Рішення

від 25.04.2024 по справі 489/6289/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

25.04.2024

Справа №489/6289/19

Провадження №2/489/79/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Ставратій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - комунальне підприємство «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

встановив.

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням кімнати АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивували тим, що кімната не приватизована, не службова, належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

Під час обстеження житлового фонду комісією було виявлено, що в кімнаті АДРЕСА_1 відповідачка не проживає. Кімната не приватизована, не службова, належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва. Власником особового рахунку значиться ОСОБА_3 , яка відповідно до виписки з будинкової книги була знята з реєстрації 05.11.2018. Станом на сьогодні ОСОБА_1 так і не переоформила особовий рахунок кімнати АДРЕСА_1 , що також підтверджує факт не проживання та незацікавленість відповідачки в даній кімнаті.

Ухвалою суду від 25.11.2019, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07 квітня 2020 судом ухвалено заочне рішення по справі, яким задоволено позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.09.2021, заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено заяву до розгляду.

Ухвалою суду від 28.10.2021, скасовано заочне рішення та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.12.2021, заяву ОСОБА_2 про вступ у справу, повернуто заявниці без розгляду.

Ухвалою суду від 10.08.2023, залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представниця позивача в судове засідання не з`явився, неодноразово надавала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. 25.04.2024 представниця відповідача подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття свідків у судове засідання.

Суд не вважає причини для відкладення розгляду справи, зазначені представницею позивача, поважними. Справа знаходиться у провадженні з листопада 2021. Після скасування заочного рішення призначалось десять судових засідань, в жодне представниця відповідача не забезпечила явку свідків.

Третя особа у судове засідання не з`явилась.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Гуртожиток розташований по АДРЕСА_2 та перебуває на балансі комунального підприємства «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток» та належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва.

В кімнаті № 16 зазначеного гуртожитку зареєстровано відповідачку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21 липня 2009 року (а. с.6).

Під час обстеження житлового фонду комісією було виявлено, що в кімнаті АДРЕСА_1 відповідачка не проживає.

Згідно з відомостями з відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 21 липня 2009 року.

Згідно з Актом про не проживання від 11.07.2019, підписаним сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та посвідченому посадовими особами КП СКП «Гуртожиток»., за адресою: АДРЕСА_1, з липня 2018 року, відповідачка не проживає ( а. с. 5).

Відповідно до виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 , станом на 01.06.2019 заборгованість по квартирній платі складає 507 грн. 76 коп. (а. с. 9).

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

За змістом ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням ст.8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року, заява №30856/03, KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, §41-42).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц (провадження №61-37646св18) зроблено висновок по застосуванню статей 71,72 ЖК Української РСР та вказано, що: «збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб. Відповідно до ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Аналіз статей 71,72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності».

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, до матеріалів справи долучено, зокрема: Акт № 110 від 11.07.2019; довідку форми № 3 від 21.06.2019 за вих. № 2561; виписку з домової книги; технічний висновок з КП «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток» без дати та вихідного номеру; виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 .

Позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту відсутності відповідачки у спірній кімнаті у гуртожитку понад встановлені законом строки без поважних причини.

Позивач зазначає, що відповідачка не проживає у спірній кімнаті у гуртожитку з липня 2018 року, при цьому, надає до суду технічний висновок про те, що відповідачка має заборгованість по квартирній платі станом на 01.06.2019 по КП СКП «Гуртожиток» у розмірі 507,76 грн.

При дослідженні технічного висновку, та взяття до уваги твердження позивача про те, що відповідачка у кімнаті у гуртожитку не проживає з липня 2018 року, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідачки по квартирній платі є невеликою, у зв`язку з чим підтверджує факт сплати квартирної плати щонайменше до кінця 2018 року.

20 жовтня 2021 року Виконавчим комітетом ММР видано ОСОБА_2 ордер на жилу площу в гуртожитку № 28 серії 033157, а саме на кімнату у гуртожитку АДРЕСА_1 .

21 жовтня 2021 року між ТОВ «Перша Миколаївська управляюча компанія» та ОСОБА_2 укладено Договір № 79 найму житлового приміщення у гуртожитку, відповідно до якого управитель надає наймачеві та членам його сім`ї у користування кімнату у гуртожитку АДРЕСА_1 .

Згідно витягу із Реєстру територіальної громади міста Миколаєві, що підтверджує зареєстроване місце проживання осіб в житловому приміщенні або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 31.01.2022 за вих. № 23051-000569322-037-08, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Будь-яких інших доказів на підтвердження не проживання відповідачки ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_1 без поважних причин, в тому числі у зв`язку із втратою інтересу до житла, позивачем не надано.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені в позові обставини - позивачем не надано.

У рішенні Європейського суду з прав людини Кривіцька та Кривіцький проти України (№8863/06) від 02 грудня 2010 року судом зазначено, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Виходячи з вказаних обставин та зазначених правових норм, суд вважає, позов таким, що не підлягає задоволенню за недоведеністю позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем - не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - комунальне підприємство «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 04056612, місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа:

Комунальне підприємство «Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», код ЄДРПОУ: 34437926, місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 55-А.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3

Повний текст судового рішення складено «25» квітня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева