Постанова

від 26.04.2024 по справі 480/8711/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 р. Справа № 480/8711/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.01.2024, по справі № 480/8711/23

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області

про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені,

ВСТАНОВИВ:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі- позивач) звернулось з позовом до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд:

- стягнути з комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області адміністративно-господарські санкції в сумі 49365, 87 грн.;

- стягнути з відповідача пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1737, 56 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в сумі 49365, 87 (сорок дев`ять тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 87 коп. та пеню в сумі 1737, 56 (одна тисяча сімсот тридцять сім) грн. 56 коп.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на неврахування судом першої інстанції, що у спірний період часу потреба в підборі працівників у комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області не виникала, оскільки нові вакансії не вводились, штат працівників підприємства залишався незмінним. Для розширення штату працівників у підприємства не малось ні фінансових, ні матеріальних ресурсів, оскільки підприємство було збитковим і не мало потреби у нових працівниках.

Зазначав, що доказів, які б свідчили про те, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо зверталися до нього, або які були направлені до відповідача для працевлаштування, позовна заява та додані до неї докази не містять.

Крім того, зауважував, що позивач не надав суду доказів, що відповідач протиправно не подавав форму №3-ПН до органу центру зайнятості з пропуском трьох робочих днів з дати відкриття ним вакансій.

На підставі п.3 ч. 1ст. 311 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судовим розглядом, протягом 2022 року на комунальному підприємстві «Архітектурно-планувальне підприємство» працювало 11 штатних працівників, тобто, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю становило одне робоче місце.

Сумським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в автоматизованому режимі сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство», відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства за рік становила 11 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 0 осіб.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 49365, 87грн.

Зазначені санкції та пеню у розмірі 1737, 56 грн в добровільному порядку відповідач не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум у примусовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» обов`язку сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 49365, 87 грн. за порушення встановленого нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII (далі -Закон №875-XII).

Відповідно до ч.2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1ст. 18 Закону №875-XIIпередбачає, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3ст. 18 Закону №875-XIIпідприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо розрахунку нормативів, то частинами 1, 2ст. 19 Закону №875-XIIпередбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Стосовно розрахунку санкцій, то згідно з частинами 1, 2ст. 20 Закону №875-XIIпідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд зауважує, що матеріали справи містять дані, з яких вбачається, що відповідно до наказу № 9/К від 28.02.2022 десяти працівникам була надана відпустка без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Наказом № 10/К від 28.02.2022 була надана відпустка без збереження заробітної плати директору підприємства 01.03.2022 по 31.03.2022.

В той же час, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Роменської філії Сумського обласного центру зайнятості за вх. №04-07/138 від 23.05.2023, комунальне підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» протягом 2022 року не надавало Сумському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт формою 3-ПН.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленогоЗакономнормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеномунаказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Згідно із частиною третьоюстатті 18 Закону № 875-ХІІдо обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною першоюстатті 20 Закону № 875-ХІІміра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьоїстатті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті17, частини першої статті18, частин, другої, третьої, п`ятої статті19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Своєю чергою, до обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18 від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19, від 03.08.2023 у справі №120/4975/22, від 22.08.2023 у справі № 120/2403/20-а, від 06.03.2024 у справі №120/7955/21-а.

З огляду на вищезазначене колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази подання звіту за формою 3-ПН, а відтак відповідачем не дотримано приписів ч. 3ст. 18 Закону №875-XIIщодо обов`язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» обов`язку сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 49365, 87 грн. за порушення встановленого нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що на час розгляду справи підприємство є збитковим та дотаційним, прибутку не отримувало та фактичне фінансування відповідача відбувається з коштів бюджету органу місцевого самоврядування, а саме з бюджету Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області, а тому зазначене звільняє підприємство від плати адміністративно-господарських санкцій і пені, які мають проводитись відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, 5 ст. 20 Закону 875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Системне тлумачення вказаних приписів у їх взаємозв`язку дає можливість дійти висновку про те, що Закон не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а лише вказує на порядок сплати штрафних санкцій.

Відтак, посилання відповідача на збитки за наслідками діяльності у 2022 році як підставу для незастосування адміністративно-господарських санкцій колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були надані.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне підприємство» Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 по справі № 480/8711/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов