Рішення

від 26.04.2024 по справі 420/2697/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2697/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білгород-Дністровської районної ради (вул. Грецька, 24, м. Білгород-Дністровський, 67700, код ЄДРПОУ 21017996) про визнання неправомірними дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної ради, у якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

визнати неправомірними дії Білгород-Дністровської районної ради по затримці виплати кінцевого розрахунку у зв?язку із звільненням;

стягнути з Білгород-Дністровської районної ради Одеської області (ЄДРПОУ: 21017996 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 - суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 82948,44 (вісімдесят дві тисячі дев?ятсот сорок вісім) грн. 44 коп.;

стягнути з Білгород-Дністровської районної ради Одеської області (ЄДРПОУ: 21017996 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 судові витрати по справі, а саме 15000 гривень - сума витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював на посаді керуючого справами Білгород-Дністровської районної ради з 01.12.2022 по 18.08.2023 рр.

Однак, як стверджує позивач, всупереч вимог ст. 116 КЗпП України, у день звільнення з ним не проведено повного розрахунку, а розрахунок позивач отримав тільки 24.10.2023 року, що підтверджується випискою з рахунку банку.

Позивач зазначає, що за затримку повного розрахунку при звільненні для роботодавця ст. 117 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, з цих підстав, як вважає позивач, він має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 18.08.2023 року по 24.10.2023 року, розрахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, невиплата якої стала підставою звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк на усунення недоліків.

13.02.2024 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява разом з документами на виконання ухвали суду від 29.01.2024 року.

Ухвалою суду від 29.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

15.03.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.

Відповідач зазначив, що позивач звільнився з посади керуючого справами Білгород-Дністровської районної ради Одеської області за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України на підставі розпорядження голови Білгород-Дністровської районної ради №04-р/к від 04 серпня 2023 року з 18 серпня 2023 року.

Відповідач не заперечував, що згідно вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому провадиться в день звільнення, однак, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При цьому, відповідач зазначив, що позивач в період з 14 по 18 серпня 2023 року перебував на лікарняному та, як наслідок, в день звільнення не працював. 24 жовтня 2023 року на банківський рахунок позивача перераховано всю належну йому суму.

Таким чином, відповідач вважає, що Білгород-Дністровською районною радою Одеської області було виконано свій обов`язок щодо виплати всіх належних ОСОБА_1 сум. В період з 18 серпня 2023 року по 24 жовтня 2023 року (день повного розрахунку) позивач до Білгород-Дністровської районної ради з вимогами про розрахунок в порядку статті 116 КЗпП України не звертався.

Щодо звернення позивача за розрахунком, відповідач зазначив, що єдине звернення ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області з питань виплати належних йому сум було 01.11.2023 року, тобто вже після розрахунку. У відповіді від 14 листопада 2023 року за №03-08/275 відповідачем проінформовано ОСОБА_1 , що станом на 18 серпня 2023 року (день звільнення позивача) голову Білгород-Дністровської районної ради було відсторонено від посади, що унеможливлювало здійснення виплати позивачу всіх сум з незалежних від Білгород-Дністровської районної ради Одеської області причин, тобто не з вини роботодавця. У період з 18 серпня 2023 року до фактичної виплати позивачеві всіх належних йому сум 24 жовтня 2023 року у Білгород-Дністровській районній раді Одеської області були відсутні посадові особи, які мали право першого підпису на банківських, касових, бухгалтерських та інших фінансових документах і договорах (угодах), що унеможливлювало виплату позивачеві в цей період усіх сум з незалежних від Білгород-Дністровської районної ради Одеської області причин, тобто роботодавець вжив всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 у період з 01.12.2022 року по 18.08.2023 року працював на посаді керуючого справами Білгород-Дністровської районної ради, що підтверджується записами №№41-42 у Трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с. 5-6, 50).

Розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 04.08.2023 року №04-р/к-2023, ОСОБА_1 звільнено з посади керуючого справами Білгород-Дністровської районної ради з 18 серпня 2023 року, за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України (а.с. 69 зворот.стор.).

24.10.2023 року на банківський рахунок позивача з рахунків Білгород-Дністровської районної ради Одеської області було перераховано належну йому суму розрахунку при звільненні.

Сторонами вказані обставини справи визнаються.

01.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я голови Білгород-Дністровської районної ради, у якій просив нарахувати та сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку, відповідно до ст.ст. 116-117 КЗпП України, оскільки кінцевий розрахунок від роботодавця отримав 24.10.2023 року (а.с. 12, 49).

Листом Білгород-Дністровської районної ради від 14.11.2023 року вих. №03-08/275 за результатам розгляду заяви від 01.11.2023 року позивачу повідомлено наступне. Станом на 18.08.2023 року голову Білгород-Дністровської районної ради Одеської області ОСОБА_2 було відсторонено від посади згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2023 року (справа №947/24941/23), що унеможливило здійснення виплати в день звільнення усіх сум з незалежних від Білгород-Дністровської районної ради Одеської області причин, тобто не з вини роботодавця. Про вказані обставини заявника було проінформовано Білгород-Дністровською районною радою Одеської області листом за вих.№03-08/202 від 22.08.2023 року. У подальшому 10 жовтня 2023 року Білгород-Дністровською районною радою Одеської воласті було прийнято рішення «Про надання права першого підпису» №265- ЩЦ. Після виконання вказаного рішення в межах чинного законодавства, належні заявнику суми були одразу ж виплачені Білгород-Дністровською районною радою Одеської області. Таким чином з 14 серпня 2023 року до фактичної виплати належних сум у Білгород-Дністровській районній раді Одеської області були відсутні посадові особи, які мали право першого підпису на банківських, касових, бухгалтерських та інших фінансових документах і договорах (угодах), що й унеможливило виплату (а.с. 42-43).

З огляду на вищевикладені обставини, відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за спірний період.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 117 КЗпП України наявні правові підстави для виплати йому середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку при звільненні, а саме з 18 серпня 2023 року по 24 жовтня 2023 року.

Отже, спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для відшкодування позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

На момент виникнення спірних правовідносин набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, а саме з 19.07.2022 року, яким внесені зміни до статті 116 та викладено у новій редакції ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України (у редакції від 19.07.2022 року, чинній на час звільнення позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України (у редакції від 19.07.2022 року), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Вказана правова позиція щодо застосування норм ст.ст. 116-117 КЗпП України неодноразово висловлювалась Верховним Судом.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, у зв`язку зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, з 19.07.2022 року змінився підхід до правозастосування указаної норми, який передбачає обмеження компенсації (середній заробіток за період затримки) шестимісячним строком.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку.

Судом встановлено, що позивач звільнений з посади керуючого справами Білгород-Дністровської районної ради з 18 серпня 2023 року, згідно Розпорядження голови Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 04.08.2023 року №04-р/к-2023.

24.10.2023 року на банківський рахунок позивача з рахунків Білгород-Дністровської районної ради Одеської області було перераховано належну йому суму розрахунку, що не заперечує і сам позивач.

Отже, остаточний розрахунок з позивачем проведений 24.10.2023 року.

З огляду на викладені обставини справи, період з 18.08.2023 року по 24.10.2023 року становить час затримки розрахунку з позивачем при звільненні.

Щодо наявності підстав для відшкодування позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Так, судом встановлено, що у період з 14 по 18 серпня 2023 року позивач перебував на лікарняному (лист непрацездатності №8627899-2016287576-1, номер випадку непрацездатності 8627899) та, як наслідок, у день звільнення не працював (а.с. 68 зворот.стор.).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України (у редакції від 19.07.2022 року, чинній на час звільнення позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 18 серпня 2023 року по 24 жовтня 2023 року (день повного розрахунку) позивач до Білгород-Дністровської районної ради з вимогами про розрахунок в порядку статті 116 КЗпП України не звертався.

Відповідач наполягає на цих обставинах.

Позивач доказів зворотного суду не надав.

01.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я голови Білгород-Дністровської районної ради, у якій просив нарахувати та сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку, відповідно до ст.ст. 116-117 КЗпП України, оскільки кінцевий розрахунок від роботодавця отримав 24.10.2023 року (а.с. 12, 49).

Тобто, позивач звернувся до відповідача вже після проведення остаточного розрахунку із ним для отримання компенсації за час затримки розрахунку.

Натомість, вимогу про розрахунок у період з 18.08.2023 року по 24.10.2023 року не пред`являв.

Окрім того, на спірні правовідносини мали вплив наступні обставини.

Як пояснює відповідач, у період з 18 серпня 2023 року до фактичної виплати позивачеві всіх належних йому сум 24 жовтня 2023 року у Білгород-Дністровській районній раді Одеської області були відсутні посадові особи, які мали право першого підпису на банківських, касових, бухгалтерських та інших фінансових документах і договорах (угодах), що унеможливлювало виплату позивачеві в цей період усіх сум з незалежних від Білгород-Дністровської районної ради Одеської області причин.

При цьому, як доводить відповідач, про вказані обставини позивача було проінформовано Білгород-Дністровською районною радою Одеської області листом за вих. №03-08/202 від 22.08.2023 року.

Позивач цей факт у позові не заперечував.

Тобто, позивачу було відомо про затримку розрахунку, однак він в порядку ст. 116 КЗпП України (речення друге) вимогу про розрахунок не пред`являв (у період з 18.08.2023 року по 24.10.2023 року).

Отже, в контексті ст. 116 КЗпП України (речення друге), враховуючи перебування позивача на лікарняному у день звільнення (18.08.2023 року) та не пред`явлення ним вимоги про розрахунок (у період з 18.08.2023 року по 24.10.2023 року), затримка розрахунку при звільненні, що передбачає настання відповідальності для відповідача, передбаченої ст. 117 КЗпП України, не виникла.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білгород-Дністровської районної ради (вул. Грецька, 24, м. Білгород-Дністровський, 67700, код ЄДРПОУ 21017996) про визнання неправомірними дій та стягнення коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук

.