Рішення

від 25.04.2024 по справі 320/27015/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 року м. Київ№ 320/27015/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" до Приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання протиправними дій та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" з позовом до Приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, в якому просить суд:

визнати протиправними дії щодо звернення до виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862, в частині стягнення 2089620,84 грн;

визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 29.06.2023 виконавче провадження № 69963862 закінчене приватним виконавцем, у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа. Разом з цим, 25.07.2023 АТ «Укргазвидобування» отримало копію позовної заяви приватного виконавця Жаботинського І.В. до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І., зі змісту якої стало відомо, що 12.07.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський І.В. звернувся із заявою до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 в частині стягнення 2089620,84 грн. 12.07.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № 12065, яким на підставі п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», було повернуто постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 без прийняття до виконання.

Позивач наголошує на тому, що є заінтересований в тому, щоб будь-які процедури щодо нього, в тому числі, виконання постанови про стягнення основної винагороди, здійснювались у відповідності з діючим законодавством. Оскільки згідно з позиції позивача, правові підстави для виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 відсутні, здійснення зазначеної процедури безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача, так як спричинить вкрай негативні наслідки для товариства, а саме незаконне списання коштів в сумі 2089620,84 грн. Позивач акцентує увагу на тому, що вжиті приватним виконавцем заходи примусового виконання рішення призвели лише до часткового стягнення з АТ «Укргазвидобування» заборгованості в розмірі 1213583,20 грн з подальшим перерахуванням стягувану - ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» (1103073,24 грн) з одночасним стягненням основної винагороди у розмірі 10% від цієї суми - 110301,32 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду, призначено підготовче засідання на 25.08.2023. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича.

25.08.2024 до суду від Приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що за наслідок виконання наказу господарського суду в справі № 910/18618/17, відповідач має право на отримання основної винагороди, разом з тим, залишок недоотриманої основної винагороди складає 2089620,84 грн, у зв`язку з чим, відповідач звернувся до третьої особи із заявою від 12.07.2023 про примусове виконання оскаржуваної постанови в частині стягнення залишкової суми основної винагороди, втім, третя особа відмовила у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови, водночас, позивач вважає такі дії відповідача протиправними, однак, позивачем не враховано, що оскаржувана постанова була винесена у відповідності та на виконання ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень і інших органів». Також, вказано на те, що з позовної заяви не зрозуміло у чому саме полягає порушення прав позивача, при цьому, виконавче провадження з виконання оскаржуваної постанови приватним виконавцем Крегулом І.І. відкрито не було, відтак, подальше виконання оскаржуваної постанови та списання коштів є неможливим.

25.08.2023 судом відкладено підготовче судове засідання на 15.09.2023.

06.09.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких вказано на те, що сам факт винесення постанови про стягнення винагороди приватного виконавця не може порушувати права позивача, оскільки сума основної винагороди, визначена у постанові, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута, при цьому, за чинного правового регулювання, відповідач був зобов`язаний винести оскаржувану постанову. Наголошено на тому, що позовна заява не містить будь-якого обґрунтування протиправності даної постанови. У зв`язку з тим, що відповідачу 12.07.2023 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови, дії відповідача щодо звернення до третьої особи із заявою про відкриття виконавчого провадження не можуть бути протиправними.

11.09.2023 від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій АТ «Укргазвидобування» вважає викладені у відзиві на позовну заяву доводи безпідставними та такими, що не спростовують покладені в основу позовної заяви обґрунтування.

15.09.2023 судом закрито підготовче провадження та на підставі заяв від учасників справи, керуючись приписами ч. 3 ст. 194 КАС України, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі № 910/18618/17, рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», скасовано, прийнято нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задоволено, зокрема стягнуто з АТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» 9702 793,73 грн трьох процентів річних від суми простроченого кредиту, 77647468,01 грн простроченої заборгованості за процентами, 3443600,13 грн пені за несвоєчасне повернення процентів, 3167407,60 грн трьох процентів річних від суми прострочених процентів, 18000000,00 грн штрафу, 86100000,00 грн інфляційних витрат за простроченим основним боргом, 17689315,08 грн заборгованості інфляційних витрат за простроченими процентами, всього стягнуто кошти у загальному розмірі 215750530,55 грн.

На момент прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі № 910/18618/17 з рахунків АТ «Укргазвидобування» в межах виконавчого провадження № 60310286 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 15.10.2019 № 910/18618/17, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Артемчуком Т.В. було перераховано грошові кошти в розмірі 73803518,10 грн, які було стягнуто з АТ «Укргазвидобування» в рахунок часткового погашення заборгованості згідно з виконавчим документом, про що зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2022 № 69963862.

30.09.2022 Господарським судом м. Києва на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі № 910/18618/17 видано наказ.

30.09.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жаботинським І.В. відкрито виконавче провадження № 69963862 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 30.09.2022 № 910/18618/17 в частині залишку стягнення боргу у розмірі 141947012,45 грн та зокрема, винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнуто з боржника АТ «Укргазвидобування» на користь стягувача ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця в сумі 14194701,24 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 910/18618/17 зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

05.10.2022 приватним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 69963862.

На момент зупинення вчинення виконавчих дій, приватним виконавцем з рахунків АТ «Укргазвидобування» було примусово стягнуто 1213583,20 грн, що підтверджується виписками про рух коштів за банківськими рахунками АТ «Укргазвидобування».

Постановою Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/18618/17 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 в частині стягнення з АТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» 77647468,01 грн заборгованості за простроченими процентами, 3443600,13 грн пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом, 3167407,60 грн 3% річних від суми прострочених процентів, 18000000,00 грн штрафу, 17689315,08 грн інфляційних витрат за простроченими процентами; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022, а саме: в частині стягнення 9702739,73 грн 3% річних від суми простроченого кредиту та 86100000,00 грн інфляційних витрат за простроченим основним боргом залишено без змін (95802739,73 грн).

Позивач вказує на те, що з урахуванням постанови Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/18618/17 та часткових стягнень коштів в межах виконавчого провадження № 60310286, залишок заборгованості АТ «Укргазвидобування» перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» за наказом Господарського суду м. Києва від 30.09.2022 № 910/18618/17 становив 20785638,43 грн (95802739,73 - 73803518,10 - 1213583,20).

21.06.2023 АТ «Укргазвидобування» платіжною інструкції № 630207 перераховано кошти у розмірі 20785638,43 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор», а 28.06.2023 АТ «Укргазвидобування» платіжною інструкцією № 633492 перераховані кошти у розмірі 110509,96 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор». Про сплату зазначених коштів ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» повідомило приватного виконавця повідомленнями від 28.06.2023 № 28/06-1 та № 28/06-2, що вбачається зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2023 № 69963862.

Платіжним дорученням № 5 від 28.06.2023, приватний виконавець перерахував ТОВ «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» кошти в сумі 1103073,24 грн.

29.06.2023 виконавче провадження № 69963862 закінчене приватним виконавцем, у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа.

Разом з цим, 25.07.2023 АТ «Укргазвидобування» отримало копію позовної заяви приватного виконавця Жаботинського І.В. до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І., зі змісту якої стало відомо, що 12.07.2023 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський І.В. звернувся із заявою до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 в частині стягнення 2089620,84 грн.

12.07.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № 12065, яким на підставі п. 2 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», було повернуто постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 без прийняття до виконання.

Позивач вважає, протиправними дії відповідача щодо звернення до виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862, в частині стягнення 2089620,84 грн, а також протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами ч. ч. 1-5 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів ст. 31 цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - Порядок №643).

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Судом досліджено, що 30.09.2022 відповідач відкрив виконавче провадження № 69963862, в межах якого здійснювалося виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 № 910/18618/17 про стягнення коштів з позивача.

Того ж дня, 30.09.2022 відповідачем було винесено постанову про стягнення з позивача основної винагороди (оскаржувана постанова).

У подальшому, наказ Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 № 910/18618/17 було виконано в повному обсязі. На рахунок стягувача були перераховані кошти в сумі 21999221,63 грн наступними платежами: платіжною інструкцію № 630207 від 21.06.2023 позивач перерахував стягувачу з власного рахунку кошти в сумі 20785638,43 грн; платіжним дорученням № 5 від 28.06.2023 відповідач перерахував з власного депозитного рахунку кошти стягувану в сумі 1103073,24 грн; платіжною інструкцію № 633492 від 28.06.2023 позивач перерахував стягувачу з власного рахунку кошти в сумі 110509,96 грн.

Відповідач вважає, що за наслідками виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 № 910/18618/17 він має право на отримання основної винагороди в сумі 2199922,16 грн, разом з тим, відповідач отримав винагороду в сумі 110301,32 грн.

Для стягнення з позивача залишку недоотриманої основної винагороди, відповідач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича із заявою від 12.07.2023 про примусове виконання оскаржуваної постанови в частині стягнення 2089620,84 грн.

Однак, 12.07.2023 приватний виконавець Крегул І.І. відмовив у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови, надавши повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.07.2023.

Водночас, позивач не погоджується з діями та самою постановою відповідача, вважаючи останні дії та постанову такими, що зачіпають охоронюваний законом інтерес.

Суд звертає увагу на тому, що відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, і згідно з ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, з наведеного слідує, що відповідач в день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2022 № 69963862, у силу норм Закону, повинен був винести оскаржувану постанову, що власне і було зроблено.

Крім того, позивач у позовній заяві сам зазначив, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 була винесена у відповідності та на виконання ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що не узгоджується з вимогами до позовної заяви.

Відтак, чинна постанова про стягнення основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 могла бути пред`явлена для виконання, при цьому, самі дії по пред`явленню до виконання виконавчого документа не можуть бути протиправними та оцінені судом, позаяк, це є правом стягувача, натомість, лише кінцевий результат створює для учасника виконавчого провадження відповідні наслідки, зокрема, виконавче провадження можу бути відкрито, як і за ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», встановлені підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Відтак, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, який не підлягає примусовому виконанню, порушення законодавства допускає цей виконавець, а не стягувач.

З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо звернення до виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862, в частині стягнення 2089620,84 грн не підлягають задоволенню, оскільки є неправильно обраним способом захисту та не створюють для позивача цими діями відповідних наслідків. Особа не може бути обмежена в праві звернутися до органів виконавчої служби чи приватного виконавця.

В позовній заяві позивач зазначає, що не дивлячись на те, що оскаржувана постанова приватного виконавця прийнята у відповідності та на виконання норм Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», з метою захисту порушеного права позивача підлягає скасуванню, оскільки подальше виконання спірної постанови спричинить вкрай негативні наслідки для позивача та призведе до незаконного списання коштів в сумі 2089620,84 грн. Однак, суд звертає увагу на те, що наразі виконавче провадження з виконання оскаржуваної постанови відкрито не було.

Водночас, факт винесення постанови про стягнення винагороди не може порушувати права АТ "Укргазвидобування", оскільки сума основної винагороди, визначена у постанові не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду 21.07.2022 у справі № 320/6215/19.

Таким чином, суд вважає, що відповідач зобов`язаний був винести оскаржувану постанову, при цьому, позовна заява не містить будь-якого обґрунтування протиправності даної постанови, а вимоги базуються на можливих негативних/несприятливих наслідках для нього у виконавчому провадженні.

Крім того, у контексті доводів позивача про можливі негативні наслідки для товариства у разі відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови, суд зазначає, що аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють діяльність приватних виконавців, і ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 10.09.2020 у справі № 120/1417/20-а, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19.

Одночасно з цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19, від26.08.2021 у справі № 380/6503/20.

Крім цього, аналіз ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20.

Водночас, саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (пункт 52 постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №420/6845/18).

Також, у своїй практиці Верховний Суд вже зауважував, що для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).

Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Зрештою, необхідно мати на увазі, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 08.07.2021 у справі № 360/2855/20, від 24.12.2021 у справі № 200/3149/21-а.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.09.2022 № 69963862 є недоведеними та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають, позаяк, наразі судом не встановлено наявності протиправних дій з боку відповідача при винесенні оскаржуваної постанови. Інші ж питання пред`явлення її до виконання та подальші дії/рішення виконавчого провадження не є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" до Приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.