Рішення

від 17.06.2024 по справі 461/1835/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/1835/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

17 червня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

(

АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

Кредитної спілки «Либідь»

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67, ЄДРПОУ: 33779075),

Львівської філії Кредитної спілки «Либідь»

(79008, м. Львів, пл. Соборна, 12 «а», ЄДРПОУ: 34614829)

про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та моральної шкоди,

встановив:

I.Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» у якому просить:

- cтягнути з Кредитної спілки «Либідь» (код ЄДРГІОУ 33779075) на його користь (ідент. № 2185500290) пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: №156/08 від 11.01.2008 р.; № 28/2008ЛФ від 12.03.2008 р.; № 71/2008ЛФ від 18.06.2008 р. про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок за період з 01.11.2022 по 31.01.2023 включно у розмірі 437218 грн. 80 коп.;

- стягнути з Кредитної спілки «Либідь» (код ЄДРПОУ 33779075) на користь позивача (ідент. № 2185500290) моральну шкоду в розмірі 977531 грн. 00 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: №156/08 від 11.01.2008 р.; № 28/2008ЛФ від 12.03.2008 р.; № 71/2008ЛФ від 18.06.2008 р. про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок.

Мотивуючи заявленівимоги, ОСОБА_1 вказує,що 11.01.2008між нимКредитною спілкою«Либідь» булоукладено договір№156/08про внесеннядепозитного вкладучлена кредитноїспілки надепозитний рахунок.Відповідно допункту 1.1даного договору,член КСвносить надепозитний вкладдо касиабо нарозрахунковий рахунокспілки,а спілкаприймає наумовах зворотностіта платностів розмірі1000грн 00коп.Відповідно допункту 1.2договору,термін діїскладає 18(вісімнадцять)календарних місяцівз днявнесення Депозиту. 12 березня 2008 між Кредитною спілкою «Либідь» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 28/2008 ЛФ про внесення депозитного вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Відповідно до пункту 1.1 даного договору, член КС вносить депозитний вклад до каси або на розрахунковий рахунок спілки, а спілка приймає на умовах зворотності та платності в розмірі 5000 грн 00 коп. Відповідно до пункту 1.2 договору, термін дії складає 18 (вісімнадцять) календарних місяців з дня внесення депозиту. 18 червня 2008 між Кредитною спілкою «Либідь» та ОСОБА_1 , укладено договір № 71/2008 ЛФ про внесення депозитного вкладу члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Відповідно до п. 1.1 даного договору, член КС вносить депозитний вклад до каси або на розрахунковий рахунок спілки, а спілка приймає на умовах зворотності та платності в розмірі 4000 грн. 00 коп.. Відповідно до пункту 1.2 договору термін дії складає 18 (вісімнадцять) календарних місяців з дня внесення депозиту.

Позивач вказує, що згідно укладених договорів про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок строк зворотності наступив: по договору №156/08 - 11.07.2009; по договору №28/2008 ЛФ - 12.09.2009 та по договору №71/2008 ЛФ - 18.12.2009. Відповідно до пункту 4.1 договору №156/08 від 11.01.2008 року; №28/2008 ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008 ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, обов`язками спілки є: повернення депозиту та нараховані на нього проценти в сумі та в терміни обумовлені договором; дотримання умов договору.

Позивач стверджує, що в обумовлений у договорах строк, спілка депозитні вклади та нараховані відсотки за вказаними депозитними договорами не повернула. Зауважує, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 у цивільній справі № 2-851/11 встановлено порушення відповідачем умов договору: №156/08 від 11.01.2008; № 28/2008 ЛФ від 12.03.2008 та №71/2008 ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок та стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 12815 грн 75 коп. боргу по депозитних вкладах; 6193 грн 85 коп. відсотків на суму вкладів депозитів; 2257 грн 13 коп. відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією; 2686 грн 80 коп. пені, а всього 23953 грн 53 коп.

Крім того, позивач вказує, що на момент звернення до суду з даним позовом, у Голосіївському районному відділі ДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження № 43546093 про стягнення з Кредитної спілки «Либідь» на користь останнього заборгованості у розмірі 23953 грн 53 коп. та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до укладених договорів. У договорах № 156/08 від 11.01.2008 р.; № 28/2008 ЛФ від 12.03.2008; №71/2008 ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, у п. 2.7. встановлено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, спілка виплачує члену КС пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Оскільки зобов`язання повинно виконуватися належним чином, а у разі порушення виконання зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню з відповідача пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами №156/08 від 11.01.2008, №28/2008ЛФ від 12.03.2008, №71/2008ЛФ від 18.06.2008 про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, за період з 01.11.2022 по 31.01.2023 включно у розмірі 437218 грн 80 коп.

Окрім того, ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за депозитними договорами, йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у погіршенні самопочуття, поведінки та емоцій, зміні свого звичайного способу життя, режиму праці і відпочинку. Оскільки, позивач був позбавлений можливості користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, останній оцінює спричинену йому моральну шкоду у розмірі 977531 грн 00 коп.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.03.2024 відкрито провадження у справі та постановлено про здійснення її розгляду за правилами загального позовного провадження. У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено, у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування неможливості надати такі докази самостійно.

Під час підготовчого провадження у справі, ОСОБА_1 було заявлено відвід головуючому.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.04.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.

29.04.2024 підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та матеріальної шкоди закрито.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач (уповноважений представник) у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 223ЦПКУкраїни,суд відкладає розгляд справи в судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав:

1)неявкавсудове засіданняучасникасправи,щодоякоговідсутні відомостіпроврученняйому повідомленняпродату,часімісце судовогозасідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II.Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Тобто, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45)).

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Статтями10,81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановленихст.82 ЦПК України.

Судом встановлено, що між Львівською філією кредитної спілки «Либідь» та позивачем ОСОБА_1 , як членом кредитної спілки, було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок (далідоговори), а саме: №156/08 від 11.01.2008 року, №28/2008ЛФ від 12.03.2008 року та №71/2008ЛФ від 18.06.2008 року.

Згідно з договором №156/08 від 11.01.2008 року, позивач вносить депозитний вклад (далідепозит) до каси або на розрахунковий рахунок кредитної спілки, яка його приймає на умовах зворотності та платності, в розмірі 1000 грн. на строк 18 календарних місяців з дня внесення депозиту, зі сплатою 21% річних від суми розміщеного депозиту (ставка по депозиту).

Відповідно до договору №28/2008 від 12.03.2008 року, позивач вносить депозитний вклад (далідепозит) до каси або на розрахунковий рахунок кредитної спілки, яка його приймає на умовах зворотності та платності, в розмірі 5000 грн. на строк 18 календарних місяців з дня внесення депозиту, зі сплатою 23% річних від суми розміщеного депозиту (ставка по депозиту).

Договором №71/2008 від 18.06.2008 року встановлено, що позивач вносить депозитний вклад (далідепозит) до каси або на розрахунковий рахунок кредитної спілки, яка його приймає на умовах зворотності та платності, в розмірі 4000 грн. на строк 18 календарних місяців з дня внесення депозиту, зі сплатою 23% річних від суми розміщеного депозиту (ставка по депозиту).

Пунктом 2.7 кожного з наведених договорів передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів кредитна спілка виплачує члену кредитної спілки пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 13 квітня 2012 року (справа №2/1304/149/2012), стягнуто з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 12815 грн. 75 коп. - боргу по депозитних вкладах; 6193 грн. 85 коп. - відсотків на суму вкладів депозитів; 2257 грн. 13 коп. - відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією; 2686 грн. 80 коп.- пені, а всього: 23953 грн. 53 коп.

04.06.2014 року державним виконавцем Бубелою А.М. ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження № 43546093 про примусове виконання виконавчого листа № 2/1304/149/2012, виданого Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення з КС «Либідь» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 23953 грн. 53 коп.

Відповідно достатті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першоюстатті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1,4статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннямистатті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті549та частини другої статті551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, ОСОБА_1 до позову долучено розрахунок, відповідно до якого розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 01.11.2022 по 31.01.2023 включно становить 437218 грн 80 коп.

Разом з тим, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормахЦК Українидосить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків».

Згідно з частиною другою статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Таким чином, після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598, 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання.

Відтак, виплата передбаченої договором та встановленої статтями 549, 551 ЦК України пені поширюється лише на період дії договору банківського вкладу та після припинення такого договору вказана пеня не нараховується. Після розірвання договору банківського вкладу за судовим рішенням пеня за договором не нараховується, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати пені, припиняються.

Отже, оскільки рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року у цивільній справі № 2-851/11, відповідно до якого було стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 12815 грн. 75 коп. - боргу по депозитних вкладах; 6193 грн. 85 коп. - відсотків на суму вкладів депозитів; 2257 грн. 13 коп. - відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією; 2686 грн. 80 коп. - пені, що у сукупності становить 23953 грн. 53 коп., набрало законної сили 13.04.2012 року та, відповідно до постанови від 04.06.2014 року державного виконавця Бубели А.М. ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 43546093, було звернуто до примусового виконання, можна стверджувати, що позивач скористався правом на розірвання депозитних договорів, звернувшись у судовому порядку до КС «Либідь» з вимогою про стягнення заборгованості по депозитних вкладах, нарахованих відсотків, відшкодування збитків, у зв`язку з інфляцією та пені, відтак договірні зобов`язання між сторонами припинено.

Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, за змістом ст.ст.546,549,550 ЦК Українинеустойка (пеня) за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання, а відтак може нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку дії договору. Право кредитора нараховувати обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц.

Таким чином, якщо рішенням суду заборгованість за договором банківського вкладу стягнута у повному обсязі, вкладник має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки (пені).

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у цій справі відсутні.

Що стосується тверджень ОСОБА_1 щодо заподіяння останньому моральної шкоди, яка полягає у погіршенні самопочуття, поведінки та емоцій, зміні свого звичайного способу життя, режиму праці і відпочинку, через неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за депозитними договорами, яку позивач оцінює у розмірі 977531 грн 00 коп., суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч.3ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно дост. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 3постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. З урахуванням положень ст. 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2020 року у справі № 455/1076/16-ц).

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що саме на особу, яка вважає, що їй було завдано моральної шкоди покладається обов`язок доведення її розміру.

Разом з тим, усі доводи ОСОБА_1 щодо заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 977531 грн 00 коп. ґрунтуються лише на власних твердженнях позивача та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами у справі. Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який засвідчує як сам факт спричинення йому моральної шкоди, так і причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням такої шкоди. У цьому контексті суд вважає за необхідне відзначити, що рішення у справі може ґрунтуватись виключно на підставі доказів, а не припущень які висловлені сторонами.

Суд не ставить під сумнів наведені позивачем відомості щодо його стану здоров`я, а також наявність у нього інвалідності. Водночас, у цій справі доказуванню та встановленню підлягає наявність факту спричинення моральної шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою. Як наводить сам позивач, він є інвалідом другої групи дитинства, тобто очевидно, що інвалідність з діями відповідача не пов`язана.

Варто також відзначити, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року задовольнило вимоги ОСОБА_1 , і фактично захистило його порушені права.

У свою чергу, ОСОБА_1 скористався можливістю звернутися до органів виконавчої служби задля примусового виконання згаданого рішення суду, натомість хоча, за твердженням позивача, рішення суду на даний час не виконане, об`єктивних даних про те, що відповідачі свідомо ухиляються від його виконання або вчиняють дії, які спричинили моральну шкоду позивачу матеріали справи не містять.

Очевидним для суду є також і те, що у цій справі важливим аспектом є і сам хід виконавчого провадження, адже не викликає жодного сумніву той факт, що примусове виконання рішення суду напряму залежить від дій самого виконавця.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч.1, 2ст. 141 ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з п. 9 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки являється особою з інвалідністю II групи. Оскільки, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, таким чином, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, витрати щодо сплати судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідач ? Кредитна спілка «Либідь»

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67, ЄДРПОУ:33779075),

відповідач ? Львівської філії Кредитної спілки «Либідь»

(79008, м. Львів, пл. Соборна, 12 «а»)

Повнийтекстрішенняскладено27червня2024року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький