Постанова

від 22.04.2024 по справі 607/9320/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/9320/23Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-з/4817/37/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

Д О Д А Д К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

апелянта - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Новака А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення у справі № 607/9320/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - АТ «НСТУ») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначено, що попередній розрахунок судових витрат позивачки за розгляд справи в суді апеляційної інстанції становить 20000.00 грн, що є очікуваними витратами за надання професійної правничої допомоги. При цьому докази понесення таких витрат будуть надані суду після ухвалення рішення по суті спору в суді апеляційної інстанції.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до АТ «НСТУ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено.

Скасовано наказ № 84/к від 25 квітня 2023 року філії АТ «НСТУ» «Тернопільська регіональна дирекція» про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді оброблювача інформаційного матеріалу відділу виробництва тематичного та національного контенту в філії АТ «НСТУ» «Тернопільська регіональна дирекція».

Стягнуто з АТ «НСТУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2023 року до 26 березня 2024 року в розмірі 97780.25 грн, з відрахуванням відповідних податків і зборів.

Стягнуто з АТ «НСТУ» на користь Держави Україна судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 5368.00 грн.

10 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рибачок А.М. через систему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000.00 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Рибачком А.М. (адвокатом), вартість гонорару за представництво інтересів в суді становить 20000 грн та долучено квитанції про оплату від 05 травня 2023 року на суму 10000 грн та від 17 листопада 2023 року на суму 10000 грн.

19 квітня 2024 року представник АТ «НСТУ» - Новак А.А. через систему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000.00 грн, посилаючись на те, що фактично цією заявою позивачка надає нові докази після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті справи за відсутності заяви про намір подати докази після ухвалення судового рішення. Зазначає, що докази, додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, є недостатніми, неналежними, недопустимими, недостовірними, що виключає можливість прийняття судом їх до розгляду та уваги. Крім того, представник позивачки взяв участь лише в одному судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. В суд першої інстанції представник позивача жодного разу не з`явився.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній. Крім того пояснила, що відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 05 травня 2023 року укладеного між нею та адвокатом Рибачком А.М. вартість гонорару за представництво інтересів в суді становить 20000 грн. Також підтвердила той факт, що вона 10 травня 2023 року фактично оплатила адвокату гонорар в розмірі 20000 грн.

Представник відповідача - Новак А.А. проти задоволення заяви заперечив.

Частиною четвертою статті 270 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ознайомившись з доводами заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід залишити без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Як зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 березня 2020 року у справі №520/8309/18, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в ухвалах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №750/14822/21, від 24 травня 2023 року у справі №446/2455/21.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналізуючи вищевикладене, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21.

Як вбачається з матеріалів справи, судові засідання апеляційного суду у даній справі призначалися на 29 січня 2024 року о 12:00 год., 28 лютого 2024 року о 15:00 год. та 26 березня 2024 року о 14:30 год.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що у судовому засіданні 29 січня 2024 року о 12:00 год. та 28 лютого 2024 року сторона позивача брала участь.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Рибачок А.М. належним чином повідомлені про виклик до суду на 26 березня 2024 року, що підтверджується розпискою (т.1 а.с.83), однак не скористалися правом на подачу заяви про розподіл судових витрат згідно ч.8 ст.141 ЦПК України.

Справа розглянута Тернопільським апеляційним судом 26 березня 2024 року у відкритому судовому засіданні. При цьому апеляційним судом зазначено, що 15 березня 2024 року ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість з`явитися в судове засідання в зв`язку із сімейними обставинами, однак колегія суддів вказане клопотання залишила без задоволення, оскільки жодних причин, які б можна було вважати поважними, в клопотанні не наведено.

Отже, позивачка ОСОБА_1 та її представник Рибачок А.М. , знаючи про розгляд даної справи, не подали до апеляційного суду до 26 березня 2024 року докази понесення витрат на правову допомогу.

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера №0505/23 від 05 травня 2023 року (згідно договору від 05 травня 2023 року), №1711/23 від 17 листопада 2023 року (згідно договору від 17 листопада 2023 року), ОСОБА_1 оплатила адвокату РибачкуА.М. вартість за правничу допомогу на загальну суму 20000 грн.

Разом з тим, 22 квітня 2024 року позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції пояснила, що уклала договір про надання правничої допомоги 05 травня 2023 року, згідно умов якого 10 травня 2023 року здійснила оплату в розмірі 20000 грн. Також, позивачка зазначила, що договір про надання правничої допомоги від 17 листопада 2023 року не укладала та оплати 05 травня 2023 року і 17 листопада 2023 року не здійснювалра.

Отже, станом на 26 березня 2024 року (день розгляду справи апеляційним судом) в представника позивачки були наявні документи, на які він посилається в своїй заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн (договір від 17 листопада 2023 року, квитанції до прибуткового касового ордера №0505/23 від 05 травня 2023 року, №1711/23 від 17 листопада 2023 року). Однак, до закінчення судових дебатів такі докази подані не були.

Разом з тим, в заяві про ухвалення додаткового рішення від 10 квітня 2024 року не зазначено обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачкою судових витрат у суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів у справі. Також відсутнє і клопотання про поновлення строку подання таких доказів.

Також, суд апеляційної інстанції враховує те, що заява про розподіл витрат на правову допомогу та докази понесених витрат подані представником позивачки - адвокатом Рибачком А.М. 10 квітня 2024 року через систему «Електронний суд», тобто, зі спливом строків, передбачених положеннями ч.8 ст.141 ЦПК України.

Доводи представника позивачки - адвоката Рибачка А.М. про те, що ОСОБА_1 планувала заявити клопотання про розподіл судових витрат під час розгляду справи апеляційний суд відхиляє, оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Більше того, представник позивачки - адвокат Рибачок А.М. не заявляв клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів понесених судових витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Рибачка А.М. про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що у даній справі необхідно з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

26 березня 2024 року при вирішенні справи по суті апеляційним судом питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою в суді першої інстанції, вирішено не було, що є підставою для ухвалення додаткової постанови.

Відповідно до частин 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частини 6 статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

25 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «НСТУ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У позовній заяві зазначено, що позивачка очікує понести витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 20000 грн за розгляд справи у суді.

06 червня 2023 року (до відкриття провадження у даній справі) позивачка на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи в суді першої інстанції, надано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги №б/н від 05 травня 2023 року (т.1 а.с.39);

- квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 10 травня 2023 року на суму 20000 грн, згідно договору від 05 травня 2023 року (т.1 а.с.39а).

Відповідно до п.3.1. договору про надання професійної правничої допомоги у справі №б/н від 05 травня 2023 року, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 20000 грн.

Таким чином витрати позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що отримавши ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви, в якій зазначено орієнтовний розмір судових витрат, відповідачем АТ «НСТУ» не подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення таких судових витрат.

Також апеляційний суд враховує доводи представника відповідача про те, що до суду першої інстанції позивачкою надано докази понесення судових витрат, проте відсутні докази надсилання таких документів відповідачу. Разом з тим, на думку апеляційного суду, вказана обставина не є безумовною підставою для відмови у стягненні судових витрат, які реально понесла позивачка. При цьому згідно вимог ст.177 ЦПК України у справах, які випливають з трудових правовідносин, позивач не повинен додавати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників. Більше того, у відзиві на позов відповідач не висловлював жодних заперечень щодо орієнтованого розміру судових витрат на правничу допомогу, який вказала позивачка.

Твердження представника відповідача про те, що з квитанції не можливо встановити хто кому та за що сплатив грошові кошти колегія суддів відхиляє, оскільки квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 10 травня 2023 року містить дані про платника, отримувача та призначення платежу (згідно договору від 05 травня 2023 року).

З огляду на викладене, існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді першої інстанції у розмірі 20000 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Керуючись ст.ст.141, 270, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат РИБАЧОК Анатолій Михайлович, про ухвалення додаткового рішення у справі №607/9320/23 - залишити без розгляду.

З власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені за розгляд даної справи в суді першої інстанції у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Інші судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту додаткової постанови - 29 квітня 2024 року.

Головуючий: О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак