Постанова

від 26.04.2024 по справі 440/7214/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 р. Справа № 440/7214/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Закарпатської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2023, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/7214/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020"

до Державної казначейської служби України , Закарпатської митниці

про визнання дій протиправними та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020" (далі ТОВ "Атлантік 2020", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби (далі відповідач 1, митний орган), в якому просило суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо проведення форми митного контролю у вигляді зважування та взяття проб (зразків) товару розчинника ефірно-спиртового Solvent complеx LEKI-30, ввезеного ТОВ "Атлантік 2020" за електронними митними деклараціями №23UA806070001738U4 від 18.04.2023 та №23UA806070001798U1 від 20.04.2023, а також стягнути з відповідача на користь ТОВ"Атлантік 2020" збитки у розмірі 422 351,40 грн, спричинені простоєм вагонів до отримання Митницею результатів експертиз.

В обґрунтування позову вказав на обставини порушення прав Товариства через безпідставне проведення митного контролю у формі зважування товару та взяття проб, здійснене за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника, як того вимагає норма ч. 2ст. 356 Митного кодексу України, що призвело до порушення строків митного оформлення товару, встановлених ч. 1ст. 255 Митного кодексу України. Позивач повідомляє, що у місті Кременчук, куди слідував товар, він має митний склад (договір на зберігання), де товар мав бути злитий під митним контролем і вже там могли бути відібрані зразки (у разі спрацювання АСАУР). Однак Митницею цього зроблено не було. Натомість внаслідок незаконного затримання Закарпатською митницею вагонів з товаром ТОВ "Атлантік 2020" змушене було сплатити експедитору ТОВ "Єврокарго" 500 000,00 грн за простій вагонів, з яких 422 351,40 грн - це сума, що є прямими збитками ТОВ "Атлантік 2020" через простій вагонів. Позивач стверджує, що затримання вагонів та відібрання зразків товару здійснювалося таємно, без повідомлення власника вантажу та без участі його представника.

04.07.2023 до суду від Митниці надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 132-144), в якому представник висловив свої заперечення проти задоволення позову. Вказує, що під час здійснення митного контролю шляхом перевірки відомостей щодо ваги товару "Розчинник комплексний ефірно-спиртовий LEKI-30", ввезеного позивачем у залізничних цистернах, було встановлено розбіжність у вазі товару (по першій партії задекларовано 174 740 кг, що менше на 2 590 кг від фактичної ваги, по другій партії задекларовано 249 600 кг, що на 1 300 кг менше від фактичної ваги) відповідно до системи управління ризиками, що в подальшому слугувало підставою для вжиття додаткових заходів митного контролю. Зауважив, що листом Держмитслужби від 19.12.2022 №24/24-01/7/52 до відома усіх митниць доведено актуалізований Перелік індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Вказаний перелік містить такий індикатор ризику під №3.4.10 як "Заявлена у документах вага товару відрізняється від фактичної", який відноситься до індикаторів високого ступеня ризику, що дозволяє митниці проведення митного огляду та інших митних формальностей. З огляду на виявлений високий ступінь ризику порушення законодавства з питань митної справи, Митницею були вжиті заходи щодо перевірки відповідності товарів, які переміщуються, зазначеним у товаросупровідних документах. З огляду на специфічний характер вантажу (прозора рідина) та необхідність наявності спеціальних знань, навичок та обладнання для встановлення його визначальних характеристик, таких як вміст метанолу та його належність до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів керівництвом митного поста "Павлово" були прийняті вмотивовані письмові рішення про взяття проб (зразків) товару для проведення дослідження (аналізу, експертизи) у Спеціальній лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (експертному підрозділі СЛЕД). Після отримання висновків досліджень проб товарів від 27.04.2023 товар був пропущений на митну територію України для доставки до місця митного оформлення у зоні діяльності Полтавської митниці. При цьому порушення законодавства України в частині декларування достовірних даних щодо ваги товару було усунуто митним органом шляхом коригування граф митних декларацій щодо дійсної ваги товару. Тож проведення зважування, митного огляду та лабораторне дослідження товару було зумовлене результатами аналізу ризиків. За результатами проведених митних процедур було встановлено порушення вимог законодавства з митної справи в частині декларування недостовірних відомостей щодо ваги переміщеного через митний кордон товару, що виключає покладення заявлених позивачем витрат на митний орган (а.с. 124-132).

21.07.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що насправді під номером 3.4.10 Переліку індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками, міститься вказівка на "випадки невідповідності вагових показників товару, що перевищують норми природного убутку та списання". Тобто, після зважування товару і перед тим як відібрати проби відповідач мав з`ясувати чи не перевищує різниця, отримана при зважуванні, норми убутку товару. Різниця між вказаною декларантом масою товару і масою, отриманою при зважуванні, становить від 0,8% до 2,2%. В даному випадку не було підстав для застосування індикаторів ризику та відбору проб для проведення досліджень, що спричинило збитки Товариству на суму 422 351,40 грн, оскільки для митного оформлення товару надавався висновок СЛЕД щодо цього ж товару, від того ж виробника та відправника при попередній поставці №142000-3700-0125 від 07.04.2023. Стверджує, що митні формальності, у тому числі й проведення досліджень, здійснюються посадовими особами митниці у випадку, коли митницею встановлено, що у наданих для ведення митного оформлення документах відсутня інформація, необхідна для однозначного твердження про характеристики товару, виключно після витребування у декларанта додаткових документів відповідно достатті 69 МК України. Однак такі документи відповідачем не витребовувалися. Звертає увагу на те, що зважування було проведено наступного дня після прибуття товарів у зону діяльності митного поста (20.04.2023 та 22.04.2023), а рішення про взяття проб та направлення їх на експертне дослідження було реалізовано шляхом складання експертного висновку аж 27.04.2023 і за результатами проведення цієї митної процедури не було виявлено порушення вимог законодавства (а.с. 181-185).

У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло до суду 07.08.2023, представник відповідача зазначив, що посилання позивача на норми природного убутку та списання є безпідставними, оскільки товар переміщувався у герметично закритих цистернах, які унеможливлюють випаровування або інші втрати. Стверджує, що позивач помилково посилається на редакцію Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, яка не була чинною на дату виникнення спірних правовідносин. Зразки товару відбиралися не з метою перевірки класифікації товару заУКТЗЕД, а з метою визначення вмісту метанолу та перевірки належності товару до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів (тобто товарів, які заборонено до переміщення через митний кордон України), тому Порядок №650 не стосується спірних правовідносин. Процедура відбору зразків товарів здійснювалася митницею з метою ідентифікації товарів та лабораторної перевірки характеристик. Чинним законодавством не встановлено конкретну форму письмового рішення про взяття проб (зразків), що вказує на помилковість посилань позивача на Типову інструкцію діловодства, затверджену постановою Кабміну від 17.01.2018 №55. Вимоги про стягнення збитків у цій справі заявлені до неналежного відповідача, оскільки відповідальність має нести контрагент позивача, який допустив порушення законодавства в частині відвантаження товару з іншою вагою, ніж та, що зазначена у товаросупровідних документах (а.с. 189-190).

У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 19.09.2023 (а.с. 195-196), представник позивача зазначив, що спільним наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, в якій вказано, що нарахування та списаннянестач здійснюється у межах норм природнихвтрат, затвердженихпостановою Держпостачу СРСР від 26.03.1986 №40. Однак відповідач не перевірив чи перевищують норми природного убутку та списання товару при розбіжності заявленої ваги від фактичної, тобто діяв не у спосіб і порядку, передбаченому законодавством. З приводу недотримання відповідачем вимог Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, вказав, що митні формальності, у тому числі й проведення досліджень, здійснюється посадовими особами митниці у випадку коли виявлено, що у наданих для митного оформлення документах відсутня інформація, що необхідна для однозначного твердження про характеристики товару виключно після витребування у декларанта додаткових документів відповідно достатті 69 МК України. Однак відповідачем такі документи не витребовувалися.

21.12.2023 до суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд розглянути справу в сукупності поданих доказів сторонами відповідно до чинного законодавства. Зазначає, що Казначейство України прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало, позовні вимоги до Казначейства не заявлені, тож підстав вирішувати питання про взаємовідносини між позивачем та Казначейством немає. Звертає увагу суду на те, що з органу Казначейства України як з юридичної особи взагалі неможливе проведення стягнення, оскільки рахунки Казначейства призначені лише для виплат заробітної плати та інших соціальних виплат за чітко встановленими кодами бюджетної класифікації, а тому Казначейство не може відповідати своїм майном за дії, вчинені іншими юридичними особами, та Держави загалом. Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбаченіст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У зв`язку з цим стверджує, що матеріальні збитки (у разі їх доведення позивачем) необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну казначейську службу України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 440/7214/23 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправними дії Закарпатської митниці Держмитслужби щодо проведення форми митного контролю у вигляді зважування та взяття проб (зразків) товару розчинника ефірно-спиртового Solvent complеx LEKI-30, ввезеного ТОВ "Атлантік 2020" за електронними митними деклараціями №23UA806070001738U4 від 18.04.2023 та №23UA806070001798U1 від 20.04.2023.

Зобов`язано Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020" суму матеріальних збитків у розмірі 422 351 (чотириста двадцять дві тисячі триста п`ятдесят одну) грн 40 коп, заподіяних протиправними діями Закарпатської митниці Держмитслужби.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020" судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Держмитслужби.

Закарпатська митниця Держмитслужби не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року по справі № 440/7214/23, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, 20.04.2023 та 22.04.2023 на виконання вимог статті 320 МК України та з метою встановлення відповідності ваги вантажу до заявленої у товаросупровідних документах, було проведено зважування вантажу «розчинник комплексний ефірно- спиртовий LEKI-30». Зважування було проведено на стаціонарних вагах, які знаходяться на станції Ужгород. За результатами зважування виявлено наступні розбіжності між фактичними показниками та вказаними у товаросупровідних документах, а саме: по першій поставці у вагоні 74891631 вага склала 54950 кг, що менше вказаної на 1050 кг, у вагоні 74550688 вага склала 52700 кг, що менше вказаної на 540 кг, у вагоні 747230008 вага склала 64500 кг, що менше вказаної на 1000 кг. Загалом різниця у вазі склала на 2590 кг менше ніж заявлена у товаросупровідних документах. Також, вказав, що по другій поставці встановлено недостовірне декларування ваги товару, а саме: у вагоні 74896382 вага склала 56200 кг, що менше вказаної на 600 кг, у вагоні 75157438 вага склала 65400 кг, що менше вказаної на 500 кг, у вагоні 74900770 вага склала 64400 кг, що менше вказаної на 1200 кг, у вагоні 73925208 вага склала 60000 кг, що менше вказаної на 1300 кг. Загалом різниця у вазі склала на 3600 кг менше ніж заявлена.

В надісланій до суду відзиві представник позивача вказав, що в «Переліку індикаторів ризику, які можуть використовуватися посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування систем управління ризиками» під номером 3.4.10. зазначено «Заявлена у документах вага відрізняється від фактичної». Далі наведені додаткові пояснення, де вказано що індикатор застосовується коли є невідповідність ваги транспортних засобів, що абсолютно не відноситься до даного випадку і «випадки невідповідності вагових показників товару, що перевищують норми природного убутку та списання». Тобто, вважає, що після зважування товару і перед тим, як відібрати проби відповідач мав з`ясувати, чи не перевищує різниця отримана при зважуванні норми убутку товару. Різниця між вказаною масою товару і масою отриманою при зважуванні складає від 0,8% до 2,2%. Спільним наказом N 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України вказано, що норми природних втрат розраховують відповідно до норм природних втрат, затверджених постановою Держпостачу СРСР від 26 березня 1986 року N 40. У вказаному нормативному акті Держпостачу визначено норми природного убутку нафтопродуктів, як при завантаженні до резервуара, так і при залізно дорожніх перевезеннях. Постановою КМУ від 23 листопада 2016 р. № 1066 «Про визнання деяких актів Української РСР такими, що втратили чинність, та актів Союзу РСР такими, що не застосовуються на території України», постанова Держпостачу втратила силу. Тобто, вважає, що є незрозумілим, яким чином відповідач розраховував природний убуток товару.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.01.2023 між ТОВ "Атлантік 2020" (Покупець) та "Лекі Трейд Компані С.Р.О.", Чеська республіка, (Продавець) був укладений контракт №19/01-SL/23, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець забезпечити приймання, у тому числі із залученням третьої сторони, і оплатити продукцію нафтохімічної промисловості в асортименті, кількості, у строк і за цінами, в порядку, визначеному додатковими угодами і (або) специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту. Загальна сума цього контракту становить 20 000 000,00 євро. Відповідно до п. 5.3. Контракту, Покупець має право залучити в якості фактичного вантажоодержувача продукції третю особу, зазначену в додаткових угодах і (або) специфікаціях, яка від свого імені отримує товарвід Перевізника. За умовами пункту 5.4. Контракту, товар вважається доставленим Постачальником і приймається Покупцем / одержувачем-третьою особою: - за сертифікатом якості, виданим виробником; - за кількістю місць і вагою, зазначеними в товарно-транспортній накладній або CMR (а.с. 16-20).

В рамках цього контракту було здійснено поставку товару - розчинних ефірно-спиртовий Solvent complеx LEKI-30 Kod TNVED 3814009090.

Поставка здійснювалася залізничним транспортом зі станції Требише, Словаччина до станції Кагамлицька, Кременчук.

Як повідомляє позивач у позовній заяві, з боку ТОВ "Атлантік 2020" ще перед укладенням контракту було прораховано та організовано усю логістику з поставки таким чином, щоб у разі виникнення будь-яких ситуацій чи дій митних органів Товариство не несло збитки.

Так, 01.03.2023 з ТОВ "Єврокарго" (Експедитор) був укладений договір №ЕУ-01/03-23 про організацію перевезень вантажів, за умовами якого Експедитор на підставі заявок Клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організує перевезення вантажів у залізничному рухомому складі й пов`язані з цим послуги шляхом укладання правочинів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами-власниками (орендарями, балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору (а.с. 78-82).

07.03.2023 ТОВ "Атлантік 2020" (Замовник) уклало з ТОВ "Афіна-М" (Виконавець) договір зберігання на митному складі №4-МС, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, 66, за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню Замовнику послуг, пов`язаних із зберіганням товару на митному складі, проведення дозволених операцій з обробки товарів Замовника під митним контролем (а.с. 27-30).

Раніше, 30.01.2023, ТОВ "Атлантік" (Замовник) уклало з ТОВ "Афіна-М" (Виконавець) договір №5-АТ, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець виконує послуги з акредитації суб`єктів ЗЕД у митних органах, митному декларуванню товару та транспортних засобів Замовника, а також, при необхідності, надає кваліфіковані консультації з питань ЗЕД та митного законодавства (а.с. 32-33).

Позивач зазначає, що перша партія товару з трьох вагонів була поставлена на станцію "Кагамлицька" м. Кременчук 04.04.2023. Після перетину товаром кордону та подання митної декларації спрацювала Автоматична система управління ризиками, оскільки цей товар поставлявся до ТОВ "Атлантік" вперше. Після прибуття вагонів у зону митного контролю у м. Кремечуці з них було відібрано зразки товару та направлено до Спеціальної лабораторії з питань експертизи та досліджень Дежмитслужби (СЛЕД). Згідно з висновком СЛЕД №142000-3700-0125 від 07.04.2023 визначений хімічний склад товару не суперечить хімічному складу, зазначеному у графі 31ВМД.

Однак друга партія товару з трьох вагонів №74891631, №74750688, №74723008 19.04.2023 прибула на станцію переходу "Павлово" Закарпатської митниці, де була затримана з від`єднанням від рухомого складу.

До Митниці позивачем були подані наступні документи:

- МД №23UA806070001738U4 від 18.04.2023 (митна декларація типу "ІМ 40 ЕА" UA806070/2023/1768);

- інвойс №995L-2 від 06.03.2023;

- залізнична накладна №02012 від 18.04.2023;

- сертифікат якості №09а/50/IRE/23 від 20.02.2023;

- висновок СЛЕД по цьому ж товару, від цього ж виробника та відправника при попередній поставці №142000-3700-0125 від 07.04.2023;

- експортна декларація №23SK5361EX30684806 від 06.03.2023;

- контракт №19/01-SL/23 від 30.01.2023;

- специфікація №1 від 31.01.2023;

- лист постачальника щодо продукції від 30.01.2023;

- паспорт безпеки хімічної продукції від 30.01.2023;

- прайс-лист від 31.01.2023.

Відповідно до вказаних товаросупровідних документів вага нетто товару складала 174 740 кг, з яких у вагоні №74891631 - 56 000 кг, у вагоні №74750688 - 53 240 кг, у вагоні №74723008 - 65 500 кг.

20.04.2023 в рамках процедури митного контролю з метою встановлення відповідності ваги вантажу до заявленої у товаросупровідних документах з ініціативи заступника начальника митного поста "Павлово" Закарпатської митниці начальника ВМО №3 Сергія Щука було проведено зважування вантажу на станції "Ужгород", за результатами якого виявлено розбіжності, а саме: у вагоні№74891631 вага склала 54950 кг, щоменше від задекларованоїна 1050 кг, у вагоні №74750688 вага склала 52700 кг, щоменше від задекларованоїна 540 кг, у вагоні №74723008 вага склала 64500 кг, щоменше від задекларованоїна 1000 кг.

По третій партії товару 21.04.2023 ситуація повторилася - затримано ще 4 вагони з товаром №74896382, №75157438, №74900770, №73925208.

До митниці позивачем були подані наступні документи:

- МД №23UA806070001798U1 від 20.04.2023 (митна декларація типу "ІМ 40 ЕА" UA806070/2023/1798);

- інвойс №1002L-1 від 19.04.2023;

- залізнична накладна №02014 від 20.04.2023;

- платіжне доручення №5 від 18.04.2023;

- сертифікат якості №09а/50/IRE/2023 від 20.02.2023;

- висновок СЛЕД по цьому ж товару, від цього ж виробника та відправника при попередній поставці №142000-3700-0125 від 07.04.2023;

- експортна декларація №23SK5361EX30831605 від 19.04.2023;

- контракт №19/01-SL/23 від 30.01.2023;

- специфікація №1 від 31.01.2023;

- додаткова угода №2 12.04.23;

- лист постачальника щодо продукції від 30.01.2023;

- паспорт безпеки хімічної продукції від 30.01.2023;

- прайс-лист від 31.01.2023.

Відповідно до вказаних товаросупровідних документів вага нетто товару складала 249 600 кг, з яких у вагоні №74896382 - 56 800 кг, у вагоні №75157438 - 65 900 кг, у вагоні №74900770 - 65 600 кг, у вагоні №73925208 - 61 300 кг.

22.04.2023 в рамках процедури митного контролю з метою встановлення відповідності ваги вантажу до заявленої у товаросупровідних документах з ініціативи заступника начальника митного поста "Павлово" Закарпатської митниці начальника ВМО №3 С. Щука було проведено зважування вантажу на станції "Ужгород", за результатами якого виявлено розбіжності, а саме: у вагоні №74896382 вага склала 56200 кг, щоменше від задекларованоїна 600 кг, у вагоні №75157438 вага склала 65400 кг, щоменше від задекларованоїна 500 кг, у вагоні №74900770 вага склала 64400 кг, щоменше від задекларованоїна 1200 кг, у вагоні №73925208вага склала 60000 кг, щоменше від задекларованоїна 1300 кг.

Тож по всім поставкам позивач задекларував товару більше, ніж фактично ввезено, що є об`єктивним свідченням відсутності дій з боку декларанта, спрямованих на приховування товару від митного контролю.

Як зазначає відповідач, встановлена розбіжність у вазі товару відповідно до системи управління ризиками, яка застосовується для митного контролю, є підставою для вжиття додаткових заходів митного контролю з наступних підстав.

Згідно з п. 13 Розділу І Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684(у редакціїнаказу Міністерства фінансів України від 22.01.2021 №32) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466 (надалі - Порядок №684), контроль із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно достатті 337 Митного кодексу України, може бути автоматизованим, неавтоматизованим та комбінованим.

При цьому, відповідач відмічає, що неавтоматизований контроль із застосуванням СУР здійснюється у випадках, коли оцінка ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів не може бути здійснена автоматизовано.

Розділом ІV Порядку №684 визначено, що у разі якщо розроблення окремих профілів ризику є недоцільним, зокрема, якщо індикатори ризику не можуть бути використані автоматизовано, формуються переліки індикаторів ризику.

Перелік індикаторів ризику як документ об`єднує кілька альтернативних (тобто таких, що застосовуються не лише у разі їх одночасного виконання, а також окремо один від одного) індикаторів ризику, пов`язаних спільними областями ризику, заходами з мінімізації ризиків. Перелік індикаторів ризику має містити індикатори ризику та інформацію щодо заходів, які необхідно вживати для запобігання або мінімізації ризиків (форми та обсяги митного контролю).

Переліки індикаторів ризику розробляє центральний підрозділ з питань координації застосування СУР.

Відповідно до Розділу ІV Порядку №684 протоколом Експертної комісії із застосування системи управління ризиками Дермитслужби України від 02.12.2022 №39/5-24 був схвалений Перелік індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками, який доведений до відома митниць листом директора Департаменту профілювання митних ризиків Дермитслужби України С. Корчаки від 19.12.2022 (а.с. 153-163).

Відповідач зазначає, що вказаний Перелік індикаторів ризику під №3.4.10 містить такий індикатор: "Заявлена у документах вага товару відрізняється від фактичної". Цей ризик оцінено у 30 балів з наступними примітками: "Наприклад, випадки, коли за результатами фактичного зважування транспортних засобів з товарами встановлена невідповідність інформації про вагу транспортних засобів, якими здійснюється перевезення товарів, інформації про вагу транспортних засобів, зазначеній у їх реєстраційних документах (самовільне переобладнання транспортного засобу, умисне внесення недостовірних відомостей про вагу транспортного засобу до реєстраційних документів при їх реєстрації, тощо); випадки невідповідності вагових показників товару, що перевищують норми природного убутку та списання. Наявність ознак індикатору ризику може свідчити про порушення митних правил.".

У примітках до згаданого Переліку зазначено, що Перелік індикаторів ризикуможевикористовуватися посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

При цьому, для визначення переліку митних формальностей за результатами застосування цього переліку індикаторів ризику, слід враховувати кількість балів по наявних індикаторах ризику (обчислену шляхом додавання балів, зазначених у колонці 5), де 30 балів і більше (високий ступінь ризику) -можливепроведення митного огляду та інших митних формальностей, направлених на недопущення порушень законодавства України з питань державної митної справи(митні формальності з розділів 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Класифікатора митних формальностей, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011).

З огляду на виявлений високий ступінь ризику порушення законодавства України з питань митної справи митницею були вжиті заходи щодо перевірки відповідності товарів, що переміщуються, зазначеним у товаросупровідних документах.

Зокрема, як пояснює відповідач, з огляду на специфічний характер вантажу (прозора рідина) та необхідність наявності спеціальних знань, навичок та обладнання для встановлення його визначальних характеристик, таких як вміст метанолу та його належність до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів керівництвом митного поста "Павлово" 21.04.2023 та 22.04.2023 були прийняті письмові рішення про взяття проб (зразків) товару для проведення дослідження (аналізу, експертизи) у Спеціальній лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (експертному підрозділі СЛЕД) і тоді ж за участю представників перевізника ПАТ "Укрзалізниця" (начальника контори передач ст. Ужгород-2 ОСОБА_1 та приймальника поїздів ст. Ужгород ОСОБА_2 ) було проведено митний огляд товару, під час якого здійснено відбір проб, які невідкладно надано для дослідження до Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД ДФС.

Після отримання висновків досліджень проб товарів від 27.04.2023 затриманий товар був пропущений на митну територію України для доставки до місця митного оформлення у зоні діяльності Полтавської митниці. При цьому порушення законодавства України в частині декларування достовірних даних щодо ваги товару митним органом було усунуто шляхом коригування граф митних декларацій в частині зазначення дійсної ваги товару.

Протиправність дій митниці на думку позивача полягає в тому, що, по-перше, АСУР не спрацьовувала, рішення про затримку вагонів по другій та третій партії приймалося безпідставно самостійно заступником начальника митного поста "Павлово" начальником ВМО №3 Сергієм Щука, а по-друге, відібрання зразків товару було здійснене без вмотивованого письмового рішення про це.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, приведеним у пунктах 23, 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України в редакції чинній на день прийняття митної декларації митним органом (надалі - МК України), митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Метою митного оформлення, згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 248 МК України, для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення.

При цьому, частиною 4 ст. 248 МК України визначено, що у разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.

Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі в установленому порядку вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.

Частиною 1 статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 МК України, форми та обсяги митного контролю обираються:

1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або

2) автоматизованою системою управління ризиками.

Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, крім іншого шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Згідно з ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у ч. 4 ст. 337 МК України, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи.

Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи;

2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 362 МК України, аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

До об`єктів аналізу ризику належать:

1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

2) характер зовнішньоекономічної операції;

3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції. (стаття 362 МК України).

Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подаються декларантом під час митного оформлення товарів виникає, у тому числі, за результатами застосування митними органами системи управління ризиками.

Як зазначає у відзиві представник відповідача, під час здійснення митного контролю було враховано дані АСМО, відповідно до яких позивач включений до розділу "Підприємства, щодо яких наявні орієнтування", що у свою чергу передбачало необхідність посилення митного контролю.

У матеріалах справи міститься роздруківка з АСМО, відповідно до якої Підрозділ протидії митним правопорушенням (код органу 305) є ініціатором орієнтування по учаснику ЗЕД ТОВ "Атлантік 2020" (а.с. 150). У коментарі в розділі Додаткова інформація зазначено: "При в`їзді за МД типу ЕА №UA806070/2023/1738 від 18.04.2023 невідкладно інформувати оперативного чергового УБК та ПМП та Владислава Юрченка. Провести митний огляд з обов`язковим залученням представника УБК та ПМП митниці. Митні формальності здійснювати після погодження з контактною особою".

У зв`язку з цим та з метою здійснення у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 336 МК України митного контролю шляхом перевірки документів та відомостей, які були надані митному органу під час переміщення товарів, а саме - відомостей щодо ваги товару, відповідачем після прибуття залізничних вагонів було ініційовано перезважування вантажу "Розчинник комплексний ефірно-спиртовий", що надійшов від ТОВ "Атлантік-2020" по накладним №02012 від 18.04.2023 та №02014 від 20.04.2023 у вагонах №№ 74896382, 75157438, 74900770, 74891631, 74750688, 74723008, що підтверджується листами, адресованими начальнику станції Ужгород ВСП "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" РФ "Львівська залізниця" від 20.04.2023 №7.7-28-09/21-352 (а.с. 149) та від 21.04.2023 №7.7-28-09/21-360 (а.с. 148).

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що стаття 336 МК України визначає форми митного контролю.

Так, згідно з ч. 1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;

9) пост-митний контроль.

Таким чином, пункт 1 частини 1 статті 336 МК України, на який посилається відповідач, вид митного контролю у спосіб перевірки відомостей щодо ваги товару шляхомперезважування вантажу не передбачає.

Тобто, дії відповідача щодо зважування вантажу декларанта були вчинені за відсутності підстав на це, передбачених законом.

Встановивши за результатами зважування розбіжності між фактичними показниками та вказаними у товаросупровідних документах позивача, митний орган визнав достатніми підстави для вжиття додаткових заходів митного контролю з огляду на виявлений високий (30 балів) ступінь ризику порушення законодавства України з питань митної справи.

Такого висновку митний орган дійшов на підставі аналізу ст. 361 МК України, частиною першою якої передбачено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 2 цієї ж норми, митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

При цьому, частиною 2 ст. 363 МК України передбачено, що порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до частини 2 статті 363 глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466, було затверджено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю (надалі - Порядок №684).

Згідно з пунктом 1 Порядку №684, цей Порядок розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу.

Відповідно до п. 8 Порядку №684, управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю здійснюється на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях.

Пунктом 11 Порядку №684 передбачено, що на тактичному рівні управління ризиками митними органами (їх структурними підрозділами) в межах компетенції за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків та відповідно до реєстру ризиків розробляються заходи з управління ризиками. Для цього використовуються такі інструменти:

1) профілі ризику;

2) орієнтування;

3) індикатори ризику;

4) методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митниць (митних постів) з аналізу, виявлення та оцінки ризиків;

5) випадковий відбір.

Орієнтування, відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №684, як один з інструментів розроблення і реалізації заходів з управління ризиками використовується для невідкладного інформування митних органів (їх структурних підрозділів) про осіб та/або транспортні засоби, за допомогою яких можуть бути вчинені порушення законодавства України з питань митної справи, про товари, які можуть бути об`єктом правопорушення, та про застосування форм контролю для виявлення, запобігання та припинення таких порушень.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, підставою для посилення митного контролю слугувало орієнтування (а.с. 150), яким передбачалося невідкладне інформування оперативного чергового УБК та ПМП, Владислава Юрченка та проведення митного огляду з обов`язковим залученням представника УБК та ПМП митниці.

Однак, відповідач самим орієнтуванням не обмежився, митний огляд не проводив, натомість на тактичному рівні управління ризиками вирішив застосувати такий інструмент як індикатори ризику.

Перелік індикаторів ризику, відповідно до п. 1 розділу ІV Порядку №684, як документ об`єднує кілька альтернативних (тобто таких, що застосовуються не лише у разі їх одночасного виконання, а також окремо один від одного) індикаторів ризику, пов`язаних спільними областями ризику, заходами з мінімізації ризиків. Перелік індикаторів ризику має містити індикатори ризику та інформацію щодо заходів, які необхідно вживати для запобігання або мінімізації ризиків (форми та обсяги митного контролю).

Відповідно до Розділу ІV Порядку №684 протоколом Експертної комісії із застосування системи управління ризиками Дермитслужби України від 02.12.2022 №39/5-24 був схвалений Перелік індикаторів ризику, які можуть використовуватись посадовими особами митних органів для обрання форм та обсягів митного контролю на підставі результатів застосування системи управління ризиками, який доведений до відома митниць листом директора Департаменту профілювання митних ризиків Дермитслужби України С.Корчаки від 19.12.2022 (а.с. 153-163).

Вказаний Перелік індикаторів ризику під №3.4.10 містить такий індикатор: "Заявлена у документах вага товару відрізняється від фактичної", який оцінено у 30 балів.

При цьому, вказаний індикатор не містить пояснень відносно того в яку сторону має відрізнятися вага товару - у сторону завищення чи заниження задекларованої ваги.

У даному випадку задекларована позивачем вага ввезеного товару була завищена над фактичною.

Зокрема, 20.04.2023 за результатами зважування виявлено розбіжності, де у вагоні №74891631 вага склала 54950 кг, що менше від задекларованої на 1050 кг, у вагоні №74750688 вага склала 52700 кг, що менше від задекларованої на 540 кг, у вагоні №74723008 вага склала 64500 кг, що менше від задекларованої на 1000 кг.

22.04.2023 за результатами зважування виявлено розбіжності у вагоні №74896382, де вага склала 56200 кг, що менше від задекларованої на 600 кг, у вагоні №75157438 вага склала 65400 кг, що менше від задекларованої на 500 кг, у вагоні №74900770 вага склала 64400 кг, що менше від задекларованої на 1200 кг, у вагоні №73925208 вага склала 60000 кг, що менше від задекларованої на 1300 кг.

Як зазначає представник позивача, різниця між вказаною ним масою товару і масою, отриманою при зважуванні, складає від 0,8% до 2,2%.

Визначаючи перелік митних формальностей за результатами застосування такого індикатора ризику як "Заявлена у документах вага товару відрізняється від фактичної" (№3.4.10 Переліку), відповідач, з огляду на встановлений (30 балів і більше) високий ступінь ризику, визнав за можливе проведення митного огляду та інших митних формальностей, направлених на недопущення порушень законодавства України з питань державної митної справи (митні формальності з розділів 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Класифікатора митних формальностей, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011).

Під кодом 908-1 Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками у розділі "Інші митні формальності, передбачені Митним кодексом України" міститься така формальність як "Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин".

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про взяття проб (зразків) товарів, відповідач за наслідками виявленої під час зважування вагонів невідповідності ваги товару діяв не на підставі та у спосіб, визначений законом, з огляду на наступне.

При детальному аналізі норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів з`ясувала наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 МК України у редакції чинній на день прийняття митної декларації митним органом, взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов`язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;

6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

При цьому, частиною 2 ст. 356 МК України передбачено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Перевіряючи обставини дотримання відповідачем вимог закону щодо вмотивованості письмового рішення, суд вивчав зміст відповідних рішень відповідача від 21.04.2023 та від 22.04.2023 (а.с. 164, 165), де в обох випадках заступник начальника митного поста "Павлово" - начальник ВМО №3 Сергій Щука зазначив, що відповідно до частини 2 статті 356 Митного кодексу України прийнято рішення про взяття проб (зразків) зазначеного товару для проведення дослідження (аналізу, експертизи) в Спеціальній лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (експертному підрозділі СЛЕД Держмитслужби).Підстава для проведення дослідження: згідно з положеннями частини другої, п`ятої статті 69 та частини першої, другої статті 356 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (зі змінами), застосування СУР 908-1 Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення хімічного складу речовини, вміст метанолу, встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до прекурсорів (ацетону, толуолу, метилетилкетону, діетилового єфіру).

Таким чином, обидва рішення містять вказівку на підставу проведення дослідження, передбачену Митним кодексом України, та мету проведення дослідження - встановлення хімічного складу речовини, вміст метанолу, встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до прекурсорів.

Разом з цим, жодне з рішень про взяття проб (зразків) товарів не містить у собі вказівки на мотиви їх прийняття, тобто не містить судження автора про те з якими саме обставинами була пов`язана необхідність вжиття обраного виду митних формальностей.

Намагаючись усунути цю прогалину, представник відповідача лише у відзиві на позов зазначив, що з огляду на специфічний характер вантажу (прозора рідина) та необхідність наявності спеціальних знань, навичок та обладнання для встановлення його визначальних характеристик, таких як вміст метанолу та його належність до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів.

Однак, яким чином митний орган до проведення хоча б якогось огляду міг знати, що товар у залізничних цистернах - це прозора рідина, представник відповідача не пояснює.

За наявності наданих позивачем для здійснення процедур митного контролю документів, у тому числі й висновку СЛЕД на той же товар, від того ж виробника та відправника, що надавався під час попередньої поставки в рамках одного й того ж контракту, відповідач ніяким чином не пояснює причини вибору саме такого виду митних формальностей та який зв`язок має ввезений позивачем у залізничних цистернах товар з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами.

Але, мотиви, що приведені у відзиві на позов, не змінюють зміст самих рішень про взяття проб (зразків) товарів, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що такі рішення невмотивованими, тобто такими, що прийняті без дотримання вимог ч. 2 ст. 356 МК України.

Крім цього, суд першої інстанції правильно встановив факт недотримання відповідачем вимог ч. 7 ст. 356 МК України, відповідно до якої декларанти або уповноважені ними особи мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами митного органу та інших державних органів, а також ч. 2 ст. 320 МК України, відповідно до якої, форми та обсяг митного контролю після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому цим Кодексом. На вимогу власника товарів, щодо яких визначено форму та обсяг митного контролю, або уповноваженої ним особи митні органи зобов`язані письмово повідомити про це протягом години, якщо інший строк повідомлення не визначено цим Кодексом.

Як стверджує представник позивача у позовній заяві, про те, що були затримані вагони та відібрані зразки товару по другій та третій партії офіційно Товариству жодним чином не повідомлялося. Перше повідомлення від Митниці (про те, що вагони перетнули кордон) Товариство отримало в особистий кабінет вже коли було проведено всі процедури та отримано висновок СЛЕД. Тобто все проводилося без повідомлення власника і без його участі.

Відповідач цих обставин не спростував. Натомість зазначив, що за результатами застосування СУР 21.04.2023 та 22.04.2023 за участю представників перевізника - ПАТ "Укрзалізниця" (начальника контори передач ст. Ужгород-2 ОСОБА_1 та приймальника поїздів ст. Ужгород ОСОБА_2 ) було проведено митний огляд товару, під час якого здійснено відбір проб.

Факт розпечатування вагонів для митного та прикордонного огляду за участю 21.04.2023 ОСОБА_1 , а 22.04.2023 - ОСОБА_2 засвідчено відповідними актами №51, №53 (а.с. 69-70).

У подальшому, відповідно до висновків Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД від 27.04.2023 №142000-3800-0090 та №142000-3800-0091, було з`ясовано, що прекурсорів (ацетону, етилового ефіру, метилетилкетону та толуолу), які включені до списку №2 Таблиці ІV Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 (із змінами та доповненнями), застосованими методамиу складі проб не виявлено(а.с. 72-77).

Натомість, в результаті проведених експертизами досліджень у складі наданих проб товару, які надійшли на дослідження у вигляді прозорої безбарвної рідини із специфічним запахом, виявлено: метил-трет-бутиловий ефір (МТБЕ) - 52,72 мас.% (в основі, як компонент, що переважає за масою), метиловий спирт (метанол) - 45,06 мас.%, а також домішкові кількості інших компонентів, у тому числі ізобутиловий спирт (ізобутанол) - 0,66 мас.%; третбутиловий спирт (трет-бутанол) - 0,13 мас.%.

Тож, ігнорування посадовою особою митниці вимог ч. 2 ст. 320, ч. 7 ст. 356 МК України позбавило декларанта можливості бути присутнім під час взяття проб (зразків) товарів та можливості донести до митника інформацію, зокрема про можливість відправлення товарів на митну територію України у митницю призначення під митним контролем на митний склад ТОВ "Атлантік 2020" до закінчення усіх митних процедур для уникнення зайвих витрат декларанта, у тому числі на оплату простою вагонів.

Тобто, дії відповідача щодо взяття проб (зразків) товару не відповідають критерію пропорційності, на предмет дотримання якого суд зобов`язаний перевірити спірні дії в силу вимог п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України з метою з`ясування чи прийняті (вчинені) вони зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В даному випадку такого балансу між наслідками та інтересами особи не прослідковується, що є самостійною та достатньою підставою для визнання таких дій протиправними.

Крім цього, слід зазначити, що використаний відповідачем індикатор ризику під №3.4.10 (Заявлена у документах вага товару відрізняється від фактичної) застосовується, зокрема, у випадку невідповідності вагових показників товару, що перевищують норми природного убутку та списання.

Тобто, виявивши невідповідність вагових показників товару, митник має ще й встановити чим могла бути обумовлена ця невідповідність.

Норм природного убутку та списання товарів хімічної промисловості чинне законодавство не містить.

Однак, ця прогалина не позбавляє суб`єкта владних повноважень обов`язку здійснювати аналіз будь-яких інших можливих причин з метою з`ясування обставин для вирішення питання про можливість присвоєння високого ступеня ризику з метою обрання форм та обсягів митного контролю.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, відповідач за наслідками зважування вагонів встановив високий ступінь ризику. Однак, за наслідками реалізованих митних формальностей митний орган самостійно усунув порушення законодавства в частині декларування достовірних даних щодо ваги товару шляхом коригування граф митних декларацій щодо дійсної ваги товару.

Ця об`єктивна обставина, у свою чергу, свідчить про відсутність високого ступеню ризику та, відповідно, безпідставність обраних форм та обсягів митного контролю у вигляді відібрання проб (зразків) товару, оскільки відповідач не врахував тієї обставини, що задекларована позивачем вага була більшою від фактичної (як повідомляє позивач загальна різниця всього товару масою 424 340 кг склала 6190 кг, тобто 1,46%). Тобто, позивач не приховував від митного контролю товар, навпаки - задекларував більше.

За таких обставин зроблений відповідачем висновок про високий ступінь ризику порушення законодавства України з питань митної справи є необґрунтованим, що доводиться результатами експертиз та обраним самим відповідачем способом усунення порушення митного законодавства шляхом декларування достовірних даних щодо ваги товару.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо відібрання проб (зразків) товару вчинені всупереч установленому законом порядку, необґрунтовано, без з`ясування усіх необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень про взяття проб (зразків) товарів, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, чим порушено законні інтереси позивача та заподіяно матеріальних збитків.

Тож позов у частині вимог щодо визнання протиправними дій відповідача в частині проведення форми митного контролю у вигляді проведення зважування та взяття проб (зразків) товару розчинника ефірно-спиртового Solvent complеx LEKI-30, ввезеного ТОВ "Атлантік 2020" за електронними митними деклараціями №23UA806070001738U4 від 18.04.2023 та №23UA806070001798U1 від 20.04.2023 слід задовольнити.

Надаючи правову оцінку похідної вимоги щодо стягнення на користь ТОВ "Атлантік 2020" спричинених збитків у розмірі 422 351,40 грн, та доводам апеляції у цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

При цьому, частиною 5 ст. 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тож вимоги позивача щодо стягнення збитків, які заявлені в одному провадженні з вимогами про визнання протиправними дій відповідача, підлягають розгляду адміністративним судом.

Як повідомляє представник позивача у позовній заяві, в результаті незаконного затримання вагонів з товаром ТОВ "Атлантік 2020" змушене було сплатити ТОВ "Єврокарго" 500 000 грн за простій вагонів, з яких 422 351,40 грн - це сума, що є прямими збитками ТОВ "Атлантік 2020", понесеними через незаконне затримання вагонів представниками Закарпатської митниці.

Обґрунтовуючи реальність збитків у вищевказаній сумі, позивач стверджує, що відповідно до п. 2.2.10. Договору №ЕУ-01/03-23 від 01.03.2023, укладеного позивачем з ТОВ "Єврокарго", до обов`язків Клієнта належить - відшкодувати залізницям через Експедитора документально підтверджені витрати за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станціях залізниць-учасниць перевезення: ...іншими причинами, що не залежать від Експедитора протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку від Експедитора. Відповідно до п. 4.6. Договору, Експедитор має право призупинити надання послуг з організації перевезень вантажів Клієнта до повного погашення Клієнтом заборгованості по рахункам або актам за надані послуги.

Перевіряючи ці твердження, суд першої інстанції з матеріалів справи правильно встановив, що дійсно, як і стверджує позивач, 01.03.2023 між ТОВ "Єврокарго" (Експедитор) та ТОВ "Атлантік 2020" був укладений Договір №ЕУ-01/03-23 про організацію перевезень вантажів (а.с.78-82), предметом якого є врегулювання взаємовідносин сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов`язаних з цим послугах залізницями України, залізницями інших держав, в рухомому складі АТ "Укрзалізниця", рухомому складі власності, оренди, операторського управління Експедитора або інших юридичних осіб України або інших держав та здійсненню розрахунків за надані послуги. Також даний договір регулює взаємовідносини між Експедитором та Клієнтом по оплаті за користування рухомим складом власності, оренди, операторського управління Експедитора або інших юридичних осіб та його схоронності.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Експедитор згідно даного Договору, що є дорученням Клієнта, на підставі заявок Клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов`язані з цим послуги шляхом укладання правочинів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (орендарями, балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору. Дані правочини здійснюються від імені Експедитора за рахунок Клієнта.

До обов`язків Клієнта, відповідно до п. 2.2.10. Договору, відноситься відшкодування залізницям, через Експедитора, документально підтверджених витрат за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станціях залізниць-учасниць перевезення: через неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; не додання до залізничної накладної (у т.ч. СМГС) документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур або неправильне їх оформлення; несвоєчасним завантаженням і розвантаженням вантажів;пов`язаних з перевіркою вантажів митним та іншими органами контролю; іншими причинами, що не залежать від Експедитора протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку від Експедитора.

Так, 26.04.2023 директор з експедирування ТОВ "Єврокарго" Бугор В.О. звернувся до ТОВ "Атлантік 2020" з листом-попередженням за №145 про нарахування плати за простій вагонів (а.с. 83).

02.05.2023 ТОВ "Єврокарго" на адресу ТОВ "Атлантік 2020" на підставі Договору №ЕУ-01/03-23 від 01.03.2023 було виставлено рахунок №39 на оплату товарів (робіт, послуг) у вигляді компенсації витрат за затримку вагонів 74891631, 74723008, 74750688, 74896382, 75157438, 73925208, 74900770 на станції Ужгород починаючи з 20.04.2023 з вантажем розчинник на суму 500 000,00 грн (а.с. 84).

Відповідно до платіжної інструкції №77 від 02.05.2023 ТОВ "Атлантік 2020" здійснило повну оплату за цим рахунком (а.с. 85).

Як пояснює позивач, вказані кошти були використані ТОВ "Єврокарго" задля сплати АТ "Укрзалізниця" усіх належних платежів з метою уникнення використання нею заставного права, передбаченого ст. 51 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998.

Сума обрахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги.

Відповідно до листа ТОВ "Єврокарго" №26/05-23 від 26.05.2023 (а.с. 86-87) вартість тільки перевезення повинна була би становити:

- провізна плата №№ 73925208, 74900770, 75157438, 74896382 по залізничній накладній №2014 - 815249,60 грн, з ПДВ - 0%, а 231 865,70 грн - це платежі стягнуті залізницею як відшкодування її витрат, пов`язаних із затримкою цих 4-х вагонів;

- провізна плата №№ 74891631, 74750688, 74723008 по залізничній накладній №2012 - 592350,80 грн, з ПДВ 0%, а 190 485,70 грн - це платежі стягнуті залізницею як відшкодування її витрат, пов`язаних із затримкою цих 3-х вагонів.

Звідси позивачем визначена загальна сума за затримку 7 вагонів у розмірі 422351,40 грн (231865,70 грн + 190485,70 грн).

Дійсність нарахованих залізницею сум за затримку вагонів підтверджується зібраними позивачем на станції Ужгород Львівської залізниці доказами (а.с. 93-110), в числі яких міститься Акт загальної форми №4003 АТ "Укрзалізниця" (а.с. 105) щодо вагонів №№ 74891631, 74750688, 74723008, який відображає причини та обставини, на підставі яких складено цей Акт: дані вагони випущені митною службою після отримання результатів випробування лабораторних проб вантажу.

Початок затримки 20.04.2023 о 10:00 згідно з Актом №3961 від 20.04.2023.

Кінець затримки 27.04.2023 о 14:00.

Час затримки 172 години.

1. Користування вагонами: код 117 = 109 650,00 грн,

2. Зберігання вантажу: код 116 = 24 893,40 грн,

3. Зважування: код 118 = 1 159,50 грн,

4. Маневрова робота (затримання зважування зняття проб випуск): код 115 = 4 511,10 грн,

5. Повідомлення: код 118 = 817,20 грн,

6. Зняття ЗПП - 121,80 грн,

Накладання ЗПП 77,10 грн,

Усього: 141 230,10 грн.

Тариф по маршруту Ужгород - Експ. - Ужгород та в зворотному напрямку 49255,60 грн.

Відповідно до Акту загальної форми №4002 АТ "Укрзалізниця" (а.с. 110) щодо вагонів №№ 73925208, 74900770, 75157438, 74896382, дані вагони випущені митною службою після отримання результатів випробування лабораторних проб вантажу.

Початок затримки 21.04.2023 о 13:15 згідно з Актом №3966 від 21.04.2023.

Кінець затримки 27.04.2023 о 14:00.

Час затримки 145 годин.

1. Користування вагонами: код 117 = 123 250,00 грн,

2. Зберігання вантажу: код 116 = 30217,30 грн,

3. Зважування: код 118 = 1546,00 грн,

4. Маневрова робота (затримання + зважування + зняття проб + випуск): код 115 - 6014,80 грн,

5. Повідомлення: код 118 = 817,20 грн,

6. Зняття ЗПП - 162,40 грн,

Накладання ЗПП 102,80 грн.

Усього: 162 110,50 грн.

Тариф по маршруту Ужгород - Експ. - Ужгород та зворотному напрямку 69755,20 грн.

Тож загальна сума за затримку 7 вагонів по 2 залізничним накладним становить 422 351,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 МК України, за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій митний орган зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

Як свідчать встановлені судовим розглядом обставини справи, зважування вагонів здійснювалося митним органом без відома власника товару та за відсутності письмової заяви власника товару або уповноваженої ним особи.

Згідно з ч. 2 ст. 325 МК України, у встановлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

З огляду на встановлені судовим розглядом порушення суб`єктом владних повноважень процедури здійснення митного контролю, докази порушення митних правил, здобуті за наслідками такої процедури, в тому числі й щодо невідповідності заявленої декларантом ваги товару, не відповідають критерію допустимості, з огляду на що та в силу імперативу ч. 1 ст. 74 КАС України відкидаються судом при вирішенні даного публічно-правового спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 338 МК України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи митних органів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду) в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Враховуючи імперативні приписи частини другої статті 325, частини п`ятої статті 338 МК України, у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №906/374/17 та продубльована у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №910/11153/17).

Спору щодо суми заподіяних збитків немає.

Обґрунтованість заявленої до стягнення суми збитків підтверджена наданими позивачем доказами сплати на користь ТОВ "Єврокарго" компенсації витрат за затримку вагонів (платіжна інструкція №77 від 02.05.2023 (а.с. 85) та доказами нарахування з боку АТ "Укрзалізниця" відповідних платежів (а.с. 93-110).

Натомість, Митниця у відзиві на позовну заяву з посиланням на висновок, сформульований у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 №12-рп/2001, стверджує, що збитки, завдані органом влади, відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів, які передбачені на утримання відповідного державного органу.

У зв`язку з цим колегія суддів виходить з імперативу статті 56 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові 12.03.2019 у справі №920/715/17, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, цими правовими нормами, зокрема, передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Тож, за обставин доведеності судовим розглядом протиправності поведінки відповідача, безпосереднім наслідком якої є, крім іншого, матеріальні збитки позивача, понесені на оплату послуг залізниці за простій вагонів, заявлена до відшкодування сума яких відповідає фактично сплаченій позивачем сумі за відповідні послуги, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень щодо наявності підстав для стягнення на користь ТОВ "Атлантік 2020" збитків у розмірі 422 351,40 грн.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), Конституція України гарантує громадянам право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання органів (статті 56, 62).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 3 цього ж Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить на користь висновку про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.

За таких обставин стягнення матеріальних збитків у розмірі 422 351,40 грн слід здійснювати за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Державна казначейська служба України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі№ 440/7214/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 440/7214/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко