Рішення

від 18.04.2024 по справі 509/3754/19

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3754/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участі представників позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовомСпеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Кабінета Міністрів України, Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

19.07.2019 року, Заступник військового прокурора Військової прокуратури Південного регіону України (наразі Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону), діючи в інтересах держави в особах Кабінету міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (наразі Одеське квартирно-експлуатаційне управління), звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів:Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (наразі Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області), громадянок ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування вимог позивач зазначав про те, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1986 року, серії Б №032344, Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка Іллічівськ 1 (2) площею 296, 8 га, розташованого на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського Одеської області.

Частина вказаної земельної ділянки військового містечка площею 7,7330 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено будівлі та споруди бази відпочинку «Авіаремонтник», перебуває на обліку в КЕВ м. Одеса.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2005р., будівлі та споруди БВ «Авіаремонтник» на праві державної власності належать державному підприємству Міністерства оборони України «Одеське авіаційно-ремонтне підприємство „Одесавіаремсервіс"».

17.07.2007 р. Молодіжненська сільська рада прийняла рішення №774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси, земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки - до земель запасу Молодіжненської сільської ради, в межах с. Молодіжного» (далі - рішення N? 774-V) з порушенням вимог закону, а саме без отримання від власника земель оборони - Кабінету міністрів України згоди на припинення права постійного користування земельноюділянкою військового містечка Іллічівськ 1 (2).

Вважаючи таке рішення протиправним, прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, та зобов?язання повернути земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1900/16 від 15.02.2017 року, яке залишено в силі Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано Рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеськоїобласті від 17.07.2007р. №774-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7.7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного»

Зобов`язано Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області повернути державі в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси шляхом складання Акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930га, вилучену Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеськоїобласті від 17.07.2007р. №774-V.

Як зазначав прокурор, на виконання вказаного рішення суду, земельна ділянка площею 6,2930 га., фактично була повернута Міністерству оборони України, втім решта ділянки, загальною площею 1,44 га., не повернута, оскільки перебуває у власності 72 фізичних осіб.

13 березня 2012 року Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_8 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га., кадастровий номер 5123782000:02:004:3949, яка розташована за АДРЕСА_2 .

07 червня 2012 року, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_9 прийняла в дар вище вказану земельну ділянку.

Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ №733071, площею 0,0200 га., кадастровий №5123782000:02:004:3949, виданий на ім? ОСОБА_10 на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2011 року №284-VI, та витребувати у кінцевого власника ОСОБА_5 на користь держави в особі Міністерства оборони України вказану земельну ділянку.

В судове засідання з?явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Кабінету міністрів України в судове засідання з?явився, позовні вимоги прокурора підтримав, та просив їх задовольнити.

Представник Одеського квартирно-експлуатаційного управління в судове засідання з?явився, позов підтримав в повному обсязі.

Представник Великодолинської селищної ради у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав до суду відзив, в якому не погодився з позовними вимогами та просив у позові відмовити.

Представник Міністерства оборони в судове засідання з`явився, позов прокурора підтримав, та надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що вимоги прокурора є обґрунтованими, земельна ділянка, яка передана ОСОБА_7 у власність, та в подальшому подарована ОСОБА_5 повинна бути витребувана на користь держави.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялась належним чином.

В судове засідання з`явилась також представник відповідача ОСОБА_5 , адвокат Бойко Н.І., яка заперечувала проти задоволення позовних вимог прокурора, та просила в позові відмовити.

До суду також надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_5 відповідно до якого, адвокат зазначає, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0200 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_5 в добросовісному порядку набула на підставі Договору дарування серії ВРС №660779 від 07.06.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., який зареєстрований у реєстрі за №1372.

За умовами вказаного Договору дарування, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_11 прийняла в дар земельну ділянку площею 0,0200 га., з кадастровим №5123782000:02:004:3949, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з цим, колишня власниця ділянки ОСОБА_7 набула вказану ділянку в добросовісному порядку на підставі виданого Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області Державного акту серії ЯЛ №733071,від 13.03.2012 року.

Спірний державний акт було видано сільською радою на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №284-VI від 30.05.2011 року.

Вказаним рішенням було затверджено проект землеустрою, передано громадянам України, членам ОК «ДТ «Авіаремонтник», безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 1,2200 га, та видано цим громадянам відповідні державні акти на право власності.

Тобто, як вказує відповідач, з 07.06.2012 року ОСОБА_5 , набувши в добросовісному порядку земельну ділянку площею 0,0200 га, використовувала її за власним розсудом в межах цільового призначеннята користується нею по сьогодні.

Адвокат відповідача зазначає, що ОСОБА_5 на протязі 10 років мирно володіє та розпоряджається майном, набутим в добросовісному порядку, та отримувала у власність спірну ділянку без наявності будь-яких перепон, як законодавчих, так і документальних.

Відповідач також зазначає, що під час та після отримання ділянки у власність не знала та не могла знати про незаконність прийнятих Молодіжненською сільською радою будь-яких рішень відносно даної земельної ділянки. Тим більше, що рішення сільської ради №774-V від 17.07.2007 року та №284-VI від 30.05.2011 року були чинними як на момент отримання Державного акту, так і на момент укладання Договору дарування, і на протязі більше 6 років, та ніким не оскаржувались.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до Декларації про готовність об?єкта до експлуатації, технічного паспорту та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з 2017 року на вказаній земельній ділянці ОСОБА_5 збудовано дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами площею 20,1 кв.м.

Вказаний будинок є фактичним місцем проживання відповідача. У випадку витребування спірної земельної ділянки на користь держави, його фактично буде позбавлено прав не тільки на ділянку, але й на житло.

Отже, представник відповідача ОСОБА_5 , заперечуючи проти задоволення позову зазначає, що у даному випадку відбувається непропорційне втручання у ОСОБА_12 на мирне володіння майном.

Задоволення вимог позивача, на думку представника ОСОБА_5 , призведе до безпідставного порушення прав останньої, та призведе до втручання держави у мирне володіння ОСОБА_5 своїм майном за помилки та недбалість, які допущені органом державної влади, відповідальність за що не може бути покладена на ОСОБА_5 , яка діяла добросовісно, правомірно очікувала та розраховувала на певний стан речей, результат та майбутнє.

Дослідивши обставини справи, перевіривши наявні в справі докази та заслухавши думки та пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, судом встановлено наступне.

Державним актом на право користування землею серії Б № 032344 від 1986 року Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, правонаступником якої є КЕВ м. Одеси, а наразі - Одеське квартирно-експлуатаційне управління в користування для державних потреб було відведено земельну ділянку площею 586,5 га в межах згідно з планом землекористування.

17.07.2007 Молодіжненською сільрадою було прийнято рішення № 774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільради в межах с. Молодіжного".

Зазначеним рішенням Молодіжненська сільрада вирішила:

а) вилучити із земель Міністерства оборони України (КЕВ міста Одеси) земельну ділянку загальною площею 7,7330 га, яка використовується КЕЧ Одеського району з 1986 року на підставі Державного акта на право постійного користування землею № Р-6-86 1986 року (Б № 032344) та зарахувати її до земель запасу Молодіжненської сільради, загальною площею 7,7330 га, в тому числі: земельну ділянку площею 7,7330 га території земель рекреаційного призначення (в межах с. Молодіжного);

б) зобов`язати КЕВ міста Одеси:

-оформити акт прийому-передачі земельної ділянки в землі запасу Молодіжненської сільської ради,

-надати Державний акт на право постійного користування земельної ділянки № Р-6-86 від 1986 року (Б №032344) в Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів для внесення до нього змін відповідно до цього рішення.

На виконання цього рішення комісією у складі начальника КЕВ м. Одеси Яковенко М.А., землевпорядника Молодіжненської сільської ради Якуніної О.В. та директора ДП ОАРП «Одесавіаремсервіс» ОСОБА_13 було складено акт прийому-передачі ділянки із земель Міністерства оборони України в землі запасу Молодіжненської сільської ради. Вказаний Акт був затверджений06.08.2007р. заступником командувача Південого ОК з будівництва ОСОБА_14 , а 07.08.2007р. головою Молодіжненської сільської ради ОСОБА_15 .

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 7,7330 га була передана із користування земель Міністерства оборони України військового містечка № НОМЕР_1 (м. Іллічівськ) до земель запасу рекреаційного призначення Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжного).

Як встановлено судами раніше, зазначена передача відбувалась безпосередньо за участю відповідних посадових осіб державних органів та органу місцевого самоврядування.

У подальшому рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 11.10.2007 № 895-V було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення Державному підприємству Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесаавіаремсервіс" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки, площею 3,9505 га для експлуатації та обслуговування фактично існуючих будівель та споруд бази відпочинку.

Рішенням Молодіжненської сільради від 14.12.2007 № 1005-V було надано дозвіл Обслуговуючому кооперативу "Дачне товариство "Авіаремонтник" (далі - ОК ДТ "Авіаремонтник") на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки загальною площею 3,7825 га для індивідуального дачного будівництва та надано дозвіл на розроблення містобудівного обґрунтування для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Молодіжненської сільради від 30.05.2011 № 284-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України - членам ОК ДТ "Авіаремонтник", ухвалено видати членам ОК ДТ "Авіаремонтник" державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва.

Молодіжненською сільрадою також були прийняті рішення від 24.11.2011 № 508-VI, від 30.06.2010 № 1930-V, від 11.10.2011 № 459-VI, від 28.07.2014 № 1555-VI, від 27.06.2014 № 1519-VI, від 22.08.2013 № 1184-VI, якими затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України - членам ОК ДТ "Авіаремонтник".

Таким чином, 13.03.2012 року відповідачу ОСОБА_7 Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №733071.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, вказана ділянка, на підставі Договору дарування перейшла у власність ОСОБА_5 .

У зв?язку із отриманням земельної ділянки у власність, ОСОБА_16 збудовано на ній житловий будинок площею 20,1кв.м., який продовжує знаходитись на спірній ділянці, та використовується відповідачкою.

При цьому, оцінюючи твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_5 , будучи обізнаною в 2017 році про те, що прокуратурою в інтересах держави подавався позов до Господарського суду Одеської області про витребування спірної ділянки на користь держави, а тому ОСОБА_5 була обізнана про існування спору щодо ділянки, та незважаючи на це збудувала на ній будинок, суд не бере до уваги, та вважає такі твердження безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/1900/16, первісні позовні вимоги прокурора стосувались земельної ділянки загальною площею 7,7330га, втім, 15.02.2017р. представником прокуратури було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшено позовні вимоги в частині зобов`язання повернення земельної ділянки. Предметом спору залишись 6,2930га, а саме земельна ділянка за виключенням тих, що були передані у власність фізичним особам.

До Овідіопольського районного суду Одеської області прокурор звернувся у 19.07.2019р., отже, спірна земельна ділянка в період з 2017 до 2019 рік не була предметом спору та не була обтяжена жодним з обмежень. Жодних вимог щодо спірної земельної ділянки або заходів забезпечення щодо неї прокурором або будь-яким іншим органом не заявлялись.

При цьому, суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_5 не могла здогадуватись та не мала очікувати чергового звернення прокуратури до суду із аналогічним позовом, зважаючи зміну прокурором своїх вимог в межах господарського процесу.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1900/16 від 15.02.2017 року, яке залишено в силі Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано Рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеськоїобласті від 17.07.2007р. №774-V „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7.7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного»

Зобов`язано Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області повернути державі в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси шляхом складання Акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930га, вилучену Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеськоїобласті від 17.07.2007р. №774-V.

Отже, вказаним рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2017 року визнано незаконним та скасовано рішення, яке в подальшому слугувало підставою для відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України - членам ОК ДТ "Авіаремонтник", оформлення та вдачі Державних актів на земельні ділянки, зокрема первісній власниці ділянки ОСОБА_7 , та фактичної передачі у власність останньої земельної ділянки площею 0,0200 га., яка в подальшому була відчужена ОСОБА_5 , та яка є предметом розгляду даної справи.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього (частина першастатті 330 ЦК України).

Відповідно дост. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з положеннямист.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу.

Частинами першою та другоюст. 116 Земельного кодексу України, визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, садівництва та ін., у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленомустаттею 151 Земельного кодексу України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно із частиною третьоюст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістомст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 звернулась з заявою до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про надання їй безоплатно у власність земельну ділянку, керуючись ст. 116 ЗК України.

Отже, первісний набувач ОСОБА_7 діяла в добросовісному порядку, адже станом на момент передання їй у власність земельної ділянки, Молодіжненськасільска рада діяла в межах своїх повноважень, оскільки документи, які надавали змогу сільській раді приймати рішення щодо передачі відокремлених земельних ділянок у власність громадян були чинними, та скасовані лише у 2017 році.

В подальшому, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар спірну ділянку, без будь-який перепон ані документальних, ані законодавчих.

В подальшому, ОСОБА_5 збудувала на вказаній ділянці житловий будинок, та оформила право власності на нього у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що протягом всього часу зміни правового статусу земельної ділянки, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 взаємодіяли з державними органами та органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як вже зазначалося, і це було установлено, міська рада ухилилася від прийняття рішення (про затвердження чи відмову) стосовно наданого їй відповідачем на затвердження проекту землеустрою, хоча такий обов`язок випливає із приписів статті 123 Земельного кодексу України, (тобто порушення були вчинені з боку публічного органу, а не особи (відповідача); що відповідач виконав усі вимоги покладені на нього земельним законодавством щодо укладання спірного договору оренди (розробив технічну документацію, погодив її з усіма відповідними контролюючими і державними органами; розробив проект землеустрою, який пройшов державну експертизу; отримав позитивний висновок, та у встановленому порядку звернувся до органу місцевого самоврядування для отримання відповідних рішень).

Наведене свідчить, що у даному випадку відбувається непропорційне втручання у право добросовісної набувачки ОСОБА_5 на мирне володіння майном. Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.)

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною,inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні ЄСПЛ у справі«Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Саме такі висновки зробила Велика палата Верховного суду у Постанові від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21, Провадження № 12-32гс22.

Відтак, судом було встановлено, що передання ОСОБА_7 у власність земельної ділянки Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області відбулось на підставі документа, скасованого в подальшому у судовому порядку, а також інших документів, які підписувались відповідними посадовими особами державних органів.

Кінцевий набувач ділянки ОСОБА_5 як особа, громадянка України, яка не знала та не могла знати про те, що орган влади, який передавав ділянку ОСОБА_7 , діяв в супереч вимог закону, адже правові підстави для безоплатної передачі ділянки у власність ОСОБА_7 були діючими як на момент видачі Державного акту на право власності на спірну ділянку, так і на протязі 6 років після цього.

При цьому, відповідачеві не було навіть відомо про те, що вказана ділянка може відноситись до земель оборони, адже такі дані не були та не могли бути у відкритому доступі.

Отже, лише після скасування у 2017 році в судовому порядку Рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеськоїобласті від 17.07.2007р. №774-V «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7.7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного», стало відомо та зрозуміло, що лише виключно внаслідок дій органу влади, виникла ситуація, при якій добросовісний набувач земельної ділянки ОСОБА_7 , та кінцевий набувач ОСОБА_5 вимушена наразі захищати своє право власності.

Відтак, враховуючи чисельну практику ЄСПЛ, застосування якої відображено у висновках Верховного суду, ОСОБА_5 як добросовісний набувач земельної ділянки, та власник житлового будинку, розташованого на ній, не має відповідати своїм майном за незаконні дії органу державної влади або місцевого самоврядування.

Крім того, суд зауважує, що під час вирішення вимог про витребування майна у добросовісного набувача необхідно встановити справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року заява №29979/04, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року заява № 43768/07, постановиВеликої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц,від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц).

Поряд із цим, в ході розгляду справи, окрім вимог та тверджень позивача про те, що спірна земельна ділянка є власністю держави, а тому має бути витребувана у ОСОБА_5 , жодних доказів або пояснень з приводу того, в чому полягає суспільна необхідність у витребуванні земельної ділянки у добросовісного набувача, та доводів того, що позбавленням ОСОБА_5 її права власності на спірну ділянку буде дотримано справедливий баланс між позбавленням права власності та досягненням суспільного, публічного, загального інтересу, прокурором наведено та надано суду не було.

Навпроти цього, суд, з урахуванням практики Верховного суду, оцінивши обставини справи та перевіривши їх доказами, констатує, що враховуючи той факт, що відповідачем у добросовісному порядку отримано спірну земельну ділянку, на якійзбудований житловий будинок, втручання держави у право власності та право мирного володіння майном ОСОБА_5 , не носить легітимної мети такого втручання, та не створює рівнозначний баланс між інтересами держави та приватними інтересам.

Крім того, судом береться до уваги той факт, що позов, заявлений прокурором, спрямований на поновлення порушеного права, але ж задоволення позовних вимог, враховуючи існуючий на земельній ділянці будинок, не є можливим, так як суд не має підстав для позбавлення відповідачки права власності на будинок. Отже, задоволення позову призведе не до поновлення порушеного права, а фактично до придбання позивачем права власності на майно (будинок), власником якого останній не був.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до положень ч.ч.1-4ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та згідно з ч.ч.1, 5, 6, 7ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідност.76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України) та достатніми (стаття 80 ЦПК України), які б у своїй сукупності далиб змогу прийти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування і питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2ст.80 ЦПК України).

Пунктами третім та четвертим частини п`ятоїст.12ЦПКУкраїнивстановлено,що судроз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Оскільки на земельній ділянці було збудовано дачний будинок, вимоги прокурора не призведуть до відновлення стану держави, який існував до порушення, адже фактично, у власність буде витребувано не тільки земельну ділянку, але й майно ОСОБА_5 у вигляді дачного будинку з надвірними спорудами, які на ній знаходиться, що покладе на останню додатковий невиправданий та надмірний тягар у вигляді збитків та позбавлення власності, а державі надасть безпідставно набуте майно, власником якого вона не являється, що є непропорційним.

Щодо посилань прокурора на те, що ним не встановлено, що на земельній ділянці знаходиться будинок, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявний Витяг з державного реєстру речових прав на нерухома майно про реєстрацію права власності №89069304 від 08.06.2017р., відповідно до якого дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_5 на праві приватної власності. Підставою виникнення права власності зазначені наступні документи: державний акт про право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЛ№733071, виданий 26.03.2012р., видавник Відділ Держкомзему у Овідіопольському районі; технічний паспорт, виданий 18.05.2017р., видавник ТОВ «Архекспертбуд», договір дарування, серія та номер 1372, виданий 07.06.2012р., декларація про готовність об`єкту до експлуатації, серія та номер ОД142171442075, виданий 24.05.2017р., видавник Департамент ДАБІ в Одеській області.

Отже, відомості та документи, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, свідчать про те, що будинок знаходиться саме на спірній земельній ділянці.

Враховуючи наведені вище обставини, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом та відповідно достатті 41 Конституції Українита пункту 2 частини першої статті3, статті321 ЦК Україниніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки є безпідставними та не доведені належними, допустимими, достовірними а у своїй сукупності достатніми доказами.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Спеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Південногорегіону вінтересах державив особіКабінета МіністрівУкраїни,Міністерства оборониУкраїни,Одеського квартирно-експлуатаційногоуправління доВеликодолинської селищноїради Одеськогорайону Одеськоїобласті, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 провизнання недійснимдержавного актуна правовласності наземельну ділянку,витребування земельноїділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко