Рішення

від 16.04.2024 по справі 902/1433/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2024 р. Cправа № 902/1433/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шевчука Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 )

до: Приватного підприємства "ЮХИМІВСЬКЕ" (вул. Зодчих, 4, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 517 977,79 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шевчука Станіслава Володимировича з вимогами до Приватного підприємства "ЮХИМІВСЬКЕ" про стягнення основного боргу в розмірі 496 000,00 грн, 3% річних в розмірі 10 599,45 грн, інфляційних в розмірі 11 378,34 грн та cудових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В..

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 23.11.2023 постановив позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шевчука Станіслава Володимировича залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Листом № б/н від 28.11.2023 (вх. № 01-34/11473/23 від 30.11.2023), позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання позовної заяви в новій редакції з доказами її направлення на адресу відповідача та доказами сплати судового збору.

Суд, ухвалою від 04.12.2023, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1433/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.12.2023.

18.12.2023 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 18.12.2023 (вх. № 01-34/12125/23 від 18.12.2023).

28.12.2023 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив №б/н від 28.12.2023 (вх. № 01-34/12457/23 від 28.12.2023) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Свіжого О.В., в прохальній частині якої представник просив витребувати у Державної інспекції архітектури та містобудування України копії документів (сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта) щодо об`єкта «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка Жмеринського району Вінницької області», проектної документації та технічних умов на вказане будівництво, акту готовності вказаного об`єкта до експлуатації, сертифікату відповідності вказаного об`єкту.

За результатами слухання справи 28.12.2023, підготовче засідання відкладено на 25.01.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

15.01.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача №б/н від 14.01.2024 (вх. №01-34/424/24 від 15.01.2024) на відповідь на відзив.

18.01.2024 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача №б/н від 15.01.2024 (вх. № 01-34/611/24) в прохальній частині яких представник просив суд витребувати у Державної інспекції архітектури та містобудування України копії наступних документів: сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо об`єкта «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка Жмеринського району Вінницької області»; проектної документації та технічних умов на вказане будівництво; акту готовності вказаного об`єкта до експлуатації; сертифікату відповідності вказаного об`єкта.

У визначену судом дату (25.01.2024) справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. у відпустці, по виході з якої, суд, ухвалою від 26.01.2024, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначив на 22.02.2024. Одночасно судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів, за результатом чого відмовлено в його задоволенні з підстав невідповідності положенням ст. 81 ГПК України.

22.02.2024 на електронну адресу суду надійшли пояснення № б/н від 22.02.2024 (вх. № 01-34/1928/24 від 22.02.2024) скріпленні електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Свіжого О.В. з наведенням заперечень щодо доводів відповідача, викладених у запереченні.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 19.03.2024, про що 22.02.2024 постановлено відповідну ухвалу.

19.03.2024 на електронну адресу суду, без супровідного листа, надійшли документи зареєстровані за вхідним номером канцелярії суду 01-34/12979/24 від 19.03.2024, скріпленні електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Свіжого О.В.

В судовому засіданні 19.03.2023 судом оголошено перерву до 11.04.2024, про що постановлено протокольну ухвалу.

08.04.2024 до суду надійшло клопотання №б/н від 05.04.2024 (вх. № 01-34/3715/24 від 08.04.2024) представника позивача про поновлення позивачу процесуального строку на подання доказів та долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

При розгляді справи 11.04.2024 судом розглянуто клопотання представника позивача №б/н від 05.04.2024 (вх. № 01-34/3715/24 від 08.04.2024), за результатом чого задоволено зазначене клопотання, поновивши позивачу процесуальний строк на подання доказів та долучивши докази до матеріалів справи, про що постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 11.04.2024, з метою надання відповідачу можливості подати до суду свої пояснення з приводу наданих позивачем доказів, суд оголосив перерву до 16.04.2024.

16.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли заперечення №б/н від 15.04.2024 (вх. № 01-34/4014/24 від 16.04.2024) представника відповідача, в якому останній, посилаючись на недоведення позивачем наявності об`єктивних обставин, що унеможливили своєчасне подання доказів, вказує на відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів. Додатково представником відповідача надано оцінку доказам, долученим позивачем до клопотання №б/н від 05.04.2024 (вх. № 01-34/3715/24 від 08.04.2024), які представник вважає неналежними, та просить суд не брати до уваги.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. У клопотанні № 16/04-5 від 16.04.2024, що надійшло на електронну адресу суду 16.04.2024 та скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Свіжого О.В., останній просив про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача повідомлений в судовому засіданні 11.04.2024 під розписку, яка долучена до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 16.04.2024 заперечення представника відповідача №б/н від 15.04.2024 (вх. № 01-34/4014/24 від 16.04.2024), суд зважає на таке.

Що стосується заперечень в частині поновлення позивачу процесуального строку на подання доказів, суд зважає, що такий строк поновлено судом в судовому засіданні 11.04.2024, про що постановлено протокольну ухвалу. Поновлюючи строк суд виходив з того, що долучені позивачем до клопотання докази містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, відповідно мають значення для правильного вирішення спору. При тому, що відповідач, як Замовник за Договором, заборгованість за яким є предметом спору в даній справі, ухилився від виконання процесуального обов`язку подати усі наявні у нього докази та не подав до суду зведеного кошторисного розрахунку (ЗКР) та об`єктного кошторису.

З приводу доводів відповідача про неналежність зазначених доказів, суд зважає на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19, за якою суд зобов`язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін.

Відповідно положення 86 Господарського процесуального кодексу України, за якими суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, наявні в матеріалах справи докази підлягають оцінці судом відповідно до приписів наведеної норми.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 16.04.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 10/11 на виконання робіт по технічному нагляду за проведенням будівництва від 11.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт за актом виконаних робіт № 4 за березень 2023 року.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що відповідно до проектної документації будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка, Жмеринського району Вінницької області, передбачається в 5 черг.

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер ІУ101230322301 та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) було прийнято в експлуатацію об`єкт «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка, Жмеринського р-ну, Вінницької обл.» 1 черги (у тому числі пускового комплексу або черги). Тобто станом на 18.12.2023 відповідачем збудовано та введено в експлуатацію лише 1 чергу з 5 запланованих.

Пункт 1.1. Договору №10/11 на виконання робіт по технічному нагляду за проведенням будівництва передбачає, що позивач зобов`язується здійснити технічний нагляд, передбачений зведеним кошторисним розрахунком при виконанні робіт на об`єкті: «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с.Пеньківка, Жмеринського району Вінницької області», тобто мова йде про технічний нагляд при виконанні всього будівництва, яке було заплановане, всі 5 черг, а не лише першої черги.

Зобов`язання зі сплати 720 000 гривень 00 коп. (всієї суми Договору №10/11 від 11.11.2021) виникає у відповідача, відповідно до п.2.1 Договору, лише після введення вказаного в п.1.1. об`єкта в експлуатацію, тобто всіх 5 черг.

За період з 11.11.2021 по 18.12.2023 відповідачем було сплачено позивачу 224 000,00 грн, тобто всі роботи, які були проведені позивачем, та пов`язані з будівництвом та введенням в експлуатацію першої черги оплачені, не дивлячись не те, що Договором №10/11 від 11.11.2021 передбачений інший спосіб оплати, а саме оплата лише 20% від загальної вартості, а решта 80 % протягом десяти робочих днів від дати введення об`єкта в експлуатацію.

Щодо сплати 496 000,00 грн за Актом № 4 виконаних робіт за березень 2023 року відповідач вважає, що він не підлягає оплаті з огляду на те, що ще 4 черги будівництва не завершені та навіть не проводяться, з огляду на ситуацію в країні а тому строк оплати ще не настав.

Позивач у відповіді на відзив, зазначає, що на виконання умов Договору між сторонами підписано: акт №1 за січень 2022 року на суму 144 000 грн., акт №2 за квітень 2022 року на суму 60 000 грн., акт №3 за серпень 2022 року на суму 20 000 грн., довідки про вартість виконаних робіт за січень 2022, квітень та серпень 2022 року. Також позивачем надіслано відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення акт №4 за березень 2023 року на суму 496 000грн., рахунок про вартість виконаних робіт за березень 2023 року.

Факт укладення між сторонами у справі Договору на здійснення технічного нагляду та його належного виконання з боку позивача не заперечується відповідачем. Тому, на переконання позивача, строк виконання зобов`язання по оплаті робіт для відповідача є таким, що настав.

Позивачем критично сприймаються доводи відповідача щодо настання строку виконання зобов`язань з виконання лише І черги будівництва. При цьому позивач зауважує на тому, що з наданої відповідачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка, Жмеринського району Вінницької області» не вбачається здачі в експлуатації саме 1 черги об`єкта.

Відповідач в запереченнях на відповідь на відзив зауважує на тому, що Договором №10/11 від 11.11.2021 на виконання робіт по технічному нагляду за проведенням будівництва, передбачена вартість послуг з технічного нагляду та складає 720 000, 00 грн. Тобто сторони домовились про вартість всіх послуг в чіткій сумі без будь-яких відсилок чи прив`язок до зведеного кошторисного розрахунку чи до якихось відсотків, тому вважає, що будь-які коригування суми договору чи зміна вартості є безпідставними. Також зауважує на тому, що жодного додатку до договору між сторонами не укладалось та не підписувалось.

На підтвердження доводів про введення в експлуатацію 1 черги будівництва відповідач посилається на декларацію про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) від 22.03.2023 де зазначено, що в експлуатацію вводиться 1 черга.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.11.2021 між Приватним підприємством «Юхимівське» (відповідач, за договором Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Шевчуком Станіславом Володимировичем (позивач, за договором Підрядник) укладено Договір на виконання робіт по технічному нагляду за проведенням будівництва № 10/11 (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору Виконавець зобов`язується здійснити технічний нагляд, передбачений зведеним кошторисним розрахунком при виконанні робіт на об`єкті: «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка Жмеринського району Вінницької області».

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна договірна ціна Договору на технагляд складає 720 (сімсотсот двадцять тисяч) гривень 00 коп.

Згідно п. 2.2. Замовник здійснює передоплату у розмірі 20% (двадцяти) відсотків від суми вказаної в п.2.1 цього Договору протягом 10 робочих днів від дати підписання цього Договору, решту 80 (вісімдесят) відсотків протягом десяти-робочих днів від дати введення вказаного в п. 1.1. об`єкта в експлуатацію.

За змістом п 3.1. Договору Виконавець зобов`язаний:

1. Проводити перевірку:

- наявність документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовується під час виконання підрядних робіт;

- наявність технічних паспортів, сертифікатів, документів, що відображають результати лабораторних випробувань, тощо;

- відповідність виконаних підрядних робіт, примінених конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектно-кошторисній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів;

- відповідність обсягів та якості виконаних робіт проектно-кошторисній документації;

- виконання Генпідрядником вказівок і приписів технагляду державного архітектурно-будівельного (чи іншого) контролю державного нагляду.

2. Проводити огляд та надавати оцінку якості робіт виконаних Генпідрядником, не дозволяти Генпідряднику подальше виконання робіт без складання актів, на якісно-виконані приховані роботи.

З. Вести облік обсягів прийнятих і оплачений робіт Генпідрядника (якщо виникне така потреба у Замовника).

4. Роботи виконані з недоліками до оплати не приймати. Записувати свої зауваження щодо якості в загальний журнал робіт.

5. При невиконанні зауважень технічного нагляду чи авторського нагляду Генпідрядником - повідомляти інспекцію архбудконтролю.

6. Проводити технагляд протягом всього часу виконання Генпідрядником робіт по його основному договору. Якісно виконані роботи приймати до оплати по актах виконаних робіт (форма КБ 2 та КБ 3), або по актах довільної форми узгодженої між Замовником та Генпідрядником (якщо виникне така потреба у Замовника).

7. На вимогу Замовника надавати всю необхідну інформацію про хід виконання підрядних робіт.

8. Виконувати інші функції, пов`язані з технічним наглядом та об`єкті.

Відповідно до п. 5.1. Договору, даний Договір набуває чинності від дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків, але не довше 20 робочих днів з моменту повного виконання Генпідрядником основного договору.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору сторонами складено та підписано наступні акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт:

Акт виконаних робіт № 1 за січень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт за січень 2022 року на суму 144 000,00 грн;

Акт виконаних робіт № 2 за квітень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт за квітень 2022 року на суму 60 000,00 грн;

Акт виконаних робіт № 3 за серпень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт за серпень 2022 року на суму 20 000,00 грн.

Замовником (відповідачем) роботи, визначені у зазначених Актах, прийняті в повному обсязі без претензій і зауважень та здійснено їх оплату, підтвердженням чого є наступні платіжні доручення та інструкція:

№3598 від 15.11.2021 на суму 120 000,00 грн;

№3613 від 18.11.2021 на суму 24 000,00 грн;

№ 686 від 21.04.2022 на суму 60 000,00 грн;

№ 494468 від 26.08.2022 на суму 20 000,00 грн.

Також позивач стверджує, що в межах Договору на виконання робіт по технічному нагляду за проведенням будівництва № 10/11 від 11.11.2021 Підрядником (позивачем) виконано роботи по технічному нагляду на об`єкті, вартість яких склала 496 000,00 грн, про що складено Акт виконаних робіт № 4 за березень 2023 року.

В листі від 06.03.2023, адресованому відповідачеві, позивач, зазначаючи про те, що йому стало відомо про введення в експлуатацію І черги будівництва об`єкта «Нове будівництво комплексу первинної обробки зерна в с. Пеньківка Жмеринського району вінницької області», просив виконати Замовником договірні зобов`язання та сплатити йому кошти в сумі 496 00,00 грн.

Зазначений лист разом з рахунком фактурою № 1/31 від 06.03.2023, Актом виконаних робіт № 4 за березень 2023 року в двох примірниках, типовою формою № КБ-3 № 4 від 06.03.2023 в двох примірниках, направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення в цінний лист 07.03.2023.

Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення зі штрихководим ідентифікатором 2157600001136 вручено відповідачу 17.03.2023.

Проте, як зауважує позивач, відповідачем взяті на себе зобов`язання за Договором не виконано, Акт виконаних робіт № 4 за березень 2023 року не підписано і не повернуто Виконавцю, вартість виконаних робіт за вказаним Актом не оплачено.

У зв`язку з несплатою коштів відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (надалі також ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний Договір є підставою для виникнення у сторін за цим Договором господарських зобов`язань відповідно до розділу 63 ЦК України, і згідно ст. 629 цього Кодексу є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 881 Цивільного кодексу України замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1. ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 ст. 905 ЦК України передбачається, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах Договору між сторонами складено та підписано Акт виконаних робіт № 1 за січень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт за січень 2022 року на суму 144 000,00 грн, Акт виконаних робіт № 2 за квітень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт за квітень 2022 року на суму 60 000,00 грн, Акт виконаних робіт № 3 за серпень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт за серпень 2022 року на суму 20 000,00 грн.

Відповідачем роботи, визначені у зазначених Актах, прийняті та в повному обсязі оплачені.

Поряд з цим, позивачем в березні 2023 року складено Акт виконаних робіт № 4 за березень 2023 року на суму 496 000,00 грн, два примірника якого, листом від 06.03.2023, направлено відповідачу для підпису та оплати.

Зазначений Акт відповідачем отримано 17.03.2023, проте залишено без реагування. Примірник Акту не підписано і не повернуто позивачу, оплату по даному Акту не проведено.

Заперечуючи проти позову відповідач наголошує на тому, що строк виконання зобов`язання по оплаті Акту за березень 2023 року не настав, позаяк відповідно до проектної документації будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка, Жмеринського району Вінницької області передбачається в 5 черг, тоді як станом на 18.12.2023 відповідачем збудовано та введено в експлуатацію лише 1 чергу.

Пунктом 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11 липня 2007 року, встановлено, що технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об`єкта.

Пунктами 5 та 6 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури встановлений порядок здійснення технічного нагляду в будівництві, визначені функціональні обов`язки та права органів технічного нагляду.

Також судом враховано, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження примірних форм договорів про здійснення технічного нагляду та про надання інженерно-консультаційних послуг у будівництві» № 89 від 13.04.2020 року затверджено примірну форму договору про здійснення технічного нагляду у будівництві, п. 3.3, 3.8 якого встановлено, що за результатом надання послуг з технічного нагляду між замовником та виконавцем (особа, що здійснює технічний нагляд) підписуються щомісячні акти приймання наданих послуг зі здійснення технічного нагляду, а після завершення всього обсягу робіт по об`єкту - акт приймання-передачі наданих послуг зі здійснення технічного нагляду.

Укладаючи Договір №10/11 на виконання робіт по технічному нагляду за проведенням будівництва, сторони погодили права та обов`язки Замовника і Виконавця.

Так Виконавець, відповідно до п.6 Договору, зобов`язався проводити технагляд протягом всього часу виконання Генпідрядником робіт по його основному договору. Якісно виконані роботи приймати до оплати по актах виконаних робіт (форма КБ 2 та КБ 3), або по актах довільної форми узгодженої між Замовником та Генпідрядником (якщо виникне така потреба у Замовника).

Відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі будівель діяльності об`єкт будівництва «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка Жмеринського району Вінницької області» зареєстровано Державною інспекцією архітектури та містобудування України декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 22.03.2023 за реєстровим номером ІУ101230322301 щодо об`єкта будівництва «Нове будівництво комплексу первинної обробки та зберігання зерна в с. Пеньківка Жмеринського району Вінницької області» (1 черга) за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Пеньківка, вул. Лісова, буд. 12.

При цьому декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 22.03.2023 містить запис за яким закінчений будівництвом об`єкт готовий до експлуатації.

Згідно з даними зведеного кошторисного розрахунку (ЗКР) в цінах станом на 17 жовтня 2021р. проектно-кошторисна документація-затверджена наказом №55 від 01.11.2021 в сумі 219667544грн.в т.ч.: - кошти на здійснення технічного нагляду на будову (глава10, графа 7) 2490660 грн, з урахуванням ПДВ 2988792грн. Відповідно до глави 2.Об`єкти основного призначення ЗКР на І-V черги будівництва передбачено 146731217 грн., з них на І чергу будівництва 56328587грн. - кошти на здійснення технічного нагляду на І чергу становлять 2490660/146731217 х 56328587 = 956138,4507 грн. з урахуванням ПДВ 1 147366,141грн. Проектом передбачено 1,5% - кошти на здійснення технічного нагляду по договору на технагляд передбачена сума 720000грн.

Згідно п. 2.2. Замовник здійснює передоплату у розмірі 20% (двадцяти) відсотків від суми вказаної в п.2.1 цього Договору протягом 10 робочих днів від дати підписання цього Договору, решту 80 (вісімдесят) відсотків протягом десяти-робочих днів від дати введення вказаного в п. 1.1. об`єкта в експлуатацію.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наведене вище дає підстави для висновку, що строк виконання зобов`язання Замовником по оплаті послуг по технічному нагляду за Договором є таким, що настав.

З огляду на ухилення відповідача від підписання Акту виконаних робіт № 4 за березень 2023 року суд зважає на наступне.

Акт виконаних робіт є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Вказані нормативні документи містять вимоги до форми та змісту первинних документів. Так, згідно зі ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи має бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з надання послуг по технічному нагляду за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акт виконаних робіт, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний без будь - яких зауважень.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчуює здійснення господарських операцій і містить інформацію про вартість наданих послуг.

При цьому, суд зважає на правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведений у постанові від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, який полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/23).

Суд зважає, що наявні матеріали справи не містять зауважень та заперечень Замовника щодо обсягу та вартості наданих послуг за Актом виконаних робіт № 4 за березень 2023 року, який отримано останнім 17.03.2023. Не надано таких заперечень і при розгляді справи.

Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).

Якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання-виконання будівельних робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, а не робити висновок про передчасність позову, що помилково було зроблено судом апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20).

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

Вищенаведене в сукупності дає підстави стверджувати, що виконаний позивачем обов`язок щодо надання послуг по технічному нагляду за замовленням відповідача, кореспондує обов`язок відповідача прийняття та своєчасної оплати надані послуги.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неоплати наданих позивачем послуг по технічному нагляду відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

З урахуванням встановлених судом обставин, та виходячи з положень наведених вище норм, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 496 000,00 грн. боргу за Договором.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 10 599,45 грн - 3% річних та 11 378,34 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом виявлено помилки в періоді нарахування. Так, позивачем визначено період прострочення виконання зобов`язання з 01.03.2023 по 15.11.2023, тоді як Акт виконаних робіт № 4 за березень 2023 року, за наявними матеріалами справи, отримано відповідачем 17.03.2023. Тому, виходи з положень п. 2.2. Договору та дати декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва (22.03.2023), з урахуванням положень з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, зобов`язання по оплаті послуг з технічного нагляду є простроченим з 04.04.2023.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 04.04.2023 по 15.11.2023 становить 9 213,37 грн, розмір інфляційних нарахувань за період з квітень - жовтень 2023 року становить 3 880,14 грн. (розрахунок додається)

Тому вимоги позивача про стягнення 10 599,45 грн 3% річних та 11 378,34 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, у визначених судом розмірах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з підстав наведених вище.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7 636,40 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких становить 10 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК Україн визначено, що у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №03/04/2023-1 від 03.04.2023; ордер на надання правової (правничої) допомоги серія АА №1000001 від 15.11.2023; детальний опис робіт .

Як слідує з наданого позивачем договору про надання правової допомоги №03/04/2023-1 від 03.04.2023, а саме п.п. 6.1, 6.3. якого передбачено, що вартість послуг визначається та фіксується в актах про надані послуги. Перерахування коштів здійснюється не пізніше двадцяти днів з моменту підписання акту про надані послуги.

Проте, позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, адже акт наданих послуг, як доказ факту надання правової допомоги та платіжний документ, як доказ оплати таких послуг, до матеріалів справи не долучено.

Верховний Суд в постанові від 30.09.2020р. у справі №379/1418/18 зауважив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В питанні надання доказів суд звертає увагу також на позицію Верховного Суду в постанові від 20.07.2021р. у справі №922/2604/20, яким зауважено, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом, тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (п.31 постанови).

Разом з тим, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані докази, що договір про надання правової допомоги був виконаний, на підтвердження його виконання подається акт виконаних робіт, специфікація чи рахунок з детальним описом робіт, які були виконані адвокатом, однак таких суду подано не було.

Детальний опис робіт виконаних адвокатом, в силу наведеного вище, не є достатнім доказом наданих послуг та прийняття їх замовником.

Договір про надання правової допомоги є лише наміром сторін, проте факт його виконання повинен бути підтвердженим належними та допустимими доказами, однак такі відсутні в матеріалах справи. Саме акт наданих послуг в сукупності із іншими доказами підтверджує факт належного виконання взятих зобов`язань.

Відтак, на час ухвалення рішення, позивач не надав суду доказів на підтвердження факту та обсягу надання адвокатом професійної правничої допомоги за договором.

Судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають доведенню на загальних підставах.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому суд зважає, що заяви представника позивача про намір подати такі докази після ухвалення рішення до суду не надійшло.

З огляду викладене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення таких витрат на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ЮХИМІВСЬКЕ" (вул. Зодчих, 4, м. Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 04325331) на користь Фізичної особи-підприємця Шевчука Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 ; (адреса для листування: АДРЕСА_2 ); ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 496 000 грн. 00 коп. - боргу; 9 213 грн. 37 коп. - 3% річних; 3 880 грн. 14 коп. - інфляційних втрат та 7 636 грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення направити відповідачу до електронного кабінету в ЄСІТС, позивачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на адресу електронної пошти prawnik.1111@gmail.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 26 квітня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( АДРЕСА_2 )