Постанова

від 31.10.2024 по справі 160/3609/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3609/24

Головуючий суддя І інстанції Боженко Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року в адміністративній справі №160/3609/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2023/000285/1 від 13.12.23.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 13.12.2023 року №UA110050/2023/000285/1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 28 червня 2023 року позивач як покупець та Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) як продавець уклали Контракт, згідно п. 1, 2, 4.1., 5.1 якого узгодили поставку товару за цінами, номенклатурі, на умовах, в кількості та якості, а також на умовах оплати, визначених у специфікаціях та/або інвойсах.

03 липня 2023 року позивач та Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) уклали Специфікацію №1 до Контракту (далі Специфікація №3), якою узгодили постачання товару (колесо в зборі) на загальну суму 2226,00 долари США, умови поставки: FOB Qingdao (Китай), 100% передплата перед початком виробництва, відвантаження на протязі 25 днів з дня отримання оплати.

23 серпня 2023 року Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) виставило позивачу інвойс №LG063863 (далі Інвойс) в Контракту, яким до сплати визначено 2226,00 долари США.

В подальшому Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD склало коносамент №SZ2023080234A на поставку позивачу товару.

Позивачем 17 липня 2023 року сплачено на користь Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Китай) 2226,00 долари США з призначенням платежу: передплата за Контрактом.

01 грудня 2022 року позивач як замовник та ТОВ «ТГЛ Україна» як виконавець уклали договір №0112-22, яким узгодили надання послуг з планування, організації перевезень і транспортно-експедиторського обслуговування вантажів в міжнародному сполучення. За п. 1.2. цього договору вартість послуг узгоджується в заявках на перевезення.

13 серпня 2023 року позивачем до ТОВ «ТГЛ Україна» подано заявку №TG07872 на перевезення товару за маршрутом Циндао (Китай) Дніпро. Узгоджена ставка, враховуючи винагороду експедитора, з місця завантаження до місця доставки 5100,00 долари США.

26 жовтня 2023 року ТОВ «ТГЛ Україна» виставило позивачу рахунок-фактуру №СФ-34441 на оплату морського перевезення за маршрутом Циндао (Китай) Гдина (Польща) на суму 66481,20 грн.

26 жовтня 2023 року ТОВ «ТГЛ Україна» виставило позивачу рахунок-фактуру №СФ-34442 на оплату на суму 114495,40 грн., а саме:

1) міжнародного залізничного перевезення за маршруток Гдиня (Польща) Новомосковськ (Україна) 92335,00 грн.;

2) компенсація портовських послуг за межами України 12926,90 грн.;

3) транспортно-експедиторське обслуговування за межами України 3847,29 грн.;

4) транспортно-експедиторське обслуговування за межами України 3847,29 грн.

Листом від 01.12.2023 року №01.12.23-1 ТОВ «ОЦК» повідомило, що вартість витрат на транспортування за межами України за рахунками №СФ-3441, СФ-3442 до п/п «Состиська-Пшемисль» становить 162663,69 грн, вартість навантаження становить 12926,90 грн.

Також в матеріалах справи міститься експортна митна декларація, прайс-лист та комерційна пропозиція.

01 грудня 2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA110050005325U0 з поставки частини ходових коліс для сільськогосподарської техніки (колесо в розборі).

13 грудня 2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000285/1 щодо митної декларації №23UA110050005325U0 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення на 108256.38 грн.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки про те, що:

- відповідно до п.4.1 контракту від 28.06.2022 № 2806LJ, ціни на товар зазначаються у специфікаціях або інвойсах. Пунктом 5.1. контракту передбачено, що умови оплати визначаються у специфікаціях та/або інвойсах. Специфікацією від 03.07.2023 №1 передбачена 100% передплата перед початком виробництва у розмірі 2226,00 дол. США. Відповідно до наданого інвойсу від 23.08.2023 № JG063863 загальна фактурна вартість товару складає 2226,00 дол. США. Декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 17.07.2023 № 630032625.170723, який містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару;

- відповідно до відомостей документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB QINGDAO (Китай), згідно Інкотермс 2020. Відповідно до ДМВ від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 загальна сума транспортних витрат від порту QINGDAO Китай до митного кордону України складає 29015,53 грн. Декларантом для підтвердження транспортних витрат від пункту QINGDAO Китай до митного кордону України, який надійшов згідно коносаменту від 26.08.2023 № SZ2023080234A, до митного оформлення надано: договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна» (далі договір ТЕО); заявку на ТЕО від 13.08.2023 № TG017872 за маршрутом FOB QINGDAO Китай м.Дніпро Україна на загальну суму 5100,00 дол. США; два рахунки - фактури на оплату транспортних витрат по доставці товару до митного кордону України від 26.10.2023 № СФ-34441 та від 26.10.2023 № СФ-34442 на загальну суму 179437,68 грн. Митниця звертає увагу на те, що рахунки від 26.10.2023 № СФ-34441 та від 26.10.2023 № СФ-34442 виставлені на оплату транспортно-експедиційних послуг за МД від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 (спірне митне оформлення) та МД від 04.12.2023 №UA110050/2023/005354 (інше митне оформлення), тобто за консолідованим вантажем. Відповідно до п.23 ДМВ від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 та п.23 ДМВ від 04.12.2023 №UA110050/2023/005354 задекларована загальна вартість транспортних витрат по доставці товару до митного кордону України складає 175590,39 грн, що не відповідає загальній сумі за рахунками від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442. Митниця звертає увагу на те, що рахунки від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442 не містять інформації на виконання якого саме договору транспортно-експедиційного перевезення вони виставлені. Також у рахунках - фактури від 26.10.2023 №СФ-34441 та №СФ-34442 зазначено, що вони дійсні до сплати до 30.10.2023. Товар заявлено до митного оформлення 01.12.2023. В графі № 44 МД від 01.12.2023 №23UA11005005325U0 посилання на реквізити банківських платіжних документів (код документа « 3005»), що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг - відсутнє. Якщо рахунки фактури від 26.10.2023 №СФ-34441 та № СФ-34442 сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У зв`язку із зазначеним декларанту запропоновано надати відповідні банківські платіжні документи. Відповідно до відомостей декларації країни відправлення від 25.08.2023 № 422720230000764868 наявне посилання на номер накладної №273421304А рейса 334W судна Manila Maersk, яка до митного контролю не надана. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір (контракт) про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному сполучені і транспортноекспедиторське обслуговування від 01.12.2022 № 0112-22 з ТОВ «ТГЛ Україна», однак переміщення товару здійснено комбінованими видами транспорту. Згідно зазначених в графі № 44 МД під кодом « 705» коносаменту від 26.08.2023 № SZ2023080234А та під кодом « 2721» залізничної накладної від 13.11.2023 № 2813300180 перевезення товару, що декларується в контейнері № TCNU1447848 здійснювалось морським та залізничним транспортом. Оскільки переміщення товару здійснено декількома видами транспорту, можлива наявність інших договорів, замовлень на перевезення, рахунків на оплату, актів виконаних робіт, тощо, завірені належним чином скановані копії яких митному органу не надавались та не зазначені в графі №44 МД. Так в залізничній накладній від 13.11.2023 № 2813300180 графах №3,23 міститься інформація про підприємство, яке здійснювало залізничне перевезення контейнерів, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування, та в графі № 24 «Документи додані відправником» зазначено документ T22100004МК-L який митному органу не надавався й не зазначено в графі №44 МД. Також згідно до граф №1,2 залізничної накладної від 13.11.2023 № 2813300180 перевантаження та відправка контейнера здійснювалась з станції Гдиня (Польща). Декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова навантажувально-розвантажувальних робіт від порту Гданськ до станції Гдиня (Польща). Декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова навантажувально-розвантажувальних робіт від порту Гданськ до станції Гдиня (Польща). Транспортна складова митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Числове значення транспортної складової митної вартості товару згідно наданих товаросупровідних документів не піддаються обчисленню та не підтверджено документально. Враховуючи все вищезазначене, числове значення митної вартості та її складові згідно наданих товаросупровідних документів не підтверджено;

- відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст.254 МКУ, декларанта зобов`язано забезпечити переклад документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Скановані копії документів пакувальний лист від 23.08.2023 №б/н, інвойс від 23.08.2023№ JG063863, коносамент (Bill of lading) від 26.08.2023 № SZ2023080234A, копія митної декларації країни відправлення від 25.08.2023 № 4227202300007648684, заявлені в графі № 44 ЕМД надані митному органу без перекладу вище вказаних документів

- відповідно до розділу ІІ наказу Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: 2.2.12 вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. Відповідно до п.5.7 контракту від 28.06.2022 № 2806LJ, продавець зобов`язується надати покупцю документи що підтверджують якість товару. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про детальні якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано. Сертифікат якості (виробника) тотожний поняттю паспорт якості (виробника) це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів країни виробництва товару. Також в рахунку-фактурі від 23.08.2023 № JG063863 відсутні дані щодо якості товару. Документи що підтверджують якість товару декларантом не надано;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 09.05.2023 № б/н компанії Qingdao J G INTERNATIONAL TRADING CO., LTD CHINA містить цінову інформацію виключно на асортимент товарів, які пропонуються ТОВ "ЛАНДМАНН" та умови поставки товару FOB QINGDAO, які декларуються за ЕМД від 01.12.2023 №UA110050/2023/005325 та зазначені в доповнені від 03.07.2023 №1 до контракту й рахунку-фактурі від 23.08.2023 № JG063863. Наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки FOB QINGDAO конкретному підприємству ТОВ "ЛАНДМАНН" та не містить даних щодо терміну дії даної цінової пропозиції, за формою та змістом повторюючи надані товаросупровідні документи (інвойс, специфікація до Контракту), що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.

Що стосується посилань відповідача на те, що декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 17.07.2023 № 630032625.170723, який містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт від 28.06.2023 № 2806LJ, що не дає можливості повністю ідентифікувати оцінювану партію товару, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідачем не обґрунтовано значення вказаного зауваження для можливості перевірки митної вартості в наявній операції з постачання, передусім в аспекті сукупності інших наданих документів, до яких відповідачем зауважень не висловлено (Контракт, Специфікація, Інвойс).

Окрім цього, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.04.2018 року по справі №804/4680/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, не прийнявши платіжний документ як підтвердження оплати за товар, відповідач мав обґрунтувати неможливість підтвердження митної вартості товарів згідно наданих документів. Також, розрахунок між сторонами за товар перебуває в площині їх двосторонніх відносин, в той час як відповідач перевіряє митну вартість товару, основним методом визначення якої є ціна договору (зміст угоди між контрагентами).

Що стосується посилань відповідача на те, що числове значення митної вартості та її складові згідно наданих товаросупровідних документів не підтверджено, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до наданих рахунків-фактур від 26.10.2023 року, останні містять посилання на заявку від 13.08.2023 року № TG017872 шляхом зазначення «DL-NR: 17872». Окрім цього, в них вказано номер контейнеру, що міститься в коносаменті. Отже, такі рахунки поза розумним сумнівом стосуються наявної операції з постачання.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що складання відповідачем сум за рахунками-фактурами від 26.10.2023 року є безпідставним, оскільки за п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товару входять витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В свою чергу в рахунку №СФ-34442 одна з послуг стосується перевезення до м. Новомосковськ з м. Гдиня (Польща), тобто охоплює транспортування до місця ввезення на митну територію України (яким м. Новомосковськ не є) та, додатково, транспортування з такого місця до м. Новомосковськ. Ця додаткова величина розумно пояснює різницю, на яку посилався відповідач. В свою чергу відповідачем не реалізовано належним чином наявні у нього повноваження для додаткового з`ясування цієї обставини.

Зауваження відповідача до змісту декларації країни відправлення також є безпідставними, оскільки первинно відповідач має довести недостатність поданих до митного оформлення документів для визначення митної вартості, а після цього також обґрунтувати релевантність витребування конкретного документу. В цій справі в аспекті наявності Контракту, Специфікації, Інвойсу та свіфт платежу відповідач не обґрунтував яку саме додаткову інформацію може містити (який аспект заявленої митної вартості підтвердить або спростує) накладна, згадана в такій декларації країни відправлення.

Відповідач вказав на те, що договір від 01.12.2022 року називається «про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом…» в аспекті того, що в цій поставці транспортування здійснювалося також морем. Проте, зміст договору визначається за його положеннями, а не назвою, в свою чергу предмет договору жодним чином не обмежено лише автомобільним транспортом, а заявка від 13.08.2023 року до цього договору прямо визначає однією зі складових визначеної вартості «морське перевезення 1800 долл». В свою чергу і надані рахунки-фактури експедитора стосуються також морського перевезення. Отже, припущення про існування інших договорів щодо перевезення є безпідставним.

В свою чергу, зазначення в товаро-транспортних документах іншого підприємства відповідає змісту договору від 01.12.2022 року, оскільки згідно п. 3.2. такого договору передбачено право виконавця залучати інших суб`єктів господарювання до надання послуг за цим договором. Оскільки таке залучення за змістом є субпідрядом, для позивача транспортна складова митної вартості не змінюється, оскільки він взаємодіє виключно з виконавцем.

Стосовно включення навантажувально-розвантажувальних робіт до вартості товару, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно листа ТОВ «ОЦК» від 01.12.2023 року №01.12.23-1 визначено «вартість витрат на транспортування за межами України до п/п «Мостиська-Пшемисль» та «вартість навантаження», що логічно свідчить про входження до вартості навантаження усіх вантажно-розвантажувальних робіт, які виконувалися за межами України.

Отже, усі вказані зауваження відповідача є необґрунтованими.

Зауваження №3 «Відповідно до п.2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст. 254 МКУ, декларанта зобов`язано забезпечити переклад документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Скановані копії документів пакувальний лист від 23.08.2023 №б/н, інвойс від 23.08.2023№ JG063863, коносамент (Bill of lading) від 26.08.2023 № SZ2023080234A, копія митної декларації країни відправлення від 25.08.2023 № 4227202300007648684, заявлені в графі № 44 ЕМД надані митному органу без перекладу вище вказаних документів».

До суду не надано повідомлення відповідача позивачу про необхідність здійснити переклад документів.

Окрім цього, згідно ст. 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, вказаною статтею чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, у разі складання документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Також суд зазначає, що вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.11.2020 року у справі №640/4941/19.

В цій справі пакувальний лист та коносамент не є документами, які містять інформацію про митну вартість.

Окрім цього, позивачем до митного оформлення подавались документи, складені англійською мовою (крім митної декларації країни відправлення), а тому вимога митниці про переклад останніх є такою, що суперечить положенням статті 254 Митного кодексу України.

В свою чергу відповідач не обґрунтував неможливість визначення митної вартості товарів виходячи з Контракту, Специфікації, Інвойсу та свіфт-платежу, однак без перекладу митної декларації країни відправлення.

Сама по собі форма засвідчення (оформлення) перекладу не змінює числових (вартісних та кількісних) показників перекладеного з англійської на українську мову документу і, як наслідок, не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Що стосується посилань відповідача на ненадання позивачем документів, що підтверджують якість товару, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сертифікат походження товару не підтверджує його митну вартість, оскільки не міститься в переліку документів, на підставі яких визначається митна вартість товару у статті 53 Митного кодексу України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань відповідача на те, що наданий декларантом прайс-лист має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД та конкретні умови поставки FOB QINGDAO конкретному підприємству ТОВ "ЛАНДМАНН" та не містить даних щодо терміну дії даної цінової пропозиції, за формою та змістом повторюючи надані товаросупровідні документи (інвойс, специфікація до Контракту), що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та необхідності його скасування.

Також, позивачем було подано заяву про відшкодування судових витрат понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції шляхом стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 5000.00 грн.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.06.2024 року по справі № 480/3837/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем до суду було подано копію договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, рахунок від 14.07.2024 року.

Відповідно до детального опису робіт, виконаних адвокатом від 05.09.2024 року, адвокатом Афоніним О.В. було надано позивачу наступну правничу допомогу:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу, виготовлення сканованої копії апеляційної скарги.

Загальна вартість наданих послуг складає 5000.00.00 грн.

Відповідно до роздруківки з карткового рахунку адвоката Афоніна О.В., позивачем було сплачено останньому винагороду за наданні послуги у розмірі 5000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги у розмірі 5000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді апеляційної інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 2000.00 грн.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року в адміністративній справі №160/3609/24 залишити без змін.

Заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДМАНН» понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000.00 грн.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва

суддяД.В. Чепурнов