Рішення

від 17.04.2024 по справі 513/742/20

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/742/20

Провадження № 2/513/4/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., представника позивача адвоката Кочурова А.О., представника відповідача адвоката Гамей В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кочурова Андрія Олександровича до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сергіївка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області Година (Кузмичьова) Дар`я Миколаївна, про визнання недійсним договору оренди землі з припиненням права оренди, витребування земельної ділянки та стягнення упущеної вигоди,

У С Т А Н О В И В:

представник орендодавця ОСОБА_1 - адвокат Кочуров А.О. звернувся до суду з позовною заявою до орендаря Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сергіївка" (далі СВК "Сергіївка"), в якій просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 09.10.2015 року, укладений між СВК "Сергіївка" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4,24 га, кадастровий номер 5124586200:01:001:0125, розташованої на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 ), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 20747014 від 29.05.2017 року; витребувати вказану земельну ділянку з чужого незаконного володіння СВК "Сергіївка" на користь законного власника ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 265424,07 гривень, судовий збір у розмірі 4810,16 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., та інші понесені позивачем судові витрати

Позовні вимоги обґрунтував тим, що до кінця 2015 року позивач мав договірні відносини з відповідачем щодо оренди належної позивачу вказаної земельної ділянки. Після закінчення терміну оренди позивач не мав наміру продовжувати надання в оренду спірної земельної ділянки, тому наприкінці 2015 року звернувся до відповідача з усною заявою про повернення йому земельної ділянки в натурі для самостійної обробки. Відповідач не відреагував і не повернув земельну ділянку в натурі.

У жовтні 2019 року від працівників СВК "Сергіївка" позивач дізнався, що нібито 09.10.2015 року ним підписано договір оренди належної йому земельної ділянки та йому надали примірник цього договору, витяг з державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права від 02.06.2017 року та примірник акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 09.10.2015 року. На підставі договору оренди б/н від 19.10.2015 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 5124586200:01:001:0125 за рішенням державного реєстратора Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області Кузьмичової Д.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35516923 від 02.06.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право оренди СВК "Сергіївка".

23 липня 2020 року представник орендодавця звернувся до орендаря в вимогою про припинення будь-якого використання земельної ділянки та її повернення в натурі. У відповіді від 10.08.2020 року орендар відмовився виконувати вимогу позивача.

Зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 09.10.2015 року та акт приймання - передачі орендодавець не підписував та не мав наміру передавати орендарю свою земельну ділянку, тобто відсутнє волевиявлення орендодавця на укладення оспорюваного договору оренди землі, тому просив суд визнати договір оренди землі недійсним та припинити право оренди, яке зареєстроване на підставі цього договору. Відповідач продовжує користування майном позивача, що є підставою для витребування з чужого незаконного володіння відповідача земельної ділянки, що є приватною власністю позивача. Позивач не отримував від відповідача орендної плати за використання земельної ділянки та вважає таке використання безпідставним та неправомірним.

Протиправним користуванням майном позивача відповідач завдав збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 09.10.2015 по 09.10.2019 року, а саме не доотримано зернових та зернобобових культур з належної позивачу земельної ділянки, які безпідставно використовує ОСОБА_2 " в грошовому еквіваленті 265424,07 грн.

19 жовтня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, що у 2015 році позивач звернувся до СВК "Сергіївка" за отриманням орендної плати та йому повідомлено, що термін оренди його земельної ділянки закінчується та запропоновано укласти новий договір оренди землі. Позивач забрав для ознайомлення договір оренди землі, який через декілька днів повернув підписаний. 09.10.2015 р. між позивачем та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124586200:01:001:0125. Між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір зареєстрований в установленому порядку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та СВК "Сергіївка" користується земельною ділянкою позивача на законних підставах. Позивач отримував орендну плату в 2016 році та в подальшому. Позивач не довів факту заподіяння відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди.

У доповненні до відзиву представник відповідача адвокат Пахомов К.Ю. зазначив, що спірні договори оренди землі є укладеними на підставі волевиявлення обох сторін правочину, виконувалися сторонами і продовжують виконуватися позивачем, який отримував за договором орендну плату. З наявних в матеріалах справи двох висновків експертів вбачається, що експерти дослідили одній й ті ж самі матеріали та дійшли висновків, які суперечать один одному. Протилежність висновків експертизи, проведеної Одеським НДІСЕ висновок від 12.03.2021 № 20-7314 (а.с.85-89), експерт ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" пояснив різною оцінкою виявлених збіжних та розбіжних почеркових ознак, що на думку представника відповідача є досить незрозумілим та неповним поясненням протилежних висновків при дослідженні одних й тих самих матеріалів і викликає сумніви у правильності експертного висновку № 9785 від 25.08.2021 (а.с.129-136).

Від третьої особи державного реєстратора Сергіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Година (Кузьмичьової) Д.М. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому зазначила, що договір оренди землі б/н від 09.10.2015 року, укладений між СВК "Сергіївка" та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 4,24 га, з кадастровим номером 5124586200:01:001:0125 зареєстрований без жодних порушень зі сторони державного реєстратора та повідомила, що 23 вересня 2017 року ОСОБА_4 уклала шлюб та змінила прізвище на Година (т.1 а.с. 46), на підтвердження надала копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.57- 58).

Ухвалою Саратського районного суду від 07 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т.1 а.с.40).

Ухвалою від 18 листопада 2020 року суд задовольнив клопотання представника позивача та призначив судово-почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено (т.1 а.с.61-62).

Ухвалою суду від 16 січня 2021 року провадження у справі було поновлено для розгляду клопотання експерта (т.1 а.с.68).

Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т.1 а.с.81).

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року провадження у справі поновлено, оскільки 08 квітня 2021 року до суду надійшов висновок експерта № 20-7314 від 12.03.2021 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.1 а.с.94).

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року за клопотанням представника позивача у справі призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" (т.1 а.с.121-122).

06 вересня 2021 року до суду надійшов висновок експерта № 9785 від 25 серпня 2021 року ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" та ухвалою суду від 14 вересня 2021 року провадження у справі поновлено (т.1 а.с.145).

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року провадження справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору оренди недійсним ( т.1 а.с.225-226).

Ухвалою суду від 03 березня 2023 року провадження у справі було поновлено (т.1 а.с.230).

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року за клопотанням представника відповідача була призначена повторна судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т.2 а.с.22-23).

Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року провадження у справі поновлено для розгляду клопотання експерта (т.2 а.с.34).

Ухвалою суду від 12 жовтня 2023 року клопотання експерта задоволено частково. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т.2 а.с.91-92).

Ухвалою суду від 11 грудня 2023 року провадження у справі було поновлено, оскільки до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 25.11.2-23 № СЕ-19/116-23/20220-ПЧ ( т.2 а.с.113).

Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті (т.2 а.с.128).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на те, що договір оренди землі з СВК "Сергіївка" від 09.10.2015 року він не підписував, про існування договору дізнався весною 2019 року. Його не влаштовували умови договору оренди від 09.10.2015 року, оскільки вони є невигідними для нього, тому він попередив СВК "Сергіївка", що не буде укладати договір оренди землі.

Представник позивача адвокат Кочуров А.О. позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Вважає, що відмова в позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є формальним підходом і фактично самоусуненням від виконання завдань цивільного судочинства - розгляду справи та захисту порушених прав.

Представник відповідача адвокат Гамей В.В. проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що обрані позивачем способи захисту порушеного права є неефективними та такими, що не відповідають загальним засадам (принципам ) цивільного права та судочинства.

Згідно показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 вона з 2012 року працює бухгалтером СВК "Сергіївка". З 2013 по 2016 рік вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною. У цей період оформленням договорів оренди землі між СВК "Сергіївка" та власниками земельних ділянок на території Сергіївської сільської ради займалась ОСОБА_6 . Після виходу з відпустки вона подавала державному реєстратору документи на реєстрацію договорів оренди землі, укладених СВК "Сергіївка" з власниками земельних ділянок. З накладних на видачу орендної плати їй відомо, що ОСОБА_1 отримував оренду плату від СВК "Сергіївка", у тому числі за 2020, 2021 рік.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює у СВК "Сергївка". У 2015 році вона займалась оформленням договорів оренди землі між СВК "Сергіївка" та власниками земельних ділянок. У 2015 році, точніше дату назвати не може, до неї в кабінет, розташований на другому поверсі в приміщенні контори СВК "Сергївка" приходив ОСОБА_1 , ознайомлювався з проектом договору оренди та здається підписував його. Цей договір був зареєстрований пізніше, тому що була велика черга до державного реєстратора. У 2017 році вона вже не займалась оформленням договорів оренди землі, укладених СВК "Сергіївка".

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що з березня 2015 року вона проживає разом з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, а 09.01.2024 вони зареєстрували шлюб. Їй нічого не відомо про укладання ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з СВК "Сергіївка", як і про отримання ним орендної плати.

Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За положеннями частини 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями частини 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД № 091377, виданого на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації №200/А-04 від 22.03.2004, орендодавець ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,24 га, кадастровий номер 5124586200:01:001:0125, розташованої на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 ), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.14).

09 жовтня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СВК "Сергіївка" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,24 га, кадастровий номер 5124586200:01:001:0125, розташованої на території Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області. Згідно з пунктами 8, 9 договору, строк його дії 10 років, орендна плата вноситься орендарем у формі натуроплати: 2500 кг зерна, 10 кг олії, 10 кг крупи (т.1 а.с. 15-16).

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта земельної ділянки в оренду від 09 жовтня 2015 року, орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар СВК "Сергіївка" прийняв в оренду земельну ділянку, розташовану на території Сергіївської сільської ради площею 4.24 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5124586200:01:001:0125 (т.1 а.с.18).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1 а.с.17) встановлено, що 29.05.2017 року державним реєстратором Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області Кузмичьовою Дар`єю Миколаївною було зареєстровано речове право оренди земельної ділянки (номер запису: 20747014), підставою виникнення якого є договір оренди землі б/н від 09.10.2015 року між СВК "Сергіївка" та ОСОБА_1 . Строк дії: 10 років. Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 4,2368 га, кадастровий номер 5124586200:01:001:0125, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: АДРЕСА_1 .

За висновком експерта № 20-7314 судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2021 року, проведеного судовим експертом лабораторії почеркознавчих досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, вирішити питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у вигляді запису його прізвища у наданих на експертизу двох примірниках договору оренди землі б/н від 09.10.2015, укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Сергіївка" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4,24 га з кадастровим номером 5124586200:01:001:0125, розміщені зі зворотної сторони другого аркушу у розділах «Підписи сторін» в графах "Орендодавець", самим ОСОБА_1 або іншою особою, не виявилося можливим з причин, наведених у п.1 Дослідницької частини висновку. Свій висновок експерт обгрунтував тим, що оцінка результатів дослідження дозволяє констатувати, що збіжні ознаки хоч і чисельні, але більшість з них малоінформативні, тобто часто зутрічаються у почерках (підписах) різних осіб, ряд з них носить приблизний характер, тому їх недостатньо для позитивного висновку про виконання досліджуваних підписів самим ОСОБА_1 . В свою чергу, виявлені розбіжності не вдалося оцінити однозначно, а саме, чи вони є варіантами ознак його почерку, у тому числі підписного, які не проявилися у наданому порівняльному матеріалі (судом надано тільки два вільних зразка підпису (буквена-штрихова транскрипція) і експериментальні зразки почерку в підпису ОСОБА_1 та запропоновано вирішення питань Ухвали у межах наданого порівняльного матеріалу) або ці ознаки можуть свідчити про виконання досліджуваних підписів іншою особою (особами) з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 (т.1 а.с.85-91).

Повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 25.11.2023 № СЕ-19/116-23/20220-ПЧ судового експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України обґрунтовано тим, що під час попереднього дослідження було встановлено, що зразки, які були надані у якості порівняльного матеріалу ОСОБА_1 не відповідають вимогам Методики судово-почеркознавчої експертизи (загальна частина) (р/код НОМЕР_4 у Реєстрі Методики проведення експертиз). Експерту не були надані вільні зразки почерку ОСОБА_1 у вигляді написання " ОСОБА_8 ", виконаних у документах, максимально наближених за часом, способом та умовами виконання з досліджуваними документами за 2015 рік (не менше 10-15 документів) для проведення об`єктивного повного, всебічного та обґрунтованого дослідження (т.2 а.с.101-107).

Висновок № 20-7314 судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2021 та повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 25.11.2023 № СЕ-19/116-23/20220-ПЧ суд не приймає до уваги, тому що вони спростовуються висновком експерта № 9785 за результати повторної судово-почеркознавчої експертизи від 25 серпня 2021 року, проведеної судовим експертом ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз", яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" розділу "Підписи сторін" у двох примірниках договору оренди землі без номеру від 09 жовтня 2015 року, що укладений від імені ОСОБА_1 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сергіївка" щодо оренди земельної ділянки площею 4,24 гектарів з кадастровим номером 5124586200:01:001:0125, - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Висновок обґрунтований тим, що у досліджуваних підписах, зразках підписів і почерку ОСОБА_9 встановлені збіжності ступеню виробленості рухів, переважного напрямку рухів, розміру елементів підписів, характеру натиску, форми і напрямку лінії основи підписів, а також таких окремих почеркових ознак: форми рухів при виконанні початкової частини літери "С" (варіант 1- завиткова; від.1), нижньої частини літери "С" (кутаста, що переходить у прямолінійну, варіант у зразках; від.2), при поєднанні другого і третього елементів літери "н" (трикутна петля, варіант у зразках; від.3), першого і другого елементів літери "к" (зворотно-прямолінійна; від.4), літер "о" і "в" (варіанти: кутаста або петльова); від.5) взаємного розміщення нижніх екстремумів по вертикалі при виконанні літер "о" і "в" (варіант екстремум літери "о" розміщений вище; від.6) Наведені розбіжні ознаки почерку стійкі, суттєві, виходять за межі природної варіаційності почерку ОСОБА_1 , розміщені у фрагментах досліджуваних підписів, виконаних у швидкому темпі письма, належать до дрібних деталей, більшість їх відобразилась в обох досліджуваних підписах, тому встановлені розбіжні ознаки у порівнюваних підписах не можуть пояснюватися виконанням досліджуваних підписів Старенковим у якихось незвичних зовнішніх умовах, у незвичайному внутрішньому стані або з навмисною зміною ознак власного підписного почерку. Враховуючи викладене, розбіжності почеркових ознак є достатніми для категоричного висновку про те, що дані досліджувані підписи виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1 а.с.129-139).

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд також враховує правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20: "Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи".

Згідно із пунктом 1.1. Розділу І Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) (далі-Науково-методичні рекомендації) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Пунктом 1.13. Науково-методичних рекомендацій встановлено, що достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній експертній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіаційність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця.

Матеріалами справи підтверджується, що висновок судового експерта № 9785 за результатами повторної судово-почеркознавчої експертизи від 25 серпня 2021 року, проведеної судовим експертом ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз", було складено на виконання ухвали Саратського районного суду від 22.06.201 року про призначення вказаної експертизи. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Порушень порядку призначення і проведення експертизи не встановлено, а твердження представника відповідача про сумніви у правильності висновку експерта не підтверджені належними та допустимими доказами.

Вказаний висновок експерта містить чітку та однозначну відповідь на поставлені судом питання, а саме, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" розділу "Підписи сторін" у двох примірниках договору оренди землі без номеру від 09 жовтня 2015 року, що укладений від імені ОСОБА_1 та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сергіївка" щодо оренди земельної ділянки площею 4,24 гектарів з кадастровим номером 5124586200:01:001:0125, - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

При цьому відповідачем не надано будь-яких доказів, які спростовували б зазначений висновок судового експерта. Матеріали справи також не містять інформації та будь-яких доказів про те, що наведений висновок експерта було визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.

Оцінівши зазначений висновок у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами суд вважає, що він є достатньо обґрунтованим, логічним та об`єктивним, з урахуванням виду дослідження. Порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи не встановлено, а тому він приймається судом як належний та допустимий доказ.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частинами 1,2 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною 1 ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Ст.13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За стттею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо сторони оспорюваного договору не досягли згоди, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини, правочин не вчинено.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись на те, що цей договір він не підписував, умови не погоджував, орендну плату не отримував, тому відповідач безпідставно користується земельною ділянкою.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Саме така правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, яка підлягає врахуванню судом у даній справі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373//16-ц (пункт 67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, тобто негаторний позов (такі висновки наявні й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

У справі, що розглядається судом орендодавець ОСОБА_1 звертаючись із позовом до орендаря просив: визнати недійсним договір оренди б/н від 09.10.2015 року, укладений між СВК "Сергіївка" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4,24 га, кадастровий номер 5124586200:01:001:0125 та припинити право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 20747014 від 29.05.2017 року; витребувати вказану земельну ділянку з чужого незаконного володіння СВК "Сергіївка" на користь законного власника ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 265424,07 гривень.

Суд звертає увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача;

У Постанові КЦС ВС від 25 вересня 2019 року, у справі №753/2187/17, було викладено висновок, відповідно до якого особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати ВС від 06.04.2021р. у справі № 910/10011/19 зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічних висновків дійшов і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.03.2023р. у справі № 398/1796/20 вказуючи, що обрання Позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови в задоволенні позову.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та припинення такого права, як і вимога про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння СВК "Сергїівка" є не належними способами захисту порушеного права.

Отже у задоволенні зазначених вимог належить відмовити повністю з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Позовна вимога про стягнення упущеної вигоди є похідною від первісної вимоги, тому у задоволенні позову і в цій частині також слід відмовити.

Заперечуючи проти задоволення позову орендар посилалався на те, що ОСОБА_1 отримував орендну плату від відповідача, на підтвердження надав відомості на видачу орендної плати СВК "Сергіївка" за 2016, 2017, 2018, 2019 роки ( т.1 а.с.186-207) та накладні № 729,730 від 20.12.2021 ( т.2 а.с 159,160). Суд вважає, що обставини добросовісності орендодавця ОСОБА_10 належить оцінювати за умови звернення орендодавця із позовною вимогою про визнання відсутнім права оренди, якої у цій справі позивач не заявляв.

Оскільки суд повністю відмовив у задоволенні позову, то на підставі ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2-15, 81,89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кочурова Андрія Олександровича до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сергіївка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області Година (Кузмичьова) Дар`я Миколаївна, про визнання недійсним договору оренди землі з припиненням права оренди, витребування земельної ділянки та стягнення упущеної вигоди - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 26 квітня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 16.02.2001, РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник позивача: ОСОБА_11 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 003365 від 18.07.2018 року, видане Радою адвокатів Одеської області 18.07.2018 року, адреса здійснення адвокатської діяльності: вул. Добровольського, буд.2, м. Арциз, Болградський район, Одеська область, РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Сільськогосподарський виробничий кооператив "Сергіївка", адреса: вул. Центральна, 144, с. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 0376145.

Представник відповідача: Гамей Валентин Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000188 від 18.10.2017 року, видане радою адвокатів Вінницької області 18.10.2017 року, адреса: вул. Володимира Турця, буд. 47, с. Курилівці, Жмеринський район, Вінницька область, 23114, РНОКПП НОМЕР_8 .

Третя особа: державний реєстратор Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області Година (Кузмичьова) Дар`я Миколаївна, адреса: вул. Центральна,146, с. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область.

Суддя А. І. Бучацька