Рішення

від 16.04.2024 по справі 761/10143/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10143/21

Провадження № 2/761/586/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідвест», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и в:

У березні 2021р. позивач ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 133-139 т.1) до відповідачів: ОСОБА_1 , ТОВ «Мідвест», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, посвідчений 26 жовтня 2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., реєстраційний №2790, щодо трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 122,9 кв.м, житловою 90,20 кв.м, укладений між відповідачами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 червня 2006р. між ТОВ КБ «Експобанк», в подальшому який змінив організаційно-правову форму на ПАТ «КБ «Експобанк» та третьою особою ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №30/06-USD-CK про надання кредитних коштів (далі по тексту - кредитний договір), з максимальним лімітом у розмірі 260000,00 дол. США, з остаточним строком повернення кредиту 12 червня 2009р.

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений 14 червня 2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плахутою Б.П., реєстраційний №1189 (далі по тексту - договір іпотеки), за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку - спірну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 122,9 кв.м, житловою 90,20 кв.м.

У зв`язку із укладенням між сторонами договору іпотеки, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 15 червня 2006р. було внесено запис про обтяження: 9793153, а 19 червня 2006р. до Державного реєстру іпотек внесено запис: 9793537.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2012р. по справі №2-1597/11, було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Експобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 6184614,14 грн.

В подальшому, на підставі низки укладених договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, до позивача перейшли права кредитора за кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки.

На момент звернення позивачем до суду, зазначене вище рішення апеляційної інстанції не виконано. На думку сторони позивача, укладений 26 жовтня 2016р. між відповідачами оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., реєстровий № 2790 є недійсним, оскільки АТ «КБ «Експобанк», як іпотекодержателем предмета іпотеки, не надавалась згода на укладення правочину щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна, чим порушено вимоги ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2022р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.

28 липня 2022р. на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про визнання позову (а.с. 161 т. 1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2022р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

31 січня 2023р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 174-179 т. 1), в якому відповідач ТОВ «Мідвест» проти позову заперечив, зазначивши, що відповідач є добросовісним набувачем спірної квартири - предмета іпотеку, та вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, в силу положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Також на думку сторони відповідача, позивачем пропущені строки позовної давності.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

07 лютого 2024р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача (а.с. 11-14 т. 2).

До судового засідання стороною позивача було подано на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує і просить суд їх задовольнити.

Відповідачі, третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, поважності причин неявки своїх представників не повідомили.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін, третьої особи.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 14 червня 2006р. між ТОВ КБ «Експобанк», яке змінило організаційно - правову форму на ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, з максимальним лімітом у розмірі 260000,00 дол. США, з остаточним строком повернення кредиту 12 червня 2009р.

В забезпечення виконання позичальником (третьою особою ОСОБА_2 ) зобов`язань за кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений 14 червня 2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плахутою Б.П., реєстр. №1189, за умовами якого іпотекодавець (відповідач ОСОБА_1 ) передав банку в іпотеку - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 122,9 кв.м, житловою 90,20 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що між АТ «КБ «Експобанк» та ТОВ «Мадіс», яке діяло від імені та в інтересах ТОВ Фінансова компанія «Астер-Фінанс», було укладено договір комісії № 02122019 від 02 грудня 2019р., а також укладено договір № 1 від 20 січня 2020р. про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий № 270.

В порядку та на умовах, визначених цим договором та Додатком № 1 до цього договору, АТ «КБ «Експобанк» відступив ТОВ «Мадіс» права вимоги банку до:

- ОСОБА_2 за кредитним договором,

- ОСОБА_1 за договором іпотеки.

Крім того, між ТОВ «Мадіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс», було укладено договір № 1/2020 від 21 січня 2020р. про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., реєстровий №347.

В порядку та на умовах, визначених цим договором та Додатком № 1 до цього договору, ТОВ «Мадіс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» права вимоги банку до ОСОБА_2 за кредитним договором та ОСОБА_1 за договором іпотеки, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі укладених договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, до позивача перейшли права кредитора за кредитним договором та права іпотекодержателя за договором іпотеки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009р. за № 9, вбачається, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2016р. між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мідвест» був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., реєстр. №2790, за умовами якого продавець передав належну йому на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 122,9 кв.м, житловою 90,20 кв.м, а покупець прийняв у власність та сплатив за неї погоджену грошову суму.

Укладенню оспорюваного правочину передувало припинення 26 травня 2015р. обтяжень об`єкту нерухомого майна - у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження: 9793153, у Державному реєстрі іпотек запис: 9793537.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2018р. у справі № 826/4711/16, яке набрало законної сили 11 грудня 2018р., визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління у м. Києві Томащук О.Д. від 26 травня 2015р. № 21571589 про державну реєстрацію припинення обтяження об`єкту нерухомого майна - спірної квартири.

Зокрема, зазначеним рішенням суду було встановлено, що Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Томащук О.Д. не досліджено питання відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, у тому числі наявність факту припинення зобов`язань за договором іпотеки та наявність підстав для проведення державної реєстрації припинення обтяження на об`єкт нерухомого майна.

Звертаючись до суду з вказаним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 26 жовтня 2016р., укладеного між відповідачами, позивач наголошував, що зазначений правочин порушує права позивача, як іпотекодержателя, що позбавляє його права звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки зобов`язання боржника (третьої особи ОСОБА_2 ) за кредитним договором не виконані в повному обсязі.

В силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (далі по тексту, норми зазначеного Закону будуть зазначені, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За змістом ст. 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Протягом всього часу розгляду справи в суді, судом не встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 26 жовтня 2016р., третьою особою ОСОБА_2 були виконанні всі зобов`язання за кредитним договором, а також те, що іпотекодержателем була надана згода на відчуження предмету іпотеки.

Таким чином, в силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ч. 2 ст. 215 ЦК України, суд вважає, що договір купівлі - продажу квартири від 26 жовтня 2016р., укладений між відповідачами є нікчемний.

Разом з тим, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 15 червня 2021р. у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019р. у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. При вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо обрання належного способу захисту порушеного права, викладеної в постанові від 27 листопада 2018р. у справі № 905/2260/17, провадження № 12-173гс18 (обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог), суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідчений 26 жовтня 2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., реєстраційний №2790, укладеного між відповідачами.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позову по суті заявлених вимог, то суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви сторони відповідача ТОВ Мідвест» про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16, 203, 215, 216, 525, 526, 533, 546, 553, 575, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 1, 3, 7, 11, 12, 23 Закону України «Про іпотеку», суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40033382, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 34) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідвест» (код ЄДРПОУ: 36520282, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 3), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про визнання недійсним договору купівлі-продажу - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 26 квітня 2024р.

Суддя: