Рішення

від 26.04.2024 по справі 160/3609/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 рокуСправа №160/3609/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/3609/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 27А, код ЄДРПОУ: 43441896) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (далі позивач) до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2023/000285/1, прийняте 13.12.23 Дніпровською митницею.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вищевказаних рішень відповідача. Позивач як покупець та Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) як продавець уклали контракт на поставку продукції від 01.12.2023 року №2806LJ (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (колесо в зборі). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірні рішення, які є предметом оскарження та обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/3609/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3609/24, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 березня 2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що до митної декларації позивача висунуто наступні зауваження:

1) відповідно до п.4.1 контракту від 28.06.2022 № 2806LJ, ціни на товар зазначаються у специфікаціях або інвойсах. Пунктом 5.1. контракту передбачено, що умови оплати визначаються у специфікаціях та/або інвойсах. Специфікацією від 03.07.2023 №1 передбачена 100% передплата перед початком виробництва у розмірі 2226,00 дол. США. Відповідно до наданого інвойсу від 23.08.2023 № JG063863 загальна фактурна вартість товару складає 2226,00 дол. США. Декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 17.07.2023 № 630032625.170723, який містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару;

2) відповідно до відомостей документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB QINGDAO (Китай), згідно Інкотермс 2020. Відповідно до ДМВ від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 загальна сума транспортних витрат від порту QINGDAO Китай до митного кордону України складає 29015,53 грн. Декларантом для підтвердження транспортних витрат від пункту QINGDAO Китай до митного кордону України, який надійшов згідно коносаменту від 26.08.2023 № SZ2023080234A, до митного оформлення надано: договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна» (далі договір ТЕО); заявку на ТЕО від 13.08.2023 № TG017872 за маршрутом FOB QINGDAO Китай м.Дніпро Україна на загальну суму 5100,00 дол. США; два рахунки - фактури на оплату транспортних витрат по доставці товару до митного кордону України від 26.10.2023 № СФ-34441 та від 26.10.2023 № СФ-34442 на загальну суму 179437,68 грн. Митниця звертає увагу суду на те, що рахунки від 26.10.2023 № СФ-34441 та від 26.10.2023 № СФ-34442 виставлені на оплату транспортно-експедиційних послуг за МД від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 (спірне митне оформлення) та МД від 04.12.2023 №UA110050/2023/005354 (інше митне оформлення), тобто за консолідованим вантажем. Відповідно до п.23 ДМВ від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 та п.23 ДМВ від 04.12.2023 №UA110050/2023/005354 задекларована загальна вартість транспортних витрат по доставці товару до митного кордону України складає 175590,39 грн, що не відповідає загальній сумі за рахунками від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442. Митниця звертає увагу суду на те, що рахунки від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442 не містять інформації на виконання якого саме договору транспортно-експедиційного перевезення вони виставлені. Також у рахунках - фактури від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442 зазначено, що вони дійсні до сплати до 30.10.2023. Товар заявлено до митного оформлення 01.12.2023. В графі № 44 МД від 01.12.2023 №23UA11005005325U0 посилання на реквізити банківських платіжних документів (код документа «3005»), що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг - відсутнє. Якщо рахунки фактури від 26.10.2023 №СФ-34441 та № СФ-34442 сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У зв`язку із зазначеним декларанту запропоновано надати відповідні банківські платіжні документи. Відповідно до відомостей декларації країни відправлення від 25.08.2023 № 422720230000764868 наявне посилання на номер накладної №273421304А рейса 334W судна Manila Maersk, яка до митного контролю не надана. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортноекспедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна», однак переміщення товару здійснено комбінованими видами транспорту. Згідно зазначених в графі № 44 МД під кодом « 705» коносаменту від 26.08.2023 № SZ2023080234А та під кодом « 2721» залізничної накладної від 13.11.2023 № 2813300180 перевезення товару, що декларується в контейнері № TCNU1447848 здійснювалось морським та залізничним транспортом. Оскільки переміщення товару здійснено декількома видами транспорту, можлива наявність інших договорів, замовлень на перевезення, рахунків на оплату, актів виконаних робіт, тощо, завірені належним чином скановані копії яких митному органу не надавались та не зазначені в графі №44 МД. Так в залізничної накладній від 13.11.2023 № 2813300180 графах №3,23 міститься інформація про підприємство, яке здійснювало залізничне перевезення контейнерів, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування, та в графі № 24 «Документи додані відправником» зазначено документ T22100004МК-L який митному органу не надавався й не зазначено в графі №44 МД. Також згідно до граф №1,2 залізничної накладної від 13.11.2023 № 2813300180 перевантаження та відправка контейнера здійснювалась з станції Гдиня (Польща). Декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова навантажувально-розвантажувальних робіт від порту Гданськ до станції Гдиня (Польща). Декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова навантажувально-розвантажувальних робіт від порту Гданськ до станції Гдиня (Польща). Транспортна складова митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Числове значення транспортної складової митної вартості товару згідно наданих товаросупровідних документів не піддаються обчисленню та не підтверджено документально. Враховуючи все вищезазначене, числове значення митної вартості та її складові згідно наданих товаросупровідних документів не підтверджено.

3) відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст.254 МКУ, декларанта зобов`язано забезпечити переклад документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Скановані копії документів пакувальний лист від 23.08.2023 №б/н, інвойс від 23.08.2023№ JG063863, коносамент (Bill of lading) від 26.08.2023 № SZ2023080234A, копія митної декларації країни відправлення від 25.08.2023 № 4227202300007648684, заявлені в графі № 44 ЕМД надані митному органу без перекладу вище вказаних документів

4) відповідно до розділу ІІ наказу Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: 2.2.12 вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. Відповідно до п.5.7 контракту від 28.06.2022 № 2806LJ, продавець зобов`язується надати покупцю документи що підтверджують якість товару. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано. Сертифікат якості (виробника) тотожний поняттю паспорт якості (виробника) це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів країни виробництва товару. Також в рахунку-фактурі від 23.08.2023 № JG063863 відсутні дані щодо якості товару. Документи що підтверджують якість товару декларантом не надано.

5) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 09.05.2023 № б/н компанії Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD CHINA містить цінову інформацію виключно на асортимент товарів, які пропонуються ТОВ "ЛАНДМАНН" та умови поставки товару FOB QINGDAO, які декларуються за ЕМД від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 та зазначені в доповнені від 03.07.2023 №1 до контракту й рахунку-фактурі від 23.08.2023 № JG063863. Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки FOB QINGDAO конкретному підприємству ТОВ "ЛАНДМАНН" та не містить даних щодо терміну дії даної цінової пропозиції, за формою та змістом повторюючи надані товаросупровідні документи (інвойс, специфікація до Контракту), що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ

Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.

26 березня 2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач порівнює спірну митну декларацію та митну декларацію, використану відповідачем від час застосування резервного методу. Вказує також, що відповідач не надав заперечень проти доводів позовної заяви щодо митної декларації країни відправлення, незастосування інших методів коригування митної вартості. Наводить доводи щодо нерелевантності застосованої відповідачем митної скоригованої митної вартості товарів.

28 березня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

04 квітня 2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Наводить заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

15 квітня 2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд», до якої долучено доказ на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

28 червня 2023 року позивач як покупець та Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) як продавець уклали Контракт, згідно п. 1, 2, 4.1., 5.1 якого узгодили поставку товару за цінами, номенклатурі, на умовах, в кількості та якості, а також на умовах оплати, визначених у специфікаціях та/або інвойсах.

03 липня 2023 року позивач та Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) уклали Специфікацію №1 до Контракту (далі Специфікація №3), якою узгодили постачання товару (колесо в зборі) на загальну суму 2226,00 долари США, умови поставки: FOB Qingdao (Китай), 100% передплата перед початком виробництва, відвантаження на протязі 25 днів з дня отримання оплати.

23 серпня 2023 року Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) виставило позивачу інвойс №LG063863 (далі Інвойс) в Контракту, яким до сплати визначено 2226,00 долари США.

В подальшому Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD склало коносамент №SZ2023080234A на поставку позивачу товару.

Позивачем 17 липня 2023 року сплачено на користь Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) 2226,00 долари США з призначенням платежу: передплата за Контрактом.

01 грудня 2022 року позивач як замовник та ТОВ «ТГЛ Україна» як виконавець уклали договір №0112-22, яким узгодили надання послуг з планування, організації перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів в міжнародному сполучення. За п. 1.2. цього договору вартість послуг узгоджується в заявках на перевезення.

13 серпня 2023 року позивачем до ТОВ «ТГЛ Україна» подано заявку №TG07872 на перевезення товару за маршрутом Циндао (Китай) Дніпро. Узгоджена ставка, враховуючи винагороду експедитора, з місця завантаження до місця доставки 5100,00 долари США.

26 жовтня 2023 року ТОВ «ТГЛ Україна» виставило позивачу рахунок-фактуру №СФ-34441 на оплату морського перевезення за маршрутом Циндао (Китай) Гдина (Польща) на суму 66481,20 грн.

26 жовтня 2023 року ТОВ «ТГЛ Україна» виставило позивачу рахунок-фактуру №СФ-34442 на оплату на суму 114495,40 грн, а саме:

1) міжнародного залізничного перевезення за маршруток Гдиня (Польща) Новомосковськ (Україна) 92335,00 грн;

2) компенсація портовських послуг за межами України 12926,90 грн;

3) транспортно-експедиторське обслуговування за межами України 3847,29 грн;

4) транспортно-експедиторське обслуговування за межами України 3847,29 грн

Листом від 01.12.2023 року №01.12.23-1 ТОВ «ОЦК» повідомило, що вартість витрат на транспортування за межами України за рахунками №СФ-3441, СФ-3442 до п/п «Состиська-Пшемисль» становить 162663,69 грн, вартість навантаження становить 12926,90 грн.

Також в матеріалах справи міститься експортна митна декларація, прайс-лист та комерційна пропозиція.

01 грудня 2023 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №23UA110050005325U0 з поставки частини ходових коліс для сільськогосподарської техніки (колесо в розборі).

13 грудня 2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000285/1 щодо митної декларації №23UA110050005325U0 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення на 108256,38 грн.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Зауваження №1 «Відповідно до п.4.1 контракту від 28.06.2022 № 2806LJ, ціни на товар зазначаються у специфікаціях або інвойсах. Пунктом 5.1. контракту передбачено, що умови оплати визначаються у специфікаціях та/або інвойсах. Специфікацією від 03.07.2023 №1 передбачена 100% передплата перед початком виробництва у розмірі 2226,00 дол. США. Відповідно до наданого інвойсу від 23.08.2023 № JG063863 загальна фактурна вартість товару складає 2226,00 дол. США. Декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 17.07.2023 № 630032625.170723, який містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару».

Суд звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано значення вказаного зауваження для можливості перевірки митної вартості в наявній операції з постачання, передусім в аспекті сукупності інших наданих документів, до яких відповідачем зауважень не висловлено (Контракт, Специфікація, Інвойс).

Окрім цього, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року №804/4680/16.

Суд констатує, що визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.

Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

Навіть не прийнявши платіжний документ як підтвердження оплати за товар, відповідач мав обґрунтувати неможливість підтвердження митної вартості товарів згідно наданих документів. Суд підкреслює, що розрахунок між сторонами за товар перебуває в площині їх двосторонніх відносин, в той час як відповідач перевіряє митну вартість товару, основним методом визначення якої є ціна договору (зміст угоди між контрагентами).

Також слід враховувати, що згідно Контракту товар постачається позивачу, який знаходиться в Україні, а тому відповідач в силу його правового становища має можливість перевірити інші імпортні операції позивача та шляхом виключення визначити приналежність платіжного документу.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №2 «Відповідно до відомостей документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB QINGDAO (Китай), згідно Інкотермс 2020. Відповідно до ДМВ від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 загальна сума транспортних витрат від порту QINGDAO Китай до митного кордону України складає 29015,53 грн. Декларантом для підтвердження транспортних витрат від пункту QINGDAO Китай до митного кордону України, який надійшов згідно коносаменту від 26.08.2023 № SZ2023080234A, до митного оформлення надано: договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна» (далі договір ТЕО); заявку на ТЕО від 13.08.2023 № TG017872 за маршрутом FOB QINGDAO Китай м.Дніпро Україна на загальну суму 5100,00 дол. США; два рахунки - фактури на оплату транспортних витрат по доставці товару до митного кордону України від 26.10.2023 № СФ-34441 та від 26.10.2023 № СФ-34442 на загальну суму 179437,68 грн. Митниця звертає увагу суду на те, що рахунки від 26.10.2023 № СФ-34441 та від 26.10.2023 № СФ-34442 виставлені на оплату транспортно-експедиційних послуг за МД від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 (спірне митне оформлення) та МД від 04.12.2023 №UA110050/2023/005354 (інше митне оформлення), тобто за консолідованим вантажем. Відповідно до п.23 ДМВ від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 та п.23 ДМВ від 04.12.2023 №UA110050/2023/005354 задекларована загальна вартість транспортних витрат по доставці товару до митного кордону України складає 175590,39 грн, що не відповідає загальній сумі за рахунками від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442. Митниця звертає увагу суду на те, що рахунки від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442 не містять інформації на виконання якого саме договору транспортно-експедиційного перевезення вони виставлені. Також у рахунках - фактури від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442 зазначено, що вони дійсні до сплати до 30.10.2023. Товар заявлено до митного оформлення 01.12.2023. В графі № 44 МД від 01.12.2023 №23UA11005005325U0 посилання на реквізити банківських платіжних документів (код документа « 3005»), що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг - відсутнє. Якщо рахунки фактури від 26.10.2023 №СФ-34441 та № СФ-34442 сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У зв`язку із зазначеним декларанту запропоновано надати відповідні банківські платіжні документи.

Відповідно до відомостей декларації країни відправлення від 25.08.2023 № 422720230000764868 наявне посилання на номер накладної №273421304А рейса 334W судна Manila Maersk, яка до митного контролю не надана. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортноекспедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна», однак переміщення товару здійснено комбінованими видами транспорту. Згідно зазначених в графі № 44 МД під кодом « 705» коносаменту від 26.08.2023 № SZ2023080234А та під кодом « 2721» залізничної накладної від 13.11.2023 № 2813300180 перевезення товару, що декларується в контейнері № TCNU1447848 здійснювалось морським та залізничним транспортом. Оскільки переміщення товару здійснено декількома видами транспорту, можлива наявність інших договорів, замовлень на перевезення, рахунків на оплату, актів виконаних робіт, тощо, завірені належним чином скановані копії яких митному органу не надавались та не зазначені в графі №44 МД. Так в залізничної накладній від 13.11.2023 № 2813300180 графах №3,23 міститься інформація про підприємство, яке здійснювало залізничне перевезення контейнерів, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування, та в графі № 24 «Документи додані відправником» зазначено документ T22100004МК-L який митному органу не надавався й не зазначено в графі №44 МД. Також згідно до граф №1,2 залізничної накладної від 13.11.2023 № 2813300180 перевантаження та відправка контейнера здійснювалась з станції Гдиня (Польща). Декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова навантажувально-розвантажувальних робіт від порту Гданськ до станції Гдиня (Польща). Декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова навантажувально-розвантажувальних робіт від порту Гданськ до станції Гдиня (Польща). Транспортна складова митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Числове значення транспортної складової митної вартості товару згідно наданих товаросупровідних документів не піддаються обчисленню та не підтверджено документально. Враховуючи все вищезазначене, числове значення митної вартості та її складові згідно наданих товаросупровідних документів не підтверджено».

Надані рахунки-фактури від 26.10.2023 року містять посилання на заявку від 13.08.2023 року № TG017872 шляхом зазначення «DL-NR: 17872». Окрім цього, в них вказано номер контейнеру, що міститься в коносаменті. Отже, такі рахунки поза розумним сумнівом стосуються наявної операції з постачання.

Також суд повторює, що обставини здійснення розрахунків, незалежно від контрагента (продавець, експедитор, страхувальних) безпосередньо не стосуються митної вартості товарів, оскільки обставина їх здійснення лише створює додатковий документ для підтвердження митної вартості товару (платіжний документ). Однак в разі нездійснення таких розрахунків, незалежно від причин, митний орган все ще має довести, що сукупності інших наданих документів, передусім Контракту, Специфікації, Інвойсу, свіфт-платежу недостатньо для підтвердження митної вартості товару.

Отже, підстав для неприйняття рахунків на оплату судом не встановлено.

Змістовних пояснень щодо значення одночасного перевезення товарів по різним митним деклараціям, в т.ч. реального впливу цієї обставини на розмір транспортної складової митної вартості товарів, відповідачем не надано.

Складання відповідачем сум за рахунками-фактурами від 26.10.2023 року є безпідставним, оскільки за п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товару входять витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В свою чергу в рахунку №СФ-34442 одна з послуг стосується перевезення до м. Новомосковськ з м. Гдиня (Польща), тобто охоплює транспортування до місця ввезення на митну територію України (яким м. Новомосковськ не є) та, додатково, транспортування з такого місця до м. Новомосковськ. Ця додаткова величина розумно пояснює різницю, на яку посилався відповідач. В свою чергу відповідачем не реалізовано належним чином наявні у нього повноваження для додаткового з`ясування цієї обставини.

Зауваження відповідача до змісту декларації країни відправлення судом також відхиляється, оскільки первинно відповідач має довести недостатність поданих до митного оформлення документів для визначення митної вартості, а після цього також обґрунтувати релевантність витребування конкретного документу. В цій справі в аспекті наявності Контракту, Специфікації, Інвойсу та свіфт платежу відповідач не обґрунтував яку саме додаткову інформацію може містити (який аспект заявленої митної вартості підтвердить або спростує) накладна, згадана в такій декларації країни відправлення.

Відповідач вказав на те, що договір від 01.12.2022 року називається «про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом…» в аспекті того, що в цій поставці транспортування здійснювалося також морем. Проте, зміст договору визначається за його положеннями, а не назвою, в свою чергу предмет договору жодним чином не обмежено лише автомобільним транспортом, а заявка від 13.08.2023 року до цього договору прямо визначає однією зі складових визначеної вартості «морське перевезення 1800 долл». В свою чергу і надані рахунки-фактури експедитора стосуються також морського перевезення. Отже, припущення про існування інших договорів щодо перевезення є безпідставним.

Згадка в товаро-транспортних документах іншого підприємства відповідає змісту договору від 01.12.2022 року, оскільки згідно п. 3.2. такого договору передбачено право виконавця залучати інших суб`єктів господарювання до надання послуг за цим договором. Оскільки таке залучення за змістом є субпідрядом, для позивача транспортна складова митної вартості не змінюється, оскільки він взаємодіє виключно з виконавцем.

Стосовно включення навантажувально-розвантажувальних робіт суд зауважує, що згідно листа ТОВ «ОЦК» від 01.12.2023 року №01.12.23-1 визначено «вартість витрат на транспортування за межами України до п/п «Мостиська-Пшемисль» та «вартість навантаження», що логічно свідчить про входження до вартості навантаження усіх вантажно-розвантажувальних робіт, які виконувалися за межами України.

Отже, усі вказані зауваження відповідача є необґрунтованими.

Зауваження №3 «Відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст.254 МКУ, декларанта зобов`язано забезпечити переклад документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Скановані копії документів пакувальний лист від 23.08.2023 №б/н, інвойс від 23.08.2023№ JG063863, коносамент (Bill of lading) від 26.08.2023 № SZ2023080234A, копія митної декларації країни відправлення від 25.08.2023 № 4227202300007648684, заявлені в графі № 44 ЕМД надані митному органу без перекладу вище вказаних документів».

До суду не надано повідомлення відповідача позивачу про необхідність здійснити переклад документів.

Окрім цього, згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, вказаною статтею чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Також суд зазначає, що вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.11.2020 року у справі №640/4941/19.

В цій справі пакувальний лист та коносамент не є документами, які містять інформацію про митну вартість.

Окрім цього, позивачем до митного оформлення подавались документи, складені англійською мовою (крім митної декларації країни відправлення), а тому вимога митниці про переклад останніх є такою, що суперечить положенням статті 254 Митного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020 року у справі №20/10709/18.

В свою чергу відповідач не обґрунтував неможливість визначення митної вартості товарів виходячи з Контракту, Специфікації, Інвойсу та свіфт-платежу, однак без перекладу митної декларації країни відправлення.

Сама по собі форма засвідчення (оформлення) перекладу не змінює числових (вартісних та кількісних) показників перекладеного з англійської на українську мову документу і, як наслідок, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Отже, це зауваження є необґрунтованим.

Зауваження №4 «Відповідно до розділу ІІ наказу Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: 2.2.12 вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. Відповідно до п.5.7 контракту від 28.06.2022 № 2806LJ, продавець зобов`язується надати покупцю документи що підтверджують якість товару. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано. Сертифікат якості (виробника) тотожний поняттю паспорт якості (виробника) це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів країни виробництва товару. Також в рахунку-фактурі від 23.08.2023 № JG063863 відсутні дані щодо якості товару. Документи що підтверджують якість товару декларантом не надано».

Суд зазначає, що сертифікат походження товару не підтверджує його митну вартість, оскільки не міститься в переліку документів, на підставі яких визначається митна вартість товару у статті 53 Митного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17.

Отже, це зауваження є необґрунтованим.

Зауваження №5 «Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 09.05.2023 № б/н компанії Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD CHINA містить цінову інформацію виключно на асортимент товарів, які пропонуються ТОВ "ЛАНДМАНН" та умови поставки товару FOB QINGDAO, які декларуються за ЕМД від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 та зазначені в доповнені від 03.07.2023 №1 до контракту й рахунку-фактурі від 23.08.2023 № JG063863. Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки FOB QINGDAO конкретному підприємству ТОВ "ЛАНДМАНН" та не містить даних щодо терміну дії даної цінової пропозиції, за формою та змістом повторюючи надані товаросупровідні документи (інвойс, специфікація до Контракту), що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ».

З цього приводу суд зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19, від 23.10.2020 року у справі №810/690/17.

Отже, це зауваження є необґрунтованим.

Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

В цій справі відповідач надав іншу митну декларацію, однак її зміст є неповним, а відкриті відомості нерелевантними, про що вірно вказано позивачем (поставка товару з відмінними характеристиками, відсутність повної інформації про складові митної вартості товарів у наданій для порівняння митній декларації). Також суд приймає доводи позивача щодо недостатнього обґрунтування відповідачем неможливості визначення митної вартості товарів за попередніми методами, в т.ч. з огляду на підтверджену кількість операцій з постачання подібних товарів.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, яке є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

За вказаних обставин, позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.02.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Заявою від 22.03.2024 року (зареєстрована судом 28.03.2024 року) позивач надав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Додатковий доказ надано 14.04.2024 року, зареєстровано судом 15.04.2024 року, (акт приймання-передачі послуг), з.

Відповідач 01 квітня 2024 року подав заперечення, посилаючись на загальні положення цього інституту права, а також вказуючи, що справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, спірні правовідносини є поширеними, в силу чого формування правової позиції не потребувало значних інтелектуальних зусиль, а тому сума витрат в 5000,00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Договір про надання правової допомоги від 05.09.2022 року (далі Договір);

2) Додаткова угода від 03.04.2023 року (далі Додаткова угода);

3) Акт приймання передачі від 04.03.2024 року (далі Акт)

4) Рахунок від 28.02.2024 року №4/МВ (далі Рахунок);

5) Платіжна інструкція від 04.03.2024 року №402 (далі Квитанція);

6) Виписка про рух коштів по рахунку (далі - Виписка);

Договором узгоджено пакетне надання позивачу правової допомоги, вартість якої за п. 4.1. визначається в додаткових угодах.

Додатковою угодою встановлено вартість робіт 3000,00 грн за годину роботи, 2500,00 грн за участь в одному судовому засіданні.

Актом підтверджено приймання-передачу послуги з підготовки цієї позовної заяви, виготовлення копії позовної заяви для відповідача та її засвідчення, засвідчення копії додатків до позовної заяви тривалістю 1 година 40 хвилин, вартістю 5000,00 грн.

Рахунком адвокат виставив позивачу до оплати 5000,00 грн за послугу з подання цього позову, виготовлення копії позовної заяви для відповідача та її засвідчення, засвідчення копії додатків до позовної заяви.

Квитанцією позивач сплатив адвокату 5000,00 грн з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги зг. рах. №4/МВ від 28.02.2024 р. Без ПДВ.»

Суд констатує, що виготовлення копії позовної заяви, засвідчення копій змістовно входить до «підготовки позовної заяви», однак оскільки такі дії не виокремлено в окрему послугу з окремою витратою часу, відсутні підстави для зміни вартості наданих послуг в зв`язку з цим аспектом.

Додаткова угода, Рахунок та Акт містять достатню деталізацію для мети розподілу судових витрат, оскільки дозволяють визначити обсяг наданих послуг та відповідну вартість.

Відповідач посилався на форму судочинства в цій справі, однак до відшкодування і не було заявлено витрат в зв`язку з проведенням судових засідань. Відповідач зауважував також щодо незначної складності цієї справи та поширеності правовідносин. Суд приймає посилання на поширеність правовідносин, однак відхиляє посилання на незначну складність, оскільки сам факт констатації протиправності рішення відповідача свідчить про те, що спірні правовідносини є достатньо складними для того, щоб відповідач обрав законний варіант правової поведінки самостійно. В аспекті складності справи суд враховує обсяг заявлених зауважень відповідача, який є значним.

Твердження відповідача стосовно саме суми витрат (її завищеність та необґрунтованість) не містять жодного підтвердження (розрахунки, приклади судової практики, пояснення щодо ринкової вартості і тд).

Суд зазначає, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності іншої сторони у справі.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.

Застосовуючи критерії згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне:

1) витрати є пов`язаними з розглядом справи (в Рахунку та Акті наявні посилання на рішення відповідача, що є предметом оскарження);

2) розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета позову. Ступінь значення справи для позивача і публічний інтерес до справи жодним чином не обґрунтовані та матеріалами справи не підтверджуються.

В аспекті обґрунтованості суд додатково враховує відсутність правових позицій Верховного Суду щодо окремих зауважень відповідача, обсяг таких зауважень та їх зміст.

3-4) відповідні обставини відсутні та не впливають на розподіл судових витрат в цій справі.

Суд оцінює справу як достатньої складності, в якій адвокатом належним чином підтверджено складання позовної заяви, на що згідно Акту та Рахунку витрачено 1 годину 40 хвилин. Вказаний час суд не вважає завищеним, в т.ч. з огляду на вищевказані характеристики обґрунтованості розміру витрат.

Ціна позову у справі складає 108256,38 грн., витрати на адвоката в заявленому розмірі складають менше 5%.

Наявні витрати судом оцінюються як пов`язані з розглядом справи, пропорційні та обґрунтовані в повній мірі, розумні та дійсні.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 28.12.2023 року у справі №420/5802/20.

Суд наголошує на тому, що саме відповідач повинен був довести неринковість та неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, чого останнім не зроблено, в т.ч. не надано прикладів судової практики для визначення ринкової вартості тотожних юридичних послуг, не здійснено порівняння з мінімальними (рекомендованими) ставками гонорару адвоката, конкретно не обґрунтовано зменшення розміру витрат на адвоката будь-яким іншим чином (не вказано чому саме, виходячи з чого конкретно, яких показників та величин заявлений розмір витрат є завищеним та необґрунтованим).

За таких обставин суд вважає обґрунтованим та пропорційним розмір витрат на професійну правничу допомогу в 5000,00 грн., понесення таких витрат вимушеним та зумовленим протиправним рішенням відповідача, в зв`язку з чим суд стягує витрати на професійну правничу допомогу позивача з відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 27А, код ЄДРПОУ: 43441896) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 13.12.2023 року №UA110050/2023/000285/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 27А, код ЄДРПОУ: 43441896) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 27А, код ЄДРПОУ: 43441896) судові витрати з оплати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко