Постанова

від 25.04.2024 по справі 400/7244/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7244/21

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 27.11.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Вербицької Н.В.,судді Ступакової І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» (надалі позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Управління від 22.02.2021 року №МК/927/ОП/АПЛ в частині пунктів 12 та 13.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ним не вчинялись порушення зазначені в пунктах 12 та 13 спірного припису, а саме товариством не виконуються газонебезпечні роботи у вибухопожежнебезпечних зонах, що підтверджується умовами договору поставки нафтопродуктів, а транспортні засоби, що перебувають на балансі підприємства прои?шли технічний? огляд в ТОВ «Миколаїв Техексперт», який має дійсний атестат про акредитацію.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 09.02.2021 року до 22.02.2021 року посадовими особами відповідача на підставі наказу від 16.01.2021 року №17 та направлення на проведення планової перевірки від 01.02.2021 року №25 проведена планова перевірка позивача на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, за результатами якої складено акт перевірки суб`єкта господарювання від 22.02.2021 року №МК 225/927/ОП/АПЛ та видано припис про усунення виявлених порушень від 22.02.2021 року №МК/927/ОП/АПЛ (далі припис).

Предметом оскарження в рамках даного спору є пункти 12 та 13 припису.

Пунктом 12 припису позивача зобов`язано усунути порушення, зміст якого викладений наступним чином: «Відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: газонебезпечні роботи у вибухопожежонебезпечних зонах».

У цьому ж пункті визначений нормативний акт, який порушений, а саме: п.4 додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2021 року №1107 (із змінами №207 від 03.03.2020 року).

Пунктом 13 припису позивача зобов`язано усунути порушення, зміст якого викладений наступним чином: «Акти державних технічних оглядів для технологічних транспортних засобів, що перебувають на балансі підприємства виконано за сферою інспектування «державні технічні огляди технологічних транспортних засобів» експертними організаціями, які не включено до Національного агентства з акредитації Мінекономрозвитку України (за реєстром акредетованих ООВ)».

В пункті 13 припису також визначений нормативний акт, який порушений, а саме: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №687 «Про затвердження Порядку проведення обліку, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки».

Опис порушень, викладений у спірних пунктах 12 та 13 припису, дослівно відповідає опису цих порушень, що викладений в розділі «Опис виявлених порушень» акту перевірки від 22.02.2021 року №МК 225/927/ОП/АПЛ під номерами 12 та 13.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтував свої рішення наступним.

Щодо пункту 12 спірного припису суд першої інстанції зазначив, що позивачем до суду надано копію договору №15/20-Р поставки нафтопродуктiв (далі договір), який укладено між позивачем та ТОВ «Югнефтепродукт», відповідно до пункту 1.1 якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених в цьому договорі. В п.5.1 договору зазначено, що постачальник, зокрема зобов`язаний здійснювати заправку технологічного транспорту позивача.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначеним договором підтверджується, що працівники товариства не здійснюють газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах, відповідно, у позивача не виникає обов`язку щодо отримання дозволу на ці роботи, а тому висновок відповідача щодо недотримання позивачем вимог законодавства під час заправки технологічних транспортних засобів дизельним паливом є необґрунтованими, а п.12 припису протиправним.

Обґрунтовуючи протиправність пункту 13 спірного припису, суд першої інстанції зазначив, що на балансі Товариства перебувають такі технологічні транспортні засоби, як вилковии?навантажувач СаtегрillагDР115, 2005 року випуску; вилковии?навантажувач CaterpillarDP150, 2007 року випуску; вилковии?навантажувач CaterpillarDP135, 2007 рік випуску, що були передані позивачу в оренду на підставі договору №53/18-Р (з урахуванням специфікацій).

Оскільки п.5.2.1 цього договору визначено, що орендодавець зобов`язується надати орендареві техніку в справному стані та готової до роботи, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що проведення технічного огляду щодо зазначених технологічних транспортних засобів покладено саме на орендодавця умовами договору, а не на позивача.

Також суд першої інстанції зазначив, що портовий тягач, 2013 рік випуску серії ВЕ 000744, номерний знак від 15.01.2014 року серії НОМЕР_1 пройшов технічний огляд ТОВ «Миколаїв Техексперт» на підставі договору про надання послуг №0014/МТ-2021, який, в свою чергу, має атестат про акредитацію №70434 тип А від 04.09.2020 року (надання послуг у сфері обов`язкового технічного контролю (технічного огляду, випробування та експертне обстеження (технічне діагностування) технологічних транспортних засобів).

Апелянт не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначаючи, що п.5.1 договору від 23.03.2020 року №15/20-Р між позивачем та ТОВ «Югнефтепродукт» на поставку нафтопродуктiв не містить обов`язку постачальника заправляти технологічний транспорт позивача.

Також апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що обов`язок по проведенню технічного огляду переданих позивачу за договором оренди №53/18-Р вилковии?навантажувача СаtегрillагDР115, 2005 року випуску, вилковии?навантажувача CaterpillarDP150, 2007 року випуску та вилковии?навантажувача CaterpillarDP135, 2007 рік випуску, покладено на орендодавця, а не на позивача.

Стосовно висновку суду першої інстанції про проведення технічного огляду портового тягача 2013 року випуску серії ВЕ 000744, номерний знак від 15.01.2014 року серії НОМЕР_1 ТОВ «Миколаїв Техексперт» на підставі договору про надання послуг №0014/МТ-2021, який, в свою чергу, має атестат про акредитацію №70434 тип А від 04.09.2020 року, апелянт зазначив про ненадання відповідних документів про це посадовим особам Управління під час перевірки.

Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового обґрунтування, що підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до пунктів 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами пп.16 п.4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Підпунктом 50 п.4 Положення передбачено, зокрема, що Державна служба України з питань праці має право видавати в установленому порядку роботодавцям обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, що їй підпорядковуються (п.7 Положення №96).

Колегія суддів зазначає, що спірні пункти припису за своєю правовою суттю є актом індивідуальної дії, що покладає на позивача певні обв`язки, а тому такий акт має відповідати має відповідати вимогам, визначеним у ст.2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Однак зміст спірних пунктів припису, в частині опису порушень, які позивач повинен усунути, не дає можливості встановити саму суть тих порушень, які позивач повинен усунути згідно пунктів 12 та 13 припису. Відповідні пункти акту перевірки від 22.02.2021 року №МК 225/927/ОП/АПЛ під номерами 12 та 13 також не розкривають сутті таких порушень.

Вказуючи в пункті 12 припису про те, що «відсутній дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: газонебезпечні роботи у вибухопожежонебезпечних зонах», відповідач ні в приписі, ні в акті перевірки не зазначає, які саме газонебезпечні роботи у вибухопожежонебезпечних зонах виконує позивач, що потребують отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Також і в пункті 13 припису, вказуючи на те, що акти державних технічних оглядів для технологічних транспортних засобів, що перебувають на балансі підприємства виконано за сферою інспектування «державні технічні огляди технологічних транспортних засобів» експертними організаціями, які не включено до Національного агентства з акредитації Мінекономрозвитку України (за реєстром акредетованих ООВ), відповідач не зазначає, стосовно яких саме наявний у позивача технологічних транспортних засобів акти державних технічних оглядів виконані неналежними експертними організаціями.

Відсутня така інформація і в акті перевірки від 22.02.2021 року №МК 225/927/ОП/АПЛ.

Суд першої інстанції встановив суть порушень, які позивач має усунити згідно пунктів 12 та 13 припису, лише з відповідних пояснень самого позивачу у позовній заяві.

При цьому відповідач не направив до суду відзив на позовну заяву .

В апеляційній скарзі апелянт фактично підтвердив ту суть порушень за пунктами 12 та 13 припису, яку описав позивач у позовній заяві та якій надав оцінку суд першої інстанції.

Незважаючи на те, що відповідач не заперечує того, що позивач вірно описав у позовній заяві суть порушень за пунктами 12 та 13 спірного припису, і яким надав оцінку суд першої інстанції, колегія суддів вважає, що спірний припис в частині пунктів 12 та 13 не відповідає загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії як акта правозастосування, зокрема вимогам його обґрунтованості та вмотивованості, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість усунення позивачем виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень суті таких порушень, але спірні пункти припису Управління не містять опису фактичних обставин допущених позивачем порушень, які б дали можливість чітко встановити суть таких порушень.

Колегія суддів вважає, що невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що в свою чергу є окремою самостійною підставою для задоволення позову.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку висновкам суду першої інстанції, які покладені в основу рішення суду першої інстанції та проти яких заперечує апелянт.

Щодо висновку суду першої інстанції про протиправність пункту 12 спірного припису, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2021 року №1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, який визначає процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі дозвіл).

У Додатку 1 до Порядку, визначено перелік видів робіт підвищеної небезпеки і в п.4 значяться Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки заправка паливом належного позивачу технологічного транспорту здійснюється не позивачем, а постачальникам палива - ТОВ «Югнефтепродукт» у відповідності до п.5.1 договору №15/20 в редакції Додаткової угоди №2 від 01.02.2021 року, то у позивача не виникає обов`язку отримувати дозвіл на ці роботи.

Посилання апелянта на те, що пунктом 5.1 вказаного договору не передбачено обов`язку ТОВ «Югнефтепродукт» заправляти паливом належний позивачу технологічний транспорт, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже заначено вище, такий обов`язок був включений до пункту 5.1 вказаного договору Додатковою угодою №2 від 01.02.2021 року.

Щодо висновку суду першої інстанції про протиправність пункту 13 спірного припису, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №687 затверджений Порядок проведення обліку, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. (надалі Порядок).

Згідно п.1 цього Порядку його дія поширюється на всіх суб`єктів господарювання, які проводять технічний огляд, випробування, експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, а також на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання та фізичних осіб, що використовують найману працю, які мають намір розпочати або здійснюють експлуатацію такого устаткування.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку технічний огляд та/або експертне обстеження проводиться за участю роботодавця або призначених ним відповідальних осіб.

Згідно з п.7-10 Порядку технічний огляд проводиться з метою визначення якості виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції і модернізації, умов та строку подальшої безпечної експлуатації устатковання, оцінки технічного стану складових частин, деталей або їх елементів, перевірки їх на відповідність технічним вимогам тощо.

Проводиться первинний, періодичний (черговий) і позачерговий технічний огляд.

Первинному технічному огляду перед введенням в експлуатацію після монтажу або складання підлягає устатковання, щодо якого не розповсюджуються вимоги відповідних технічних регламентів про кінцеву перевірку.

Періодичний (черговий) і позачерговий технічний огляд проводиться у строки, що встановлені нормативно-правовими актами з охорони праці, якщо інше не передбачено технічними документами виробника.

Позачерговий технічний огляд устатковання проводиться у разі:

- введення його в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації;

- перерви в експлуатації більш як на 12 місяців;

- демонтажу та встановлення на новому місці;

- експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів;

- аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.

В інших випадках позачерговий технічний огляд устатковання проводиться відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці або за ініціативою роботодавця.

Технічний огляд устатковання проводить спеціалізована або експертна організація.

Первинний та позачерговий у разі виникнення аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру, технічний огляд проводить експертна організація.

Роботодавець не пізніше ніж за п`ять днів до дати проведення технічного огляду повідомляє про це у письмовій формі спеціалізованій або експертній організації.

Наведені положення Порядку №687 свідчать про те, що обв`язок по проведенню технічного огляду машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки покладається на всіх суб`єктів господарювання, що використовують найману працю та мають намір розпочати або здійснюють експлуатацію такого устаткування.

Виходячи з цього, позивач, як суб`єкт господарювання, що використовує найману працю та технологічні транспортні засоби, повинен забезпечити дотримання вимог Порядку №687 в частині проведення технічного огляду такого транспорту.

Оскільки позивач в своїй діяльності використовує найману працю та зазначені вище вилковии?навантажувачі Саtегрillаг, то саме позивач повинен забезпечити проходження цими навантажувачами обов`язкового державного технічного огляду у відповідних експертних організаціях, про що також вірно вказує апелянт.

З цих підстав колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок по проведенню технічного огляду вказаних вилковии?навантажувачів Саtегрillаг, покладений не на позивача, а на підприємство, яке надало ці навантажувачі позивачу в оренду.

При цьому колегія суддів зазначає, що передбачений пунктом 5.2.1 договору про передачу цих навантажувачів в оренду позивачу обов`язок орендодавця надати орендареві техніку в справному стані та готової до роботи, не спростовує обов`язку позивача, як роботодавця, по дотриманню вимог Порядку №687.

Однак помилковість вказаного висновку суду першої інстанції не доводить правомірність пункту 13 спірного припису, так як описане в цьому пункті порушення стосується наявності у позивача актів державних технічних оглядів для технологічних транспортних засобів від експертних організацій, які не включено до Національного агентства з акредитації Мінекономрозвитку України, а як встановлено вище, зазначені вилковии?навантажувачі Саtегрillаг не проходили обов`язкового державного технічного огляду, і відповідно взагалі не мають ніяких актів державних технічних оглядів.

Таким чином, порушення за пунктом 13 спірного припису не стосується вказаних вилковии?навантажувачів Саtегрillаг.

Що стосується портового тягача, 2013 рік випуску серії ВЕ 000744, номерний знак від 15.01.2014 року серії НОМЕР_1 , то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем документально підтверджено факт проходження цим тягачем технічного огляду в ТОВ «Миколаїв Техексперт» на підставі договору про надання послуг №0014/МТ-2021, і яке має атестат про акредитацію №70434 тип А від 04.09.2020 року (надання послуг у сфері обов`язкового технічного контролю (технічного огляду, випробування та експертне обстеження (технічне діагностування) технологічних транспортних засобів).

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив вірне по суті рішення про задоволення позову, і визначених ст.317 КАС України підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді Н.В. Вербицька І.Г. Ступакова