Постанова

від 22.04.2024 по справі 520/34812/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 р.Справа № 520/34812/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., повний текст складено 21.12.23 по справі № 520/34812/23

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому просить суд: визнати неправомірним і таким, що порушує права ОСОБА_1 , наказ директора Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №15/1 від 07.08.2023 року про припинення надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги; скасувати наказ директора Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №15/1 від 07.08.2023 року про припинення надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги; визнати, що Харківський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги під час надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги, порушив встановлені і розумні строки; зобов`язати Харківський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надати ОСОБА_1 безоплатну вторинну правову допомогу за заявою від 30.05.2016 року щодо виконання постанови Фрунзенського районного суду №2033/2-а-891/11 від 11.05.2011 року законодавства України.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що керуючись Законом України "Про звернення громадян" ним було подано на адресу відповідача звернення, в якому він просив видати наказ про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Проте, після особистого прийому відповідач видав оскаржуваний наказ, який було прийнято у відповідності до п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про безоплатну правову допомогу". Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року та ухвалити нове судове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення надання безоплатної правової допомоги на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" - використання всіх національних засобів правового захисту у справі, а не на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" - відмови від отримання безоплатної правової допомоги. Звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі вказано, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Зауважує, що згідно з ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Наголошує, що судом першої інстанції не роз`яснено позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, внаслідок чого у суду відсутні визначені КАС України підстави для відкриття провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 року №3460-VI (далі по тексту - Закон №3460-VI).

Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Згідно зі ст.15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Приписами ст.16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону.

Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.

Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; 2) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладенні контрактів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); 8) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) прийнятті рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; 12) поданні Координаційному центру з надання правової допомоги звітів про свою діяльність; 13) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

За змістом ст.29 Закону №3460-VI фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел.

Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 року №967/5.

Відповідно до п.1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.

Відповідно до п.6 Положення під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями.

Згідно з п.8 Положення регіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) (далі - регіональні центри) та міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, юрисдикція яких поширюється на територію двох областей та більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя (далі - міжрегіональні центри) відповідно до покладених на них завдань, зокрема, укладають договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, в установленому порядку; приймають рішення про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення видані цими центрами.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд: визнати неправомірним і таким, що порушує його права, наказ директора Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №15/1 від 07.08.2023 року про припинення надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги; скасувати наказ директора Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №15/1 від 07.08.2023 року про припинення надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги; визнати, що Харківський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги під час надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги, порушив встановлені і розумні строки; зобов`язати Харківський міський центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надати ОСОБА_1 безоплатну вторинну правову допомогу за заявою від 30.05.2016 року щодо виконання постанови Фрунзенського районного суду №2033/2-а-891/11 від 11.05.2011 року законодавства України.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказом директора Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №15/1 від 07.08.2023 року про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги та діями Харківського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в частині строків надання такої допомоги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що судовому оскарженню підлягають лише дії та рішення відповідного органу щодо відмови у наданні безоплатної правничої допомоги, та підстави такої відмови визначені статтею 20 вищезазначеного Закону, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону №3460-VI рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду.

Рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 20 цього Закону, може бути оскаржене разом з поданням відповідною особою позовної заяви про захист або відновлення її прав у спорі (справі), для вирішення якого така допомога запитувалася, до суду, в який подана така позовна заява.

Згідно зі ст.31 Закону №3460-VI дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правничої допомоги, надання неякісної правничої допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в адміністративному порядку.

Разом з тим, статтями 30, 31 Закону №3460-VI не може бути обмежено право позивача на звернення до суду щодо оскарження рішення про припинення надання правової допомоги та дій щодо порушення строків надання такої допомоги, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд зазначає, що припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги позбавляє позивача права на отримання такої допомоги та може бути розцінена як відмова у наданні правової допомоги.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позовні вимоги у справі заявлено на зобов`язання вчинити місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги дій щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної правової допомоги за заявою від 30.05.2016 року, між сторонами існує публічно-правовий спір, який належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин та помилково зазначено, що даний спір в контексті заявлених позовних вимог не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, вказані обставини виключають наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи із вимог п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Також, згідно з ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Однак, суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження по справі з підстав, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, не роз`яснивши позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що оскільки суд першої інстанції по суті позов не розглядав, не встановлював обставини справи та не ухвалював відповідного рішення за наслідками такого розгляду, апеляційний суд не має повноважень для прийняття судового рішення по суті спору, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 520/34812/23 скасувати.

Справу № 520/34812/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий Повний текст постанови складено 26.04.2024 року