КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 754/10941/21 Головуючий у І інстанції Зуєвич Л.Л.
Провадження №22-ц/824/14160/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А.,розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зурнаджи Євгена Євгенвича на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтований тим, що між КП «Київкомунсервіс» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 13571-Сл від 01 червня 2016 року, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги виконавця.
Зобов`язання позивача за Договором № 13571-Сл виконані в повному обсязі, а відповідачем порушуються умови договору, оскільки плата за послуги вноситься не в повному розмірі, що призвело до виникнення заборгованості.
Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме: направлялась претензія щодо сплати заборгованості за договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01 червня 2016 року, вих. № 7-4027 від 30 липня 2020 року та направлялась платіжна вимога щодо сплати заборгованості за договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01 червня 2016 року, вих. № 7-6494 від 30 листопада 2020 року.
У зв`язку з простроченням оплати послуг з вивезення побутових відходів, позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Київкомунсервіс» заборгованість за Договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01 червня 2016 року, яка станом на 01 листопада 2020 року становить 51 535,17 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 889,23 грн, 3 658,03 грн - інфляційних втрат, 3 959,33 грн - пені, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Рішенням Солом`янського районногосуду м. Києва від 26 квітня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» 51535,17 грн заборгованість за договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів, 3658,03 грн - інфляційних втрат, 889,23 грн - 3% річних, 3959,33 грн - пені, 2270,00 грн - судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Зурнаджи Є.Є. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначено, що позовна заява КП «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01 червня 2016 року подана з пропуском встановленого строку позовної давності.
В апеляційній скарзі вказано, що підпис «Замовника» проставлений в п. 9 Договору №13571-Сл від 01 червня 2016 року та підпис на листі з інформацію про замовника не збігається зі зразком підпису ОСОБА_1 , що міститься в його паспорті.
Звернуто увага на те, що в п. 9 Договору № 13571-Сл від 01 червня 2016 року в графі «Замовник» вказаний, як контактний номер телефону НОМЕР_1 , однак, вказаний номер відповідачу не належить.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Зурнаджи Є.Є. вказує на те, що його довіритель ніколи не укладав з КП «Київкомунсервіс» Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01 червня 2016 року, не підписував його власноручно, не надавав жодній особі повноважень щодо підписання зазначеного договору від свого імені та не був присутній під час підписання даного договору.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Зурнаджи Є.Є. наголошує, що відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про схвалення ним підписаного невстановленою особою договору та жодних оплат на виконання зазначеного договору відповідачем не здійснювалось.
Таким чином, Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01 червня 2016 року не є укладеним та, відповідно до ст.ст. 218, 236 ЦК України, є недійсним з моменту його вчинення та будь-які вимоги щодо стягнення заборгованості за даним договором є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Крім того, Акти надання послуг та рахунки на оплату послуг відповідачу не направлялись та ним не отримані, відповідно і строк оплати за даним документами, в силу закону та положень Договору № 13571-Сл від 01 червня 2016 року, не настав.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача наголошує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що КП «Київкомунсервіс» мав право виконувати послуги з вивезення побутового сміття на території міста Києва на дату складання Договору № 13571-Сл, тобто станом на 01 червня 2016 року, та відповідно мав права на укладання подібних договорів.
Також, зазначено, що відповідач не здійснив жодної оплати на виконання Договору № 13571-Сл від 01 червня 2016 року, такі дії є свідченням того, що жодних намірів щодо пролонгації вищевказаного договору відповідач не мав, а позивач в свою чергу мав всі підстави зупинити надання послуг за даним договором та розірвати його.
В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, з боку позивача відслідковується зловживання процесуальними правами, оскільки останнім подано такий самий позов до того самого відповідача, з тих самих підстав до Деснянського районного суду м. Києва.
04 вересня 2024 року до Київського апеляційного суду представником КП «Київкомунсервіс» - Гришковець Л.І. через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що відповідачем були добровільно надані всі належні документи для заключення договору №13571-Сл про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01 червня 2016 року, який було укладено між сторонами даної справи та підписаний останніми без зауважень.
Представник КП «Київкомунсервіс» - ГришковецьЛ.І. у відзиві звертає увагу на те, що відповідачем не надано допустимих та належних доказів, щодо викладених обставин справи, а саме, зміни контактного номеру телефону, або відсутність номеру НОМЕР_1 в його користуванні та що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01 червня 2016 року підписаний не встановленою особою.
Також, зазначає, що відповідно до умов Договору виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі за текстом-ТПВ), що утворюються на об`єкті відповідача (Інтернет клуб), що знаходиться за фактичною адресою: 03049, м. Київ, вул. Івана Огієнка, буд. 10, а відповідач зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.
Сторони дійшли згоди щодо обсягу послу які потребує замовник та відповідно погодили порядок надання послуг.
КП «Київкомунсервіс» було визначено місячну вартість послуг , яка була погоджена з ОСОБА_1 .
Відповідач, в свою чергу не надсилав за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2020 року будь-яких заперечень щодо виставлених позивачем актів надання послуг та не ініціював внесення змін до Договору для визначення іншої помісячної вартості послуг. Претензій щодо ненадання послуги відповідачем не пред`являлось.
Даний договір був укладений для обслуговування окремого приміщення Інтернет клуба, а відтак аргументи відповідача про не настання обов`язку щодо його виконання, направлені виключно на введення в оману з метою уникнення законної сплати заборгованості та жодним чином не вказують на недійсність Договору №13571-Сл від 01 червня 2016 року про надання послуг з вивезення побутових відходів.
Жодних повідомлень про припинення діяльності та або розірвання договору відповідачем на адресу позивача не направлялось.
Підтвердженням надання послуг з вивезення твердих побутових відходів позивачем є направлення Актів надання послуг за період з 01 липня 2016 року по 31 жовтня 2020 року, які були долучені до позовної заяви.
Щодо доводів апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції до даних правовідносин строку позовної давності у відзиві вказано наступне.
Відповідно до п. 8.5 договору Сторони домовилися, що будь-яка позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю в 5 (п`ять) років.
Оскільки, періодом виникнення заборгованості є з 01 липня 2016 року по 31 жовтня 2020 року, позивач вважає доводи, викладені у заяви щодо застосування строків позовної давності, спрямовані лише на те, щоб уникнути від сплати заборгованості.
Отже, ознайомившись із аргументами відповідача, сторона позивача вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (Замовник) та КП «Київкомунсервіс» в особі директора Русіна Євгенія Євгенійовича (Виконавець) укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01 червня 2016 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець надає замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника, що знаходиться за адресою: 03049, м. Київ, вул. Івана Огієнка, буд. 1, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.
Кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення твердих побутових відходів становить 7,7 куб. м в місяць (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору тариф на послуги за цим Договором становить: 89,14 грн з ПДВ за 1 куб. м, за календарний місяць - 686,35 грн з ПДВ.
Згідно п. 2.3 оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунки фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
Відповідно до п. 4.1 та 4.2 сторони встановили, що у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором, а також за прострочення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочень.
У п. 8.5. Договору сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
У матеріалах справи міститься копія повідомлення за підписом ОСОБА_1 , адресована директору КП «Київкомунсервіс» ОСОБА_2 для укладання договору на вивіз твердих побутових відходів, з якої вбачається наступна інформація: повна назва юридичної чи фізичної особи - « ОСОБА_1 »; район - Солом`янський; вид діяльності - інтернет клуб; площа (м2) - 200; фактична адреса - Огієнка, 10; юридична адреса - АДРЕСА_2 ; номер телефону, факс - НОМЕР_1 .
До матеріалів справи позивачем долучено копії актів про надання послуг та копії рахунків про оплату.
З наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період 01 червня 2016 року - 01 листопада 2020 року за договором № 13571-Сл від 01 червня 2016 року вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 51 535,17 грн.
Позивачем надано розрахунок 3 % річних у сумі 889,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 658,03 грн та пені у розмірі 3 959,33 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30 листопада 2020 року надсилалася ОСОБА_1 платіжна вимога № 7-6494 про перерахунок грошових коштів в розмірі 51 535,17 грн з додатком, а саме: актом звірки взаєморозрахунків по стану на період з 01 червня 2016 року - 01 листопада 2020 року у двох екземплярах.
Крім того, до позовної заяви долучено копії: Статуту КП «Київкомунсервіс»; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо КП «Київкомунсервіс»; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18 березня 2019 року № 450; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08 грудня 2017 року № 1589.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності позовних вимог.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Ст. 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона -підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Конклюдентні дії, є акцептом, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Водночас, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.13 ЗУ «Про відходи» суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами.
Ст.17 ЗУ «Про відходи» визначено обов`язки суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами. В тому числі, але не виключно, суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об`єкт утворення відходів.
Відповідно до ст. 35-1 ЗУ «Про відходи», поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.03.2010року №435/3873 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2017 року №1589 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва» Комунальне підприємство «Київкомунсервіс» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів в місті Києві.
Відповідно, позивач - є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві згідно з рішенням Київської міської ради від 25 березня 2010 року № 435/3873 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів».
Обсяг побутових відходів, що підлягає вивезенню за Договором, розраховується відповідно затверджених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) норм надання послуг з вивезення побутових відходів для міста Києва.
Норми утворення побутових відходів затверджені Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 29.12.2012 року № 2416 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві на 2013-2017 роки» та продовжено Розпорядженням Київської міської ради від 07.02.2019 року №222 «Про продовження дії норм надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.12.2017 за № 1589 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території м. Києва», Комунальне підприємство «Київкомунсервіс» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України далі - ЦК України).
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) сформулювала правові позиції та вказала на те, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Виходячи з наведених норм чинного законодавства вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі №129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
З наведених обставин вбачається, що між КП «Київкомунсервіс» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 13571-Сл від 01 червня 2016 року, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що ним не було вчинено жодних необхідних дій для укладення вказаного договору з позивачем. Зазначав, що він ніколи не укладав з КП «Київкомунсервіс» Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01 червня 2016 року, не підписував його власноручно, не надавав жодній особі повноважень щодо підписання зазначеного договору від його імені та не був присутній під час підписання даного договору.
Однак, з моменту укладання договору і до листопада 2020 року позивач виконував договірні зобов`язання, так як за цей період заперечення від відповідача щодо не надання послуг не надходило.
Також, відповідачем не надано допустимих та належних доказів, щодо зміни контактного номеру телефону, або відсутність номеру НОМЕР_1 в його користуванні та що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01 червня 2016 року підписаний не встановленою особою.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства, а також зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь які докази того, що відповідач не користувався послугами КП «Київкомунсервіс» щодо вивезення побутових відходів, відповідач вважається таким, що погодився з укладеним договором та його умовами. Жодних заперечень щодо не виконання умов договору стороною відповідача на адресу позивача направлено не було.
Доводи відповідача про те, що він не вчиняв жодних дій, які б свідчили про схвалення ним підписаного невстановленою особою договору та жодних оплат на виконання зазначеного договору відповідачем не здійснювалось, не свідчать про не укладення та/чи не визнання даного договору, оскільки ані з позовною заявою до суду ані з зустрічною позовною заявою, під час розгляду даної справи, про визнання Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13571-Сл від 01 червня 2016 року не дійсним ОСОБА_1 не звертався.
А невиконання умов даного договору, свідчить лише про недобросовісну поведінку відповідача, як учасника договірних правовідносин.
Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач у справі не надавав чи надавав неналежної якості відповідні послуги.
Також в матеріалах справи відсутні докази щодо заперечень відповідача стосовно умов договору, факту його укладення чи відмови від отримання послуг, що надає позивач.
Підтвердженням надання послуг з вивезення твердих побутових відходів позивачем є направлення на адресу відповідача Актів надання послуг за період з 01 липня 2016 року по 31 жовтня 2020 року, а доводи відповідача про те, що вказані акти йому не направлялись спростовуються матеріалами справи, а саме витягом з «М.Е.Doc» (а.с. 17).
Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом першої інстанції строку позовної давності, апеляційний суд відхиляє, так як відповідно до п. 8.5. Договору сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному Договору встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
Посилання на те, що позивачем подано аналогічний позов до відповідача, з тих самих підстав до Деснянського районного суду м. Києва, відхиляються колегією суддів, оскільки подання позову до іншого суду не випливає розгляд даної справи апеляційним судом.
Оскільки, заборгованість відповідача за надані за вказаною адресою послуг з вивезення побутових відходів за період 01 червня 2016 року - 01 листопада 2020 року за договором № 13571-Сл від 01 червня 2016 становить 51 535,17 грн, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача вказаної заборгованості є правильним.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат суд враховує наступне.
Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку, за прострочення оплати з надання послуг з вивезення побутових відходів, відповідачу нараховані 889,23 грн 3% річних, 3658,03 інфляційного збільшення суми боргу.
Відповідач контррозрахунку здійснених позивачем нарахувань 3% річних чи інфляційних втрат суду не надав.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу передбачено нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 3658,03 грн та 3% річних в сумі 889,23 грн.
Щодо стягнення пені у розмірі 3959,33 грн апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями є санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник цивільних правовідносин відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату послуг відповідачу нарахована пеня в розмірі 3959,33 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Згідно з ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуга з управління побутовими відходами.
З огляду на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги», враховуючи, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивач забезпечує відповідача послугами з вивезення твердих побутових відходів, суд дійшов висновку, що положення пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX поширюються на взаємовідносини сторін за договором, оскільки послуга з з управління побутовими відходами, яку позивач надає відповідачу, є житлово-комунальною послугою.
За цих обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3959,33 грн, враховуючи встановлену законом заборону нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину.
Таким чином, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 3959,33 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до положень ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Оскільки, за подачу позовної заяви КПвиконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» сплатило судовий збір у розмірі 2 270 грн, за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3 405 грн, апеляційну скаргу задоволено частково на 6,6 %, відповідно позов задоволено на 93,4 %, що становить - 56082,43 грн, тому з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2120,18 грн, а з позивача на користь відповідача - 224,73 грн.
Враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача різницю між сумою, яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача, та сумою, яку відповідач має компенсувати позивачу. Така різниця становить 1895,45 грн. (2120,18-224,73).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зурнаджи Євгена Євгенвича - задовольнити частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» пені в розмірі 3959,33 грн та судового збору в розмірі 2270,00 грн скасувати, ухвалити в цій чистині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 ) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (код ЄДРПОУ: 33745659; адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23) судовий збір у розмірі 1895 (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 45 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 06 грудня 2024року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2024 |
Оприлюднено | 18.12.2024 |
Номер документу | 123791106 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Таргоній Дар'я Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні