Постанова

від 12.06.2024 по справі 285/6082/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/6082/23 Головуючий у 1-й інст. Літвин О.О.

Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря судового засіданняТрикиши Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/6082/23 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Бетек», товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко» про припинення права власності на земельні ділянки, шляхом їх примусового відчуження за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Роксолани Володимирівни на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Літвин О.О. в м. Звягелі,

в с т а н о в и в :

У вересні2023року керівникЗвягельської окружноїпрокуратури звернувся до суду з даним позовом, та з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26.01.2024, просив припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:07:000:0096 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:175119918240), площею 1,4245, земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:01:000:0463, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:175110618240), площею 2,4240, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Брониківської територіальної громади Звягельського району Житомирської області, шляхом їх конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, відповідно до свідоцтв про право на спадщину у 2013 році набула право власності на вищевказані земельні ділянки. Позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку здійснити відчуження земельних ділянок протягом року з дня набуття права власності, що має наслідком застосування положеньст.145 ЗК України.

Заочним рішеннямНовоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 25квітня 2024року позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф № НОМЕР_2 , виданий 08.09.2005 Кримським РВВС Краснодарського краю) на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:07:000:0096 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175119918240), площею 1,4245 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Брониківської територіальної громади Звягельського району Житомирської області, шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем. Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080200:01:000:0463 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 175110618240), площею 2,4240 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Брониківської територіальної громади Звягельського району Житомирської області, шляхом її конфіскації та продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Звягельської окружної прокуратури Житомирської області відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, доповнити абзац другий та третій резолютивної частини рішення суду після слів «шляхом її конфіскації» словосполученням «у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області" та виключити у цих абзацах словосполучення «та продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем». У четвертому абзаці словосполучення «Звягельської окружної прокуратури» замінити на «Житомирської обласної прокуратури». В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції щодо необхідності припинення права приватної власності на спірні земельні ділянки шляхом їх конфіскації прокурором не оскаржується. Однак, суд першої інстанції не зазначив, на чию користь ухвалене рішення про припинення права власності на земельні ділянки. До того ж, здійснив вихід за межі позовних вимог, зазначивши, що земельні ділянки підлягають продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем. Наголошує, що без визначення конкретної особи, на чию користь необхідно конфіскувати земельні ділянки, виконання рішення суду буде неможливим. Стверджує, що конфіскація у власність держави спірної земельної ділянки, яка незаконно використовується іноземним громадянином є ефективним, належним та законним порядком захисту порушених прав держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави. Зазначений спосіб чітко визначений ч. 4 ст. 145 ЗК України. Судом першої інстанції у резолютивній частині рішення не зазначено уповноваженого органу державної влади, на користь якого необхідно конфіскувати спірну земельну ділянку, хоча суд дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру у Житомирської області у спірних правовідносинах є належним позивачем, якому належить право вимоги. Зазначає, що іншого порядку припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності, окрім пред`явлення органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель позову про конфіскацію цієї земельної ділянки законодавцем не встановлено. Крім того, судовий збір стягнуто на користь Звягельської окружної прокуратури . проте його необхідно стягнути на користь Житомирської обласної прокурати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 08.10.2013 належать земельні ділянки, які знаходяться на території Барвинівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (на даний часБрониківської територіальної громади Звягельського району, Житомирської області), з кадастровими номерами: 1824080200:07:000:0096 площею 1,4245 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1824080200:01:000:0463, площею 2,4240 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 24.04.2023 за №330493180 та №330494702 вбачається, що датами державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на зазначені вище земельні ділянки є 03.06.2015 та 12.03.2019. На момент набуття права власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації.

14 жовтня 2013 року вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_1 передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Бетек» на підставі договору оренди, украденого на 15 років з правом пролонгації, які в подальшому згідно договору суборенди від 11.01.2019 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Цефей-Еко».

Звертаючись із позовом, прокурор вказав, що ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству, не відчужила земельні ділянки протягом року з часу набуття права власності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на спірні земельні ділянки вони не відчужені, право власності на них слід припинити примусово шляхом їх конфіскації та подальшого продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем.

Переглядаючи справу в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить з наступного.

Як передбачено частиною 5 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини (частина 3 статті 81 ЗК України).

За приписами частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом ( п.п. «д», «е» ч. 1 ст. 140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду

Відповідно до частини 4 статті 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 протягом року з часу реєстрації права власності спірні земельні ділянки не відчужені, право власності на них слід припинити примусово, шляхом їх конфіскації.

Але враховуючи, що позов не містив вимоги про ухвалення рішення про продаж конфіскованих земельних ділянок на торгах, то у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні із виключенням у резолютивній його частині словосполучення «та продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних із їх продажем», а також необхідно його доповнити після слів «шляхом її конфіскації» словосполучення: « на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області», що також не було враховано місцевим судом.

У решті рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни не убачається.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Рішенням суду першої інстанції стягнуто 2684,00 грн судового збору на користь Звягельської окружної прокуратури Житомирської області.

Разом з тим, згідно платіжної інструкції №2119 від 25.09.2023, судовий збір в сумі 2684,00 грн сплачено Житомирською обласною прокуратурою.

Відтак, судом першої інстанції помилково було стягнено судовий збір на користь Звягельської окружної прокуратури Житомирської області, тому в цій частині судове рішенні підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору за звернення до суду першої інстанції із позовом.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, то з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4026,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури - Гребенюк Роксолани Володимирівни задовольнити частково.

Заочне рішенняНовоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 25квітня 2024року змінити, доповнивши абзац другий та третій резолютивної частини рішення після слів «шляхом її конфіскації» словосполученням «на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області» та виключити у цих абзацах словосполучення «та продажу на земельних торгах з поверненням власнику виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних із їх продажем».

Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2024 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2684,00 грн за звернення до суду з позовом.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4026,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.

Головуючий

Судді