Рішення

від 26.04.2024 по справі 754/10941/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/2994/24

Справа № 754/10941/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» /далі - КП «Київкомунсервіс»/ (код ЄДРПОУ: 33745659; адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ), про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

15.07.2021 вказана позовна заява, датована 09.07.2021, за підписом представника позивача - директором Ляшкевич М.В. , надійшла до Деснянського районного суду міста Києва.

В позові ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.06.2016 у сумі 51 535,17 грн; інфляційних втрат у розмірі 3 658,03 грн; процентів за користування коштами 3% річних у розмірі 889,23 грн; пені у розмірі 3 959,33 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.07.2021 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

26.08.2021 вказана справа надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва з супровідним листом Деснянського районного суду міста Києва від 16.08.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.09.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог вказується, що між КП «Київкомунсервіс» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.06.2016.

Зазначається, що відповідно до умов Договору виконавець надає замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги виконавця.

Як стверджується в позові, за Договором № 13571-Сл від 01.06.2016 виконавцем було надано замовнику послуги на загальну суму 51 535,17 грн та станом на 01.11.2020 заборгованість замовника перед виконавцем становить 51 535,17 грн.

При цьому, у позові зауважується, що зобов`язання позивача по Договору № 13571-Сл виконані в повному обсязі, а відповідачем порушуються умови договору, зокрема, зі слів позивача, плата за послуги вноситься не в повному розмірі, що призвело до виникнення заборгованості.

У позові звертається увага на те, що позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме: направлялась претензія щодо сплати заборгованості за договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.06.2016, вих № 7-4027 від 30.07.2020 та направлялась платіжна вимога щодо сплати заборгованості за договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.06.2016, вих № 7-6494 від 30.11.2020.

У зв`язку з простроченням оплати послуг з вивезення побутових відходів, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 889,23 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 658,03 грн та пеню у розмірі 3 959,33 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів відповідача перед позивачем станом на 01.11.2020 складає 51 535,17 грн, крім якої з відповідача має бути стягнуто 3% річних від простроченої суми 889,23 грн, 3 658,03 грн інфляційних втрат та пеня у розмірі 3 959,33 грн.

Щодо правової позиції відповідача

14.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить залишити позовні вимоги без задоволення (а.с. 177-182).

В обґрунтування відзиву зазначається, що копія паспорта ОСОБА_1 в належний спосіб не засвідчена, а саме: не має відмітки «Згідно з оригіналом», дати засвідчення копії, особистого підпису, прізвища та ініціалів відповідача.

Вказується, що підпис «Замовника» проставлений в п. 9 Договору №13571-Сл від 01.06.2016 та підпис на листі з інформацію про замовника не збігається зі зразком підпису ОСОБА_1 що міститься в його паспорті.

Також, звертається увага на те, що в п. 9 Договору № 13571-Сл від 01.06.2016 в графі «Замовник» вказаний як контактний номер телефону НОМЕР_2 . Однак, зі слів відповідача, власником та користувачем зазначеного номеру телефону він ніколи не був та не є по теперішній час та вже більше десяти років користується одним телефонним номером, а саме: (067) 234 40 07.

На думку відповідача, зазначене свідчить про те, що він ніколи не укладав з КП «Київкомунсервіс» Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01.06.2016, не підписував його власноручно, не надавав жодній особі повноважень щодо підписання зазначеного договору від його імені та не був присутній під час підписання даного договору.

Крім того, вказується, що про існування Договору № 13571-Сл від 01.06.2016 відповідачу стало відомо тільки після отримання копії позовної заяви КП «Київкомунсервіс» разом з ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва про відкриття провадження в справі № 754/10941/21.

Наголошується, що відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про схвалення ним підписаного невстановленою особою договору та жодних оплат на виконання зазначеного договору відповідачем не здійснювалось.

Відповідач вважає, що Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01.06.2016 не є укладеним та, відповідно до ст.ст. 218, 236 ЦК України, є недійсним з моменту його вчинення та будь-які вимоги щодо стягнення заборгованості за даним договором є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як зазначає відповідач, Акти надання послуг та рахунки на оплату послуг йому не направлялись та ним не отримані, відповідно і строк оплати за даним документами, в силу закону та положень Договору № 13571-Сл від 01.06.2016, не настав.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що вимога за вих № 7-4027 від 30.07.2020 до матеріалів справи позивачем не додана, як не додані до матеріалів справи докази ані її відправки на адресу відповідача, ані докази отримання відповідачем зазначеної вимоги.

Також, відповідач зауважує, що копії доказів відправки вимоги вих. №7-6494 від 30.11.2020 до позовної заяви долучені, але зазначена вимога стосується зобов`язань за Договором № 13571-СЛ про надання послуг з вивезення побутових відходів укладеного КП «Київкомунсервіс» не з фізичною особою ОСОБА_1 , а з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , тобто, на думку відповідача, зазначена вимога стосується зовсім іншого договору та доказів отримання ним цієї вимоги матеріали справи № 754/10941/21 так само не містять.

В обґрунтування своїх вимог відповідач наголошує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що КП «Київкомунсервіс» мав право виконувати послуги з вивезення побутового сміття на території міста Києва на дату складання Договору № 13571-Сл, тобто станом на 01.06.2016, та відповідно мав права на укладання подібних договорів.

При цьому, зазначається, що відповідач не здійснив жодної оплати на виконання Договору № 13571-Сл від 01.06.2016, та зазначені дії є свідченням того, що жодних намірів щодо пролонгації вищевказаного договору він не має, а позивач в свою чергу мав всі підстави зупинити надання послуг за даним договором та розірвати його.

Як стверджується у відзиві, до матеріалів справи не поданого жодного належного доказу на підтвердження того, що КП «Київкомунсервіс» у період з 01.06.2016 до моменту звернення з позовною заявою надавало ОСОБА_1 послуги щодо вивозу побутових відходів на підставі Договору № 13571-Сл від 01.06.2016.

Крім того, відповідач вважає, що позовна заява КП «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.06.2021, яка подана до суду 15.07.2021, є такою, що подано з пропуском встановленого строку позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (Замовник) та КП «Київкомунсервіс» в особі директора Русіна Євгенія Євгенійовича (Виконавець) укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01.06.2016 (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець надає замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення твердих побутових відходів становить 7,7 куб. м в місяць (п. 1.2. Договору) /а.с. 9/.

Відповідно до п. 2.1. Договору тариф на послуги за цим Договором становить: 89,14 грн з ПДВ за 1 куб. м, за календарний місяць - 686,35 грн з ПДВ (а.с. 9).

Згідно п. 2.3 оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунки фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу) /а.с. 9/.

Відповідно до п. 4.1 та 4.2 сторони встановили, що у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором, а також за прострочення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочень /а.с. 10/.

У п. 8.5. Договору сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років /а.с. 10/.

На а.с. 11 міститься копія повідомлення за підписом ОСОБА_1 , адресована директору КП «Київкомунсервіс» Русіну Є.Є. для укладання договору на вивіз твердих побутових відходів, з якої вбачається наступна інформація: повна назва юридичної чи фізичної особи - « ОСОБА_1 »; район - Солом`янський; вид діяльності - інтернет клуб; площа (м2) - 200; фактична адреса - АДРЕСА_4 ; номер телефону, факс - НОМЕР_2 .

До матеріалів справи позивачем долучено копії актів про надання послуг: № 26378 від 31.07.2016 (а.с. 18); № 26379 від 31.08.2016 (а.с. 20); № 34572 від 30.09.2016 (а.с. 22); № 36732 від 31.10.2016 (а.с. 24); № 43382 від 30.11.2016 (а.с. 26); № 43383 від 31.12.2016 (а.с. 28); № 6556 від 31.01.2017 (а.с. 30); № 6605 від 28.02.2017 (а.с. 32); № 11377 від 31.03.2017 (а.с. 34); № 11378 від 30.04.2017 (а.с. 36); № 16583 від 31.05.2017 (а.с. 38); № 16584 від 30.06.2017 (а.с. 40); № 26338 від 31.07.2017 (а.с. 42); № 26339 від 31.08.2017 (а.с. 44); № 33836 від 30.09.2017 (а.с. 46); № 33837 від 31.10.2017 (а.с. 48); № 33838 від 30.11.2017 (а.с. 50); № 38061 від 31.12.2017 (а.с. 52); № 3432 від 31.01.2018 (а.с. 54); № 3520 від 28.02.2018 (а.с. 56); № 10606 від 31.03.2018 (а.с. 58); № 17186 від 30.04.2018 (а.с. 60); № 17274 від 31.05.2018 (а.с. 62); № 24732 від 30.06.2018 (а.с. 64); № 24822 від 31.07.2018 (а.с. 66); № 29318 від 31.08.2018 (а.с. 68); № 30485 від 30.09.2018 (а.с. 70); № 36673 від 31.10.2018 (а.с. 72); № 42989 від 30.11.2018 (а.с. 74); № 49642 від 31.12.2018 (а.с. 76); № 3913 від 31.01.2019 (а.с. 78); № 4041 від 28.02.2019 (а.с. 80); № 13320 від 31.03.2019 (а.с. 82); № 21432 від 30.04.2019 (а.с. 84); № 21576 від 31.05.2019 (а.с. 86); № 32858 від 30.06.2019 (а.с. 88); № 33009 від 31.07.2019 (а.с. 90); № 44403 від 31.08.2019 (а.с. 92); № 44589 від 30.09.2019 (а.с. 94); № 56124 від 31.10.2019 (а.с. 96); № 56328 від 30.11.2019 (а.с. 98); № 52279 від 31.12.2019 (а.с. 100); № 5391 від 31.01.2019 (а.с. 102); № 5607 від 29.02.2020 (а.с. 104); № 16863 від 31.03.2020 (а.с. 106); № 17098 від 30.04.2020 (а.с. 108); № 28158 від 31.05.2020 (а.с. 110); № 28390 від 30.06.2020 (а.с. 112); № 38921 від 31.07.2020 (а.с. 114); № 39166 від 31.08.2020 (а.с. 116); № 50337 від 30.09.2020 (а.с. 118); № 50318 від 01.10.2020 (а.с. 120).

Також, до матеріалів справи долучено копії рахунків про оплату: № 24488 від 01.07.2016 (а.с. 19); № 24489 від 01.08.2016 (а.с. 21); № 35389 від 01.09.2016 (а.с. 23); № 34788 від 03.10.2016 (а.с. 25); № 41507 від 01.11.2016 (а.с. 27); № 41508 від 01.12.2016 (а.с. 29); № 6567 від 03.01.2017 (а.с. 31); № 6618 від 01.02.2017 (а.с. 33); № 10926 від 01.03.2017 (а.с. 35); № 10928 від 03.04.2017 (а.с. 37); № 15754 від 03.05.2017 (а.с. 39); № 15756 від 01.06.2017 (а.с. 41); № 24189 від 03.07.2017 (а.с. 43); № 24190 від 01.08.2017 (а.с. 45); № 31308 від 01.09.2017 (а.с. 47); № 31309 від 02.10.2017 (а.с. 49); № 31310 від 01.11.2017 (а.с. 51); № 35510 від 01.12.2017 (а.с. 53); № 3434 від 01.01.2018 (а.с. 55); № 3522 від 01.02.2018 (а.с. 57); № 10615 від 01.03.2018 (а.с. 59); № 17165 від 01.04.2018 (а.с. 61); № 17253 від 01.05.2018 (а.с. 63); № 24652 від 01.06.2018 (а.с. 65); № 24742 від 01.07.2018 (а.с. 67); № 29204 від 01.08.2018 (а.с. 69); № 30326 від 01.09.2018 (а.с. 71); № 36482 від 01.10.2018 (ас. 73); № 42718 від 01.11.2018 (а.с. 75); № 49364 від 01.12.2018 (а.с. 77); № 3913 від 01.01.2019 (а.с. 79); № 4041 від 01.02.2019 (а.с. 81); 3 13275 від 01.03.2019 (а.с. 83); № 21275 від 01.04.2019 (а.с. 85); № 21419 від 01.05.2019 (а.с. 87); № 32541 від 01.06.2019 (а.с. 89);№ 32692 від 01.07.2019 (а.с. 91); № 43958 від 01.08.2019 (а.с. 93); № 44144 від 01.09.2019 (а.с. 95); № 55569 від 01.10.2019 (а.с. 97); № 55773 від 01.11.2019 (а.с. 99); № 63703 від 01.12.2019 (а.с. 101); № 5392 від 01.01.2020 (а.с. 103); № 5608 від 01.02.2020 (а.с. 105); № 16751 від 01.03.2020 (а.с. 107); № 16986 від 01.04.2020 (а.с. 109); № 27966 від 01.05.2020 (а.с. 111); № 28198 від 01.06.2020 (а.с. 113); № 38673 від 01.07.2020 (а.с. 115); № 38918 від 01.08.2020 (а.с. 117); № 50053 від 01.09.2020 (а.с. 119); № 50602 від 31.10.2020 (а.с. 121).

З наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період 01.06.2016 - 01.11.2020 за договором № 13571-Сл від 01.06.2016 (а.с. 13) вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 51 535,17 грн.

Позивачем надано розрахунок 3 % річних у сумі 889,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 658,03 грн та пені у розмірі 3 959,33 грн (а.с. 122-125).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.11.2020 надсилалася ОСОБА_1 платіжна вимога № 7-6494 про перерахунок грошових коштів в розмірі 51 535,17 грн з додатком, а саме: актом звірки взаєморозрахунків по стану на період з 01.06.2016 - 01.11.2020 у двох екземплярах (а.с. 12-17).

Крім того, до позовної заяви долучено копії: Статуту КП «Київкомунсервіс» (а.с. 126-136); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо КП «Київкомунсервіс» (а.с. 134-136); витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 137); паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 (а.с. 138); розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18.03.2019 № 450 (а.с. 139); розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.12.2017 № 1589 (а.с. 140).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.12.2017 за № 1589 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території м. Києва», Комунальне підприємство «Київкомунсервіс» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Крім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг (див. постанову Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.

Зі змісту наданих позивачем доказів, зокрема, розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за надані за вказаною адресою послуг з вивезення побутових відходів за період 01.06.2016 - 01.11.2020 за договором № 13571-Сл від 01.06.2016 становить 51 535,17 грн.

Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості не подав, факт ненадання позивачем відповідних послуг - не довів.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Позивачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.

При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надав, вказуючи на не підписання ним договору, відповідач клопотання про проведення експертизи не заявив, доказів належного виконання ним зобов`язань по сплаті за послуги з вивезення побутових відходів не надав.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі - 51 535,17 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 30.10.2013 у справі за № 6-59цс13).

Перевіривши розрахунок пені, інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).

Щодо судового збору

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2 270,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 16148 від 07.07.2021 (а.с. 1).

Виходячи з цього суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 270, 00 грн судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (код ЄДРПОУ: 33745659; адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23):

- 51 535,17 грн (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять гривень сімнадцять копійок) заборгованість за договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів;

- 3 658,03 грн (три тисячі шістсот п`ятдесят вісім гривень три копійки) інфляційних втрат;

- 889,23 грн (вісімсот вісімдесят дев`ять гривень двадцять три копійки) 3% річних;

- 3 959,33 грн (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень тридцять три копійки) пені;

- 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич