Рішення

від 22.04.2024 по справі 227/2487/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.04.2024 227/2487/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

присяжних Юрченко О.В., Шило М.А.

за участю секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

особи, стосовно якої розглядається

питання про визнання недієздатною ОСОБА_3

захисника Косенко С.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є його матір`ю і потребує догляду внаслідок свого віку та здоров`я. Заявник вказує, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково за загальним захворюванням з якою він постійно мешкає, оскільки її стан здоров`я постійно погіршується і вона не здатна у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, не в змозі керувати ними, не може самостійно доглядати за собою та виконувати прості звичайні справи, а тому потребує постійного стороннього догляду. Враховуючи наведене заявник просить визнати свою матір недієздатною та призначити його її опікуном.

Ухвалою суду від 20.09.2023 року у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 30.10.2023 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу та зупинено проваджено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 11.03.2024 року поновлено провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року відмовлено заявнику в задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судово-психіатричної експертизи.

Заявник у судовому засіданні підтримав свої вимоги з підстав викладених в заяві та просив їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судому засіданні суду пояснила, що вона хворіє та перебуває на обліку у лікаря психіатра, оскільки деякі речі не розуміє. Також пояснила, що за своїм фізичним станом та в силу свого здоров`я не має можливості в повному обсязі здійснювати за собою нагляд, тому їй потрібен опікун. Оскільки вона проживає одна, то хоче щоб син її доглядав та допомогав їй. Зазначила, що вона не заперечує проти заяви її сина, оскільки не бажає залишитися одна, якщо сина призовуть служити.

Захисник Косенко С.В., який представляє інтереси ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки вимоги ОСОБА_1 не є обґрунтованими, бо особу може бути визнано недієздатною лише у випадку, якщо буде встановлено, що вона за станом свого психічного здоров`я не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а враховуючи висновок проведеної СПЕ встановлено, що ОСОБА_3 за своїм психічним станом може розуміти значення своїй дій та керувати ними. Тому, на думку захисника, підстави для визнання ОСОБА_3 недієздатною відсутні.

Представник органу опіки та піклування Добропільської міської ради Немченко А.І. просив винести рішення на розсуд суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією її паспорта (а.с.14), витягом з реєстру територіальної громади від 26.04.2023 року (а.с.15) та витягом з реєстру територіальної громади відділу реєстрації Добропліьської міської ради від 26.04.2023 року (а.с.16).

Заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 (а.с.5) та копією свідоцтва про його народження (а.с.22).

Витягом з реєстру територіальної громади відділу реєстрації Добропліьської міської ради від 26.04.2023 року (а.с.23), побутовою характеристикою ОСОБА_1 , яка надана 27.04.2023 року ПП «Білицька РЕС» (а.с.25) підтверджується, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований і мешкає за адресою АДРЕСА_2 разом з дружиною та донькою.

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 від 14.02.2023 року, який складено депутатом Добропільської міської ради ОСОБА_4 (а.с.24) підтверджується, що за вказаною адресою проживає ОСОБА_3 і разом з нею проживає її син ОСОБА_1 , 1973 р.н.

Висновком КНП «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради № 79 від 07.02.2023 року про стан здоров`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26) підтверджується, що останній є за станом здоров`я «придатний», але зміст вказаного висновку не дає чіткого розуміння до чого саме за станом здоров`я придатний ОСОБА_1 .

Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.07.2023 року є особою з інвалідністю ІІ групи (безстроково). Причиною інвалідності є загальне захворювання. Рекомендовано «Д» нагляд» та лікування ортопеда-травматолога, офтальмолога, сімейного лікаря (а.с.10).

Згідно висновку лікаря психіатра КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради ОСОБА_5 від травня 2023 року (а.с.13) вбачається, що після консультації хворій ОСОБА_3 , 1948 р.н. вказаним лікарем встановлено діагноз «Деменція (легка)» при можливій пізній хворобі Альцгеймера з поведінковими порушеннями (апатія)» та призначено лікування (а.с.13).

Копією заяви ОСОБА_3 від 21.02.2023 року (а.с.11), яка написана власноручно останньою та адресована директору КНП «Добропільська ЛІЛ» вбачається, що ОСОБА_3 зверталась до вказаного медичного закладу та зазначала, що вона неодноразово зверталась до лікаря психіатра ОСОБА_6 зі скаргами на погіршення психічного стану, але останній ніяких документів про стан її здоров`я не надає і тому враховуючи вищевикладене в цій заяві просила надати їй довідку про стан її психічного здоров`я.

Інформацією директора КНП «Добропільська ЛІЛ» № 378 від 28.03.2023 року (а.с.12) ОСОБА_3 було повідомлено, що інформація щодо надання їй психіатричної допомоги частково обмежена крім рекомендацій щодо лікування та зазначено, що останні рекомендації були надані їй 16.02.2023 року, які залишаються дійсними на день надання цієї відповіді.

З інформації директора КНП «Добропільська ЛІЛ» № 1245 від 19.10.2023 року (а.с.65) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку у лікаря-психіатра КНП «Добропільська ЛІЛ» в консультативній групі нагляду з 10.01.2023 року, діагноз: F01, призначено лікування. Останнє звернення до лікаря-психіатра КНП «Добропільська ЛІЛ» було 06.06.2023 року, призначено продовжити прийом медикаментів.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Дніпровської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №53 від 14.02.2024 року ОСОБА_3 виявляє психічний розлад у формі легкого когнітивного розладу. За своїм психічним станом на момент проведення експертизи може розуміти значення своїх дій та керувати ними. (а.с.92-94).

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 , яку заявник просить визнати недієздатною, брала участь у всіх судових засіданнях по даній справі та приймала активну участь у судових засіданнях, надавала суду докладні і послідовні усні пояснення, відповідала на запитання суду, адекватно реагувала на події, що відбувалися в судовому засіданні. З пояснень ОСОБА_3 судом встановлено, що остання не вважає себе психічно хворою, але посилаючись на наявність певних у неї захворювань та свій вік, зазначала, що через ці обставини їй важко справлятися самій з побутовими справами і тому вона б хотіла, щоб син її доглядав, оскільки якщо останнього заберуть «кудись», то вона залишиться сама і їй не буде кому допомогати.

Позиція, мотиви суду та норми права, які застосовуються судом при розгляді даної справи.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

У відповідних положеннях підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статі 36 ЦК України, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними(стаття 39 ЦК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (стаття 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Відповідно до статті 58 ЦК України, опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ст.60 ЦК України судом встановлюється опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною. Суд призначає опікуна такій особі за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року роз`яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов`язаних зі станом її психічного здоров`я (частина перша статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу").

Відповідно до положень статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання щодо визнання ОСОБА_3 недієздатною, з урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною слід відмовити.

Приходячи до такого висновку суд виходив з такого.

Так, в ході судового розгляду була допитана ОСОБА_3 , яка самостійно надавала суду вичерпні за своїм змістом та зрозумілі відповіді на поставлені учасниками справи та судом запитання. ОСОБА_3 приймала активну участь у судових засіданнях та зазначала, що вона є нормальною, психічно здоровою людиною, але внаслідок свого віку має певні труднощі в побуті, внаслідок чого потребує сторонньої допомоги, яку їй надає її син, який є заявником по справі. Також зі змісту пояснень ОСОБА_3 судом встановлено, що визнання її недієздатною викликано тим, що в Україні оголошений воєнний стан і враховуючи, що син її є особою, яку можуть призвати на військову службу, щоб не залишитися без підтримки та допомоги свого сина було прийнято рішення про визнання її недієздатною.

Судом також брався до уваги висновок судово-психіатричної експертизи Дніпровської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №53 від 14.02.2024 року відповідно до якого експертами встановлено наявність у ОСОБА_3 певного психічного розладу здоров`я у формі легкого когнітивного розладу. Але в той же час за висновками вказаної експертизи, яка проводилась комісійно трьома експертами в області судово-психіатричної експертизи, встановлено, що наявний у ОСОБА_3 психічний розлад не є таким, що позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При цьому суд звертає увагу, що дієздатність - це категорія цивільного та цивільно-процесуального права. Набуття дієздатності, обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною встановлюються зазначеними галузями права та відбувається за рішенням суду. Обмеження дієздатності та визнання особи недієздатною обмежує здатність фізичної особи самостійно вступати в правовідносини, та після визнання такого факту особі призначається опікун чи піклувальник.

Таким чином, недієздатність - втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов`язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені в Цивільному кодексі України. Стан недієздатності характерний тільки для фізичних осіб та встановлюється в судовому порядку після обов`язкового проведення судово-психіатричної експертизи.

Визнання особи недієздатною - це не тільки визначення стану здоров`я, але й складне юридичне поняття, яке містить в собі два критерії: медичний та юридичний (психологічний).

Під медичним критерієм слід розуміти "хронічний, стійкий психічний розлад". Другий, юридичний (психологічний) критерій, вказує на нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Але чіткого категоричного розмежування юридичного (психологічного) та медичного критеріїв існувати не може.

Вказані критерії одночасно несуть як медичний, так і юридичний характер. Юридичний критерій недієздатності має, перш за все, психологічну природу. Він свідчить про тяжкість психічного захворювання, ступінь розладів у інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сферах психічної діяльності. Не кожний психічний розлад призводить до нездатності особи приймати участь у цивільних відносинах, а тільки такий його ступінь (глибина), який суттєво впливає на волю, пам`ять та інтелект хворого, що позбавляє особу можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, для визнання особи недієздатною встановити, у передбаченому порядку, тільки наявність психічного захворювання недостатньо. Суттєве значення має встановлення наслідків, які настали в результаті захворювання у вигляді глибини ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери. Таким чином, межа між дієздатністю та недієздатністю психічно хворого встановлюється відповідно до юридичного (психологічного) критерію - здатності особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, визначення якого віднесено до компетенції судово-психіатричних експертів.

Суттєве ураження інтелектуально-мнестичної та емоційно-вольової сфери психічної діяльності, яке проявляється у неможливості особи усвідомлювати значення своїх дії та (або) керувати ними, може потягнути за собою важливі наслідки правового характеру у вигляді визнання громадянина недієздатним.

При цьому слід зазначити, що під когнітивними порушеннями розуміють зниження пам`яті, сприйняття, розумових здібностей, порушення мови, що можуть свідчити про порушення нормальної роботи головного мозку. Легкий когнітивний розлад представляє собою динамічне незначне погіршення окремих когнітивних функцій (пам`яті, уваги, мислення), що не призводить до побутової, соціальної дезадаптації та не впливають значним чином на діяльність людини. причинами таких порушень може бути хронічна перевтома, постійне перенапруження, стреси. пошкодження головного мозку в результаті захворювань, вікові зміни та недостатнє кровопостачання головного мозку.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, встановлені у справі обставини, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання особи ( ОСОБА_3 ) недієздатною є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог про призначення опікуна, то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки діючим законодавством визначено, що опікун може бути призначений судом лише щодо фізичної особи, яка визнана недієздатною і лише за поданням органу опіки та піклування. Вказане свідчить про те, що підставою для призначення опіки є дві обов`язкові умови, за відсутності яких опіка призначена бути не може.

В судовому засіданні заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 є недієздатною особою. Крім того подання органу опіки та піклування на призначення ОСОБА_3 опікуна до суду не надходило.

Вказане свідчить, що вимоги ОСОБА_1 в цій частини є необґрунтованими та безпідставними.

Керуючись ст. ст. 39,58, 60, 67 ЦК України, ст. ст. 5, 13, 259, 293-300 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересовані особи Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, ОСОБА_3 , відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Заінтересовані особи:

Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, код ЄДРПОУ 3289719, юридична адреса: Донецька область, м.Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 83.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_3 .

Захисник ОСОБА_7 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 5193 від 26.09.2018 року, адреса робочого місця:

АДРЕСА_4 та резолютивна частини рішення проголошені 16 квітня 2024 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 22 квітня 2024 року.

Суддя О.В.Здоровиця

Присяжні: О.В. Юрченко

М.А.Шило

16.04.24