Ухвала

від 29.04.2024 по справі 461/1835/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/1835/24

Провадження № 2/461/1313/24

У Х В А Л А

29.04.2024 року місто Львів Галицький районний суд м. Львова у складі:

Головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,

встановив:

на розгляді Галицького районного суду міста Львова перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь» та її Львівської філії.

Позивач ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні заявив відвід головуючому. Заявлений відвід обґрунтований непогодженням з процесуальними рішеннями та діями судді у інших справах, що перебували на розгляді у Галицькому районному суді міста Львова. Так, заявник вважає, що суддя в інших справах за його участю невірно застосував положення законодавства та не врахував актуальну судову практику у подібних правовідносинах.

Заявник вважає, що у головуючого сформована позиція щодо позивача, а тому він заявляє відвід судді.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Статтею 40 ЦПК України, серед іншого, визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно.

Отже, оскільки заява про відвід подана у судовому засіданні, її вирішує суд який розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи учасника процесу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно ч.3 ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 1 зазначеної статті, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, з озвученої заяви вбачається, що вона мотивована непогодженням заявника з процесуальними рішеннями головуючого ухваленими у інших справах, які перебували на розгляді у Галицькому районному суді міста Львова та у яких він перебував стороною.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Слід відзначити, що доводи заявника про упередженість суду або невірне застосування чинного законодавства у інших справах не підкріплені жодними доказами. Крім того, суду не надано жодного рішення суду про скасування рішень головуючого у справах, де стороною виступав позивач, з підстав упередженості суду.

Отже, доводи заявника не можуть слугувати законною підставою для відводу, ґрунтуються виключно на його припущеннях та суб`єктивній думці, яка фактично сформована на непогодженні з ухваленими головуючим та іншими суддями Галицького районного суду процесуальними рішеннями.

Суд не може не відзначити, що матеріали справи свідчать про те, що у ній відсутні будь-які дані про скасування наведених заявником рішень у спосіб та у порядку визначеному законом.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством.

Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин. Не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя, а судові рішення, винесені суддями, не підлягають перегляду.

Принцип незалежності судової влади означає незалежність кожного судді при здійсненні ним функції прийняття судових рішень. У цьому процесі судді мають бути незалежними та неупередженими, а також мати можливість діяти без будь-яких обмежень, впливу, тиску, погроз, прямого чи непрямого втручання будь-яких органів влади.

Незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді.

Справедливість судового розгляду означає відсутність будь-якого прямого або непрямого впливу, тиску, залякування чи втручання з будь-якої сторони і з будь-яких причин.

Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно із чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов`язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їхньому провадженні, жодній особі, яка не належить до системи судової влади.

Будь-який метод оцінювання якості судових рішень не повинен призводити до втручання у незалежність судової влади загалом чи окремих суддів, не повинен бути бюрократичним інструментом або самоціллю; його не слід плутати з оцінюванням професійних якостей окремих суддів, що проводиться для інших цілей.

Незалежність суддів є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об`єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів - це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Слід також відзначити, що заявником не подано жодного доказу на підтвердження того, що будь-яке рішення у справі ухвалене під головуванням судді Стрельбицького В.В. скасовано чи змінене з підстав упередженого ставлення до заявника судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви та відсутність законних підстав для її задоволення, а тому вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України,

постановив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький