Постанова

від 23.04.2024 по справі 509/5462/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2835/24

Справа № 509/5462/22

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Багатофункціональний сільськогосподарський кооператив «Іверія»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Гандзій Д.М., у приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу «Іверія» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

21 грудня 2022 року, представник ОСОБА_1 адвокат Бурдейний О.І. звернувся до суду з позовом, в якому просив суд, розірвати договір оренди землі від 01.12.2014 р., укладеного між ОСОБА_3 (батьком позивача, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та БСК «Іверія», зобов?язати відповідачів повернути позивачу, належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 3,7913 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5123780800:01:001:0054, розташовану на Масиві № 12 на території с. Барабой, Дальницької сільради Одеського району Одеської області в належному стані для використання за цільовим призначенням, стягнути з відповідачів на користь позивача 17624,22 грн. боргу по орендній платі, 6331,98 грн. інфляційні витрати, 1451,51 грн. 3% річних з простроченої суми боргу та розподіливши між сторонами судові витрати по справі, мотивуючи це тим, що позивач успадкувавши спірну земельну ділянку після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєструвавши право власності на неї згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 04.09.2017 р. (номер запису про право власності : 22152082, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 1314718051237), позивач, як спадкоємець ОСОБА_3 набув права і обов?язки орендодавця за вищевказаним договором оренди землі від 01.12.2014 р., укладеного строком на 15 років, який після смерті батька позивача, продовжує свою дію. Однак, як стверджується у позові, в порушення умов п.п. 8,10 договору, орендарі (відповідачі) не нараховував на сплачував позивачеві орендну плату в період з дати смерті орендодавця 25.02.2016 р. до моменту оформлення спадкоємцем (позивачем) свого права власності на вищевказану земельну ділянку, тобто до 04.09.2017 р., а також з часу набуття позивачем права власності до сьогодні.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу «Іверія» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі та повернення земельної ділянки відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що установивши відсутність доказів, які підтверджували б факт виконання позивачем законодавчо визначеного обов?язку, передбаченого ч.ч. 1,3 ст. 148-1 ЗК України, а відповідач заперечує факт повідомлення, як орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки і надання ним даних щодо платіжних реквізитів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця ОСОБА_1 , який створив перешкоди для належного виконання орендарем БСК «Іверія» обов?язку зі сплати орендної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що будь-яка вина з боку відповідачів щодо несплати орендної плати відсутня з підстав, описаних вище, а неотримання орендної плати утворилось з вини позивача, а розшук орендодавця для отримання ним орендної плати не передбачений ні вищевказаним оспорюваним договором оренди, ні діючим цивільним законодавством України.

Суд вважає, що відповідачами БСК «Іерія» жодним чином не порушувались умови договору оренди землі з огляду на вимоги ст. 614 ЦК України, і в судових засіданнях не було встановлено будь-яких підстав, які б підтверджували обставини, викладені представником позивача, і будь-які права, інтереси та свободи позивача порушені не були, а тому в задоволенні позову слід відмовити через його безпідставність і необґрунтованість.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, адвокат Максимов М.І. звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 серпня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що рішенням суду є незаконним і необґрунтованим.

Вказує,що посиланняОвідіопольського районногосуду Одеськоїобласті нате,що апелянтпорушив приписист.148-1ЗК України,а отжез незалежнихвід орендаряпричин останнійбув позбавленийможливості виконатисвій обов`язокщодо виплатиорендної плати,є безпідставними,оскільки чиннезаконодавство Українине встановлюєнаслідків порушеннязазначених вищезаконодавчих положеньшляхом наданняорендодавцю прававідмовитися відсплати орендноїплати уодносторонньому порядку(зааналогією уразі заміникредитора узобов`язанніта неповідомленняпро цеборжника,боржник незвільняється віднеобхідності виконанняборгового зобов`язанняна користьпервинного кредитора). Крім того, матеріали справи не містять доказів намагання орендарем здійснити оплату за 2016-2017 роки до обізнаності про спадкоємця орендодавця, так і після обізнаності про нього, тобто з січня 2017, у відповідності до умов Договору оренди землі, а саме здійснення оплати до 25 грудня року оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.09.2021 року у справі № 274/4716/20.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач взагалі здійснював сплату орендної плати у період дії Договору оренди (як до моменту смерті батька позивача, так і у період після його смерті та до (після) отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину).

При цьому, відповідач сплатив позивачу грошову заборгованість тільки після відкриття провадження у справі та початку судового розгляду.

Вважаємо, що така поведінка відповідача як і добровільна сплата ним інфляційних витрат та 3% річних з простроченої суми боргу після відкриття провадження у справі та початку судового розгляду є нічим іншим як визнанням останнім своєї вини щодо порушення зобов`язань, покладених на Багатофункціональний сільськогосподарський кооператив Іверія Договором оренди землі від 01.12.2014 року.

Суд першої інстанції зазначає, що вина відповідача у несплаті орендної плати відсутня, але, при цьому, суд першої інстанції не аналізує дії, які були зроблені відповідачем для того, щоб орендна плата була сплачена належним чином. Листи відповідача до позивача з метою ніби-то сплатити орендну плату мають значну кількість дефектів, а відповідач у свою чергу не надав суду жодного доказу того, шо він намагався відкрити банківський рахунок на вимогу чи внести грошові кошти на депозитний рахунок нотаріуса.

Зазначає, що договір оренди не містить положень про те яким чином має сплачуватися орендна плата. Позиція відповідача з посиланням на листи невідомого змісту, що ніби-то підтверджують, що позивач був повідомлений про те, що може з`явитися для отримання орендної плати, спростовується тим, що у Договорі оренди відсутній обов`язок позивача особисто з`являтися для отримання орендної плати, відповідач не вчинив жодних активних дій з приводу своєчасної сплати орендної плати протягом значного періоду час (це роки, а не дні чи місяці), прострочення сплати орендної плати протягом значного періоду часу призвело до істотного порушення майнових інтересів позивача.

Апелянт не вважає, що позивач порушив свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про набуття права власності на земельну ділянку. Таке повідомлення було направлено відповідачу у січні 2018 року та містило поштову адресу позивача для листування. Відповідач міг скористатися грошовим переказом АТ "Укрпошта" для відправки грошових коштів позивачу або відкрити, як ми вже зазначали, рахунок на вимогу у банку або депозитний рахунок у нотаріуса.

Наголошує натому,що відповідачне сплачуваворендну платуу2016, 2017, 2019, 2020, 2021 роках. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Очевидно, що така поведінка відповідача є істотним порушенням умов Договору оренди, і носить ознаки систематичності, а тому позивач має повне право на розірвання даного договору.

Подані відповідачем докази є неналежними, оскільки на них відсутня печатка та інформація щодо їх направлення позивачу.

Рух провадження у справі

20 вересня 2023 року ухвалено оскаржуване рішення Овідіопольського районного суду Одеської області.

19жовтня 2023року поданоапеляційну скаргунарішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року..

19 жовтня 2023 року відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено на судову колегію : Кострицький В.В.-головуючий суддя, Комлева О.С., Стахова Н.В..

23 квітня 2024 року відповідно до п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кострицького В.В., Назарову М.В., Лозко Ю.П..

Явка в судове засідання

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, відповідач у судове засідання не з`явились, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 029261 від 15.09.2004 р., виданого згідно розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 18.05.2004 р. № 297 на ім?я ОСОБА_3 , останній був власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,7913 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий № 5123780800:01:001:0054), розташовану розташовану на Масиві № НОМЕР_2 на території с. Барабой, Дальницької сільради Одеського району Одеської області (а.с. 102-104).

01.12.2014 між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем БСК «Іверія» в особі голови кооперативу Джагіашвілі В.О. був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Овіділпольському РУЮ Одеської області, згідно п.п. 1,7 якого, останній передав в довгострокове платне користування вищевказану ділянку строком на 15 років, після закінчення якого, орендар має переважне право поновлення його на новий строк, і в цьому разі, орендар повинен не пізніше, ніж 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 94-100).

Розділом «Орендна плата» обумовлено розмір орендної плати, а саме, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (78910,30 грн.) за один рік в сумі 2367,30 грн. орендної плати за один рік, за перший рік оренди сплачується до 31 грудня року, в якому укладений цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі : зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, порядок орендної плати умовами вказаного договору не передбачений.

З пояснень представників сторін вбачається, що після укладення оспорюваного договору оренди землі, між сторонами склався порядок, отримання плати за оренду, який полягав в тому, що орендодавець ОСОБА_3 особисто отримував гроші готівкою у приміщенні офісу БСК «Іверія».

Таким чином, як встановив суд, між орендарем ОСОБА_3 та відповідачами не було узгоджено порядок внесення орендної плати, який згідно із ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотними умовами подібних договорів. Незважаючи на це, з моменту укладення договору оренди і до моменту смерті ОСОБА_3 25.02.2016 р., між сторонами договору склався діловий оборот, передбачений ст. 7 ЦК України, а саме виплата орендної плати за місцезнаходження орендаря, що відповідає приписам ст. 532 ЦК України (місце виконання зобов`язання).

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 25.02.2016 р., після смерті якого відкрилася спадщина у виді вищевказаної земельної ділянки, яку успадкував син померлого (позивач) ОСОБА_1 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.09.2017 р. (реєстр. № 1-924) (а.с. 17,18).

В подальшому, 04.09.2017 р. позивач зареєстрував своє право власності на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 04.09.2017 р. (номер запису про право власності : 22152082, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 1314718051237), і відповідно, в порядку ст. 770 ЦК України, як спадкоємець ОСОБА_3 набув права і обов?язки орендодавця за вищевказаним договором оренди землі від 01.12.2014 р., укладеного строком на 15 років, який після смерті батька позивача, продовжує свою дію (а.с. 19-20).

Представник позивача наполягав на тому, що в порушення умов оспорюваного договору оренди землі від 01.12.2014, з часу відкриття спадщини 25.02.2016 до моменту оформлення позивачем спадщини, отримання свідоцтва про право на спадщину за законом і оформлення права власності на вищевказану землю 04.09.2017, відповідачі (орендарі), користуючись землею позивача та отримуючи прибуток від реалізації вирощеної на ній продукції, не виконували умови п.п. 8,10 договору оренди землі від 01.12.2014, не сплачуючи позивачевіорендну плату за користування землею, нібито мотивуючи тим, що їм не було відомо, яким чином вони мали виконувати свої договірні зобов?язання та кому саме сплачувати орендну плату в разі відсутності у позивача правовстановлюючого документу на землю після смерті орендодавця (батька позивача ОСОБА_3 ), а також продовжують до сьогоднішнього дня порушувати умови оплати оренди землі.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що установивши відсутність доказів, які підтверджували б факт виконання позивачем законодавчо визначеного обов?язку, передбаченого ч.ч. 1,3 ст. 148-1 ЗК України, а відповідач заперечує факт повідомлення, як орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки і надання ним даних щодо платіжних реквізитів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця ОСОБА_1 , який створив перешкоди для належного виконання орендарем БСК «Іверія» обов?язку зі сплати орендної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що будь-яка вина з боку відповідачів щодо несплати орендної плати відсутня з підстав, описаних вище, а неотримання орендної плати утворилось з вини позивача, а розшук орендодавця для отримання ним орендної плати не передбачений ні вищевказаним оспорюваним договором оренди, ні діючим цивільним законодавством України.

Суд вважає, що відповідачами БСК «Іерія» жодним чином не порушувались умови договору оренди землі з огляду на вимоги ст. 614 ЦК України, і в судових засіданнях не було встановлено будь-яких підстав, які б підтверджували обставини, викладені представником позивача, і будь-які права, інтереси та свободи позивача порушені не були, а тому в задоволенні позову слід відмовити через його безпідставність і необґрунтованість.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції так як він протирічить правовій позиції викладеній в постанові Верховного суду від 15.09.2021 року у справі № 274/4716/20, та з огляду на наступне.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором як підстава для розірвання договору оренди.

Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною третьою статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_3 орендовані земельні ділянки успадкував ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину від 04 вересня 2017 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 вересня 2017 року, отже у позивача виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати з моменту отримання ним спадщини.

Пунктами 9 договорів оренди передбачено, що оплата орендної плати здійснюється щорічно до 31 грудня поточного року.

26 січня 2018 року та 10 лютого 2018 року ОСОБА_1 звертався засобами поштового зв`язку до Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу «Іверія» з пропозицією про припинення дії договору за взаємною згодою сторін, в якому зокрема зазначалось про те, що він набув право власності на спірну земельну ділянку.

05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 на адресу Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу «Іверія» направив претензію про розірвання договорів оренди землі, у зв`язку з несплатою орендної плати та сплати орендної плати, який товариство отримало 02 липня 2020 року.

Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 21 грудня 2022 року.

З наведеного вбачається, що з січня 2018 року Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу «Іверія» було обізнано про спадкоємця орендодавця, а з урахуванням умов договорів оренди мало сплатити орендну плату до 31 грудня 2018 року за вказаний рік й, відповідно, за 2016-2017 роки також.

Апеляційним судом встановлено, що Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу «Іверія» лише у березні 2023 року, тобто з порушенням строків, встановлених у договорах оренди землі, сплатило позивачу орендну плату за договорами оренди землі за 2016-2022 роки.

Таким чином, здійснюючи оплату за договорами оренди землі у березні 2023 року, БСК «Іверія» порушило умови вказаних договорів щодо строків її здійснення, а враховуючи те, що з часу обізнаності про нового власника земельних ділянок, тобто з січня 2018 року, відповідач не здійснив оплату за 2016-2022 роки до 31 грудня 2022 року, вбачається систематична несплата орендної плати за договорами оренди землі, що є підставою для їх розірвання.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що відповідач не вчинив жодних активних дій з приводу своєчасної сплати орендної плати протягом значного періоду час (це роки, а не дні чи місяці), прострочення сплати орендної плати протягом значного періоду часу призвело до істотного порушення майнових інтересів позивача.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не було виконано приписи статті 148-1 ЗК України, а отже з незалежних від орендаря причин він був позбавлений можливості виконати свій обов`язок щодо виплати орендної плати, є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не встановлює наслідків порушення вказаних строків. Крім того, матеріали справи не містять доказів намагання орендарем здійснити оплату за 2016-2017 роки до обізнаності про спадкоємця орендодавця, так і після обізнаності про нього, тобто з липня січня 2018 року, у відповідності до умов договорів оренди землі, а саме здійснення оплати до 31 грудня поточного року.

Крім того,апеляційний зазначає,щоу задоволенні позову про стягнення з БСК «Іверія» заборгованості за орендною платою суд відмовляє, оскільки як вбачається з доданих квитанцій БСК «Іверія»у березні 2023 року сплатило позивачу орендну плату за договорами оренди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо даних для задоволення апеляційної скарги частково та позовних вимог, тому з урахуванням наведеного, рішення суду постановлене без дотримання зазначених вище вимог законодавства та встановлення всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частквов.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким розірвати договір оренди землі від 01.12.2014 р., укладеного між ОСОБА_3 (батьком позивача, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та БСК «Іверія», зобов?язати відповідачів повернути позивачу, належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 3,7913 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 5123780800:01:001:0054, розташовану на Масиві № 12 на території с. Барабой, Дальницької сільради Одеського району Одеської області в належному стані для використання за цільовим призначенням.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко