Постанова

від 23.02.2024 по справі 160/22736/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 160/22736/21

адміністративне провадження № К/990/35122/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 160/22736/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України про стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 (суддя Озерянська С.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.),

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2021 року Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі також - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі також - відповідач 2, контролюючий орган), в якому просило стягнути з Державного бюджету України на свою користь пеню в розмірі 35 010,57 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року, 3% річних в розмірі 861572,96 грн за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року, інфляційних втрат в розмірі 2169074,31 грн за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що узгоджена сума бюджетного відшкодування перерахована на рахунок Товариства із порушенням встановлених законодавством строків, у зв`язку з чим в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) на суму заборгованості має нараховуватись пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, а також інфляційні втрати та 3% річних у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню в розмірі 35 010,57 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» є юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань й перебуває на обліку як платник податків.

Контролюючим органом на підставі акту №35/28-01-42-02-05393056 від 17.07.2015 винесено податкове повідомлення-рішення №0000234202 від 04.08.2015, яким зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11898 378,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) у розмірі 5949189,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішення, позивач звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом порушеного права.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі №804/9952/15 адміністративний позов ПрАТ «ДМЗ» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000234202 від 04.08.2015 .

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 10.05.2016 прийнято ухвалу у справі № 804/9952/15, якою апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі № 804/9952/15 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 відмовлено у задоволенні касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Після закінчення процедури судового оскарження, контролюючим органом самостійно не внесено до Реєстру заяви про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за звітний період квітень 2015 року.

Позивач звернувся до Офісу великих платників податків ДФС з заявою про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника в розмірі 11898378,00 грн за звітний період квітень 2015 року.

09.07.2018 на адресу Товариства надійшов лист Офісу великих платників податків ДФС № 29043/10/28-10-46-12, в якому зазначено, що на сьогоднішній день чинним законодавством не встановлено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру та структуру такого реєстру.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу та зобов`язання вчинити певні дії.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.01.2019 прийнято рішення у справі № 160/7378/18 про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) у розмірі 11898 378,00 грн за звітний період квітень 2015 року, за яким подано декларацію, на рахунок № НОМЕР_1 ПАТ «СІТІ БАНК», МФО 300584.

Зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС, Державну фіскальну службу України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) у розмірі 11 898 378,00 грн за звітний період квітень 2015 року, за яким подано декларацію, на рахунок № НОМЕР_1 ПАТ «СІТІ БАНК», МФО 300584.

19.09.2019 Третім апеляційним адміністративним судом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 залишено без змін.

15.03.2021 Товариству здійснено повернення суми бюджетного відшкодування, у тому числі і за квітень 2015 року, шляхом повернення на електронний рахунок в Системі електронного адміністрування ПДВ.

Посилаючись на те, що сума бюджетного відшкодування перерахована на рахунок Товариства з порушенням строків, встановлених п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, а відтак позивач має право на нарахування та відповідно стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України на стягнення 3% річних та індексу інфляції, останній звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що невідшкодована Товариству в установлений нормами статті 200 ПК України строк сума ПДВ є сумою бюджетної заборгованості, на яку відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України підлягає нарахуванню пеня, на стягнення якої позивач має право. Відмовляючи в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за квітень 2015 року, суди вказали, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія цієї статті, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у цій справі.

З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення про від мову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, а також статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує, що згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами; позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України не може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 21.11.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів відповідача 2 про не врахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на доводи касаційної скарги, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині задоволення позову, а відтак предметом касаційного перегляду є судові рішення у зазначеній частині. В іншій частині судові рішення не переглядаються.

Так, ключовим питанням, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження у цій справі, є дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у спосіб стягнення відповідних сум у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України визначав, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Тобто, Податковим кодексом України надано можливість платнику податків захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ.

Водночас, Верховний Суд наголошує, що у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з бюджету, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.

Так, приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції вказав, що порушення строків звернення до суду не вбачається.

Однак, з таким висновком не можна погодитися, з огляду на наступне.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Положення ж пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Суд також звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18.

Застосування цих висновків знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 10 травня 2023 у справах №200/9915/21, №640/6852/21, від 13 липня 2023 року у справах №320/3351/21, № 200/6795/20-а, від 28 липня 2023 року у справі № 280/1854/21.

Також слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі в оскарженій контролюючим органом частині не відповідають критеріям судового рішення, встановленим статтею 242 КАС, як такі, що ухвалені внаслідок незастосування судами положення частини другої статті 122, статті 123 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Справу №160/22736/21 у скасованій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №160/22736/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва