Ухвала

від 26.04.2024 по справі 300/3025/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"26" квітня 2024 р.справа № 300/3025/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. розглянувши матеріали позовної заяви Агропромислової фірми «Злак», в інтересах якої діє адвокат Хемич Владислав Мар`янович, до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Івано-Франківська міська рада, Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківське племпідприємство», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гектар ІФ» про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Агропромислова фірма «Злак», в інтересах якої діє адвокат Хемич Владислав Мар`янович, звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Івано-Франківська міська рада, Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківське племпідприємство», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гектар ІФ» про визнання неправомірними дій щодо державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 2610190501:09:002:0680, 2610190501:09:002:0359 та 2610190501:09:002:0682; зобов`язання скасувати державну кадастрову реєстрацію земельних ділянок за вказаними кадастровими номерами.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

В статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини п`ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Предметом позову у даній справі є вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 2610190501:09:002:0680, 2610190501:09:002:0359 та 2610190501:09:002:0682.

Позивач зазначив, що Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківське племпідприємство» після закінчення строку договору оренди землі, без відповідних правових підстав здійснило поділ земельної ділянки площею 2,1778 га за кадастровим номером 2610190501:09:002:0359, яка перебуває у суборенді Агропромислової фірми «Злак», в результаті якого утворилися 3 земельні ділянки за кадастровими номерами 2610190501:09:002:0680, 2610190501:09:002:0681 та 2610190501:09:002:0682.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 по справі №807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 по справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 по справі №808/8972/15, від 16.05.2018 по справі №826/4460/17, від 23.05.2018 по справі №815/4618/16, від 05.06.2018 по справі №04/20728/14, від 12.06.2018 по справі №823/378/16, від 13.06.2018 по справах №820/2675/17 та №803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулися реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Крім цього, у постанові від 04.09.2018 по справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, і особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Справа, з аналогічними правовідносинами, вже була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 15.01.2020 (справа П/811/1047/16) дійшла висновку, що «спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реалізації та набуття третьою особою права власності на земельну ділянку».

Так, у постанові від 03.10.2018 по справі № 357/14358/15-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Спірні правовідносини стосуються набутого права власності на земельні ділянки, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

З системного аналізу наведеного слідує, що відповідачем у справі має бути саме та особа, з якою дійсно існує юридичний спір, оскільки державний реєстратор не претендує на майно, з приводу якого він вчиняє реєстраційні дії за заявою певної особи; саме ця особа, заявник, готує і подає для здійснення реєстраційної дії відповідний пакет документів.

Як вбачається з матеріалів позову, земельна ділянка кадастровий номер 2610190501:09:002:0359 за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с.Вовчинець, вул.Потічна, 1, яку в свою чергу поділено на 3 земельні за кадастровими номерами 2610190501:09:002:0680, 2610190501:09:002:0681 та 2610190501:09:002:0682, - перебуває в оренді ПАТ «Івано-Франківське племпідприємство» та суборенді Агропромислової фірми «Злак», на ній розташовані об`єкти нерухомого майна, які останній належать на праві власності.

Таким чином, суд зазначає, що даний спір, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи рішення про державну кадастрову реєстрацію земельної ділянки не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем рішення про державну кадастрову реєстрацію земельної ділянки стосувалося реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Відповідно до пунктів 6 та 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (п. 6 ч. 1 цієї статті).

Враховуючи, що дані спірні правовідносини не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а належать до юрисдикції інших судів, тому суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі та роз`яснює позивачу, що розгляд даних спірних правовідносин віднесено до місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства.

На підставі наведеного, керуючись статтями 170, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Агропромислові фірмі «Злак», в інтересах якої діє адвокат Хемич Владислав Мар`янович, у відкритті провадження в справі за її позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Івано-Франківська міська рада, Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківське племпідприємство», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гектар ІФ» про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

З врахуванням приписів частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги відносяться до юрисдикції господарського суду, та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення до адміністративного суду з такою ж позовною вимогою з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/Могила А.Б.