Ухвала

від 23.04.2024 по справі 160/22736/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 квітня 2024 рокуСправа №160/22736/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняЛебеденко В.В. за участі: представника позивача представника відповідача 1 представника відповідача 2 Кривошеїної І.О. Золотарьова Є.Ю. Дерновського М.Є. розглянувши у підготовчому засіданні у місті Дніпро клопотання про поновлення строку звернення до суду у справі №160/22736/21 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про стягнення коштів, -

УСТАНОВИВ:

18.11.2021 року Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» пеню в розмірі - 35 010,57 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» 3% річних в розмірі - 861 572,96 грн. за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» інфляційних витрат в розмірі - 2 169 074,31 грн. за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023, позов задоволено частково, а саме:

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню в розмірі 35 010,57 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі 160/22736/21 касаційну скаргу Державної податкової служби України задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 в частині задоволення позовних вимог скасовано, справу №160/22736/21 у скасованій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №160/22736/21 залишено без змін.

15.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшли матеріали адміністративної справи №160/22736/21 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України про стягнення коштів.

19.03.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження матеріали справи №160/22736/21 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України про стягнення коштів в частині скасованих позовних вимог, та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09.04.2024 о 11:00 год.

09.04.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обгрунтування якого представник зазначає, на неодноразові зміни у податковому законодавстві, що, на його думку, свідчить про відсутність порушення строку звернення до суду з даним позовом. Так, позивач звернувся із позовом 18.11.2021, тобто майже за півтора роки до зміни судової практики щодо застосування процесуального строку на звернення до суду постановами Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 (провадження № 11-106а1122) та від 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18 (провадження №11-98апп22), тобто факт звернення ж з метою захисту порушених прав ПрАТ «ДМЗ» відбувся задовго до зміни строку звернення з 1095 днів до шести місяців. Позивач зазначає, що зміна сталої судової практики Верховного Суду і розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду, про що було зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суді, зокрема, в постанові від 30 червня 2022 року у справі №1.380.2019.004460, адміністративне провадження № К/9901/8654/20 (ЄДРСРУ №105025132). З урахуванням наведеного, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу підготовчого засідання від 09.04.2024 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні на 23.04.2024 о 10:30.

19.04.2024 до суду від представника Державної податкової служби України надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначає про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, та зазначає, що платник податку може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, ДПС України керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року по справі № 140/1770/19, який стверджує про строкові обмеження для звернення платника податків до суду з позовами про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування та пені, нарахованої на таку заборгованість, які становлять шість місяців з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було зроблено наступний висновок: «Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можутьвважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними». При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було чітко зазначено, що процесуальні строки, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України, не можуть застосовуватися у спорах, пов`язаних з стягненням заборгованості з бюджетного відшкодування і пені. У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Таким чином, відповідач-2 вважає, що з боку позивача має місце явний факт пропуску встановленого статтею 122 КАС України строку на звернення до суду з адміністративним позовом, що згідно частини 3 статті 123 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

В підготовчому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою.

Представники відповідачів, заперечували проти поновлення строку.

Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідачів, враховуючи обов`язкові для суду першої інстанції при новому розгляді висновки і мотиви Верховного Суду, з яких скасовані рішення суду у справі № 160/22736/21, викладені у постанові від 22.02.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене строки звернення до суду з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватись також іншими законами, в тому числі Податковим кодексом України.

При цьому Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

До ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанов від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, фактично існувала практика з правозастосування, згідно із якою платник податків міг звернутися до суду з позовом про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України в межах 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Так, зокрема у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

У постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18 Верховний Суд підтримав позицію про те, що і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.

У подальшому, в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17, від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18 та сформулювала наступні правові висновки.

Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Велика Палата Верховного Суду хоча і змінила правозастосування в частині строку звернення до адміністративного суду (шість місяців, а не 1095 днів) проте фактично констатувала (підтвердила) обов`язок суду першочергово перевіряти строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, зокрема щодо стягнення пені.

Предметом розгляду у цій справі №160/22736/21 є вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» пеню в розмірі - 35 010,57 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» 3% річних в розмірі - 861 572,96 грн. за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» інфляційних витрат в розмірі - 2 169 074,31 грн. за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.

Тобто, Податковим кодексом України надано можливість платнику податків захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ.

При цьому, початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку,

а) визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 5 робочих днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних дні на відшкодування органами казначейства (якщо узгодження сум бюджетного відшкодування відбувалось у судовому порядку);

б) визначеного пунктами 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, який обраховується від дати завершення перевірки + 5 робочих днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних дні на відшкодування органами казначейства (якщо узгодження сум бюджетного відшкодування відбулось за результатами проведення контролюючим органом перевірки, якою суми бюджетного відшкодування були підтверджені).

Отже, статусу бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктами 200.12, 200.13 та 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, отож саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду з вимогами про її стягнення.

Такий правовий висновок щодо початку перебігу строку звернення до суду з позовом про стягнення пені неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах, зокрема від 06 жовтня 2020 року у справі № 803/1149/18, від 30 листопада 2021 року у справі № 280/2868/20.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Положеннями статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Як вже вище вказано, позивач звернувся до суду з цим позовом 18.11.2021, тобто задовго до зміни судової практики за вищенаведеними постановами Великої Палати Верховного Суду щодо застосування процесуального строку на звернення до суду з 1095 днів до шести місяців.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 дійшов висновку, що зміна сталої судової практики Верховного Суду може розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду.

Так, Верховний Суд зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми. Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Зокрема, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Судова палата повторно наголосила зазначену правову позицію у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, що після ухвалення цієї постанови суди повинні уникати формального підходу при застосуванні її висновків, зокрема не допускати випадків скасування судових рішень з мотивів пропуску строку звернення до суду, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час ухвалення судового рішення змінилось тлумачення Верховним Судом відповідної норми права з цього питання. Судова палата вважала за необхідне наголосити, що при обчисленні шестимісячного строку звернення до суду у подібних до цієї справах, суди повинні звертати особливу увагу на момент початку перебігу цього строку і в кожній конкретній справі вирішувати питання про наявність/відсутність підстав вважати його пропущеним, а так само наявність/відсутність підстав вважати такий строк пропущеним з поважних причин. Усталеною є практика Верховного Суду

За таких обставин, суд зазначає, що на момент відступлення судова практика щодо розгляду таких спорів була усталеною та передбачала строк звернення до адміністративного суду щодо стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ протягом строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, - 1095 днів.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 18.11.2021, тобто до прийняття Верховним Судом постанови від 19 січня 2023 у справі № 140/1770/19, та позовні вимоги щодо стягнення пені за порушення строку бюджетного відшкодування за період з 02.03.2021 по 15.03.2021 по податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року, суд доходить висновку, що позивач мав правомірні очікування розраховувати на те, що до даних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності, визначений нормами податкового законодавства 1095 днів.

Також судом встановлено, що до звернення до суду з цим позовом позивач звертався з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості за період з 17.10.2018 по 01.03.2021 по податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року.

Так, 23.03.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі № 160/6713/20 про задоволення адміністративного позову та стягнуто на користь позивача пеню в розмірі - 4 233 540,69 грн. за період з 17.10.2018 по 01.03.2021.

Отже, на момент прийняття Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення у справі № 160/6713/20, Державною податковою службою України 15.03.2021 було повернуто позивачу узгоджену суму бюджетного відшкодування на електронний рахунок в СЕА.

17.11.2021 Третім апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову у справі №160/6713/20 про відмову податковому органу в задоволенні апеляційної скарги, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 залишено без змін.

18.11.2021 позивач звернувся з адміністративним позов про порушення строку бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2015 року за період з 02.03.2021 по 15.03.2021, тобто на наступний день, після набрання рішення суду першої інстанції від 23.03.2021 у справі №160/6713/20 законної сили.

Враховуючи той факт, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі № 160/6713/20 набрало законної сили 17.11.2021, строк щодо подання адміністративного позову 18.11.2021 про стягнення пені за порушення строку бюджетного відшкодування в період з 02.03.2021 по 15.03.2021, пропущено з поважних причин.

При вирішенні питань строків суди мають враховувати обставини справи, положення законодавства, та встановити, чи була достатня чіткість у національному законодавстві на предмет умов за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування, чи не порушено принцип верховенства права стосовно "якості" закону та юридичної визначеності, а також врахувати "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, та зваживши зазначене вжити заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном на яке він має право в силу вимог національного законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим строк звернення до адміністративного суду з цим позовом підлягає поновленню.

Таким чином, оскільки причини пропуску строку на звернення до суду визнані судом поважними, клопотання позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 123, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити Приватному акціонерному товариству «Дніпровський металургійний завод» строк звернення до суду у справі №160/22736/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про стягнення коштів.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29.04.2024.

Суддя Н.Є. Сліпець