Ухвала

від 22.04.2024 по справі 359/3990/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/3990/24

Провадження № 1-кс/359/785/2024

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2024 року слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з технічною фіксацією клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 42020111100000069, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 червня 2020 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Поліське, Поліського району Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, раніше не судимого вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2023 року за ч. 1 ст. 362 КК України (штраф 34 000 грн. 00 коп. з відстрочкою у сплаті на 10 місяців в розмірі 3400 грн. 00 коп. щомісячно), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не інвалід, не депутат,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, -

встановив:

22 квітня 2024 року прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , звернувся з вказаним клопотанням та обґрунтовує його тим, що у провадженні СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42020111100000069 від 30 червня 2020 року, за підозрою ОСОБА_4 , за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст.28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 у липні 2019 року, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 організував та очолив організоване злочинне об`єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, керуючись при цьому бажанням спільного здійснення тяжких злочинів на території Бориспільського району Київської області, метою яких було заволодіння чужим майном - земельними ділянками та їх подальшого продажу, що відбувалось систематично, сплановано і під керівництвом ОСОБА_6 . З метою забезпечення існування та функціонування організованої злочинної групи між її учасниками був розроблений єдиний план з розподілом функцій кожного з учасників групи. Відповідно до вказаного плану завданнями і метою існування організованої групи було заволодіння чужим майном, а саме земельними ділянками з метою їх подальшого продажу для забезпечення незаконного збагачення учасників групи. Так, ОСОБА_6 , будучи особою, яка має високий рівень знань, володіє відповідними навиками та досвідом у земельній сфері, які надали йому можливість ефективно приховувати злочинні схеми, пов`язані з незаконним заволодінням земельними ділянками, усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, спланував досягнути поставленої мети за рахунок створення керування стійкою злочинною групою, яку він почав формувати у липні 2019 року, обравши направленістю її діяльності - заволодіння чужим майном, а саме земельними ділянками на території Бориспільського району Київської області та їх подальшого продажу. Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника організованої групи, ОСОБА_6 особисто підібрав її учасників. Забезпечуючи стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору індидатів їх особисті якості - схильність до вчинення корисливих злочинів, умови та спосіб їх життя, зв`язки, здатність до підпорядкування, тощо. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 у липні 2019 року залучив до складу організованої групи ОСОБА_4 , який тривалий час був працівником органів Держгеокадастру, має відповідний досвід у сфері земельних відносин, відповідні навички щодо державної реєстрації земельних ділянок та особисті зв`язки у вказаних органах для безперешкодного вчинення кримінал-льних правопорушень, пов`язаних з протиправним заволодінням чужим майном - земельними ділянками та подальшим їх продажем. Формуючи в подальшому склад організованої групи, ОСОБА_6 при встановлених досудовим розслідуванням обставинах запропонував ОСОБА_4 прийняти участь у запланованих ним злочинах, пов`язаних із заволодінням земельними ділянками на території Бориспільського району Київської області та їх подальшого продажу, повідомивши останньому свої наміри щодо механізму його вчиненні на що отримав згоду останнього на спільну злочинну діяльність у складі організованої групи. ОСОБА_6 за покладеними на себе функціями її організатора і керівника групи, з метою підготовки до вчинення корисливих злочинів, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами довів ОСОБА_4 загальний план вчинення злочинів, при цьому визначив останньому, як співвиконавцю злочинів, роль особи, яка на підставі наданих йому повноважень державного кадастрового реєстратора Головного правління Держгео-кадастру у Київській області, виконуватиме функції зміни кадастрових номерів земельних ділянок шляхом подачі відповідної електронної заяви та за наслідком дій отримання Протоколу виправлення помилки, відповідно якого земельним ділянкам буде присвоєно новий кадастровий номер для здійснення подальших правочинів, пов`язаних із відчужен-ням земельних ділянок з новими кадастровими номерами.

ОСОБА_4 , будучи активним учасником організованої ОСОБА_6 злочинної групи, згідно розподілених функцій, використовуючи повноваження державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області, з метою приховування протиправної діяльності організованої злочинної групи та усклад-нення її викриття правоохоронними органами, усвідомлюючи, що надані йому для проведення відповідних реєстраційних дій документи є підробленими, забезпечував перереєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі шляхом зміни кадастрових номерів земельних ділянок, видавав Протоколи виправлення помилки, відповідно якого земельним ділянкам присвоєно нові кадастрові номери для здійснення подальших правочинів, пов`язаних з перепродажем земельних ділянок.

Досудовим розслідуванням установлено, що у липні 2019 року (точна дата та місце досудовим розслідуванням не встановлена) ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, вирішили шахрайським шляхом заволодіти чужим майном, а саме земельними ділянками на території Бориспільського району Київської області.

З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_6 , діючи у складі організованої ним групи, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , діючи узгоджено, умисно та з корисливих мотивів, відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, маючи умисел на заволодіння чужим майном - земельними ділянками з подальшим їх продажем, доручив ОСОБА_9 , який обіймав посаду керівника СТ «Тополька-1», підшукати на території очолюваного ним садового товариства вільні від забудови земельні ділянки, які у подальшому за допомогою підроблених документів та підконтрольних осіб можливо буде продати, а грошові кошти розподілити між учасниками організованої злочинної групи. Виконуючи доручення ОСОБА_6 , ОСОБА_10 на території СТ «Тополька-1» підшукав вільну від забудови земельну ділянку із кадастровим номером 3220881700:05:003:0385, яка належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вересні 2019 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, а саме земельною ділянкою на території Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220881700:05:003: 0385 площею 0,1200 га для ведення садівництва, розташованою в СТ «Тополька-1» в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочали вчиняти незаконні дії з метою отримання можливості через підконтрольних осіб здійснити переоформлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881700:05:003:0385 на ОСОБА_12 . Використавши для зміни кадастрових номерів електронну заяву № ЗВ- 9708245962019 з додатком у вигляді підроблених Державного акту серії ЯЖ № 672553, паспорту серії НОМЕР_1 , картки фізичної особи - платника податків від 23 червня 2007 року, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановленою особою, яка видавала себе за « ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », використав завідомо підроблені документи з метою вчинення дій, спрямованих на заволодіння шляхом шахрайства земельною ділянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел щодо заволодіння шляхом шахрайства земельною ділянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, на початку грудня 2019 року, з метою приховування протиправних дій організованої злочинної групи та ускладнення викриття злочину у випадку його документування правоохоронними органами, вирішили організувати передоручення повноважень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою від ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , якого для цих цілей підшукав ОСОБА_15 . Реалізуючи наступну частину злочинного плану, ОСОБА_6 , діючи у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підшукав приватного нотаріуса ОСОБА_16 , яка здійснює свою нотаріальну діяльність за адресою : АДРЕСА_2 та спільно з ОСОБА_8 13 грудня 2019 року організував явку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до приватного нотаріуса ОСОБА_16 для надання довіреності від 04 жовтня 2019 року за реєстраційним № 613 та усіх інших документів, необхідних для оформлення передоручення права розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881700:05:003:0385 (3220881700:05:003:0600) від ОСОБА_13 до ОСОБА_14 . Отримавши довіреність від 04 жовтня 2019 року за реєстраційним № 613, документи, що посвідчують особу ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , приватний нотаріус ОСОБА_16 , будучи переконаною, що ОСОБА_13 на передоручення своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою дійсно уповноважив справжній власник земельної ділянки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не будучи обізнаною про кримінально-протиправні наміри ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , які вводили нотаріуса в оману, свідомо не повідомляючи їй відомості про справжнього власника земельної ділянки з метою її подальшого продажу, погодилась посвідчити відповідну довіреність та посвідчила її 13 грудня 2019 року за реєстраційним № 968. Посвідчену довіреність від 13 грудня 2019 року за реєстраційним № 968 приватний нотаріус ОСОБА_16 передала ОСОБА_18 , який в свою чергу передав довіреність ОСОБА_6 та ОСОБА_19 . Разом з цим ОСОБА_14 усвідомлював, що він мав бути лише номінальним розпорядником земельної ділянки та за першою вимогою ОСОБА_6 і ОСОБА_17 мав здійснити її відчуження на користь осіб, визначених останніми. В період з 13 по 28 грудня 2019 року ОСОБА_6 , діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , маючи в своєму розпорядженні довіреність від 13 грудня 2019 року за реєстраційним № 968, якою ОСОБА_14 уповноважений здійснити розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881700:05: 003:0385 (3220881700:05:003:0600), вирішив організувати укладення угоди купівлі-продажу вказаної земельної ділянки без згоди її справжнього власника ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом введення в оману приватних нотаріусів та потенційних покупців щодо дійсного власника земельної ділянки.

Реалізуючи спільний кримінально-протиправний намір, ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , відповідно до раніше розподілених злочинних ролей, доручив ОСОБА_19 підшукати особу, якою виявився ОСОБА_20 (знайомий ОСОБА_21 ), який погодився бути покупцем земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0385 (3220881700:05: 003:0600), але не був обізнаний про те, що за його участі фактично сплановано вчинення заволодіння земельною ділянкою шляхом шахрайства. Разом з цим, ОСОБА_20 усвідомлював, що буде лише номінальним власником земельної ділянки та за першою вимогою ОСОБА_6 і ОСОБА_17 мав здійснити відчуження цієї земельної ділянки на користь осіб, визначених останніми.

За наведених обставин ОСОБА_4 , діючи у складі організованої ОСОБА_6 злочинної групи, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 шляхом обману заволоділи чужим майном - земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881700:05:003:0385 оціночною вартістю 109482 грн, що належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_22 в сумі 25000 грн. 00 коп. та 31000 доларів США (що станом на 14 січня 2020 року становило 740900 грн. 00 коп.), а всього на загальну суму 765900 грн. 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону від 22 листопада 2018 року).

Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , діючи у складі організованої ОСОБА_6 злочинної групи, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а також іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, під час вчинення кримінального правопорушення щодо шахрайського заволодіння земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та грошовими коштами ОСОБА_22 та ОСОБА_12 на загальну суму 1390000 грн. 00 коп., вчинив кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним використанням завідомо підроблених документів за наступних обставин.

29 жовтня 2019 року ОСОБА_4 , на виконання вказівки ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_23 та ОСОБА_10 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка видавала себе за « ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », будучи державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Київській області, на підставі електронної заяви № ЗВ-9708245962019 поданої невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка видавала себе за власника земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05: 003:0385, оформив протокол виправлення помилки № НВ- 3216922312019 від 30 жовтня 2019 року, відповідно якого земельній ділянці 3220881700:05:003:0385 присвоєно новий кадастровий номер 3220881700:05:003:0600 та вніс відповідні зміни до ДЗК. Викорис-тавши для зміни кадастрових номерів електронну заяву № ЗВ- 9708245962019 з додатком у вигляді підроблених Держакту серії ЯЖ № 672553, паспорту серії НОМЕР_1 , картки фізичної особи - платника податків від 23 червня 2007 року, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановленою особою, яка видавала себе за « ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », використав завідомо підроблені документи з метою вчинення дій, спрямованих на заволодіння шляхом шахрайства земельною ділянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у використанні завідомо підроблених документів, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні криміналь-ного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_4 , повторно, діючи у складі організо-ваної ОСОБА_6 групи, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 3220881700:05:003:0386 площею 0,1200 га для ведення садівництва, розташо-ваною в СТ «Тополька-1» в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка належить ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 13 лютого 2020 року ОСОБА_4 , на виконання вказівки ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з метою незаконного особистого збагачення, плануючи заволодіння земельною ділянкою шляхом шахрайства, спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка видавала себе за ОСОБА_24 , використовуючи заздалегідь виготовлені підроблені документи від 25 травня 2006 року, будучи державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Київській області, на підставі електронної заяви № 3B-3219555962020 поданої невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка видавала себе за власника земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0386, оформив протокол виправлення помилки № 57975298 від 13 лютого 2020 року, відповідно якого земельній ділянці 3220881700:05:003:0386 присвоєно новий кадастровий номер 3220881700:05: 003:0649 та вніс відповідні зміни до ДЗК. Використавши для зміни кадастрових номерів електронну заяву № ЗВ- 3219555962020 з додатком у вигляді підроблених Державного акт серії ЯЕ № 734990, паспорт серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_24 , картку фізичної особи - платника податків на ім`я ОСОБА_24 , державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та невстановленою особою, яка видавала себе за ОСОБА_24 , використав завідомо підроблені документи з метою вчинення дій, спрямованих на заволодіння шляхом шахрайства земельною ділянкою ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону від 22 листопада 2018 року).

В подальшому, 13 лютого 2020 року ОСОБА_4 , повторно, на виконання вказівки ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_23 та ОСОБА_10 з метою незаконного особистого збагачення, плануючи заволодіння земельною ділянкою шляхом шахрайства, спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка видавала себе за ОСОБА_24 , використовуючи заздалегідь виготовлені підроблені документи від 25 травня 2006 року, будучи державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Київській області, на підставі електронної заяви № 3B-3219555962020 поданої невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка видавала себе за власника земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0386, оформив протокол виправлення помилки № 57975298 від 13 лютого 2020 року, відповідно якого земельній ділянці 3220881700:05:003:0386 присвоєно новий кадастровий номер 3220881700:05:003:0649 та вніс відповідні зміни до ДЗК. Використавши для зміни кадастрових номерів електронну заяву № ЗВ- 3219555962020 з додатком у вигляді підроблених Держакт серії НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_24 , картку фізичної особи - платника податків на ім`я ОСОБА_24 , державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 та невстановленою особою, яка видавала себе за ОСОБА_24 , використав завідомо підроблені документи з для вчинення дій, спрямованих на заволодіння шляхом шахрайства земельною ділянкою ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у використанні завідомо підроблених документів, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Так, 23 лютого 2024 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінал-льних правопорушень за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, КК України.

В подальшому, 26 лютого 2024 року, за результатами розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу слідчим суддею Бориспільського міськрайоннного суду Київської області постановлено ухвалу у справі №359/1984/2024 від 28 лютого 2024 року про обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави.

За час, що минув з моменту обрання запобіжного заходу, ризики, визначені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК не зменшились. Так, злочин, інкримінований ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, у разі визнання винуватим у вчиненні яких, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. Без продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під тягарем отримання максимального покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування, суду. Таким чином, зазначені вище обставини дають підстави вважати, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду продовжує існувати. п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_20 , ОСОБА_25 ( ОСОБА_13 ). Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам. Посилаючись на вказане, слідчий вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Крім того, в обґрунтування продовження строків тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою прокурором наведено перелік дій, пов`язаних із завершенням досудового розслідування, які на даний час здійснити неможливо в повному обсязі. Тому прокурор просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання. Вказав, що після звільнення з органів ДЗК ОСОБА_4 проживає зі своїми батьками та здійснює за ними догляд, оскільки вони є пенсіонерами та інвалідами. Крім того, в 2018 році ОСОБА_4 отримав травму, після якої проходив тривале лікування в лікарні, має розлади здоров`я, які впливають і наразі на самопочуття підозрюваного та потребують стороннього догляду і допомоги. Враховуючи викладене, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив застосувати відносно нього цілодобовий домашній арешт, у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження та дослідивши докази, приєднані до клопотання чи заперечень, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що ОСОБА_4 пред`явлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме : заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах організованою групою; заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах організованою групою; використання завідомо підроблених документів, вчиненому організованою групою; використання завідомо підроблених документів, вчиненому повторно, організованою групою (а.с.250-262).

В подальшому, 28 лютого 2024 року, за результатами розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу слідчим суддею Бориспільського міськрайоннного суду Київської області постановлено 28 лютого 2024 року ухвалу у справі №359/1968/2024 про обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтер-нативою внесення застави (а.с. 263-264).

Відповідно ст. 199 КПК на слідчого суддю покладений обов`язок при розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під вартою з`ясувати обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про існування раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, а також чинники, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні та доданих до нього матеріалах дані слідчий суддя вважає, що достатні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого останній підозрюється.

28 лютого 2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 квітня 2024 року включно.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повтор-но розглянути питання доцільності продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинува-чується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, у разі визнання винуватим у вчиненні яких, йому може загрожувати покарання у виді позбав-лення волі на строк від 8 до 12 років.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п. 3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвину-вачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховува-тиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернаттивних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Також суддя приймає до уваги, що підозрюваний перебуває під вартою з 28 лютого 2024 року. На даний час не надано жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів про те, що у випадку зміни запобіжного заходу підозрюваний дійсно буде пере-ховуватися.

Так, злочин, інкримінований ОСОБА_4 , та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, перехову-вання, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Згідно ч. 5 ст. 202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

В даному випадку суд вбачає підстави врахувати думку захисника та підозрюваного та надані ними докази, наявність батьків інвалідів, які потребують догляду, перенесену підозрювавним травму та потребу в лікуванні, обставин застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу, обставини самого кримінального правопорушення, а також дисципліновану поведінку під час розгляду справи в період застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що обраний раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою втратив актуальність на даний момент.

Наведені вище обставини в сукупності та взаємозв`язку свідчать про можливість зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспектив-них фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покла-дені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У цьому провадженні тримання під вартою ОСОБА_4 не є безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу в розмірі 438000,00 гривень. Проте застава не була внесена, що може свідчити про відсутність у підозрю-ваного реальної фінансової можливості її внести.

Тому суд вважає, що обрання застави як самостійного запобіжного заходу є неефективним з огляду на тривале невнесення обвинуваченим застави (як альтернативи триманню під вартою).

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливо, оскільки жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру та клопочуть перед судом про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу як особиста порука, до суду не надходило.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги наведені вище характеристики криміналь-ного правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних процесуальних обов`язків без застосування електрон-ного засобу контролю буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти наявним ризикам.

Також на обґрунтування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розсліду-вання, прокурором у клопотанні зазначено, що вказане кримінальне провадження перебуває на стадії завершення досудового розслідування та триває процес ознайомлення із матеріалами досудового розслідування.

Враховуючи, що обсяг матеріалів складає 9 томів, а початок ознайомлення з матеріалами розпочато 15 квітня 2024 року, тобто з моменту повідомлення про завершення досудового розслідування, тривалість строку, протягом якого вказане досудове розслідування може бути закінчене залежить наразі від активності підозрюваних та їх захисників у процесі ознайомлення. За таких обставин, орган досудового розслідування не має можливості закінчити досудове розслідування.

Зазначене, на думку слідчого судді, прямо вказує на об`єктивну неможливість завершити досудове розслідування з направленням в подальшому обвинувального акту до суду в межах строку, визначеного раніше.

Крім того, слід враховувати, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який на даний час триває. Крім цього, на території України тривають бойові дії, здійснюються ракетні обстріли і тому подібне, що у свою чергу створює перешкоди для нормального функціонування установ та організацій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити уникнення зазначених в клопотанні прокурором ризиків, та такий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електрон-них засобів контролю, на переконання слідчого судді, є достатнім та забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків під час досудо-вого розслідування та в суді.

Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, з метою уникнення можливості вчинення дій визначених ст. 177 КПК України, в межах строку досудового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-198, 205, 376 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

У задоволенні клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 42020111100000069, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 червня 2020 року відносно ОСОБА_4 - відмовити.

Змінити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою фактичного місця проживання : АДРЕСА_3 , строком на два місяці, тобто до 20 червня 2024 року включно, але не довше, ніж у межах строку досудового розслідування, без застосування електронних засобів контролю.

Звільнитипідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.

На час дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- не залишати місце проживання за адресою : АДРЕСА_3 цілодобово;

-прибувати до слідчих групи слідчих СВ Бориспільського РУП ГУНП у Київській області, прокурорів групи прокурорів у даному кримінальному провадженні за першою вимогою;

-не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні.

Строк дії цієї ухвали встановити до 16 години 25 хвилин 20 червня 2024 року включно, але не більше меж строку досудового розслідування.

Ухвалу передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду, а для підозрюваного з моменту отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги.

Оголошення повного тексту ухвали слідчого судді здійснено 26 квітня 2024 року о 16 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1