Ухвала

від 30.09.2024 по справі 686/32639/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/32639/23

Провадження № 11-кп/4820/446/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілих ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія" "Євроінс Україна" ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023240000000525, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок, Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами; на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців, з покладенням обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» задоволено частково; стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» на користь ОСОБА_11 80 400 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 239 600 грн. у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, а всього - 320 000 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги представника потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_6 до ТОВ «Технічна Компанія «Вестер» про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь державного бюджету документально підтвердженні витрати за проведення експертиз у розмірі 2868 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.10.2023 року на транспортний засіб «MAN TGA 26.480» р.н. НОМЕР_1 , кашкет, шльопанці - скасовано.

Вирішено питання щодо речових доказів у порядку статті 100 КПК України.

Відповідно до вироку суду, 10 жовтня 2023 року о 10:55 ОСОБА_9 , керуючи вантажним спеціалізованим самоскидом «MAN TGA 26.480» р.н. НОМЕР_1 , який знаходився в нерухомому стані на проїзній частині вул. Лезнівська в м. Хмельницькому, порушивши правила дорожнього руху (п. 1.5, 2.3 (б, д) та 10.1) розпочав рух без перевірки безпеки та здійснив наїзд передньою правою частиною автомобіля на задню частину тіла пішохода ОСОБА_14 , який у темпі повільної ходи рухався по проїзній частині вул. Лезнівська, у попутному напрямку, що спричинило падіння пішохода і його переїзд переднім лівим колесом вантажівки. В результаті чого, пішохід ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних переломів кісток таза, розриву правої зовнішньої клубової артерії, переломів остистих відростків поперекових хребців, рани й садна передньої поверхні тазу, крововиливів й розчавлення м`яких тканин задньої та правої бокової поверхонь тазу, ділянки попереку та задньо-зовнішньої поверхні правого стегна у верхній третині, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_14 ; переломів 3-10 ребер по правій середній пахвовій лінії, двох крововиливів в м`язах передньої поверхні грудної клітки справа у верхній і нижній третинах, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_14 не перебувають; садна та крововиливу в м`яких тканинах лобної ділянки справа, крововиливу в правій виличній ділянці та саден в підборідній ділянці справа, на верхній поверхні правого плечового суглоба, на передньо-внутрішній поверхні лівого й на передньо-зовнішній поверхні правого колінних суглобів, крововиливу у підшкірно-жировій клітковині задньої поверхні грудної клітки зліва у нижній третині, які є легкими тілесними ушкодженнями, у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_14 не перебувають; рани та розчавлення м`язів задніх і зовнішніх поверхонь правих ліктьового суглоба й передпліччя та садно на задньо-внутрішній поверхні правого ліктьового суглоба - у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_14 не перебувають. Кваліфікувати дані ушкодження за ступенем тяжкості неможливо через відсутність даних щодо їх клінічного перебігу та наслідків в результаті настання смерті ОСОБА_14 від поєднаної тупої травми тазу, попереку та правого стегна.

Смерть ОСОБА_14 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди внаслідок поєднаної тупої травми тазу, попереку та правого стегна у вигляді множинних переломів кісток таза, розриву правої зовнішньої клубової артерії, переломів остистих відростків поперекових хребців, ран й садна передньої поверхні тазу, крововиливів й розчавлення м`яких тканин задньої й правої бокової поверхонь тазу, ділянки попереку та задньо-зовнішньої поверхні правого стегна у верхній третині, що призвело до гострої крововтрати.

Тобто, ОСОБА_9 своїми діями порушив правила, що забезпечують безпеку дорожнього руху, а саме: вимоги п. 1.5, 2.3 (б,д), 10.1 Правил дорожнього руху, при цьому порушення водієм ОСОБА_9 пунктів 2.3 (б) та 10.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - спричиненням смерті пішоходу ОСОБА_14 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із рішенням суду, представник цивільного відповідача ПрАТ "СК" "Євроінс Україна" ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікацію його дій, просить скасувати вирок в частині цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" та ухвалити новий вирок, яким у задоволенні вказаного цивільного позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає, що винесений вирок в частині заявленого позову до ПрАТ "СК" "Євроінс Україна» є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи та прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права - без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Зазначає, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги, так як позивач не довела належними та допустимими доказами усі обставини на які посилалася, а саме: що отримувана позивачем пенсія є меншою, ніж встановлений мінімум за Законом України «Про Державний Бюджет України на 2023 рік», що у позивача не було інших доходів, крім допомоги померлого.

Позивачем, як непрацездатною особою, не доведено того факту, що її дохід є меншим ніж мінімально встановлений розмір, тому вона не може вважатися особою, що потребує матеріальної допомоги та не набула право на утримання від померлого.

Зазначає, що у загиблого не було офіційного доходу, стабільного отримання коштів, які б ОСОБА_14 систематично надавав своїй дружині (потерпілій, цивільному позивачу). Вважає, що сам факт пенсійного віку ОСОБА_11 та проживання її однією сім`єю з померлим не підтверджує обставин, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка та мала потребу у матеріальній допомозі.

Звертає увагу, що цивільним позивачем не доведено, що саме виключно вона має право на відшкодування моральної шкоди в якості страхового відшкодування за ст.27.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позиції учасників судового провадження

Представник цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» - ОСОБА_10 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, в апеляційній скарзі просив у разі його неявки розглядати справу без участі останнього.

Потерпілі та цивільні позивачі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не з`явилися у судове засідання, були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття не повідомили, що не перешкоджає проведенню розгляду.

Представник цивільного позивача ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_6 , прокурор, обвинувачений та його захисники просили залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представник цивільного позивача ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу, з доводами апеляційної скарги не погоджується та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що потерпіла ОСОБА_11 реалізувала своє волевиявлення про захист свого порушеного права шляхом зверненням із позовною заявою до суду та надала належні та допустимі докази, що підтверджують її перебування на утриманні та спільне проживання ОСОБА_11 з її покійним чоловіком ОСОБА_14 .

Під час апеляційного розгляду представник цивільного позивачастверджував, що позивачка ОСОБА_11 , яка є пенсіонеркою, проживала разом зі своїм чоловіком, дорослі доньки проживали окремо, батьки чоловіка позивачки вже померли, тобто крім дружини на утриманні у померлого не було нікого.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин наведених у вироку, а також висновки щодо правильної кваліфікації його дій за частиною 2 статті 286 КК України у поданій апеляційній скарзі не оскаржуються. Тож, згідно з вимогами статті 404 КПК України, апеляційний суд вирок у цій частині не перевіряє.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія" "Євроінс Україна" ОСОБА_10 оскаржує вирок суду в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ПрАТ "СК "Євроінс Україна".

Перевіривши доводи вказаної апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_6 до початку судового розгляду пред`явив до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та просив стягнути на користь ОСОБА_11 з відповідача 239600 грн. у зв`язку з втратою годувальника та 80400 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Вироком суду цей позов задоволено та стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» на користь ОСОБА_11 80 400 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 239 600 грн. у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, а всього - 320 000 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що визначений судом першої інстанції розмір стягнення відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника є обґрунтованим, доведеним та правильно визначеним в межах ліміту страхового відшкодування, встановленого договором страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «MAN TGA 26.480» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_9 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна»», що підтверджується полісом № 215367982 обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, загальний ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого встановлений договором страхування складає 320 000 грн. (а/п 51-52).

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961- IV від 01.07.2004 року, з наступними змінами, (надалі ЗУ №1961- IV), встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Положеннями Закону України «Про страхування» встановлено, що страхове відшкодування здійснюється страховиком. При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування (п. 50 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 ЗУ №1961- IV дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 ЗУ № 1961- IV), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 ЗУ № 1961- IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Позивачка ОСОБА_11 була дружиною загиблого ОСОБА_14 , на час загибелі якого позивачка була непрацездатною і отримувала пенсію за віком, що не оскаржується представником відповідача.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним в якій визнано обвинуваченого ОСОБА_9 , настала смерть ОСОБА_14 - чоловіка потерпілої ОСОБА_11 , чим останній була завдана шкода у зв`язку з втратою годувальника, так як вона є особою похилого віку - 1941 року народження, пенсіонеркою (а/п НОМЕР_2 ), проживала разом з чоловіком за адресою АДРЕСА_2 , без реєстрації місця проживання та вели спільне господарство, чоловік також отримував пенсію (а/п 46), що підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема: копією свідоцтва про одруження, копіями пенсійного посвідчення ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , довідками Комітету самоорганізації населення мікрорайону Лезнево.

Як вбачається з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року (справа №455/1255/20), не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, тому таким документом може бути довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником, що відповідно вказує на те, що факт отримання підтримки не обов`язково повинен бути документально підтверджений, важливим є наявність фактичного утримання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачка ОСОБА_11 , яка є пенсіонеркою за віком, мала право на утримання від свого чоловіка на день його смерті, відповідно має право на отримання від страховика страхового відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника, згідно ст. 1187, 1200 ЦК України та ст. 6, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стосовно розміру відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника, то враховуючи відсутність інших утриманців, судом правильно визначено, що загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що складає 241 200, 00 грн. (6700, 00 х 36 = 241 200 грн.) та з врахуванням заявлених позовних вимог щодо стягнення в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого встановленого договором страхування складає 239 600, 00 грн. (320 000, 00 грн. - 80 400, 00 грн. = 239 600, 00 грн.).

Колегія суддів вважає неспроможними апеляційні доводи цивільного відповідача про не доведення позивачкою: потреби в матеріальній допомозі, факту перебування на утриманні свого чоловіка,що отримувана позивачем пенсія є меншою, ніж встановлений мінімум за Законом України «Про Державний Бюджет України на 2023 рік», що у позивачки не було інших доходів, крім допомоги померлого, оскільки представником позивача надані необхідні документи для вирішення позовних вимог у судовому порядку, тому доводи апелянта про те, щосам факт пенсійного віку ОСОБА_11 та проживання її однією сім`єю з померлим не підтверджує обставин, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка та мала потребу у матеріальній допомозі, не ґрунтуються на вимогах закону, тому не заслуговують на увагу.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними апеляційні доводи про стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» на користь ОСОБА_11 моральної шкоди з порушенням вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961- IV від 01.07.2004.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України і роз`яснень, наданих у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, розмір відшкодування, що присуджується, має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв`язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці особи, яка завдала шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Ця норма ЦК України кореспондується з положеннями п.27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961- IV від 01.07.2004, згідно якого страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом першої інстанції правильно визначено загальний розмір виплати на відшкодування моральної шкоди, який становить 80400 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на момент дорожньо-транспортної пригоди - 6700 грн., загальний розмір страхової виплати на відшкодування моральної шкоди становить 6700х12).

При цьому судом ураховано характер, обсяг, тривалість моральних страждань та керуючись принципами справедливості та виваженості, виходячи з засад добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що сума спричиненої моральної шкоди, яка зазначена позивачем в сумі 80400 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Між тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось, що право на відшкодування моральної шкоди мають також і діти померлого, а саме потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 та на підставі положень п.27.3 статті 27 ЗУ № 1961- IVзагальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто 80400 грн. у цьому випадку та виплачується рівними частинами: чоловіку (дружині) померлого, батькам (усиновлювачам) померлого та дітям (усиновленим) померлого.

Таким чином, враховуючи, що у цьому провадженні право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи мають дружина померлого та його двоє дітей, то загальний розмір страхового відшкодування повинен бути виплачений ним в рівних частинах, тобто 80400:3=26800 грн., тобто по 26800 грн. дружині та двом дітям померлого.

З огляду на зазначене, визначений судом першої інстанції розмір стягнення відшкодування моральної шкоди тільки на користь ОСОБА_11 в межах ліміту страхового відшкодування, встановленого договором страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме 80 400 грн., не відповідає вимогам п. 27.3 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до вимог частини 1 статті 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Згідно з частиною 1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи представника ПрАТ "Cтрахова компанія" "Євроінс Україна» ОСОБА_10 , що цивільним позивачем не доведено, що саме виключно потерпіла ОСОБА_11 має право на відшкодування моральної шкоди в якості страхового відшкодування за ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заслуговують на увагу та знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, тому в цій частині підлягають задоволенню, а вирок суду зміні в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна»», а саме з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна»» на користь ОСОБА_11 у рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 26800 гривень та 239 600 гривень у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, а всього підлягає стягненню 266 400 гривень, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ПрАТ "Страхова компанія" "Євроінс Україна» ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_9 змінити в частині вирішення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна»».

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_6 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна»» задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна»» на користь ОСОБА_11 26800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди та 239 600 (двісті тридцять дев`ять тисяч шістсот) гривень у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, а всього 266 400 (двісті шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині вирок суду стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3