Постанова

від 18.04.2024 по справі 440/12447/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 р. Справа № 440/12447/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Н.Ю. Алєксєєва) від 08.11.2023 ( повний текст складено 15.11.23) по справі № 440/12447/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-Реєстр" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЗИС-РЕЄСТР" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00068810701 від 23.09.2021 року, № 00068800701 від 23.09.2021 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИС-РЕЄСТР" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00068810701 від 23.09.2021 року, № 00068800701 від 23.09.2021 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИС-РЕЄСТР" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 700,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі у урахуванням її уточнення відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача встановлено факти, що доводять нереальність господарських операцій з ТОВ "Нафтінвестгруп" та свідчать про реалізацію вищевказаним контрагентом товару невідомого походження, введеного в обіг шляхом оформлення недостовірних документів. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи податкового органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом. Крім того, відповідач вказує, що надані товарно-транспортні накладні не містять відомостей щодо постачальника, а в графі "Пункт навантаження" зазначена адреса не відповідає юридичній адресі ТОВ "Нафтінвестгруп", відповідно до товарно-транспортних накладних, передача майна від ТОВ "Нафтінвестгруп" до покупця відбулася за адресою: м. Кременчуг, проїзд Галузевий, 38. Також відповідач зазначив про відсутність реального джерела придбання ТОВ "Нафтінвестгруп" визначених у податкових накладних ТМЦ - бітуму нафтового дороднього в`язкого марок 60/90 та 70/100, посилаючись на аналіз баз даних ІС "Податковий блок" та Архіву електронної звітності ЄРПН, за якими ТОВ "Нафтінвестгруп" протягом 2018-2019 років не придбававбітум нафтовий дорожній в`язкий 60/90 та 70/100.

Позивач скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЗИС-РЕЄСТР" зареєстроване як юридична особа 16.01.2018 за № 1 588 102 0000 016860 та є платником податку на додану вартість з 01.03.2018 (том 2, а.с. 167,168).

Основним видом економічної діяльності є: 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

З 23.07.2021 по 05.08.2021 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗИС-РЕЄСТР" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт від 19.08.2021 року № 6336/16-31-07-01-10/41870000 (том 1, а.с. 30-123).

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, ст. 46, абз. «а» підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.231, пункту 14.1, статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134,пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 6 статті 198,пунктів 200.1, статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження: - податку на прибуток на загальну суму 733073,00 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 73233,00 грн., за 2019 рік у сумі 659840,0 грн.; - податку на додану вартість на загальну суму 733156,00 грн., у тому числі за червень 2019 року в сумі 98026,00 грн., за липень 2019 року в сумі 348121,00 грн., за серпень 2019 року в сумі 287009 грн.

На підставі акту перевірки від 19.08.2021 № 6336/16-31-07-01-10/41870000 Головним управлінням ДПС у Полтавській області 23.09.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00068810701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 916341,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 733073,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 183268,25 грн.;

- № 00068800701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 916445,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 733156,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 183289,00 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень - рішень № 00068810701 від 23.09.2021, № 00068800701 від 23.09.2021.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналогічна правова позиція сформована в постановах Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 826/5251/15, від 27 жовтня 2022 року у справі №140/2783/19 .

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем встановлено заниження задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЗИС-РЕЄСТР" показників у рядку 02 декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" всього на 4072632 грн., в тому числі, за 2018 рік на суму 406852 грн., за 2019 на суму 3665780 грн.; та завищення податкового кредиту на суму ПДВ 733156 грн., в тому числі, травень 2019 року 42667 грн., червень 2019 року 56947 грн., липень 2019 року 348764 грн., серпень 2019 року 284779 грн.

Такі висновки ґрунтуються на доводах відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Нафтінвестгруп" у зв`язку з реалізацію вищевказаним контрагентом товару невідомого походження, введеного в обіг шляхом оформлення недостовірних документів.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Нафтінвестгруп" (Постачальник) та ТОВ "БАЗИС-РЕЄСТР" (Покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 5 від 16.11.2018 року далі Договір (том 1, а.с 131-133).

За умовами Договору Постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність Покупцю нафтопродукти в асортименті, а Покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Найменування товару: - бітум нафтовий дорожній в`язкий 60/90; - бітум нафтовий дорожній в`язкий 70/100; - мазут паливний 100 зональний малосірчистий низькопарафінистий.

Відповідно до пункту 2.3. Договору №5 від 16.11.2018, період (строк) постачання товару автоцистернами здійснюється партіями в кількості і за ціною відповідно до заявок та виставлених рахунків на умовах EXW - франко-термінал; EXW - нафтобаза зберігання протягом 5 днів з моменту узгодження Сторонами заявкою. Про умови кожної конкретної партії Сторони сповіщають усно або за допомогою факсимільного зв`язку з послідуючим підписанням специфікації. Сторони вказаним погодили, що залежно від транспорту постачання товару залежать умови доставки. Отже якщо поставка здійснюється автоцистернами то товар поставляється за рахунок покупця на умовах умовах EXW - франко-термінал; EXW - нафтобаза зберігання.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано копії Договору та специфікацію до нього; видаткові накладні № 6 від 15.05.2019 року, № 13 від 03.06.2019 року, № 18 від 06.07.2019 року, № 19 від 08.07.2019 року, № 20 від 09.07.2019 року, № 21 від 10.07.2019 року, № 28 від 25.07.2019 року, № 27 від 25.07.2019 року, №32 від 05.08.2019 року, № 35 від 12.08.2019 року, № 36 від 13.08.2019 року, № 38 від 16.08.2019 року, № 39 від 16.08.2019 року, № 45 від 23.08.2019 року; товарно транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів; акти надання послуг; паспорти якості; податкові накладні № 5 від 15.05.2019 року, № 1 від 03.06.2019 року, № 2 від 06.07.2019 року, № 3 від 08.07.2019 року, № 5 від 09.07.2019 року, № 6 від 10.07.2019 року, № 12 від 25.07.2019 року, № 11 від 25.07.2019 року, № 1 від 05.08.2019 року, № 4 від 12.08.2019 року, № 5 від 13.08.2019 року, № 7 від 16.08.2019 року, № 8 від 16.08.2019 року, № 10 від 23.08.2019 року; оборотно - сальдові відомості по рахунку 281; (том 1, а.с. 134-215; том2, а.с. 1-140).

Розрахунок між ТОВ "Нафтінвестгруп" та ТОВ "БАЗИС-РЕЄСТР" проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (том 2, а.с. 103-197).

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не містять відомостей щодо постачальника, що графа "Пункт навантаження" зазначена адреса не відповідає юридичній адресі ТОВ "Нафтінвестгруп", з огляду на таке.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2018, та акту прийому-передачі нерухомого майна в оренду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2018, орендар - ТОВ "Нафтінвестгруп" прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, буд. 38. (т.4 а.с. 62-63)

Одночасно, колегія суддів зазначає, що недоліки в оформленні ТТН не можуть бути підставою для висновку про відсутністьгосподарських операцій.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача реально задекларованого джерела придбання ТОВ "Нафтінвестгруп" визначених у податкових накладних ТМЦ - бітуму нафтового дорожнього в`язкого марок 60/90 та 70/100, згідно проведеного аналізу баз даних ІС "Податковий блок" та Архіву електронної звітності ЄРПН ТОВ "Нафтінвестгруп" протягом 2018-2019 років не придбавав бітум нафтовий дорожній в`язкий 60/90 та 70/100, колегія суддів зазначає, що для задоволення потреб контрагентів бітумом нафтовим у повному обсязі, ТОВ «Нафтінвестгруп» на базі орендованого майна, згідно з Договором оренди індивідуально визначеного майна №25 від 19.02.2016, займається виготовленням бітуму нафтового. Для забезпечення виробничого процесу, на підприємстві працюють за сумісництвом три бітумника. В якості сировини підприємство використовує мазут, газовий конденсат. Газовий конденсат та мазут використовується як паливо для нагрівання мазуту до 230 250 градусів. При даній температурі з мазуту випарується зайва волога та в колонному апараті продувається киснем. В результаті цих реакцій отримано бітум нафтовий. Підтвердження даного виробництва є ТУ. В наслідок чого і виникає різниця в кількості бітуму згідно з кодом товару з УКТ ЗЕД.

Станом на перше листопада 2018 року на складі підприємства знаходилось: Мазут в кількості 724,6797т (рах.201), Бітум в кількості 0,460т (рах.281). За першу половину листопада 2018 року на підприємстві було використано 285,02т мазуту для виробництва 242,7т бітуму.

Крім того, доводи відповідача з приводу відсутності реально задекларованого виробництва, спростовуються таким.

Відповідно до положень Технічних умов «Бітуми нафтові дорожні окислені» ТУ У 23.9-39722239-001:2017, розроблених Харківським Національним автомобільно-дорожнім університетом, погоджених Директором ДП «Харківський облавтодор», Харківською філією ДП «Укрдіппродор» - «Харківдіпрошлях», зареєстрованих за наслідками перевірки Мінекономрозвитку України 20.06.2017 №04725906/016783 ТОВ «Нафтінвестгруп» виготовляє бітуми нафтові дорожні, призначені для застосування як в`яжучий матеріал будівництва і ремонту конструктивних шарів дорожніх і аеродромних покриттів, за окислення залишків переробки нафти за допомогою колонного апарата. На підприємстві працюють три бітумника. В якості сировини підприємство використовує мазут, газовий конденсат. Газовий конденсат та мазут використовується як паливо для нагрівання мазуту до 230 250 градусів, з мазуту випарується зайва волога та в колонному апараті продувається киснем. В результаті цих реакцій виготовляється бітум нафтовий.

За умовами договору №25 від 19.02.2016 ТОВ «Нафтінвестгруп» користується орендованим майном, власником якого є ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а саме: колонний апарат 18м3 1 одиниця, котли бітумні 30м3 3 одиниці, реакторна установка 14 м3 1 одиниця, сховище для зберігання 8100м3 1 одиниця для забезпечення виробничого процесу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що відповідачем безпідставно надано перевагу даним баз даних ІС «Податковий блок» та Архіву електронної звітності ЄРПН, порівняно із письмовими доказами, наданими ТОВ «БАЗИС РЕЄСТР» в ході проведення планової документальної виїзної перевірки.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника з приводу того, що у ТОВ «Нафтінвестгруп» відсутнє придбання електро- водопостачання, вогнегасників, послуг охорони, засобів індивідуального захисту працівників (спецодягу, рукавиць, взуття, окулярів, респіраторів; відсутнє придбання послуг відповідних органів на проведення періодичних, сертифікаційних випробувань продукції, що передбачено Технічними умовами, з огляду на те, що відповідачем не доведено причинно наслідкового зв`язку, що відсутність даних речей (в період здійснення перевірки) унеможливлює здійснення виробництва.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 12.06.2018 у справі №826/11879/ 13-а, від у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі №826/25442/15, від 11.09.2018 у справі №810/2677/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15 саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах №826/7704/16, ід 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 08.05.2018 у справі №814/937/15, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, ст. 46, абз. «а» підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.231, пункту 14.1, статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 6 статті 198,пунктів 200.1, статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "БАЗИС-РЕЄСТР".

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 по справі №440/12447/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 по справі № 440/12447/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило Постанова складена в повному обсязі 26.04.24.