Ухвала

від 22.04.2024 по справі 757/4328/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_16 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 квітня 2024 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисника ОСОБА_5 та апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру від 21.11.2023 в рамках кримінального провадження № 42023000000000249 від 21.11.2023.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу адвоката ОСОБА_10 та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21.11.2023 року у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 21.11.2023 року.

26 березня 2024 року на електронну адресу суду надійшла заява адвоката ОСОБА_6 в якій він просив повернути йому апеляційну скаргу подану в інтересах ОСОБА_8 , однак в судовому засіданні апеляційної інстанції 22 квітня 2024 року просив його апеляційну скаргу розглянути по суті.

03 квітня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому він зазначає, що фактично судове засідання відбулося 19 березня 2024 року, під час якого рішення суду не проголошено, оскаржувану ухвалу проголошено 20 березня 2024 року у відсутність адвоката ОСОБА_5 . Копію повного тексту наручно не отримано, через значну віддаленість робочого місця, яке знаходиться у м. Кропивницький, натомість оскаржуване рішення отримано 26 березня 2024 року на електронну пошту від адвоката ОСОБА_6 , апеляційну скаргу направлено поштою 27 березня 2024 року. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Захисники вважають оскаржувану ухвалу незаконною, у зв`язку з невідповідністю висновку суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Постановляючи дану ухвалу слідчий суддя, зокрема скопіював заперечення прокурора на дану скаргу, яка скопіювана з повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

В своєму запереченні прокурор, а також слідчий суддя в ухвалі не спростували доводи необґрунтованості повідомлення про підозру, наведені в скарзі адвоката ОСОБА_10 і в доповненнях до неї адвоката ОСОБА_6 .

Більше того, в ухвалі слідчого судді наведено обставини, які не мали місця при розгляді даної скарги.

Зокрема, на аркуші 1 ухвали констатовано, що прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, тобто дав пояснення по скарзі, однак прокурор не надавав пояснення, що підтверджується аудіозаписом судового засідання, натомість вказані пояснення скопійовано із заперечень самого прокурора.

Зазначають, що кримінальне правопорушення, за яким повідомлено ОСОБА_8 про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України не внесено до ЄРДР, ті відомості, які внесені 13.11.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України, не є тотожними фабулі повідомлення про підозру. Зокрема, з витягу з ЄРДР вбачається, що організована група складається із службових осіб Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області та працівників і власників особи приватного права, які вчинили розтрату та привласнення. Однак, не вказано юридичну особу приватного права (дата внесення до ЄРДР 13.11.2023).

Апелянти вважають, що повідомлення про підозру не вручено ОСОБА_8 та здійснено у спосіб не передбачений ст. 111 та главою 11 КПК України. Зокрема, повідомлення про підозру залишено в будинку АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_8 не мешкає, та не проживає однією сім`єю з ОСОБА_11 , тому вона відмовилася отримувати повідомлення про підозру у зв`язку з тим, що вони між собою не спілкуються.

Звертає увагу на те, що допитаний в ході судового розгляду слідчий ОСОБА_12 повідомив, що повідомлення про підозру він складав протягом тижня, пояснити не зміг в який день тижня та час воно складено. На запитання адвоката надав додаткові пояснення, що дане повідомлення про підозру погоджене прокурором в період з 00:00 год. до 04:00 год., ночі 21 листопада 2023 року, що не могло мати місце, однак в ухвалі слідчого судді оцінку даному факту не надано.

Також зазначає, що з початку розслідування вказаного кримінального провадження сторона захисту акцентувала увагу органу досудового розслідування на тому, що ОСОБА_8 є потерпілим, а не організатором злочину. На підтвердження цього підозрюваним подано заяву про вчинення кримінального правопорушення і за цією заявою внесено відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 190 КК України.

ОСОБА_8 до цього часу не визнано потерпілим, його не допитано, а навпаки йому повідомлено про підозру, як організатору злочинної групи.

Захисники зазначають, що судом встановлено, у тому числі на підставі пояснень самого ж прокурора при розгляді його відводу про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 ґрунтується на припущеннях. (Стенограма судового засідання та аудиодиск від 22.02.2024р. долучені до справи.)

Так, в судових засіданнях прокурор неодноразово підтвердив те, що ОСОБА_13 , керівники Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не допитані до цього часу.Цим самим прокурор спростовує наведені в повідомленні про підозру дані, що ОСОБА_13 є особою, яка була не обізнана в злочинних намірах організованої групи, оскільки без його допиту це стверджувати чи спростовувати неможливо.

За підтвердженнями сторони захисту в матеріалах справи наявні суперечливі докази того, хто саме був організатором заволодіння державними землями.

Окрім цього, ОСОБА_8 надав суду покази, що він є ошуканим ОСОБА_13 , який запропонував йому придбати земельні ділянки осіб АТО, які від їх імені за підробленими документами продав. Ці факти встановлено службовим розслідуванням, яке він призначив і після якого звернувся до ГСУ НП з заявою про злочин . Відомості за його заявою 02.08.2023 року за ч.4 ст.190 КК України внесено до ЄРДР .

Також зазначають, що в судовому засіданні встановлено фактичні обставини, які свідчать про необґрунтованість підозри за ч. 3 ст. 209 КК України, а саме легалізація майна відбувалася в 2019, 2020 роках, хоча злочин за ч. 5 ст. 191 КК України закінчився в травні 2021 року.

Зауважує, що 22 лютого 2024 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу, якою задоволено заяву про відвід старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_12 , від подальшого розслідування кримінального провадженн № 42023000000000249, № 12024000000000072 у зв`язку з необ`єктивністю та неупередженістю при проведенні досудового розслідування.

На думку сторони захисту, досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться не уповноваженим органом, оскільки воно відноситься до підслідності детективів Бюро економічної безпеки України (ч. 5 ст. 191 КК України, вчинено службовою особою державного органу - керівники Держгеокадастру в Кіровоградській області, розмір завданої шкоди становить від п`ятисот до двох тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Тому повідомлення про підозру складено і вручено не уповноваженою особою.

Окрім цього, оскаржувану ухвалу слідчим суддею прийнято у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР 21.11.2023 року, незважаючи на те, що такого кримінального провадження за вказану дату не існує. Про це свідчать вступна, та результативна частини ухвали.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені захисниками доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_5 зазначив, що фактично судове засідання відбулося 19 березня 2024 року, під час якого рішення суду не проголошено, оскаржувану ухвалу проголошено 20 березня 2024 року у його відсутність. Копію повного тексту наручно не отримано, через значну віддаленість робочого місця, яке знаходиться у м. Кропивницький, натомість оскаржуване рішення отримано 26 березня 2024 року на електронну пошту від адвоката ОСОБА_6 , апеляційну скаргу направлено поштою 27 березня 2024 року. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження захиснику ОСОБА_5 підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 17 лютого 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023000000000249 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263 КК України.

21 листопада 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

29 січня 2024 року захисник ОСОБА_14 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав до Печерського районного суду м. Києва скаргу на повідомлення про підозру.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року у задоволенні скарги захисника відмовлено.

Вказане рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Перевіряючи законність та обгрунтованність прийнятого слідчим суддею рішення, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи та підстави для його скасування, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, норми чинного кримінального процесуального закону щодо порядку вручення та обгрунтованності підозри та законності постановленого судового рішення.

Згідно із вимогами викладеними у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом», закріплено у ч. 1 ст. 24 КПК України.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (ст. 303-308 цього Кодексу).

Підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом, пункт 10 частини 1 статті 303 КПК України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вимогами ст. 277 КПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру має містити такі відомості, зокрема зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. Зміст підозри це виклад головних та істотних елементів інкримінованого кримінального правопорушення, які утворюють єдність усіх його складових частин, а фактичні обставини кримінального правопорушення зводяться до деталізованого опису об`єктивної сторони інкримінованого підозрюваному діяння. Вимоги кримінального процесуального законодавства до письмового повідомлення про підозру передбачають наявність стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які були відомі органу досудового розслідування на момент повідомлення особі про підозру та можуть бути змінені у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення. Однак, положення п. 3 ч. 1 ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в їх системному зв`язку вказують на те, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді мають бути не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» та обґрунтованості підозри в цілому.

Зважаючи на те, що положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду скарг, слідчий суддя повинен використовувати практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).

Слідчий суддя, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Зурахуванням практики Європейського суду з прав людини та наведених положень кримінального процессуального закону щодо обгрунтованності підозри, колегія суддів увважає, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Під час перегляду оскаржуваної ухвали колегією суддів встановлено, що слідчим суддею при розгляді скарги адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , підстави для скасування повідомлення про підозру від 21 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 42023000000000249 від 17.02.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, перевірено слідчим суддею при розгляді даної скарги. При цьому, з`ясовано обставини, які мають значення при розгляді скарги на повідомлення про підозру, тобто, в повній мірі дотримано вказані вимоги кримінального процесуального Закону.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що на час повідомлення підозри існували факти та інформація, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити кримінальні правопорушення про які йому повідомлено.

З наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, встановлено, що за своїм змістом повідомлення про підозру від 21 листопада 2023 ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, його вручення відбулося з дотриманням вимог ст. 278 КПК України за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що підозрюваний причетний до вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування дотримано вимоги положень ст. 276-278 КПК України. Зокрема, повідомлення про підозру вручено дружині підозрюваного ОСОБА_11 , яка від підпису відмовилася, що зафіксовано слідчим ГСУ НПУ ОСОБА_15 (а.с.106, т.3).

Перевіряючи доводи скарги щодо оскаржуваного повідомлення про підозру, слідчим суддею встановлено, що наведені у скарзі відомості не спростовують даних, що ОСОБА_8 не причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вказаним висновком погоджується колегія суддів.

Доводи сторони захисту, що досудове розслідування проводиться не уповноваженим органом, оскільки підслідне детективам Бюро економічної безпеки є необґрунтованими.

Зокрема, частиною 3 статті 216 КПК України регламентовано, що детективи Бюро економічної безпеки здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191 (крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої цієї статті) та 364 Кримінального кодексу України, за умови, що розмір предмета такого кримінального правопорушення або завданої ним шкоди становить від п`ятисот до двох тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, та досудове розслідування такого кримінального правопорушення не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурором повідомлено, що посадовим особам Держгеокадастру в Кіровоградській області про підозру не повідомлено, а лише вживаються заходи спрямовані на реалізацію такої процесуальної дії, відтак підстави для прийняття рішення в порядку ст.ст. 216, 218 КПК України відсутні.

Посилання захисників на те, що в оскаржуваній ухвалі не вірно зазначно дату внесення відомостей до ЄРДР, а відтак ухвалу винесено в неіснуючому кримінальному провадженні, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та вказане може бути вирішено в порядку ст. 379 КПК України.

Оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів у вчиненні кримінальних правопорушень, колегія суддів вбачає обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , що узгоджується з практикою Європейського Судому з прав людини.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити захиснику ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року, - залишити без змін, апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18

Єдиний унікальний номер № 757/4328/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19

Провадження № 11сс/824/2916/2024 Доповідач: ОСОБА_16 .

Категорія ст. 278 КПК