Ухвала

від 25.04.2024 по справі 922/4571/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4571/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С. В. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

від 04.04.2024

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 21.08.2023

у справі № 922/4571/14

за заявою боржника Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 922/4571/14 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024.

Частиною 1 статті 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи. До відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4571/14 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14 слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2023 відмовлено у задоволенні скарги уповноваженої особи засновників акціонерів боржника на дії арбітражного керуючого (вх. № 13813 від 10.11.2022).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі № 922/4571/14 скасовано, скаргу уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства Лозівське АТП-16309 на дії ліквідатора Черкасова С.А. задоволено частково. Зобов`язано ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Лозівське АТП-16309 Черкасова С.А. витребувати з чужого незаконного володіння майно, а саме цілісний майновий комплекс. В решті вимог скарги відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Як визначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985).

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ у справі "Беллє проти Франції" від 04.12.1995). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.

Водночас право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним принципом визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених Кодексу України з процедур банкрутства.

Слід зазначити, що умови прийнятності касаційної скарги встановлені главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України (залишення без руху, повернення, відмова у відкритті чи відкриття касаційного провадження), які мають універсальний характер для будь-якої форми господарського судочинства, не зазнали змін у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Натомість новелами Кодексу України з процедур банкрутства є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023).

Наведений в абз. 1 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 та з внесеними змінами відповідно до Закону України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Зазначений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню відповідно до якого судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи(частина третя статті 3 ГПК України). Отже при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Як вже зазначалось, предметом касаційного оскарження у справі № 922/4571/14 за касаційною скаргою ОСОБА_1 є постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14, предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 за результатами розгляду скарги уповноваженої особи засновників акціонерів боржника на дії арбітражного керуючого, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оскільки, предметом касаційного оскарження ОСОБА_1 є постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14, якою ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі № 922/4571/14 скасовано, а скаргу уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства Лозівське АТП-16309 на дії ліквідатора Черкасова С.А. задоволено частково, можливість оскарження якої в касаційному порядку також не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням внесених змін 20.03.2023.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14 не підпадає під об`єкти касаційного оскарження визначені частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням змін, що набрали чинності з 15.04.2023.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14, яка відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 922/4571/14 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами) за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становила 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 028 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 9 084 грн ((3 028 х 150%) х 200%).

Проте, до касаційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору у належному порядку та розміри, натомість у тексті касаційної скарги зазначено, що вона подається особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону, оскільки заявник є учасником бойових дій, що підтверджується доданою до касаційної скарги копією посвідчення учасника бойових дій від 18.05.2015 серія НОМЕР_1 .

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України ? у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон № 3551-XII).

Статтею 4 цього Закону встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст. 5 Закону № 3551-XII).

Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій міститься в ст. 6 Закону № 3551-XII.

Статтею 12 Закону № 3551-XII встановлено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

У ст. 22 Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Тож, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону № 3551-XII.

Наведена правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 990/76/23.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі № 922/4571/14 скасовано, скаргу уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства Лозівське АТП-16309 на дії ліквідатора Черкасова С.А. задоволено частково. Зобов`язано ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Лозівське АТП-16309 Черкасова С.А. витребувати з чужого незаконного володіння майно, а саме цілісний майновий комплекс. В решті вимог скарги відмовити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №922/4571/14 відмовлено у відкритті провадження за заявою про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №922/4571/14 за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі №922/4571/14 про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №922/4571/14 про банкротство Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309".

Отже, оскільки ця судова справа не пов`язана із захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій, правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що у цьому разі скаржник не звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону, Суд вказує що, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 9 084, 00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 084, 00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 922/4571/14.

Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 922/4571/14 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4571/14 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 922/4571/14 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. ОСОБА_1 усунути недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у такий спосіб:

- надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 084,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 922/4571/14.

5. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О.В. Васьковський

С. В. Жуков