Постанова

від 19.11.2024 по справі 640/5924/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5924/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті КОНЕКТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті КОНЕКТ» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Київська міська рада, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, про визнання протиправною та нечинною постанови від 10.11.2021 №1209, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнкорд» (далі - позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті КОНЕКТ» (далі - позивач-2) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), треті особи: Київська міська рада (далі - третя особа-1), Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - третя особа-2), в якому просили про визнання протиправною та нечинною постанови від 10.11.2021 №1209.

На обґрунтування своїх вимог позивачі вказали, що оскаржувана постанова безпосередньо порушує їх права, оскільки, саме вона спричиняє загрозу виникнення зобов`язання по сплаті позивачами плати за поставлену третьою особою-2 теплову енергію у розмірі, який істотно перевищує встановлений третьою особою-1 тариф на теплову енергію.

Позивачі зазначили, що чиним законодавством України, яке регулює питання плати за теплову енергію, крім тих, які були внесені оспорюваною постановою, встановлюють наступне: - споживач сплачує за одиницю теплової енергії суму коштів, яка дорівнює встановленому уповноваженим органом тарифу; - будь-яких нарахувань чи «коефіцієнтів», які впливають на оплату за теплову енергію, крім встановленого уповноваженим органом тарифу, законодавство не передбачає; - уповноваженим органом на встановлення тарифу є виконавчий орган відповідної місцевої ради; - Кабінет Міністрів України не має законодавчих повноважень встановлювати тарифи, чи встановлювати додаткові нарахування чи «коефіцієнти» на встановлені тарифи; - встановлення виконавчим органом місцевої ради тарифу відбувається у порядку, який, зокрема, передбачає повідомлення споживачів про намір змінити чи встановити тариф та відповідне право споживачів подати свої зауваження щодо такого наміру; - встановлений тариф не може розповсюджувати свою дію на період в часі до набрання силою рішення уповноваженого органо про його встановлення.

Таким чином, позивачі вважають, що оспорюваною постановою, всупереч законодавчих та інших норм, не на підставі, не у законний спосіб і не у межах повноважень, необґрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця постанова, з порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення, встановлено безальтернативний обов`язок постачальника третьої особи-2, який кореспондується з правом споживачів - позивачів, на «зміну розміру нарахувань», що призводить до незаконного втручання у господарські відносини і тягне загрозу завдання збитків позивачам у вигляді незаконного збільшення витрат на оплату теплової енергії у розмірі, що перевищує встановлений третьою особою-1 тариф.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року в задоволенні позову - відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, розробленим Мінрегіном з метою виконання законодавчих вимог та прийнятим Урядом у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом. Крім того, судом встановлено, що акти законодавства, на підставі яких видано Постанову №1209, є чинними та у судовому порядку не оскаржуються. Водночас судом встановлено, що оскаржувана постанова не визначає/встановлює цін/тарифів на комунальні послуги. Зазначеним нормативно-правовим актом урегульовано механізм корегування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) як того вимагає пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачі звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Постанова №1209 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Уряд протиправно перевищив надані йому Конституцією та Законами України повноваження, зокрема, у спосіб, не передбачений Законами України, змінив для споживачів розмір тарифів на теплову енергію, зобов`язавши теплопостачальні організації вносити до платіжних документів споживачів додаткові нарахування до затверджених тарифів на теплову енергію у зв`язку з підвищенням ціни на газ для цих організацій. Вказує, що зміна «розміру нарахувань за теплову енергію» для споживачів в платіжних документах є зміною затверджених згідно Законами України органами місцевого самоврядування (далі - ОМС) тарифів на теплову енергію, що виходить за межі повноважень Кабінету Міністрів України, наданих йому Законом. Вважає, що суд першої інстанції належної оцінки цим аргументам позивачів не надав, в результаті чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.

Крім того, звертає увагу суду, що на дату прийняття оскаржуваної Постанови №1209 був чинний спеціальний Закон України від 3 листопада 2016 року № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», який і передбачає механізм компенсацій для теплопостачальних організацій заборгованості з різниці в тарифах перед постачальником природного газу у зв`язку зі збільшенням його вартості шляхом перерахування субвенції за рахунок та в межах видатків державного бюджету.

Щодо порушеного права апелянтом зазначено, що Постанова КМУ № 1209 безпосередньо застосована до позивачів та призвела до негативних наслідків для них у вигляді вимоги сплатити додаткові суми за теплову енергію понад затверджені тарифи, нараховані КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», які остання намагається стягнути в судовому порядку.

Вважає, що суд безпідставно посилається на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», в тому числі на п.6 його Прикінцевих та перехідних положень, оскільки цей Закон не надає ні прав, ні повноважень Кабінету Міністрів України змінювати затверджені ОМС тарифи на теплову енергію для споживачів, а лише зобов`язує «розробити та затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг», які встановлюються органами місцевого самоврядування.

04 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Кабінету Міністрів України на апеляційну скаргу позивачів, в якому він наполягає на законності рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Також, 04 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення Комунального підприємства виконавчого органу Київради «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», в яких третя особа-2 зазначає, що Кабінетом Міністрів України постанова від 10.11.2021 № 1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» прийнята в межах повноважень та не суперечить положенням чинного на момент її прийняття законодавства. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Крім того, до суду надійшов відзив представника Київської міської ради. Так, третя особа - 1 вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року відповідає вимогам КАС України, тому відсутні підстави для його скасування, а доводи позивачів, наведені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують висновків суду.

Також, 04 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. На думку Міністерства, виконуючи зобов`язання, визначені Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», дотримуючись процедури прийняття рішення - Урядом прийнято постанову, якою внесено зміни до Правил користування та Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що спростовує твердження апеляційної скарги про невідповідність постанови № 1209 іншим актам вищої юридичної сили. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивачів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.07.2018 між ТОВ «Юнкорд (Абонент) та КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) укладено Договір №4341416 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Також, 12.07.2018 між ТОВ «Сіті КОНЕКТ» (Абонент) та КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) укладено договір №720462 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до даних договорів, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. Договорів).

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.2.1. Договорів).

Енергопостачальна організація зобов`язується при зміні тарифів забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» http://www.kte.kiev.ua/tarufu/(п.2.2.3. Договорів).

Енергопостачальна організація несе відповідальність за правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію Абоненту (п.6.1.3. Договорів).

Абонент несе відповідальність за виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України (п.6.3.5. Договорів).

Листом №30/5/3/17325/-4341416 від 03.11.2021 третя особа-2 повідомила позивача-1 про затвердження тарифів на теплову енергію.

У зазначеному листі повідомлено, що Розпорядженнями Київської міської ради (КМДА) від 13.10.2021 №2145 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і гарячої води», від 19.10.2021 №2176 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і гарячої води для населення» Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» встановлені тарифи на теплову енергію у розмірі 2162,24 грн. без ПДВ за 1 Гкал без ЦТП, без ІТП для інших споживачів (до яких відносяться також позивачі) з 18.10.2021.

Так, починаючи з листопада 2021 року третьою особою-2 позивачам виставляються акти приймання-передавання товарної продукції (№11/2021-720462 від 30.11.2022; №12/2021-720462 від 31.12.2021; №1/2022-720462), в яких, міститься посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 та відображається «коефіцієнт перерахунку», що має цифрове значення 2,68. Відповідно до вказаних актів, розмір плати за теплову енергію вираховується шляхом множення встановленого Третьою особою-1 тарифу на теплову енергію (2162,24 грн. без ПДВ) на кількість товарної продукції та на «коефіцієнт перерахунку» (2,68).

Листом №30/3/2/1807 від 01.02.2022 третя особа-2 повідомила позивача-2 про те, що з 23.11.2021 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209, згідно з якою КП «Київтеплоенерго» здійснює перерахунок розміру нарахувань на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, з урахуванням коефіцієнта перерахунку.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваною постановою та вважаючи її протиправно, та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавством, звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VII від 27.02.2014 (далі - Закон №794-VII) діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями ст. 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами ст. 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про ціни та ціноутворення» Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, пунктом 3 частини першої статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

У статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» зазначені основні повноваження Кабінету Міністрів України, зокрема, передбачено, що Уряд у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, крім іншого, забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення (абзац сімнадцятий пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»),

Відносини які виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», яким визначено, що послуга з постачання теплової енергії та постачання гарячої води є житлово-комунальною послугою. Уряд наділений, зокрема, повноваженнями затверджувати Порядок формування тарифів на комунальні послуги (стаття 4 цього Закону).

Вищенаведене кореспондується з нормами статті 10 Закону України «Про теплопостачання», зокрема, до повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання; нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію.

Так, 14.07.2021 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, зобов`язано Кабінету Міністрів України:

з метою уникнення накопичення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії розробити та затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії;

поінформувати Верховну Раду України про стан виконання цього Закону у 2022 році;

у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розрахунки пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг, їх виплату у грошовій формі;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Згідно із вимогами пункту 21-1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», планування витрат на придбання природного газу для виробництва теплової енергії з метою включення їх до тарифів здійснюється виходячи із:

- планових обсягів природного газу, необхідних для провадження ліцензованої діяльності та визначених виходячи з вимог цього Порядку;

- середньої ціни природного газу, що складається у ліцензіата протягом опалювального періоду, що передує плановому періоду (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу) або ціни природного газу, визначеної в довгостроковому контракті з постачальником природного газу (за наявності укладеного договору).

Так, в умовах щомісячної зміни ціни природного газу для підприємств постачальників виникає необхідність перегляду розміру відповідних встановлених уповноваженим органом тарифів.

Отже, як вірно встановлено судом, на законодавчому рівні механізмів автоматичного коригування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій), що враховували б такі цінові зміни складових тарифів, не передбачено.

Таким чином, законодавством визначена пряма необхідність врегулювання заборгованості теплопостачальників, а Уряд зобов`язано прийняти акт яким затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії.

Колегією суддів встановлено, що з метою дотримання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» Міністерством розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон) розроблено, а Кабінетом Міністрів України прийнято оскаржувану постанову, якою внесено зміни, зокрема, до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, визначивши особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації.

Такі особливості передбачають можливість зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для відповідної категорії споживачів теплової енергії у разі щомісячної зміни для теплопостачальної організації згідно з умовами договору постачання природного газу ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація.

Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці є відмінною (більшою або меншою) від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), врахованої у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами для відповідної категорії споживачів.

Так, абзацами третім та четвертим пункту 2 оскаржуваної постанови установлено що:

механізм зміни теплопостачальною організацією (виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) застосовується до споживачів теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) з урахуванням диференціації тарифів, що визначається згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги»;

зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) починаючи із нарахувань за жовтень 2021 р. відображається щомісяця у платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно з пунктом 36 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, теплопостачальна організація зобов`язується, серед іншого, змінювати розмір нарахувань за теплову енергію у зв`язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для потреб відповідної категорії споживачів, згідно з вимогами цих Правил.

Отже, з наведеного вище, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, розробленим Мінрегіном з метою виконання законодавчих вимог та прийнятим Урядом у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом.

Також судом першої інстанції вірно зауважено, що акти законодавства, на підставі яких видано Постанову №1209, є чинними та у судовому порядку не оскаржуються.

Отже, на виконання пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та з метою урегулювання інтересів суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплової енергії і комунальних послуг, а також держави в частині нарахування та оплати справедливої вартості послуг з теплопостачання, враховуючи щомісячну зміну вартості природного газу, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №1209.

Водночас, як вбачається із пояснювальної записки Мінрегіон до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» від 21.10.2021 №1/10.2/3802-21, яка наявна в матеріалах справи, то у ній зазначено, зокрема, наступне:

«Згідно із статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одним з принципів, на яких ґрунтується державна політика у сфері житлово-комунальних послуг, є принцип забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг.

В умовах запровадження ринку природного газу його вартість для підприємств теплопостачання змінюється щомісяця.

Будь-яка зміна вартості природного газу впливає на розмір тарифів на теплову енергію та відповідні комунальні послуги для споживачів, оскільки газова складова у структурі собівартості послуг з теплопостачання є найбільшою (у середньому 60-65%).

09.02.2021 було укладено Меморандум між Урядом в особі Міністра розвитку громад та територій України та першого заступника Міністра енергетики України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НАК «Нафтогаз України» і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України».

Згідно з пунктом 4 Меморандуму передбачено розроблення НАК «Нафтогаз України» та запровадження до 1 вересня 2021 року довгострокових цінових пропозицій для забезпечення сталого рівня цін на природний газ для підприємств теплопостачання.

На виконання вимог Меморандуму ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» запропоновано підприємствам теплопостачання довгостроковий договір постачання природного газу терміном на червень 2021 р. - червень 2024 р., розроблений Групою «Нафтогаз».

Згідно з умовами цього договору, ціна природного газу за Обсягом І «Фіксований» становить 7420 грн за тис. м.куб (з ПДВ) або 6183,33 грн за тис. м.куб (без ПДВ) і діятиме до 31.05.2022.

При спрямуванні виробниками теплової енергії, що уклали з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» трирічний договір про надання послуг з постачання природного газу, фіксованого обсягу природного газу (Обсягу 1) для виробництва теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для категорії споживачів «населення», залишається невирішеним питання щодо таких категорій споживачів як бюджетні установи та організації, інші споживачі.

Ціна природного газу за Обсягом II змінюватиметься щомісячно (визначається враховуючи коньюктуру ринку природного газу).

Згідно із вимогами пункту 21-1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», планування витрат на придбання природного газу для виробництва теплової енергії з метою включення їх до тарифів здійснюється виходячи із:

планованих обсягів природного газу, необхідних для провадження ліцензованої діяльності та визначених виходячи з вимог цього Порядку;

середньої ціни природного газу, що склалася у ліцензіата протягом опалювального періоду, що передує планованому періоду (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу) або ціни природного газу, визначеної в довгостроковому контракті з постачальником природного газу (за наявності укладеного контракту).

Щомісячна зміна ціни природного газу об`єктивно вимагає перегляду тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів.

Процедура перегляду тарифів органом місцевого самоврядування може займати в часі 1,5-2 місяці, що не дозволяє підприємству теплопостачання вчасно реагувати на цінові зміни та мати джерело для розрахунків за природний газ.

При цьому на законодавчому рівні механізмів автоматичного коригування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій), що враховували б такі цінові зміни складових тарифів, не передбачено.

Отже, з огляду на зазначене, враховуючи необхідність збалансування інтересів суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплової енергії та комунальних послуг, а також держави в частині нарахування та оплати справедливої вартості послуг з теплопостачання, враховуючи щомісячну зміну вартості природного газу, пропонується визначити можливість зміни підприємствами теплопостачання розміру нарахованої таким споживачам плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води у разі зміни для них ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання комунальних послуг.».

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що механізм нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для відповідних категорій споживачів, у зв`язку із зміною ціни природного газу забезпечить уникнення накопичення заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що враховуючи важливість та актуальність питання своєчасного відображення зміни вартості природного газу у тарифах на теплову енергію, на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води з початку опалювального сезону 2021/2022, а також уникнення збитків підприємств теплопостачання, Мінрегіоном розроблено відповідно до вимог чинного законодавства відповідний проект акта, а у подальшому Урядом прийнято оскаржувану постанову.

Щодо тверджень позивачів про невідповідність постанови Уряду актам, які мають вищу юридичну силу, колегія суддів зазначає таке.

Частиною дев`ятою статті 264 КАС України визначено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України), підготовки та прийняття рішень, визначення інших процедурних питань його діяльності встановлює Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (далі - Регламент).

Регламентом передбачено, що процедура розроблення та прийняття актів Уряду передбачає наступні етапи: підготовка проекту акту; погодження та консультації з питань проекту акту; правова експертиза проекту акту; внесення проекту акту; опрацювання проекту акту Секретаріатом Кабінету Міністрів України; розгляд проекту акту Кабінетом Міністрів України: на засіданні Урядового комітету, на засіданні Кабінету Міністрів України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що проект Постанови №1209 розроблено Мінрегіоном, погоджено без зауважень Міністерством цифрової трансформації України, Антимонопольним комітетом України, Національним агентством з питань запобігання корупції, Державною регуляторною службою України.

Проект оскаржуваної постанови погоджено із зауваженнями Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України». Висловлені зауваження враховані Мінрегіоном.

Міністерством юстиції України, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, що відповідно до покладених на нього завдань здійснює правову експертизу шляхом перевірки нормативно-правових актів на відповідність чинному законодавству України, проведено правову експертизу проекту оскаржуваної постанови.

Отже, Мінрегіон при розробці проекту оскаржуваної постанови та поданні його на розгляд Уряду діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що спростовує твердження позивачів про невідповідність оскаржуваної постанови актам, які мають вищу юридичну силу, та свідчить про безпідставність та необґрунтованість таких тверджень.

При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.

Щодо тверджень позивачів про невідповідність оскаржуваної постанови Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про місцеве самоврядування», слід зазначити.

Спеціальним законом, який регулює відносини у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кабінету Міністрів України надано повноваження затверджувати правила надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), в тому числі, затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Вищенаведене кореспондується з нормами статті 10 Закону України «Про теплопостачання», зокрема, до повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання; нормативно-правових актів щодо формування цін на теплову енергію.

З наведеного слідує, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме до повноважень органів місцевого самоврядування належать: встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Отже, колегія суддів зауважує, що законодавець розмежовує повноваження щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування та безпосереднього встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону між різними виконавчими органами.

Так, оскаржувана постанова не визначає/встановлює цін/тарифів на комунальні послуги. Зазначеним нормативно-правовим актом урегульовано механізм корегування тарифів на теплову енергію та комунальні послуги для споживачів (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) як того вимагає пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Таким чином, доводи позивачів про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень щодо затвердження порядків формулювання тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування є необґрунтованими, та таким, що спростовуються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання», Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Крім того, відповідно до частини другої пункту а) статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Зазначена норма, прямо покладає обов`язок встановлення/визначення тарифів на комунальні послуги на відповідний орган виконавчої ради. Відповідно у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання).

Як вбачається з тексту Постанови № 1209, нормативно-правовий акт не містить будь- яких визначень вартості тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання). Отже, Кабінетом Міністрів України при прийняття Постанови №1209 не порушено норми Закону України «Про місцеве самоврядування» .

Також, позивачі просять скасувати оскаржувану постанову з тих підстав, що вона не відповідає іншим рішенням Уряду чи наказам Мінрегіону, а саме: Постанові Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (далі - Порядок формування тарифів), Постанові Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергію» (далі - Правила користування), Постанові Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила надання послуг», Наказу Мінрегіону № 130, від 05.06.2018 «Про затвердження порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності» (далі - Порядок № 130).

Разом з тим, пунктом 2 Порядку формування тарифів визначено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Пунктом 2 Правил користування визначено, що ці Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Пунктом 1 Правил надання послуг визначено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктом 1 Порядку № 130 визначено, що цей Порядок визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування.

Аналізуючи зазначені норми суд дійшов вірного висновку, що спірна постанова не може порушувати зазначені вище норми актів Уряду та Мінрегіону, оскільки Уряд не є суб`єктом правовідносин, які регулюють ці норми.

Разом з тим, виконуючи зобов`язання визначені Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та дотримуючись процедури прийняття рішення, Урядом прийнято постанову, якою внесено зміни до Правил користування та Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що спростовує доводи позивача про невідповідність постанови №1209 іншим актам Уряду.

Щодо твердження позивачів на те, що встановлення виконавчим органом місцевої ради тарифу відбувається у порядку який, зокрема, передбачає повідомлення про намір змінити чи встановити тариф та відповідне право споживачів подати свої зауваження щодо такого наміру, колегія суддів виходить з такого.

Згідно пункту 1, 2 Порядку №130 визначено, що Порядок визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування (далі - орган, уповноважений встановлювати тарифи);

положення цього Порядку застосовуються при зміні цін/тарифів на комунальні послуги як за результатами перегляду тарифів і їх структури (або встановлення нових тарифів), так і за результатами перерахунку окремих складових тарифів (коригування тарифів).

Зокрема, частино 5-6 Порядку визначено, що інформація, зазначена у пунктах 3,4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів, місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Виконавець комунальних послуг може обрати один із вище перелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов`язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов`язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.

Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади;

способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком.

З урахуванням наявності обов`язку у суб`єктів, що надають житлово-комунальні послуги, повідомляти споживачів про зміну тарифу, Уряд у абзаці 3 пункту 2 Постанови №1209 визначив, що про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплопостачальна організація (виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) інформує шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань.

Зокрема, як вбачається з інформації, що розміщена на сайті КП «Київжитлоенерго», останнім здійснюються усі необхідні дії для інформування споживачів про відповідні зміни розміру нарахувань за теплову енергію для відповідної категорії споживачів.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачі не обмежені у праві звернутись до відповідного суб`єкта зі своїми зауваженнями щодо зміни тарифу.

Тому, твердження позивачів про порушення порядку повідомлення споживачів про відповідні зміни у тарифі та обмеження його у наданні заперечень щодо таких змін є необґрунтованим та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Щодо тверджень позивачів про те, що розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 22.04.2022, яким внесено зміни до тарифів на житлово-комунальні послуги, що були визначено розпорядженням Київської міської ради (КМДА) від 13.10.2021 №1245, а отже нові тарифи не передбачають щомісячного «коефіцієнту перерахунку» чи «зміненого розміру нарахування на теплову енергію», який передбачається оспорюванню постановою, судом враховано наступне.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, дії щодо зміни/перерахунку, мають бути здійсненні відповідним суб`єктом у зв`язку із щомісячною зміною ціни закупівлі природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника).

Тобто, перерахунок може бути здійснений за умови, що ціна закупівлі газу була більшою або меншою від тої, що закладена у тарифі.

Отже, за умови відповідних перерахунків, ціна вартості отриманих послуг споживачем буде відповідати фактичній вартості закупленого газу, що дає фактичну змогу споживачам не переплачувати (у разі суттєвого здешевіння газу) так і минути недоотримання прибутку для суб`єктів господарювання (у разі подорожчання).

Як вбачається з сайту КП «Київжитлоенерго», коефіцієнт для розрахунків донарахувань до реалізації теплової енергії у зв`язку з невідповідністю фактичних цін на газ та цін у тарифах на 2021/22 рік для категорії №Інші споживачі»№, починаючи з квітня 2022 року є нижчими від тарифу, що було визначено Розпорядженням КМДА від 13.10.2021 №2145.

Тобто, порядок обрахунку тарифу, що визначено Положенням №1209, є таким, що знімає фінансове навантаження на споживачів житлово-комунальних послух за умов зниження ціни закупівлі природного газу.

За протилежних умов (зростання ціни закупівлі газу) такий алгоритм знімає фінансове навантаження з суб`єктів господарювання, що постачають тепло.

Отже, з урахуванням прямого обов`язку, що покладено на Кабінет Міністрів України Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», Урядом прийнято оскаржувану постанову.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що внесені зміни є такими, що спрямовані на збалансуванням фінансового навантаження як на суб`єктів господарювання, що здійснюють послуги теплопостачання, так і на споживачів житлово-комунальних послуг, з метою непризведення до переплат зі сторони споживачів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо твердження апелянтів про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення спеціального закону, а саме - статті 1, 2, 3, 4, 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Слід звернути увагу, що обґрунтування підстав позову не містило тверджень порушення спірною постановою № 1209 вимог означеного Закону.

Водночас, як зазначає у відзиві представник Міністерства розвитку громад та територій України, представник позивачів у судових засіданнях таких обґрунтувань не наводив, а тому логічним є відсутність посилань у поясненнях сторін та спірному рішенні на цей Закон, а такі обґрунтування до суду апеляційної інстанції можуть свідчити про порушення апелянтом процесуальних обов`язків.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими такі посилання апелянта, адже частиною першою статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

При цьому, пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» містить зобов`язання Уряду розробити та затвердити механізм перерахунку вартості теплової енергії та комунальних послуг залежно від зміни ціни природного газу та електричної енергії з метою уникнення накопичення заборгованості.

Аналізуючи зазначені вище норми, вбачається, що один із законів прийнятий з метою встановлення механізму врегулювання вже наявної заборгованості теплопостачальних організацій, а інший (який прийнятий пізніше) з метою уникнення накопичення такої заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова № 1209 не може порушувати вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», оскільки регулює інші правовідносини.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання противоправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу».

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнкорд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті КОНЕКТ» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев