Постанова

від 25.04.2024 по справі 760/15506/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/15506/23 головуючий у суді І інстанції Жовноватюк В.С.

провадження № 22-ц/824/163/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції: Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б», поданою представником - адвокатом Божком Андрієм Володимировичем, на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б» (далі - ОСББ «Квартет, 16-Б») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, у якій просить, з урахуванням збільшення позовних вимог та відмови від частини вимог, стягнути з відповідача на свою користь 2 404,93 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01 січня 2022 року до 31 липня 2023 року включно; 671,47 грн - 3 % річних за період прострочення з 21 січня 2022 року до 21 серпня 2023 року, та судові витрати.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що ОСББ «Квартет, 16-Б» є юридичною особою з 17 жовтня 2018 року, діє на підставі статуту, затвердженого рішенням установчих зборів співвласників, оформленого протоколом № 1 від 20 вересня 2018 року. Відповідно до питання порядку денного № 7 протоколу загальних зборів № 3 від 24 березня 2020 року, загальні збори вирішили та встановили для власників квартир/нежитлових приміщень із 01 квітня 2020 року внески. Згідно з питанням порядку денного № 8 протоколу, загальні збори вирішили та встановили з 01 липня 2020 року внесок на охоронні заходи.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . На порушення вимог відповідач не виконує зобов`язання у частині своєчасної та повної сплати щомісячних внесків, а тому у нього утворилась заборгованість, а також 3 % річних та інфляційні втрати.

21 серпня 2023 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

07 листопада 2023 року до суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСББ «Квартет, 16-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квартет, 16-Б» основної суми заборгованості зі сплати щомісячних внесків для забезпечення (здійснення) витрат на управління будинком й інших внесків та платежів за період з 01 січня 2022 року до 31 серпня 2023 року.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квартет, 16-Б» судовий збір у розмірі 2 420,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квартет, 16-Б» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 244,66 грн.

Не погодившись із вказаним заочним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСББ «Квартет, 16-Б», через представника - адвоката Божка А.В., 25 грудня 2023 року подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якій просить скасувати заочне рішення в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині та здійснити розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на неправильне застосування норм матеріального права, неправильне встановлення спірних правовідносин у справі. Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг, оскільки між сторонами виникли правовідносини щодо фінансування ОСББ «Квартет, 16-Б» відповідачем як співвласником будинку для забезпечення самостійного утримання та експлуатації багатоквартирного будинку. Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» не поширюється на спірні правовідносини(висновок Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 401/983/23, провадження № 61-12953св23). Відповідач повинен сплачувати відповідні внески та платежі для забезпечення самостійного утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, а не плату за надані житлово-комунальні послуги. Апелянт зазначає, що позивач не виступає виконавцем житлово-комунальних послуг співвласникам багатоквартирного будинку, не отримує плату за житлово-комунальні послуги, фінансується за рахунок внесків і платежів співвласників, розміри яких встановлені питаннями порядку денного Протоколів № № 7, 8.

Також, на думку апелянта суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати на основну суму заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19, від 06 листопада 2023 року у справі № 725/8953/21). При цьому, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», положення якої суперечать частині другій статті 625 ЦК України та не підлягають застосуванню відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 4 ЦК України.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надійшов. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою неодноразово було направлено на поштову адресу відповідача, що міститься у матеріалах справи. Поштова кореспонденція направлена на адресу відповідача повернулася до Київського апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу вимог ст. 130,131 ЦПК України є належним повідомленням. Крім того, відповідача, шляхом телефонограми на номер телефону, що міститься у матеріалах справи було повідомлено про відкриття апеляційним судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача. Під час отримання телефонограми відповідач повідомив апеляційному суду свою електронну адресу, на яку просив направити йому неотримані процесуальні документи. Ухвала про відкриття апеляційного провадження та апеляційна скарга з додатками були направлені та доставлені відповідачу 10 квітня 2024 року, що підтверджується звітом про доставку.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСББ «Квартет, 16-Б» є юридичною особою з 17 жовтня 2018 року, діє на підставі статуту, затвердженого рішенням установчих зборів співвласників, оформленого протоколом № 1 від 20 вересня 2018 року.

Відповідно до питання порядку денного № 7 протоколу загальних зборів № 3 від 24 березня 2020 року, загальні збори вирішили та встановили для власників квартир/нежитлових приміщень із 01 квітня 2020 року внески.

Згідно з питанням порядку денного № 8 протоколу, загальні збори вирішили та встановили з 01 липня 2020 року внесок на охоронні заходи.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

На порушення вимог протоколу загальних зборів співвласників, відповідач не виконував зобов`язання у повній мірі, а тому утворилась заборгованість за період із січня 2022 року до серпня 2023 року.

Позивач зазначає, що станом на 07 листопада 2023 року відповідач сплатив заборгованість зі сплати щомісячних внесків у розмірі 28 219,32 грн, а тому просив суд у цій частині закрити провадження.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати щомісячних внесків, суд першої інстанції, керуючись ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України, якою передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а також п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, дійшов висновку про те, що слід прийняти відмову позивача від позову у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача основної суми заборгованості зі сплаті щомісячних внесків для забезпечення (здійснення) витрат на управління будинком й інших внесків та платежів за період з 01 січня 2022 року до 31 серпня 2023 року.

Відмовляючи у позові в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19», з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» N?530-IX від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов?язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Крім того, починаючи з 24 лютого 2022 року та на час звернення з позовом до суду в Україні запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, яка набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Отже, з урахуванням наведених положень закону, суд першої інстанцій дійшов висновку, що з 17 березня 2020 року заборонено нарахування та стягнення судом неустойки (штрафів, пені), 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення особою платежів за житлово-комунальні послуги. Їх нарахування на суму боргу за надані послуги є помилковим та порушує норми чинного законодавства.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з такого.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 401/983/23 (провадження № 61-12953св23) зазначив, про те, що предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина перша статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (частина друга статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Отже, тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець визначив, що не є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини, які виникають між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки на відносини, які виникають між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення не поширюються норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», забезпечення потреб співвласників шляхом самозабезпечення не є житлово-комунальною послугою.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19», з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» N?530-IX від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов?язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Починаючи з 24 лютого 2022 року та на час звернення з позовом до суду в Україні запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про необгрунтованість нарахування позивачем 3 % річних та інфляційні втрат, оскільки їх нарахування зупинено/призупинено є безпідставним.

Враховуючи те, що 3 % річних та інфляційні втрати були нараховані позивачем не на житлово-комунальні послуги, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» N?530-IX від 17.03.2020 року та постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 не може бути застосована до спірних правовідносин.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 404,93 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01 січня 2022 року до 31 липня 2023 року включно та 671,47 грн - 3 % річних за період прострочення з 21 січня 2022 року до 21 серпня 2023 року.

Основною функцією ОСББ є забезпечення реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та передбачених законом підстав для нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат за спірний період, а саме, про стягнення: 2 404,93 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01 січня 2022 року до 31 липня 2023 року включно та 671,47 грн - 3 % річних за період прострочення з 21 січня 2022 року до 21 серпня 2023 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції у оскаржуваній частині, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 8261216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у суді першої інстанції під час розгляду справи було отриману правничу допомогу. Наявність договірних відносин між ОСББ «Квартет, 16-Б» та адвокатом Божко А.В. підтверджується наступними доказами: договором №60/19062023 про надання професійної правничої допомоги від 19 червня 2023 року, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати правничу допомогу, а клієнт - сплатити гонорар (винагороду за виконані дії по наданню правової допомоги) (а.с. 11-12 ), актом про надання адвокатських послуг №1 до договору №60/19062023 про надання професійної правничої допомоги від 19 червня 2023 року від 12 жовтня 2023 року ( а.с.58)

Згідно з платіжною інструкцією №807 від 11 липня 2023 року позивач сплатив на користь адвоката за договором №60/19062023 про надання професійної правничої допомоги від 19 червня 2023 року та рахунком №1/60/19062023 від 07 липня 2023 року - 5000, 00 грн. (а.с.56,57 ).

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1324012 від 07 липня 2023 року (а.с. 14).

Враховуючи результат розгляду справи в апеляційному суді у оскаржуваній частині, а також наявність підстав для застосування судом вимог ч.3 ст. 142 ЦПК України (відмова позивача від частині позовних вимог, у зв`язку з відшкодуванням відповідачем під час розгляду справи), оцінивши подані апелянтом докази на підтвердження понесених ним витрат, відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вбачає наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача понесених у даній справі в суді першої інстанції судових витрат, а саме: витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. та витрат на сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Також враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до задоволення стягненню на користь позивача з відповідача підлягає судовий збір у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 4 026,00 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б», поданою представником - адвокатом Божком Андрієм Володимировичем - задовольнити.

Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року у частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б» до ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б» (код ЄДРПОУ 42557488, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 16б) 2 404,93 грн. інфляційні втрати за період прострочення з 01 січня 2022 року до 31 липня 2023 року включно у розмірі 2 404,93 грн. та 3 % річних за період прострочення з 21 січня 2022 року до 21 серпня 2023 року у розмірі 671,47 грн., а всього 3 076 (три тисячі сімдесят шість) грн. 40 коп.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б» (код ЄДРПОУ 42557488, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 16-Б) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б» (код ЄДРПОУ 42557488, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 16-Б) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-Б» (код ЄДРПОУ 42557488, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 16-Б) судовий збір у розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова