справу з аналогічних підстав та схожого предмету позову.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява має містити, зокрема: підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 522/11264/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Плигіної Жанни Олександрівни, ОСОБА_4 , третя особа Одеська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна з незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У зазначеній справі предметом позову є: визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, витребування майна з незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Однак у розглядуваній справі зовсім відмінний предмет позову, а саме: звільнення безпідставно та незаконно зайнятої площі, відведеної для загального користування.

Аналізуючи положення ч. 3 ст. 175 ЦПК України можна дійти висновку, що обов`язковою є не лише ті самі підстави позову та суб`єктний склад, а й ідентичність предмету позову, що відсутнє у справах № 522/11264/20 та № 522/6331/23.

Щодо посилання на надану стороною відповідача постанову Одеського апеляційного суду, слід зазначити наступне.

Як вказано відповідачем у відзиві Одеський апеляційний суд в постанові від 14.09.2023 року встановив преюдиційний факт, що ОСОБА_2 є законним власником квартири АДРЕСА_4 .

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Позивачем у позовній заяві не оспорюється право власності ОСОБА_2 зокрема на квартиру АДРЕСА_4 , однак, як вже було встановлено судом, відповідач незаконно займає приміщення саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно ч.1-2ст.77ЦПК України належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За нормою ч. 1 ст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80.достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України відповідно до п. 1 розділу XI якої, копії судових рішень видаються особам, які відповідно до чинного законодавства мають право на їх одержання.

Учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення вручаються негайно після проголошення такого рішення, під розписку безпосередньо в суді.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає копії електронних примірників судових рішень у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копія судового рішення в електронній формі надсилається в порядку, передбаченому процесуальними кодексами, з дотриманням вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до п. 3 розділу XI Інструкції копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.

У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається.

На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.

Згідно до п. 4 розділу XI Інструкції копії судових рішень, що набрали законної сили або підлягають негайному виконанню повинні бути прошиті, пронумеровані, засвідчені та скріплені відповідною печаткою суду.

Однак, відповідачем до відзиву долучено роздруківку постанови Одеського апеляційного суду від 14.09.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якої неможливо встановити адреси та прізвища зазначені судом у постанові, тож такий доказ не відповідає вимогам встановленим чинним ЦПК України та встановленим до копії судового рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо звільнення ОСОБА_2 безпідставно та незаконно зайнятої площі, відведеної для загального користування.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 звільнити безпідставно та незаконно зайняті площі відведені для загального користування: кімнати № 4 (коридор), №5 (кладова) та № 6 (кабінет), у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 26.04.2024 року.

Суддя А.В. Науменко

16.04.24