Рішення

від 24.04.2024 по справі 926/261/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24 квітня 2024 року Справа № 926/261/24

За позовом Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"

до Приватного підприємства "БУКМЕТАЛТРЕЙД"

про стягнення суми попередньої оплати за товар в розмірі 51688,00 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача Сондей Я.А.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "БУКМЕТАЛТРЕЙД" про стягнення суми попередньої оплати за товар, що не був поставлений в розмірі 51688,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 червня 2021 року між сторонами було укладено Договір поставки №220-ю. На виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено повну попередню предоплату товару в загальному розмірі 51688,00 грн, проте, позивач вказує про неналежне виконання відповідачем, як постачальником, договірних зобов`язань в частині поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить повернути загальну суму попередньої оплати в розмірі 51688,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2024 року, позовну заяву по справі №926/261/24 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12 лютого 2024 року.

Ухвалою від 12 лютого 2024 року суд відклав підготовче засідання на 04 березня 2024 року.

28 лютого 2024 року представник відповідача через систему Електронний суд подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №502), яку суд задовольнив та надав представнику відповідача доступ до електронного варіанту справи.

29 лютого 2024 року представник позивача через систему Електронний суд подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №529), яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 18 березня 2024 року.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 квітня 2024 року.

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 24 квітня 2024 року.

Відповідач явку належного представника в судове засідання 24 квітня 2024 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не подано, причини неявки суду не відомі.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 24 квітня 2024 року позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

З огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Так, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03 червня 2021 року між Акціонерним товариством "Чернівціобленерго" (далі Покупець) та Приватним підприємством "БУКМЕТАЛТРЕЙД" (далі Постачальник) укладено Договір поставки №220-ю (далі - Договір), де згідно з пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати у встановлені строки у власність покупця плити, листи, стрічки (надалі Товар (код за ДК 021:2015 44170000-2 плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами) в кількості та номенклатурі відповідно до умов цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити на умовах даного договору. Детальне найменування, комплектність, одиниця виміру та ціна одиниці товару, що купується покупцем зазначається в специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1.- 2.2. Договору, вартість поставки товару за даним договором становить 977580 грн 00 коп (Дев`ятсот сімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% 162930 грн 00 коп. Ціна кожної окремої одиниці товару, яка постачається за цим договором, зазначається у специфікації. Ціна може підлягати зміні протягом терміну дії цього договору, з врахуванням випадків зазначених в пункті 2.2.1. даного Договору.

Згідно пунктам 3.1.-3.3. Договору, оплата кожної окремої поставленої партії товару, поставленої відповідно до наданого покупцем замовлення, проводиться згідно з п.3.2. Договору. Покупець оплачує поставлений постачальником товар протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дати поставки замовленої партії Товару. Покупець залишає за собою право здійснити повну або часткову передоплату (авансування) або оплатити поставлений товар раніше вказаного остаточного терміну розрахунку, згідно з виставленим постачальником рахунком-фактурою.

Постачальник протягом терміну дії цього договору здійснює поставку товару вказаного в Додатку №1 частинами (партіями) згідно заявок покупця залежно від його потреби в товарі протягом терміну дії цього договору. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає разовій поставці за цим договором, вказаному в Додатку 1 Договору при кожній поставці визначається покупцем в залежності від його потреб та подається постачальнику в замовленні. Всі вимоги, зазначені в замовленні на поставку згідно умов договору є обов`язковими до виконання. Невідповідність кількості, ціни за одиницю товару, номенклатури, комплектності та дати поставки товару є порушення умов договору, постачальник несе відповідальність за такі порушення згідно умов договору та чинним законодавством України (пункти 6.1.- 6.3. Договору).

Відповідно до пунктів 6.5. - 6.7.1. Договору, замовлення вважається прийнятим в редакції покупця, якщо протягом 2 днів після його отримання постачальник не заявить письмово (поштовим відправленням, або телефонограмою з повідомленням про вручення тощо) щодо неї свої зауваження. Покупець надає постачальнику замовлення на поставку в зручний для сторін спосіб (електронною поштою на е-mail, ін). Оригінал замовлення надається на письмову вимогу постачальника. Якщо у термін 2 днів після отримання замовлення, постачальник не надасть підтвердження замовлення або мотивовану відмову від прийняття замовлення до роботи, то таке замовлення вважається прийнятим до виконання постачальником. Рахунок на оплату повинен бути виставлений протягом 2-х (двох) днів з моменту подання замовлення на поставку. Термін поставки товару за даним договором складає 14 календарних днів з моменту отримання постачальником замовлення на поставку.

Згідно пункту 6.8. Договору, поставка товару здійснюється згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів - Інкотермс. CPT (склад покупця, за адресою 58008, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Прутська, 23А . Режим роботи: з 8-00 до 17-00-Пн.-Чт. та з 8-00 до 15-45-Пт. Обід з 12-30 до 13-15). При необхідності, умови та місце поставки (по території ліцензованої діяльності АТ «Чернівціобленерго») на кожну окрему партію товару можуть бути змінені покупцем в залежності від реальних потреб. Режим роботи: з 8-00 до 17-00-Пн.-Чт. та з 8-00 до 15-45-Пт. Обід з 12-30 до 13-15.

Пунктом 6.9. Договору встановлено, що постачання товару за цим договором здійснюється постачальником шляхом багаторазових поставок товару в межах загальної вартості договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.13. Договору, датою поставки товару є дата фактичної поставки (передачі) товару, що зазначається у видатковій накладній в момент прийняття товару.

Згідно пунктам 8.3.-8.3.1. Договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором відповідно до норм чинного законодавства України.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2021 року. У випадку, якщо на зазначену дату, загальна вартість договору, визначена п. 2.1 Договору, не вичерпана і жодна із сторін за 30 календарних днів письмово не заявила про припинення його дії, Договір діє до повного використання загальної його вартості. Сторони погодилися, що в частині виконання зобов`язань сторін, визначених договором, договір діє до повного їх виконання (пункт 11.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Доказів розірвання Договору поставки №220-ю від 03 червня 2021 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Також, 03 червня 2021 року сторони підписали Додаток №1 до Договору поставки №220-ю, а саме - специфікацію, якою встановили ціну за визначений перелік товару.

Додаток №1 до Договору поставки №220-ю підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

03 серпня 2021 року позивачем у відповідності до пункту 6.6. Договору було надіслано замовлення на офіційну електронну адресу відповідача щодо поставки товару за укладеним між сторонами Договором поставки №220-ю від 03 серпня 2021 року.

04 серпня 2021 року відповідач направив позивачу рахунок на оплату №950 на загальну суму 11880,00 грн за товар: Смуга 40х6 (Ст3пс) міра вартістю 8640,00 грн та Смуга 30х4 ЗПС вартістю 3240,00 грн.

13 серпня 2021 року позивачем було здійснено повну попередню оплату товару згідно виставленого рахунку на оплату №950 від 04 серпня 2021 року в сумі 11880,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 28910.

02 вересня 2021 року відповідач поставив товар позивачу частково, а саме: смуга 30х4 ЗПС вартістю 3240,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи прихідним ордером №174-2-1873 та видатковою накладною №1078.

Доказів повної поставки товару згідно замовлення від 03 серпня 2021 року та здійсненої повної попередньої оплати товару згідно виставленого рахунку на оплату №950 від 04 серпня 2021 року сторонами по справі до матеріалів справи не долучено.

10 лютого 2022 року позивачем було надіслано декілька замовлень на офіційну електронну адресу відповідача щодо поставки товару за укладеним між сторонами Договором поставки №220-ю від 03 серпня 2021 року.

14 лютого 2022 року відповідач направив позивачу рахунок на оплату №120 на загальну суму 15900,00 грн за товар: Лист 0,5 (оц) (1.0*2.0) (1.0*2.0) Z140DX51D.

22 лютого 2022 року позивачем було здійснено повну попередню оплату товару згідно виставленого рахунку на оплату №120 від 14 лютого 2022 року в сумі 15900,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1101.

15 лютого 2022 року відповідач направив позивачу рахунок на оплату №129 на загальну суму 12720,00 грн за товар: Лист 0,5 (оц) (1.0*2.0) (1.0*2.0) Z140DX51D.

22 лютого 2022 року позивачем було здійснено повну попередню оплату товару згідно виставленого рахунку на оплату №129 від 15 лютого 2022 року в сумі 12720,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1085.

15 лютого 2022 року відповідач направив позивачу рахунок на оплату №131 на загальну суму 10188,00 грн за товар: Смуга 50х4 (Ст3пс) міра вартістю 2052,00 грн та полоса (штаба) 40х4 L=0.5-5,7м. (6,00-103 3 пс) вартістю 8136,00 грн.

22 лютого 2022 року позивачем було здійснено повну попередню оплату товару згідно виставленого рахунку на оплату №131 від 15 лютого 2022 року в сумі 10188,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1092.

15 лютого 2022 року відповідач направив позивачу рахунок на оплату №135 на загальну суму 4240,00 грн за товар: Лист 0,5 (оц) (1.0*2.0) (1.0*2.0) Z140DX51D.

22 лютого 2022 року позивачем було здійснено повну попередню оплату товару згідно виставленого рахунку на оплату №135 від 15 лютого 2022 року в сумі 4240,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1138.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні, достовірні та достатні докази повної та своєчасної поставки відповідачем товару, який був сплачений позивачем за повною попередньою оплатою товару в загальному розмірі 51688,00 грн, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки попередньо оплаченого товару стало підставою для звернення позивачем до суду із відповідним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, 24 листопада 2023 року позивач сформував відповідачу претензію вих. №11-02/3783 щодо повернення суми оплаченого, однак не поставленого товару в сумі 51688,00 грн. Претензія була направлена відповідачу до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС після відкриття провадження у справі №926/261/24, а саме: 29 лютого 2024 року.

При цьому, позивач не надав належні, достовірні та достатні докази направлення означеної вище претензії відповідачу в період з 24 листопада 2023 року по 29 лютого 2024 року.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Внаслідок укладення Договору поставки №220-ю від 03 червня 2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Так, обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки, правовідносинами якими регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У пункті 6.7.1. Договору, сторони дійшли взаємної згоди, що термін поставки товару за даним договором складає 14 робочих днів з моменту отримання постачальником замовлення на поставку.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у справі № 909/335/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 910/3611/23, від 09 лютого 2023 року у справі № 910/5041/22, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/5444/17).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справа № 918/631/19 сформувано висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 та частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Як встановлено вище судом, у матеріалах справи відсутні будь які належні, достовірні та достатні докази повної та своєчасної поставки відповідачем товару, який був сплачений позивачем за повною попередньою оплатою товару в загальному розмірі 51688,00 грн або ж добровільного повернення позивачу суми попередньої оплати, що свідчить про недобросовісні дії відповідача та невиконання останнім свого зобов`язання.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги одержання відповідачем попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці позивачу на загальну суму 51688,00 грн, оскільки відповідачем свого обов`язку за Договором поставки №220-ю від 03 червня 2021 року щодо передачі позивачу товару на вказану суму не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 51688,00 грн, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 67 від 09 січня 2024 року.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, суд дійшов висновку покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 191, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" до Приватного підприємства "БУКМЕТАЛТРЕЙД" про стягнення суми попередньої оплати за товар, що не був поставлений в розмірі 51688,00 грн - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БУКМЕТАЛТРЕЙД" (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Головна, 203-К, код 43397863) на користь Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (58008, м. Чернівці, вул. Прутська, 23-А, код 00130760) суму попередньої оплати за товар, що не був поставлений в розмірі 51688,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

У судовому засіданні 24 квітня 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 26 квітня 2024 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК