Рішення

від 29.04.2024 по справі 400/2819/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 р. № 400/2819/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправним та скасування податкових повідомленнь - рішеннь від 07.12.2023 №0448943-2409-140-UA4820010000091496,№0448944-2409-140 UA4820010000091496,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь - рішеннь від 07.12.2023 №0448943-2409-140-UA4820010000091496,№0448944-2409-140 UA4820010000091496.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві приватної власності. Вказана будівля не об`єктом оподаткування згідно з п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки використовувалися позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником. Позивач стверджує, що він є головою особистого селянського господарства та підлягає звільненню від податку на нерухоме майно, яке використовується ним для сільськогосподарського виробництва, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.04.2024 відкрито провадження у справі.Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання Від сторін на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

12.04.2024 р. відповідач подав відзив на позов, в якому підтвердив, що об`єкт нерухомості позивача дійсно призначений для використання в сільськогосподарській діяльності, але позивач не є сільськогосподарським товаровиробником. Сам факт наявності у позивача будівель призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, не свідчить про ознаку позивача як сільськогосподарського виробника. Оскаржуваним рішенням позивачу нараховано податок на нерухоме майно за 2020-2021 рік . Позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, тому податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення рішення від 07.12.2023 року №0448943-2409-140- НОМЕР_1 на суму 23590,99 грн; та від 07.12.2023 року № 0448944-2409-140-

UA4820010000091496 на суму 32694,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, встановив таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебувають об`єкти нежитлової нерухомості, а саме нежитлова будівля майстерня за адресою, АДРЕСА_2 , загальною площею 544,9 кв. метрів. Право власності зареєстровано 08.10.20 15 (на будівлі) та 07.10.2015 (на приміщення); нежитловий об`єкт картоплесховища за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1330,6 кв.м. Право власності зареєстровано 02.03.2012 року.

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК позивач зазначає, що він є сільськогосподарським товаровиробником, займається сільськогосподарською діяльністю, Належні йому нежитлові будівлі використовує для зберігання сільськогосподарської продукції та ремонту власної сільськогосподарської техніки. Оскільки будівлі використовуються для сільськогосподарського виробництва то відповідно до п. »ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, зазначені нежитлові будівлі, не є об`єктом оподаткування.

Однак, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення 07.12.2023 року №0448943-2409-140-UA4820010000091496 та від 07.12.2023 року №0448944-2409-140-UA4820010000091496, якими позивачу нараховане податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-2021 роки.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Системний аналіз вищенаведеної норми, надає суду підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 р. у справі № 380/18104/21.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2020 р. у справі № 500/2407/18.

Також суд враховує наявність в матеріалах справи доказів що сільськогосподарські нежитлові будівлі використовувались позивачем за призначенням.

З урахування встановленого, суд розцінює наведені докази, такі, що підтверджують наявність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника у 2020-2021 році, який мав у власності об`єкти нерухомого майна, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарської діяльності та використання їх за належністю.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що контролюючим органом не надано до суду жодних належних та достатніх доказів, які б спростовували наведене,

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Миколаївській області про визначення податкового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами-власниками об`єктів нерухомості від 07.12.2023 року №0448943-2409-140- НОМЕР_1 на суму 23590,99 грн; та від 07.12.2023 року №0448944-2409-140- НОМЕР_1 на суму 32694,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник