Вирок

від 29.04.2024 по справі 686/32639/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/32639/23

Провадження № 1-кп/686/151/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому кримінальне провадження № 12023240000000525 від 10.10.2023 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню -

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок, Хмельницької обл., українця, громадянина України, працюючого водієм ТОВ «ТК Вестер», одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в:

10 жовтня 2023 року о 10 год. 55 хв. ОСОБА_9 перебуваючи за кермом вантажного спеціалізованого самоскида «MAN TGA 26.480» р.н. НОМЕР_1 який знаходився у нерухомому стані на проїзній частині АДРЕСА_2 , в порушення вимог 1.5., 2.3. (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю і здоров`ю громадян, а саме перед початком свого руху з одночасною зміною руху праворуч не переконався що це буде безпечними і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в порушення вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху, розпочав рух автомобіля «MAN TGA 26.480» навпроти домогосподарства АДРЕСА_3 в напрямку від вул. Вінницького шосе до вул. Кошарського, зміщуючись до середини проїзної частини, внаслідок чого наїхав передньою правою частиною автомобіля «MAN TGA 26.480» на задню частину тіла пішохода ОСОБА_10 , який у темпі повільної ходи рухався по проїзній частині вул. Лезнівська, у попутному напрямку та впав на дорожнє покриття та через нього відбувся переїзд переднім лівим колесом автомобіля «MAN TGA 26.480»

В результаті чого, пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних переломів кісток таза, розриву правої зовнішньої клубової артерії, переломів остистих відростків поперекових хребців, рани й садна передньої поверхні тазу, крововиливів й розчавлення м`яких тканин задньої та правої бокової поверхонь тазу, ділянки попереку та задньо-зовнішньої поверхні правого стегна у верхній третині, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 ; переломів 3-10 ребер по правій середній пахвовій лінії, двох крововиливів в м`язах передньої поверхні грудної клітки справа у верхній і нижній третинах, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 не перебувають; садна та крововиливу в м`яких тканинах лобної ділянки справа, крововиливу в правій виличній ділянці та саден в підборідній ділянці справа, на верхній поверхні правого плечового суглоба, на передньо-внутрішній поверхні лівого й на передньо-зовнішній поверхні правого колінних суглобів, крововиливу у підшкірно-жировій клітковині задньої поверхні грудної клітки зліва у нижній третині, які є легкими тілесними ушкодженнями, у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 не перебувають; рани та розчавлення м`язів задніх і зовнішніх поверхонь правих ліктьового суглоба й передпліччя та садно на задньо-внутрішній поверхні правого ліктьового суглоба - у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 не перебувають. Кваліфікувати дані ушкодження за ступенем тяжкості неможливо через відсутність даних щодо їх клінічного перебігу та наслідків в результаті настання смерті ОСОБА_10 від поєднаної тупої травми тазу, попереку та правого стегна. Смерть ОСОБА_10 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди внаслідок поєднаної тупої травми тазу, попереку та правого стегна у вигляді множинних переломів кісток таза, розриву правої зовнішньої клубової артерії, переломів остистих відростків поперекових хребців, ран й садна передньої поверхні тазу, крововиливів й розчавлення м`яких тканин задньої й правої бокової поверхонь тазу, ділянки попереку та задньо-зовнішньої поверхні правого стегна у верхній третині, що призвело до гострої крововтрати.

Своїми діями ОСОБА_9 порушив вимоги п. 1.5, 2.3 (б,д), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 зміст, яких полягає в тому, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Порушення водієм ОСОБА_9 пунктів 2.3 (б) та 10.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням смерті пішоходу ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_9 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що за обставин зазначених в обвинувальному акті, він керуючи автомобілем «MAN» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , якого він не побачив, внаслідок чого пішохід впав на дорогу та через нього відбувся переїзд переднім лівим колесом автомобіля «MAN». Вказав, що потерпілим відшкодована моральна та матеріальна шкода.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили загибель їхнього батька ОСОБА_10 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з чим вони перенесли моральні стражданнях, фізичний біль та вимушені зміни звичного для них способу життя. Вказали, що ОСОБА_9 повністю відшкодована моральна та матеріальна шкода, претензій до останнього не мають.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст. 349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, потерпілих, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинуваченому обвинувачення.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_9 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

ОСОБА_9 раніше не судимий, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, за місцем проживання та праці характеризується позитивно, працює водієм, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому є те, що він активно сприяв розкриттю злочину, повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_9 судом не встановлено.

Згідно із ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, досудову доповідь, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів шляхом призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах встановлених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року право керувати автомобілем є корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керування транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу.

Як вбачається з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 року (справа№361/2704/16-к), вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

Також, в постанові від 15.01.2020 року (справа № 161/537/18), Верховний суд вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру, що вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Крім того у цій ж постанові, зазначено, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу, однак існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_9 працює водієм, що є його основним заробітком, є єдиним годувальником сім`ї, раніше до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався, вчинив необережний злочин, в стані сп`яніння не перебував, а також позицію потерпілих та їх представника, які просили не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, суд дійшов висновку, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_9 можливо не призначати.

Також, враховуючи обставини, які значно пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди), позицію потерпілих, прокурора щодо основного покарання, а також досудову доповідь відповідно до якої виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та він не становить високої небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 , слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду дана міра покарання є справедливою, необхідною і достатньою для запобігання вчинення винним нових злочинів у майбутньому.

Представником потерпілої ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_6 подано цивільний позов до ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» про стягнення відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та моральної шкоди, який суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 128, 129 КПК України.

Представник цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, надіслав на адресу суду відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки ОСОБА_11 до страхової компанії не зверталася, про дорожньо-транспортну пригоду не повідомляла, заяву про виплату страхового відшкодування не подавала.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «MAN TGA 26.480» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_9 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна»», що підтверджується полісом № 215367982 обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, загальний ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого встановлено договором страхування складає 320 000 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним в якій визнано обвинуваченого ОСОБА_9 , настала смерть ОСОБА_10 - чоловіка потерпілої ОСОБА_11 .. Останній була завдана шкода у зв`язку з втратою годувальника, так як вона є пенсіонеркою, разом проживала з чоловіком, який також отримував пенсію. Дані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема копією свідоцтва про одруження, копіями пенсійного посвідчення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , довідками Комітету самоорганізації населення мікрорайону Лезнево, відповідно до яких ОСОБА_11 та ОСОБА_10 проживали разом за адресою АДРЕСА_2 .

Також, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 заподіяна моральна шкода, що полягає в перенесених нею моральних стражданнях та фізичному болі в зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_10 , вимушених змінах звичного для неї способу життя.

Відповідно до ст.ст. 22, 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п. 27.3. ст. 27 цього Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на момент дорожньо-транспортної пригоди становив 6700 грн., (6700х12=80400), тому загальний розмір страхової виплати на відшкодування моральної шкоди становить 80400 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд приймає до уваги характер, обсяг, тривалість моральних страждань та керуючись принципами справедливості та виваженості, виходить з засад добросовісності та розумності та приходить до висновку, що сума спричиненої моральної шкоди, яка зазначена позивачем в сумі 80 400 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»».

Згідно з ст. 27.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Положення ст. 1200 ЦК України передбачають, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаю пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що складає 241 200, 00 грн. (6700, 00 х 36 = 241 200 грн.) та з врахуванням заявлених позовних вимог щодо стягнення в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого встановленого договором страхування складає 239 600, 00 грн. (320 000, 00 грн. - 80 400, 00 грн. = 239 600, 00 грн.).

Твердження представника цивільного відповідача про те, що потерпіла не зверталася до страховика ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» із заявою про виплату страхового відшкодування є безпідставним, так як з врахуванням положень ст.ст. 61, 62, 127, 128, 129 КПК України, потерпілим реалізовано його право щодо пред`явлення цивільного позову під час кримінального провадження, що не суперечить вимогам ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників на земних транспортних засобів».

Отже, розмір стягнення відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та моральної шкоди є обґрунтованим, доведеним та визначеним в межах ліміту страхового відшкодування встановленого договором страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке. Положеннями ст.ст. 118,120 КПК України, передбачено, що процесуальні витрати складаються, зокрема із витрат на правову допомогу, а витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Отже, на підозрюваного, обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і виплати, пов`язані з правовою допомогою представника потерпілого.

Розмір заявлених, потерпілою ОСОБА_11 витрат на правову допомогу в сумі 6500 грн. підтверджено долученими до матеріалів справи договором про надання правничої допомоги, укладеними з адвокатом ОСОБА_6 , попереднім розрахунком судових витрат, рахунком-фактурою, а також його фактичною участю в судових засіданнях, яка супроводжувалася поданням процесуальних документів в інтересах потерпілої, які свідчать, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 02.11.2023 року (справа № 686/28824/21) у випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватися вимог глави 8 КПК України, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування, а також зважати на те, що відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

На думку суду, вимога представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 про стягнення судових витрат за правову допомогу з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»», суперечить положенням ч. 1 ст. 124 КПК України, а тому не підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ТОВ «Технічна Компанція «Вестер»» про відшкодування моральної шкоди, цивільний позов, слід залишити без розгляду, відповідно до поданої представником потерпілої заяви.

Цивільні позови представника потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 до ТОВ «Технічна Компанція «Вестер»» про відшкодування моральної шкоди, слід залишити без розгляду, відповідно до поданої представником потерпілих заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

Враховуючи, що арештоване майно не підлягає конфіскації за вироком, суд вважає за можливе накладений арешт скасувати.

Крім того,відповідно до ст. 124 КПК України документально підтвердженні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню із обвинуваченого.

Питання про долю речового доказу суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» задоволити частково.

Стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» на користь ОСОБА_11 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста ) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 239 600 (двісті тридцять дев`ять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, а всього 320 000 (триста двадцять тисяч) грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди до ТОВ «Технічна Компанція «Вестер»» - залишити без розгляду.

Цивільні позови представника потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 до ТОВ «Технічна Компанція «Вестер»» про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь державного бюджету документально підтвердженні витрати за проведення експертиз у розмірі 2868 (дві тисячі шістдесят вісім) грн..

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.10.2023 року на транспортний засіб «MAN TGA 26.480» р.н. НОМЕР_1 , кашкет, шльопанці - скасувати.

Речові докази по справі:

- транспортний засіб «MAN TGA 26.480» р.н. НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання уповноваженій особі ТОВ ТК «Вестер» ОСОБА_9 - вважати повернутим за належністю ТОВ ТК «Вестер»;

-кашкет, пара шльопанців, які відповідно до постанови від 10.10.2023 року передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій обл. - знищити;

- одяг зазначений в постанові слідчого від 23.11.2023 року та який передано на зберігання ОСОБА_5 - вважати повернутим останній за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: