Рішення

від 15.04.2024 по справі 640/5924/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року №640/5924/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., суддів: Кушнової А.О., Дудіна С.О., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представників позивачів Луценко І.С., Сотника В.І., Дитинко О.В., представника відповідача Пуленця А.С., представника третьої особи-1 Хамраєвої К.М., представника третьої особи-2 Левківської О.В., представника третьої особи-3 Федорової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті КОНЕКТ» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Київська міська рада, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, про визнання протиправною та нечинною постанови від 10.11.2021 №1209,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» (далі позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті КОНЕКТ» (далі позивач-2) із позовом до Кабінету Міністрів України (далі відповідач), треті особи: Київська міська рада (далі третя особа-1), Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі третя особа-2) про визнання протиправною та нечинною постанови від 10.11.2021 №1209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2022 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання та зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати оголошення у виданні, в якому була оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» від 10.11.2021 №1209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2022 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство розвитку громад та територій України (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9) (далі третя особа-3).

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/5924/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/5924/22, визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 13.12.2023, суд замінив третю особу-3 Міністерство розвитку громад та територій на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті колегією у складі трьох суддів: головуючого судді Щавінського В.Р., суддів: Кушнової А.О., Дудіна С.О.

На обґрунтування своїх вимог позивачі вказали, що оскаржувана постанова безпосередньо порушує їх права, оскільки, саме вона спричиняє загрозу виникнення зобов`язання по сплаті позивачами плати за поставлену третьою особою-2 теплову енергію у розмірі, який істотно перевищує встановлений третьою особою-1 тариф на теплову енергію.

Позивачі зазначили, що чиним законодавством України, яке регулює питання плати за теплову енергію, крім тих, які були внесені оспорюваною постановою, встановлюють наступне: - споживач сплачує за одиницю теплової енергії суму коштів, яка дорівнює встановленому уповноваженим органом тарифу; - будь-яких нарахувань чи «коефіцієнтів», які впливають на оплату за теплову енергію, крім встановленого уповноваженим органом тарифу, законодавство не передбачає; - уповноваженим органом на встановлення тарифу є виконавчий орган відповідної місцевої ради; - Кабінет Міністрів України не має законодавчих повноважень встановлювати тарифи, чи встановлювати додаткові нарахування чи «коефіцієнти» на встановлені тарифи; - встановлення виконавчим органом місцевої ради тарифу відбувається у порядку, який, зокрема, передбачає повідомлення споживачів про намір змінити чи встановити тариф та відповідне право споживачів подати свої зауваження щодо такого наміру; - встановлений тариф не може розповсюджувати свою дію на період в часі до набрання силою рішення уповноваженого органо про його встановлення.

Таким чином, позивачі вважають, що оспорюваною постановою, всупереч законодавчих та інших норм, не на підставі, не у законний спосіб і не у межах повноважень, необґрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця постанова, з порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення, встановлено безальтернативний обов`язок постачальника третьої особи-2, який кореспондується з правом споживачів - позивачів, на «зміну розміру нарахувань», що призводить до незаконного втручання у господарські відносини і тягне загрозу завдання збитків позивачам у вигляді незаконного збільшення витрат на оплату теплової енергії у розмірі, що перевищує встановлений третьою особою-1 тариф.

Відповідач подав до суд відзив на позовну заяву, у якому проти доводів позивачів заперечував. Вказав, що законодавством визначена пряма необхідність врегулювання заборгованості теплопостачальників, а Уряд зобов`язано прийняти акт яким затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії. Тому, на виконання пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та з метою урегулювання інтересів суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплової енергії і комунальних послуг, а також держави в частині нарахування та оплати справедливої вартості послуг з теплопостачання, враховуючи щомісячну зміну вартості природного газу, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1209.

Зауважив, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування. У свою чергу, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, саме до повноважень органів місцевого самоврядування належать: встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону. Отже, законодавець розмежовує повноваження щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування та безпосереднього встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону між різними виконавчими органами.

Наголосив на тому, що оскаржувана постанова не визначає/встановлює цін/тарифів на комунальні послуги. Зазначеним нормативно-правовим актом урегульовано механізм корегування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) як того вимагає пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Тому, відповідач вважає, що доводи позивачів про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування - є помилковими, та таким, що прямо спростовуються нормами чинного законодавства України.

Зазначив, що Законом України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що обов`язок встановлення/визначення тарифів на комунальні послуги покладається на відповідний орган виконавчої ради, тому у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання). Крім того, з як вбачається з тексту Постанови №1209, нормативно-правовий акт не містить будь-яких визначень вартості тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання). На думку відповідача, при прийняття оскаржуваної постанови, ним не було порушено норми Закону України «Про місцеве самоврядування».

Позивачі подали до суду відповідь на відзив, у якій проти доводів відповідача викладених відзиві на позовну заяву заперечували. Зазначили, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано зазначених у позові доводів позивача про протиправність оскаржуваної постанови. Вказали, що твердження відповідача про те, що оспорюваною постановою не встановлено тарифів, спростовується текстом постанови та наданими до адміністративного позову доказами, якими підтверджено, що саме на підставі оспорюваної постанови встановлюється відповідний щомісячний «коефіцієнт перерахунку» чи «змінений розмір нарахування на теплову енергію», який збільшує розмір оплати за теплову енергію.

Зауважили на тому, що додатковим доказом незаконності оспорюваної постанови є та обставина, що розпорядженням Київської міської військової адміністрації №510 від 22.04.2022 внесено зміни до Розпорядження Київської міської ради (КМДА) від 13.10.2021 №2145 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і гарячої води» та встановлено нові тарифи для категорії споживачів «інші споживачі». Дані нові тарифи не передбачають щомісячного «коефіцієнту перерахунку» чи «зміненого розміру нарахування на теплову енергію», який передбачається оспорюваною постановою. Таким чином, на думку позивачів, оспорювана постанова, якою, що власне визнано відповідачем, не можуть змінюватися тарифи, такі тарифи фактично змінено, всупереч встановленим тарифам на момент винесення оспорюваної постанови і встановленим тарифам на даний час.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що Уряд не є тим органом який встановив тарифи за одиницю теплової енергії, що має бути сплачено позивачем та наголосив на тому, що безпосереднє визначення/встановлення тарифів є прямою компетенцією органів місцевого самоврядування. Зауважив, що законодавством визначена пряма необхідність врегулювання заборгованості теплопостачальників, а Уряд зобов`язано прийняти акт яким затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії. Вказав, що текст оскаржуваної постанови не містить будь-яких визначень сум тарифів.

Також, відповідач вказав, що посилання позивачів на Розпорядження Київської міської військової адміністрації № 510 від 22.04.2022, є прямим фактом визначення, уповноваженим на те органом виконавчої влади, тарифу на житлово-комунальні послуги. Наведене, прямо спростовує твердження позивачів, що саме Урядом у тексті оскаржуваної постанови визначено тарифи на житлово-комунальні послуги. Тому, особиста незгода позивачів з розмірами тарифів, що визначено Київською міською радою та Київською міською військовою адміністрацією, не є належним підтверджень протиправності Постанови №1209.

Заначив, що у суб`єктів, що надають житлово-комунальні послуги, наявний обов`язок повідомляти споживачів про зміну тарифу, Уряд у абзаці 3 пункту 2 Постанови №1209 визначив, що про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплопостачальна організація (виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) інформує шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань. Зокрема, як вбачається з інформації, що розміщена на сайті КП «Київжитлоенерго», останнім здійснюються усі необхідні дії для інформування споживачів про відповідні зміни розміру нарахувань за теплову енергію для відповідної категорії споживачів. У свою чергу, позивачі не обмежені у праві звернутись до відповідного суб`єкта зі своїми зауваженнями щодо зміни тарифу. Таким чином, відповідач вважає твердження позивачів про порушення порядку повідомлення споживачів про відповідні зміни у тарифі та обмеження його у наданні заперечень щодо таких змін помилковими та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Крім того, відповідач зазначив, що з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що дії щодо зміни/перерахунку, мають бути здійсненні відповідним суб`єктом у зв`язку із щомісячною зміною ціни закупівлі природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника). Тобто, перерахунок може бути здійснений за умови, що ціна закупівлі газу була більшою або меншою від тої, що закладена у тарифі. Отже, за умови відповідних перерахунків, ціна вартості отриманих послуг споживачем буде відповідати фактичній вартості закупленого газу, що дає фактичну смогу споживачам не переплачувати (у разі суттєвого здешевіння газу) так і минути недоотримання прибутку для суб`єктів господарювання (у разі подорожчання). Як вбачається з сайту КП «Київжитлоенерго» коефіцієнт для розрахунків донарахувань до реалізації теплової енергії у зв`язку з невідповідністю фактичних цін на газ та цін у тарифах на 2021/22 рік для категорії «Інші споживачі», починаючи з квітня 2022 року є нижчими від тарифу, що було визначено Розпорядженням КМДА від 13.10.2021 №2145. Тобто, порядок обрахунку тарифу, що визначено Постановою № 1209, є таким, що знімає фінансове навантаження на споживачів житлово-комунальних послуг за умов зниження ціни закупівлі природного газу. За протилежних умов (зростання ціни закупівлі газу) такий алгоритм знімає фінансове навантаження з суб`єктів господарювання, що постачають тепло.

Тому, з урахуванням прямого обов`язку, що було покладено на Кабінет Міністрів України Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», Урядом прийнято оскаржувану постанову. У свою чергу, внесені зміни є такими, що спрямовані на збалансуванням фінансового навантаження як на суб`єктів господарювання, що здійснюють послуги теплопостачання, так і на споживачів житлово-комунальних послуг, з метою непризведення до переплат зі сторони споживачів.

Третя особа-1 Київська міська рада, подала до суду пояснення щодо позову, у яких просила у позовних вимогах ТОВ «Юнкорд», ТОВ «Сіті Конект» щодо визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» відмовити.

Вказала, що положення Постанови №1209 не визначає/встановлює цін/тарифів на комунальні послуги. Даним нормативним-актом урегульовано механізм корегування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) як того вимагає пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Вважає, що аргументи позивачів, про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень щодо затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування хибними та помилковими, оскільки суперечить нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Третя особа-2 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», подало до суду пояснення, у яких просили суд відмовити у задоволені даного адміністративного позову, з тих підстав, що пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» встановлено обов`язок Кабінету Міністрів України з метою уникнення накопичення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії розробити та затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії. Так, 23.11.2021 набрала чинності Постанова Кабінету міністрів України від 10.11.2021 №1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу», п. 2 якої передбачено, що механізм зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу застосовується до споживачів теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій).

Таким чином, третя особа-2, вважає, що Кабінетом Міністрів України Постанова №1209 прийнята в межах повноважень закріплених за ним Законом України.

Третя особа-3 - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України подало до суду пояснення на позовну заяву, у яких заперечує проти задоволення вимог позивачів з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Вказала, що оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, розробленим Мінрегіном з метою виконання законодавчих вимог та прийнятим Урядом у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом. Акти законодавства, на підставі яких видано Постанову №1209, є чинними та у судовому порядку не оскаржуються. Третя особа-3 зауважила, що Мінрегіон при розробці проекту оскаржуваної постанови та поданні його на розгляд Уряду діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що спростовує твердження позивачів про невідповідність оскаржуваної постанови актам вищої юридичної сили та свідчить про безпідставність та необґрунтованість таких тверджень.

Вважає твердження позивачів про те, що «Уряд не наділений повноваженнями встановлювати тарифи» помилковим, оскільки Уряд наділений повноваженнями щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що й було визначено оспорюваною постановою.

Звертаємо увагу на те, що Постанова №1209 не встановлює тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії, а твердження позивачів відповідно спростовуються текстом статей 10-13 Закону України «Про теплопостачання», у зв`язку із чим такі твердження є необґрунтованими.

Наголосила на тому, що спірна постанова не може порушувати зазначені вище норми актів Уряду та Мінрегіону, оскільки Уряд не є суб`єктом правовідносин, які регулюють ці норми. Разом з тим, виконуючи зобов`язання визначені Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», дотримуючись процедури прийняття рішення - Урядом прийнято постанову, якою внесено зміни до Правил користування та Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що спростовує доводи позивача про невідповідність Постанови №1209 іншим актам Уряду.

Представник позивача-1 подав до суду заперечення на пояснення Мінінфраструктури, у яких наголошує на тому, що твердження третьої особи-3 про те, що оспорюваною постановою не встановлено тарифів, а «затверджується порядок формування тарифів», спростовується власне текстом постанови та наданими до адміністративного позову доказами, якими підтверджено, що саме на підставі оспорюваної постанови встановлюється відповідний щомісячний «коефіцієнт перерахунку» чи «змінений розмір нарахування на теплову енергію», який збільшує розмір оплати за теплову енергію.

Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд даний адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити.

У судових засіданнях представник третьої особи-1, представник третьої особи-2, представник третьої особи-3 проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія судів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2018 між ТОВ «Юнкорд (Абонент) та КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) укладено Договір №4341416 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Також, 12.07.2018 між ТОВ «Сіті КОНЕКТ» (Абонент) та КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) укладено договір №720462 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до даних договорів, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. Договорів).

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.2.1. Договорів).

Енергопостачальна організація зобов`язується при зміні тарифів забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» http://www.kte.kiev.ua/tarufu/(п.2.2.3. Договорів).

Енергопостачальна організація несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію Абоненту (п.6.1.3. Договорів).

Абонент несе відповідальність за виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України (п.6.3.5. Договорів).

Листом №30/5/3/17325/-4341416 від 03.11.2021 третя особа-2 повідомила позивача-1 про затвердження тарифів на теплову енергію.

У зазначеному листі повідомлено, що Розпорядженнями Київської міської ради (КМДА) від 13.10.2021 №2145 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і гарячої води», від 19.10.2021 №2176 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і гарячої води для населення» Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» встановлені тарифи на теплову енергію у розмірі 2162,24 грн. без ПДВ за 1 Гкал без ЦТП, без ІТП для інших споживачів (до яких відносяться також позивачі) з 18.10.2021.

Так, починаючи з листопада 2021 року третьою особою-2 позивачам виставляються акти приймання-передавання товарної продукції (№11/2021-720462 від 30.11.2022; №12/2021-720462 від 31.12.2021; №1/2022-720462), в яких, міститься посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 та відображається «коефіцієнт перерахунку», що має цифрове значення 2,68. Відповідно до вказаних актів, розмір плати за теплову енергію вираховується шляхом множення встановленого Третьою особою-1 тарифу на теплову енергію (2162,24 грн. без ПДВ) на кількість товарної продукції та на «коефіцієнт перерахунку» (2,68).

Листом №30/3/2/1807 від 01.02.2022 третя особа-2 повідомила позивача-2 про те, що з 23.11.2021 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209, згідно з якою КП «Київтеплоенерго» здійснює перерахунок розміру нарахувань на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, з урахуванням коефіцієнта перерахунку.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваною постановою та вважаючи її протиправно, та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавством, звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VII від 27.02.2014 (далі - Закон №794-VII) діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями ст. 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами ст. 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про ціни та ціноутворення» Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

У статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» зазначені основні повноваження Кабінету Міністрів України, зокрема, передбачено, що Уряд у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, крім іншого, забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення (абзац сімнадцятий пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»),

Відносини які виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», яким визначено, що послуга з постачання теплової енергії та постачання гарячої води є житлово-комунальною послугою. Уряд наділений, зокрема, повноваженнями затверджувати Порядок формування тарифів на комунальні послуги (стаття 4 цього Закону).

Вищенаведене кореспондується з нормами статті 10 Закону України «Про теплопостачання», зокрема, до повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання; нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію.

14.07.2021 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Так, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, зобов`язано Кабінету Міністрів України:

з метою уникнення накопичення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії розробити та затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії;

поінформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону у 2022 році;

у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розрахунки пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг, їх виплату у грошовій формі;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Згідно із вимогами пункту 21-1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», планування витрат на придбання природного газу для виробництва теплової енергії з метою включення їх до тарифів здійснюється виходячи із:

- планових обсягів природного газу, необхідних для провадження ліцензованої діяльності та визначених виходячи з вимог цього Порядку;

- середньої ціни природного газу, що складається у ліцензіата протягом опалювального періоду, що передує плановому періоду (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу) або ціни природного газу, визначеної в довгостроковому контракті з постачальником природного газу (за наявності укладеного договору).

Так, в умовах щомісячної зміни ціни природного газу для підприємств постачальників виникає необхідність перегляду розміру відповідних встановлених уповноваженим органом тарифів.

Отже, на законодавчому рівні механізмів автоматичного коригування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій), що враховували б такі цінові зміни складових тарифів, не передбачено.

Таким чином, законодавством визначена пряма необхідність врегулювання заборгованості теплопостачальників, а Уряд зобов`язано прийняти акт яким затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії.

Колегією суддів встановлено, що з метою дотримання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» Міністерством розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон) розроблено, а Кабінетом Міністрів України прийнято оскаржувану постанову, якою внесено зміни, зокрема, до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постанові Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, визначивши особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації.

Такі особливості передбачають можливість зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для відповідної категорії споживачів теплової енергії у разі щомісячної зміни для теплопостачальної організації згідно з умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація.

Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), врахованої у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами для відповідної категорії споживачів.

Абзацами третім та четвертим пункту 2 оскаржуваної постанови установлено що:

механізм зміни теплопостачальною організацією (виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) застосовується до споживачів теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) з урахуванням диференціації тарифів, що визначається згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги»;

зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) починаючи із нарахувань за жовтень 2021 р. відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно з пунктом 36 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, теплопостачальна організація зобов`язується, серед іншого, змінювати розмір нарахувань за теплову енергію у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб відповідної категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил.

З вищенаведеного вбачається, що оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, розробленим Мінрегіном з метою виконання законодавчих вимог та прийнятим Урядом у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом.

Крім того, судом встановлено, що акти законодавства, на підставі яких видано Постанову №1209, є чинними та у судовому порядку не оскаржуються.

Отже, на виконання пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та з метою урегулювання інтересів суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплової енергії і комунальних послуг, а також держави в частині нарахування та оплати справедливої вартості послуг з теплопостачання, враховуючи щомісячну зміну вартості природного газу, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №1209.

Щодо твердження відповідача про необхідність врегулювання суспільних правовідносин у сфері теплопостачання, суд зазначає наступне.

Як вбачається із пояснювальної записки Мінрегіон до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» від 21.10.2021 №1/10.2/3802-21, яка наявна в матеріалах справи, то у ній зазначено, зокрема, наступне:

«Згідно із статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одним з принципів, на яких ґрунтується державна політика у сфері житлово-комунальних послуг, є принцип забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг.

В умовах запровадження ринку природного газу його вартість для підприємств теплопостачання змінюється щомісяця.

Будь-яка зміна вартості природного газу впливає на розмір тарифів на теплову енергію та відповідні комунальні послуги для споживачів, оскільки газова складова у структурі собівартості послуг з теплопостачання є найбільшою (у середньому 60-65%).

09.02.2021 було укладено Меморандум між Урядом в особі Міністра розвитку громад та територій України та першого заступника Міністра енергетики України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НАК «Нафтогаз України» і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України».

Згідно з пунктом 4 Меморандуму передбачено розроблення НАК «Нафтогаз України» та запровадження до 1 вересня 2021 року довгострокових цінових пропозицій для забезпечення сталого рівня цін на природний газ для підприємств теплопостачання.

На виконання вимог Меморандуму ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» запропоновано підприємствам теплопостачання довгостроковий договір постачання природного газу терміном на червень 2021 р. - червень 2024 р., розроблений Групою «Нафтогаз».

Згідно з умовами цього договору, ціна природного газу за Обсягом І «Фіксований» становить 7420 грн за тис. м.куб (з ПДВ) або 6183,33 грн за тис. м.куб (без ПДВ) і діятиме до 31.05.2022.

При спрямуванні виробниками теплової енергії, що уклали з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» трирічний договір про надання послуг з постачання природного газу, фіксованого обсягу природного газу (Обсягу 1) для виробництва теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для категорії споживачів «населення», залишається невирішеним питання щодо таких категорій споживачів як бюджетні установи та організації, інші споживачі.

Ціна природного газу за Обсягом II змінюватиметься щомісячно (визначається враховуючи коньюктуру ринку природного газу).

Згідно із вимогами пункту 21-1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», планування витрат на придбання природного газу для виробництва теплової енергії з метою включення їх до тарифів здійснюється виходячи із:

планованих обсягів природного газу, необхідних для провадження ліцензованої діяльності та визначених виходячи з вимог цього Порядку;

середньої ціни природного газу, що склалася у ліцензіата протягом опалювального періоду, що передує планованому періоду (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу) або ціни природного газу, визначеної в довгостроковому контракті з постачальником природного газу (за наявності укладеного контракту).

Щомісячна зміна ціни природного газу об`єктивно вимагає перегляду тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів.

Процедура перегляду тарифів органом місцевого самоврядування може займати в часі 1,5-2 місяці, що не дозволяє підприємству теплопостачання вчасно реагувати на цінові зміни та мати джерело для розрахунків за природний газ.

При цьому на законодавчому рівні механізмів автоматичного коригування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій), що враховували б такі цінові зміни складових тарифів, не передбачено.

Отже, з огляду на зазначене, враховуючи необхідність збалансування інтересів суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплової енергії та комунальних послуг, а також держави в частині нарахування та оплати справедливої вартості послуг з теплопостачання, враховуючи щомісячну зміну вартості природного газу, пропонується визначити можливість зміни підприємствами теплопостачання розміру нарахованої таким споживачам плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води у разі зміни для них ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання комунальних послуг.».

Так, суд погоджується із доводами відповідача, що механізм нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для відповідних категорій споживачів, у зв`язку із зміною ціни природного газу забезпечить, також, уникнення накопичення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.

Таким чином, враховуючи важливість та актуальність питання своєчасного відображення зміни вартості природного газу у тарифах на теплову енергію, на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води з початку опалювального сезону 2021/2022, а також уникнення збитків підприємств теплопостачання, Мінрегіоном розроблено відповідно до вимог чинного законодавства відповідний проект акта, а у подальшому Урядом прийнято оскаржувану постанову.

Щодо тверджень позивачів про невідповідність постанови Уряду актам, які мають вищу юридичну силу, колегія суддів зазначає таке.

Частиною дев`ятою статті 264 КАС України визначено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України), підготовки та прийняття рішень, визначення інших процедурних питань його діяльності встановлює Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (далі - Регламент).

Регламентом передбачено, що процедура розроблення та прийняття актів Уряду передбачає наступні етапи: підготовка проекту акту; погодження та консультації з питань проекту акту; правова експертиза проекту акту; внесення проекту акту; опрацювання проекту акту Секретаріатом Кабінету Міністрів України; розгляд проекту акту Кабінетом Міністрів України: на засіданні Урядового комітету, на засіданні Кабінету Міністрів України.

Так, проект Постанови №1209 розроблено Мінрегіоном, погоджено без зауважень Міністерством цифрової трансформації України, Антимонопольним комітетом України, Національним агентством з питань запобігання корупції, Державною регуляторною службою України.

Проект оскаржуваної постанови погоджено із зауваженнями Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України». Висловлені зауваження враховані Мінрегіоном.

Міністерством юстиції України, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, що відповідно до покладених на нього завдань здійснює правову експертизу шляхом перевірки нормативно-правових актів на відповідність чинному законодавству України, проведено правову експертизу проекту оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що Мінрегіон при розробці проекту оскаржуваної постанови та поданні його на розгляд Уряду діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що спростовує твердження позивачів про невідповідність оскаржуваної постанови актам, які мають вищу юридичну силу, та свідчить про безпідставність та необґрунтованість таких тверджень.

Щодо тверджень позивачів про невідповідність оскаржуваної постанови Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про місцеве самоврядування», суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який регулює відносини у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кабінету Міністрів України надано повноваження затверджувати правила надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), в тому числі, затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Вищенаведене кореспондується з нормами статті 10 Закону України «Про теплопостачання», зокрема, до повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання; нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію.

З наведеного слідує, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

У свою чергу, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме до повноважень органів місцевого самоврядування належать: встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Отже, законодавець розмежовує повноваження щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування та безпосереднього встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону між різними виконавчими органами.

З вищенаведеного вбачається, що оскаржувана постанова не визначає/встановлює цін/тарифів на комунальні послуги. Зазначеним нормативно-правовим актом урегульовано механізм корегування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) як того вимагає пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Так, доводи позивачів про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування є необґрунтованими, та таким, що спростовуються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання», Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини другої пункту а) статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Зазначена норма, прямо покладає обов`язок встановлення/визначення тарифів на комунальні послуги на відповідний орган виконавчої ради. Відповідно у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання).

Як вбачається з тексту Постанови № 1209, нормативно-правовий акт не містить будь- яких визначень вартості тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання). Отже, Кабінетом Міністрів України при прийняття Постанови №1209 не порушено норми Закону України «Про місцеве самоврядування» .

Також, позивачі просять скасувати оскаржувану постанову з тих підстав, що вона не відповідає іншим рішенням Уряду чи наказам Мінрегіону, а саме: Постанові Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (далі - Порядок формування тарифів), Постанові Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергію» (далі - Правила користування), Постанові Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила надання послуг», Наказу Мінрегіону № 130, від 05.06.2018 «Про затвердження порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності» (далі - Порядок № 130).

Разом з тим, пунктом 2 Порядку формування тарифів визначено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Пунктом 2 Правил користування визначено, що ці Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Пунктом 1 Правил надання послуг визначено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктом 1 Порядку № 130 визначено, що цей Порядок визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування.

Аналізуючи зазначені норми суд дійшов висновку, що спірна постанова не може порушувати зазначені вище норми актів Уряду та Мінрегіону, оскільки Уряд не є суб`єктом правовідносин, які регулюють ці норми.

Разом з тим, судом встановлено, що виконуючи зобов`язання визначені Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та дотримуючись процедури прийняття рішення, Урядом прийнято постанову, якою внесено зміни до Правил користування та Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що спростовує доводи позивача про невідповідність постанови №1209 іншим актам Уряду.

Щодо твердження позивачів на те, що встановлення виконавчим органом місцевої ради тарифу відбувається у порядку який, зокрема, передбачає повідомлення про намір змінити чи встановити тариф та відповідне право споживачів подати свої зауваження щодо такого наміру, су зазначає наступне.

Згідно пункту 1, 2 Порядку №130 визначено, що Порядок визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування (далі - орган, уповноважений встановлювати тарифи);

положення цього Порядку застосовуються при зміні цін/тарифів на комунальні послуги як за результатами перегляду тарифів і їх структури (або встановлення нових тарифів), так і за результатами перерахунку окремих складових тарифів (коригування тарифів).

Зокрема, частино 5-6 Порядку визначено, що інформація, зазначена у пунктах 3,4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів, місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.

Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади;

способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком.

З урахуванням наявності обов`язку у суб`єктів, що надають житлово-комунальні послуги, повідомляти споживачів про зміну тарифу, Уряд у абзаці 3 пункту 2 Постанови №1209 визначив, що про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплопостачальна організація (виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) інформує шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань.

Зокрема, як вбачається з інформації, що розміщена на сайті КП «Київжитлоенерго», останнім здійснюються усі необхідні дії для інформування споживачів про відповідні зміни розміру нарахувань за теплову енергію для відповідної категорії споживачів.

Суд звертає увагу на те, що позивачі не обмежені у праві звернутись до відповідного суб`єкта зі своїми зауваженнями щодо зміни тарифу.

Тому, твердження позивачів про порушення порядку повідомлення споживачів про відповідні зміни у тарифі та обмеження його у наданні заперечень щодо таких змін є необґрунтованим та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Щодо тверджень позивачів про те, що розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 22.04.2022, яким внесено зміни до тарифів на житлово-комунальні послуги, що були визначено розпорядженням Київської міської ради (КМДА) від 13.10.2021 №1245, а отже нові тарифи не передбачають щомісячного «коефіцієнту перерахунку» чи «зміненого розміру нарахування на теплову енергію», який передбачається оспорюванню постановою, су зазначає таке.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, дії щодо зміни/перерахунку, мають бути здійсненні відповідним суб`єктом у зв`язку із щомісячною зміною ціни закупівлі природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника).

Тобто, перерахунок може бути здійснений за умови, що ціна закупівлі газу була більшою або меншою від тої, що закладена у тарифі.

Отже, за умови відповідних перерахунків, ціна вартості отриманих послуг споживачем буде відповідати фактичній вартості закупленого газу, що дає фактичну змогу споживачам не переплачувати (у разі суттєвого здешевіння газу) так і минути недоотримання прибутку для суб`єктів господарювання (у разі подорожчання).

Як вбачається з сайту КП «Київжитлоенерго», коефіцієнт для розрахунків донарахувань до реалізації теплової енергії у зв`язку з невідповідністю фактичних цін на газ та цін у тарифах на 2021/22 рік для категорії №Інші споживачі»№, починаючи з квітня 2022 року є нижчими від тарифу, що було визначено Розпорядженням КМДА від 13.10.2021 №2145.

Тобто, порядок обрахунку тарифу, що визначено Положенням №1209, є таким, що знімає фінансове навантаження на споживачів житлово-комунальних послух за умов зниження ціни закупівлі природного газу.

За протилежних умов (зростання ціни закупівлі газу) такий алгоритм знімає фінансове навантаження з суб`єктів господарювання, що постачають тепло.

Отже, з урахуванням прямого обов`язку, що покладено на Кабінет Міністрів України Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», Урядом прийнято оскаржувану постанову.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що внесені зміни є такими, що спрямовані на збалансуванням фінансового навантаження як на суб`єктів господарювання, що здійснюють послуги теплопостачання, так і на споживачів житлово-комунальних послуг, з метою непризведення до переплат зі сторони споживачів.

З урахуванням наведеного, зважаючи на встановлені обставини справи, а також на той факт, що позовна заява не містить обґрунтування порушення прав позивачів, відомостей про зміну його правового становища або негативних наслідків, які внаслідок дії оскаржуваної постанови настали безпосередньо для них, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання противоправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу».

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України": згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України, відповідно до п. 58 якого суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий - суддя Щавінський В.Р.

Судді:Кушнова А.О.

Дудін С.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 квітня 2024 р.