Ухвала

від 25.04.2024 по справі 295/5581/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5581/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.4 ст.399 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

25 квітня 2024 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали провадження №295/5581/24 за апеляційною скаргою представника ГО «ПЕРЕМОГА 17» - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 16.04.2024,

в с т а н о в и в:

цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна громадської організації «Перемога 17» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024060000000050 від 25.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді суду першої інстанції, в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду, як незаконну, та прийняти рішення, яким задовольнити клопотання власника майна ГО «Перемога 17» про скасування арешту майна в частині його накладення на автомобіль марки «Ford Renger» р.н. НОМЕР_1 .

Перевіривши вимоги апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення суду, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції, має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно ізч.1ст.1КПК Українипорядок кримінальногопровадження натериторії Українивизначається лишекримінальним процесуальнимзаконодавством,аналіз якогосвідчить,що унормуваннякримінальних процесуальнихвідносин відбуваєтьсяшляхом чіткогота імперативноговизначення процедур,регламентації правїх учасниківдля попередженнясвавільного використаннявладними органамисвоїх повноваженьі забезпеченняумов справедливогосудочинства. Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ст.309 цього кодексу, якою визначено виключний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

При цьому, оскаржувана ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні про скасування арешту майна у кримінальному провадженню передбачена кримінальним процесуальним законом (ст.174 КПК України), проте у відповідності до положень ст.309 КПК України, апеляційному оскарженню не підлягає.

В свою чергу, вказівка слідчого судді в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про можливість оскарження цього судового рішення, є помилковою.

Апеляційний суд бере до уваги правовий висновок Об`єднаної палати ККС Верховного Суду (справа №569/17036/18), згідно якого в аспекті положень ст.309 КПК України ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст.174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.

Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали слідчого судді постановленої за правилами ст.174 КПК України, на яку, згідно із кримінальним процесуальним законом, не може бути подана апеляційна скарга, вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, а саме відмовити у відкритті апеляційного провадження, та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.

Керуючись ч.4 ст.399 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ГО «ПЕРЕМОГА 17» - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 16.04.2024, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна громадської організації «Перемога 17» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024060000000050 від 25.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати адвокату ОСОБА_3 , яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.

Суддя :