Рішення

від 25.04.2024 по справі 285/6082/23

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/6082/23

провадження у справі № 2/0285/20/24

25 квітня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……..………..……...Літвин О. О.,

секретаря………...................................Клечковської М. М.,

з участю:

представника позивача........................ ОСОБА_1 ,

розглянувши ЗАОЧНО у відкритому судовому засіданні в залі суду,

за правилами загального позовного провадження,

цивільну справу

за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури,

в інтересахдержави вособі Головного управління Держгеокадастру

в Житомирський області

ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТЕК»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕФЕЙ-ЕКО»,

до ОСОБА_2

про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом в підготовчому засіданні від 30.01.2024 (а.с.72-78), просив припинити право власності відповідача на земельні ділянки шляхом їх конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, будучи громадянкою російської федерації, відповідно до свідоцтв про право на спадщину у 2013 році набула право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1824080200:07:000:0096, площею 1,4245, 1824080200:01:000:0463, площею 2,4240, які знаходяться на території Брониківської територіальної громади Звягельського району Житомирської області. Цільовим призначенням зазначених земель є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку здійснити відчуження земельних ділянок протягом року з дня набуття права власності, що має наслідком застосування положень ст.145 ЗК України.

Представник позивачапозовні вимогипідтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Від Головного управління Держгеокадастру надійшла заява про підтримання позову і проведення судового засідання без участі їх представника.

Від ІІІ осіб жодних заяв чи клопотань не надійшло.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася, в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки не повідомила. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Про місце і час розгляду справи відповідач повідомлена згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК, з розміщенням оголошення на сайті суду в мережі Інтернет. З урахуванням положень ч.1ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 08.10.2013 належать земельні ділянки, які знаходяться на території Барвинівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (на даний час Брониківської територіальної громади Звягельського району, Житомирської області), з кадастровими номерами:

1824080200:07:000:0096 площею 1,4245 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

1824080200:01:000:0463, площею 2,4240 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 24.04.2023 за №330493180 та №330494702 вбачається, що датами державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на зазначені вище земельні ділянки є 03.06.2015 та 12.03.2019. На момент набуття права власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_2 була громадянкою російської федерації.

14.10.2013 вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_2 передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕТЕК» на підставі договору оренди, украденого на 15 років з правом пролонгації, які в подальшому згідно договору суборенди від 11.01.2019 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕФЕЙ-ЕКО».

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Частиною 5ст.22 ЗК Українивизначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно дост.80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч.2 ст.81 та інших нормЗК Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначенняпередаються у власність та надаються у користування громадянам для:ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби,веденнятоварного сільськогосподарського виробництва.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч.4ст.81 ЗК України).

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК (ст.140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до пункту «в» ч.1ст.143 ЗК Україниздійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду та продажу на земельних торгах (ст.145 ЗК України).

Право власності припиняється у разі конфіскації (ст. 346 ЦК України).

Частиною 1ст.348 ЦК Українивстановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Порядок продажу конфіскованої земельної ділянки на земельних торгах передбачений ст.145 ЗК.

Крім того, суд зазначає, що примусова конфіскація земельних ділянок без компенсації відповідачу їх вартості не відповідає вимогам ч.4 ст.145 ЗК Українита буде необгрунтованим втручанням у право власності відповідача.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, зокрема про таке. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: 1) втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними; 2) якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; 3) втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Законодавство України чітко визначає правові наслідки бездіяльності іноземця щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності.

Оскільки відповідачем протягом року з часу набуття права власності на спірні земельні ділянки вони не відчужені, право власності на таке майно слід припинити примусово шляхом конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах.

Згідно ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф № НОМЕР_2 , виданий 08.09.2005 Кримським РВВС Краснодарського краю) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:07:000:0096 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175119918240), площею 1,4245 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Брониківської територіальної громади Звягельського району Житомирської області, шляхом її конфіскації та продажу на земельнихторгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:01:000:0463 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175110618240), площею 2,4240 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Брониківськоїтериторіальної громадиЗвягельського районуЖитомирської області, шляхом її конфіскації та продажу на земельнихторгах з поверненнямвласнику вирученихкоштів,із вирахуваннямвитрат,пов`язаних зїї продажем.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Звягельської окружної прокуратури Житомирської області відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо їїне булоподано;у разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяапеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

Дата виготовлення повного тексту рішення 29.04.2024.

Головуюча суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин