Постанова

від 25.04.2024 по справі 758/7138/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024року м. Київ

Унікальний номер справи № 758/7138/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7568/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Захарчук С.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна-Ветасистанс», Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати трудові відносини ОСОБА_1 з ТВ «Країна-Ветасистанс» припиненими 21 січня 2022 року у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі с. 38 КЗпП України та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договором, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи», відомості про нього, як керівника ТОВ «Країна-Ветасистанс» (код ЄДРПОУ 39750203); покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору (а.с. 1-3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідно до протоколу № 01/2015 від 15.04.15 загальних зборів учасників про створення ТОВ «Країна-Ветасистанс» його було обрано директором ТОВ «Країна-Ветасистанс». Відповідно до Наказу №01-к від 16.04.15 він приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Країна-Ветасистанс» за сумісництвом.

Позивач вказував, що 28.12.21 він написав заяву про звільнення 31.01.22 з посади директора ТОВ «Країна-Ветасистанс» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та видав наказ №2 від 28.12.21 про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства. В той же час ним було направлено повідомлення всім учасникам товариства про скликання позачергових загальних зборів на 31.01.22.Частина листів повернулась із позначкою «за закінченням терміну зберігання», внаслідок чого ним було складено протокол від 31.01.22 про те, що позачергові загальні збори учасників не відбулись. В свою чергу директором було видано наказ №02-к від 31.01.22 про звільнення, яким він припиняє виконання обов`язків директора товариства 31.01.22.

Позивач вважав, що порушені його права на звільнення з посади за власним бажанням та вільне обрання місця роботи, оскільки позивач надалі продовжує рахуватись в Єдиному державному реєстрі та інших базах даних, які директор ТОВ «Країна-Ветасистанс» без жодних поміток щодо припинення його відносин з ТОВ «Країна-Ветасистанс (а.с. 1-3).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Країна-Ветасистанс» про припинення трудових відносин - відмовлено (а.с. 114-117).

Не погодившись з рішенням суду, 24 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 121-124).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доказам та помилково встановив факти й обставини у цій справі.

Вказував, що року з наявного в матеріалах справи витягну з ЄДР щодо відповідача, його засновниками (учасниками) є лише 5 юридичних осіб, загальний розмір часток яких у статутному капіталі товариства сукупно (у сумі) і становить 100,00% (16 425 000,00 грн.): ТОВ «БК Ербаунг» (41.02%, 6 737 535,00 грн.), ТОВ «Фінансова компанія «Фактор-Сервіс» (нове найменування - ТОВ «КІС-ІНВЕСТ») (18.68%, 3 068 190,00 грн.), ТОВ «Лев Девелопмент Кепітал» (16.04%, 2 634 570,00 грн.), ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест» (13.26%, 2 177 955,00 грн.), ТОВ «Фактор Стандарт» (11,00%, 1 806 750,00 грн.).

У свою чергу, ОСОБА_2, про неповідомлення якої зазначив суд першої інстанції, як слідує з витягу, у дійсності є не засновником (учасником) товариства, а його кінцевим бенефеціарним власником (контролером) з огляду на наявність частки у статутному капіталі іншого засновника (учасника) товариства ТОВ «Фінансова компанія «Фактор-Сервіс» (нове найменування - ТОВ «КІС-ІНВЕСТ»), кінцевим бенефеціарним власником (контролером) якого вона теж є. Тому, як громадянка іншої країни (Республіка Кіпр) вона була внесена до реєстраційної картки товариства в ЄДР у відомості про кінцевих бенефеціарних власників (контролерів), але як кінцевий бенефеціарний власник (контролер), що має (може мати) прямий (вирішальний) вплив опосередковано через іншу юридичну особу-засновника (учасника), але не є безпосередньо учасником (засновником) товариства, наділеним часткою у статутному капіталі особисто як фізична особа і відповідно правом голосу на загальних зборах. Відтак, безпосередньо ОСОБА_2 не повинна була повідомлятися про проведення позачергових загальних зборів.

При цьому, і станом на дату скликання позачергових загальних зборів, і станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення, і станом на дату підготовки та подання цієї апеляційної скарги ОСОБА_2 не є і не була засновником (учасником) товариства та взагалі не володіє й не володіла часткою в статутному капіталі відповідача. Тому, позивачем було складено повідомлення про проведення позачергових загальних зборів (містять інформацію про дату, час, місце проведення, порядок денний тощо) для всіх п`ятьох засновників (учасників) товариства та направлено їх засновникам (учасникам) разом із копіями заяви позивача про звільнення цінними листами з описами вкладень: так, із кожного окремого опису вкладення вбачається, що кожному із засновників (учасників) направлялося і повідомлення про проведення позачергових загальних зборів, і копія заяви позивача про звільнення.

Окрім того, положення ч. 4 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ЦПК України виходять із того, що сторона Позивача має підтверджувати факт належного повідомлення засновників (учасників) товариства шляхом надання тільки відповідних доказів направлення цінного листа з описом вкладення, у свою чергу у позивача відсутній обов`язок з направлення такої кореспонденції зі зворотними повідомленнями про вручення листа та підтвердження, наскільки добросовісно засновники (учасники) реалізували свою можливість з отримання відповідної кореспонденції.

Також звертав увагу на те, що правовою і фактичною підставою для передання керівником (директором) товариства документів товариства та печатки товариства уповноваженій особі має бути якраз і рішення позачергових загальних зборів про звільнення керівника (директора) та обрання (призначення на посаду) нового керівника (директора) чи іншої уповноваженої особи, яка і отримала би документи товариства та печатку товариства. Проте, не проведення відповідних позачергових загальних зборів через неявку на нього засновників (учасників) товариства і стало причиною звернення позивача до суду із цим позовом з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Таким чином, позивач, керуючись положеннями Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту, подав заяву про звільнення і склав повідомлення про проведення позачергових загальних зборів, які разом із копіями заяв про звільнення направлялися цінними листами з описами вкладення усім засновникам (учасникам) товариства. Проте з огляду на те, що позачергові загальні збори засновників (учасників) товариства не відбулися через їх неявку, позивач вирішив захистити свої порушені права й інтереси шляхом пред`явлення до суду відповідного позову про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити реєстраційні дії. Однак, суд першої інстанції, розглядаючи й вирішуючи справу по суті, ухвалюючи рішення, неповно та не всебічно дослідив усі обставини справи, грубо проігнорував ряд фактів, які мають вирішальне й ключове значення для вирішення спору, надав неналежну оцінку доказам, відтак дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог (а.с. 121-124).

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Богуцький І.О. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені поштовими повідомленнями та телефонограмами та на зазначені ними адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Позивач ОСОБА_1 був сповіщений 05 березня 2024 року про розгляд справи апеляційним судом 25 квітня 2024 року про що є відмітка працівників пошти про вручення особисто адресату поштового відправлення суду. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 - адвокат Богуцький І.О. підтвердив в судовому засіданні про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Відповідачі ТОВ «Країна-Ветасистанс» та Подільська РДА в м. Києві були сповіщені врученням повідомлень 11 березня 2024 року уповноваженим особам про що є відмітки працівників пошти про вручення адресатам поштових відправлень (а.с. 149- 158).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги т.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Суд апеляційної інстанції з огляду на чинне правове регулювання не погоджується з доводом позивача ОСОБА_1 про те, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону № 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону № 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону № 2275-VIII).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства (а.с. 17-23).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України; близький за змістом припис був передбачений у частині першій статті 30 Закону № 2275-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з пунктами 9.3, 9.3.7, 9.4 9.7 Статуту товариства до виключної компетенції загальних зборів його учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу. Питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, не можуть бути передані ними для вирішення іншому органу Товариства. Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є Директор, який призначається на загальних зборах учасників (а.с. 6-15).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону № 2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону № 2275-VIII).

За пунктом 9.6.1 Статуту товариства, загальні збори учасників товариства скликаються директором або головою зборів у випадках, передбачених чинним законодавством та Статутом (а.с. 12).

За пунктом 9.6.2 Статуту, Директор або Голова зборів скликають Загальні збори Учасників шляхом надсилання повідомлень про це кожному Учаснику Товариства, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій.

За доданим до позовної заяви Витягом з Державного реєстру, в Переліку засновників (учасників) товариства зазначені: ОСОБА_2 - кінцевий бенефеціарний власник (контролер); ТОВ «Фінансова компанія «Фактор-Сервіс» (код ЄДРПОУ - 39321683); ТОВ «Фактор Стандарт» (код ЄДРПОУ - 38806726); ТОВ «БК Ербаунг» (код ЄДРПОУ -39927560); ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест» (код ЄДРПОУ - 38408401); ТОВ «Лев Девелопмент Кепітал» (код ЄДРПОУ - 43473383)(а.с. 17-23).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

За обставинами цієї справи, яка переглянута апеляційним судом, позивач, виконуючи повноваження одноосібного виконавчого органу товариства (директора), звернувся з позовом до самого товариства про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, а також про зобов`язання райдержадміністрації вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про товариство в ЄДР. Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства (а.с. 1-3).

Тому цей спір пов`язаний із управлінням товариством. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Отже вказаний спір за позовом ОСОБА_1 слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами дотримання ним порядку, встановленого ст. 38 КЗпП України, щодо повідомлення учасників Товариства про намір бути звільненим.

Перевіривши матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині юрисдикційності спору, зважаючи на суб`єктний склад учасників справи та предмет спору.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства, оскільки застосуванню підлягали норми статті 19, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Також, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна-Ветасистанс», Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин - закрити.

Роз`яснити позивачу наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 26 квітня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова