Постанова

від 29.04.2024 по справі 464/939/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/939/24 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/823/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року м. Львів

Справа № 464/939/24

Провадження № 22ц/811/823/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянув справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду, постановлену у м. Львові 4березня 2024року ускладі судді Тімченко О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» в особі Львівської філії цього Товариства про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,-

встановив:

9 лютого 2024 року позивач звернувся із позовом в порядку цивільного судочинства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» в особі Львівської філії цього Товариства, у якому просив стягнути з відповідача 161 748,38 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 4 березня 2024 року цивільну справу №464/939/24 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду у межах справи №910/5548/19 про банкрутство ТОВ «Орлан-Транс-Груп».

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційнійскарзі посилаєтьсяна порушеннясудом нормпроцесуального права.Просить ухвалусуду скасуватита направитисправу дляпродовження розглядудо судупершої інстанції. Вказує, що дана позовна заява оформлена за правилами ЦПК України, а не за правилами ст.161 ГПК України або ч.3 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, тому розгляд цієї справи у межах справи №910/5548/19 Господарським судом міста Києва є неможливим. Зазначає, що спір виник після введення процедури санації і містить нову вимогу ОСОБА_1 до боржника про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, не внесеної до реєстру вимог кредиторів ТзОВ «Орлан-Транс-Груп», яка вже не може бути внесена у процесі розгляду справи №910/5548/19 Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.

Відповідно дочастин 4,5ст.268ЦПК Україниу разірозгляду справибез повідомлення(виклику)учасників справи,суд підписуєрішення безйого проголошення. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спори про стягнення заробітної плати, спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, вирішуються в межах справи про банкрутство в порядку господарського судочинства.

Передаючи справу до Господарського суду міста Києва, суд вказав, що розгляд всіх майнових спорів, стороною у яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

З такимивисновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з врахуванням наступного.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка разом з практикою ЄСПЛ є в Україні джерелом права, що встановлено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на це, згаданим у ст. 6 Конвенції «судом, встановленим законом» вважається лише той судовий орган, котрий має відповідну юрисдикцію щодо розгляду та вирішення конкретної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21).

Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 тощо.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Згідно зі ст. 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства встановлюють таке: 1) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; 2) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч. 2 ст. 7 Кодексу).

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Встановлено, у цій справі ОСОБА_1 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про стягнення з відповідача 161 748,38 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Спір є майновим, стороною у даному спорі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність передачі справи до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача у цій справі.

Висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваної ухвали не встановлені.

Керуючись: п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391, ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районногосуду містаЛьвова від4березня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання.

Постанова підписана 29 квітня 2024 року.

Головуючий -

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк