Постанова

від 29.04.2024 по справі 504/4854/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4130/24

Справа № 504/4854/21

Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 504/4854/21

Номер провадження: 22-ц/813/4130/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ»,

- відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, за апеляційною скаргою адвоката Слаблюка Василя Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Барвенка В.К.27 січня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (далі ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі - 52561,00 грн.. Також позивач просить судові витрати у розмірі - 2270,00 грн. (а. с. 1 - 4).

ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» обґрунтовує позовні вимоги тим, що 10.09.2021 року у м. Одесі по вул. С. Палія, 94, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Niva», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час перестроювання не надала перевагу у русі транспортному засобу марки «Kia Sportage», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, та скоїла зіткнення, чим порушила п.10.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12.10.2021 року по справі № 523/17197/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 850,00 грн..

На момент ДТП між ОСОБА_2 та ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU-22513, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Kia Sportage», державний номерний знак НОМЕР_2 .

На момент ДТП у ОСОБА_1 був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

20.10.2021 року до ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявами про виплату страхового відшкодування, у зв`язку із ДТП.

23.10.2021 року ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно із Договором страхування, на підставі заяв та Страхового акту № 11360 від 21.10.2021 року, виходячи із рахунку-фактури № АД-00001765 від 06.10.2021 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі - 52561,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5401 від 23.10.2021 року.

У досудовому порядку ОСОБА_1 відмовилася вирішувати спір, тому ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулося до суду із даним позовом.

Позиція відповідачки в суді першої інстанції

ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву. Відзиву на позовну заяву не надходило.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року задоволено вищевказаний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» в порядку регресу 52 561 грн., судовий збір 2270 грн. (а. с. 77 77 зворотна сторона).

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була забезпечена полісом, вона є винуватцем ДТП, а тому повинна нести відповідальність за завдану шкоду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18 грудня 2023 року у задоволенні заяви адвоката Слаблюка В.М., діючого від імені ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення відмовлено (а. с. 118 - 118 зворотна сторона).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Слаблюк В.М., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року. Справу повернути до суду першої інстанції для розгляду (а. с. 122 - 125).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт обґрунтовує сувої вимоги тим, що заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що: 1) судом першої інстанції не було досліджено та не надано правової оцінки доказам, на яких ґрунтується стягнення відшкодування, а саме, що звіт № 1994V є неналежним та не допустимим доказом; 2) розгляд справи було проведено без участі ОСОБА_1 , що позбавило її права на подання відзиву.

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

01.02.2024 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (а. с. 146 - 149).

У своєму відзиві представник позивача вказує на те, що відповідачка була обізнаною про існування спору ще з осені 2021 року, залучивши до справи професійного адвоката, була попереджена про намір позивача звернутися до суду, мала в своєму розпорядженні інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу (функціонує ; на сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань; працює підсистема Електронний кабінет ЄСТС; можливість перевірити участь у судових справах через застосунок «ДІЯ»), у зв`язку із чим твердження представника відповідача про необізнаність відповідача та її представника про існування судової справи є надуманим.

Що стосується доводу апеляційної скарги про неналежність доказу, наданого позивачем, то ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» здійснило виплату страхового відшкодування на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту, у зв`язку з пошкодженням застрахованого ТЗ внаслідок ДТП, виходячи з рахунку офіційного дилера автомобілів марки «KIA» в Україні ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА». Виплата страхового відшкодування здійснена в розмірі вартості відновлювального ремонту безпосередньо на СТО, де здійснювався такий ремонт. Документи (рахунки та акти виконаних робіт з СТО, платіжні доручення), що підтверджують вартість усунення пошкоджень, що їх отримав застрахований ТЗ внаслідок ДТП надані суду в якості доказів разом з позовною заявою.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Слаблюка Василя Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 січня 2023 року. Розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 142 - 142 зворотна сторона).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

З довідки про доставку електронного документу «01 (Р) Відкриття» від 30.01.2024 року вбачається, що документ доставлено до електронного кабінету ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» 30.01.2024 року (а. с. 144).

З довідки про доставку електронного документу «01 (Р) Відкриття» від 30.01.2024 року вбачається, що документ було надіслано адвокату Слаблюку В.М., діючому від імені ОСОБА_1 , на його електронну адресу 30.01.2024 року (а. с. 145).

01.02.2024 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (а. с. 146 - 149).

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.04.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа з ціною позову (52561,00 грн.) є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Слаблюка Василя Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені обставини по справі, визначені відповідно до них правовідносини

Встановлено, що 10.09.2021 року у м. Одесі по вул. С. Палія, 94, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Niva», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час перестроювання не надала перевагу у русі транспортному засобу марки «Kia Sportage», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, та скоїла зіткнення, чим порушила п.10.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12.10.2021 року (справа) № 523/17197/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 850,00 грн..

На момент ДТП між ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU-22513, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Kia Sportage», державний номерний знак НОМЕР_2 .

На момент ДТП у ОСОБА_1 був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

20.10.2021 року до ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з заявами про виплату страхового відшкодування, у зв`язку із ДТП.

23.10.2021 року ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно із Договором страхування на підставі заяв та Страхового акту № 11360 від 21.10.2021 року, виходячи із рахунку-фактури № АД-00001765 від 06.10.2021 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі - 52 561,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5401 від 23.10.2021 року.

По справі виникли правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку із виплатою страхового відшкодування.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів, викладених у відзиві на неї

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачкою ОСОБА_1 не було надано належних доказів щодо відсутності її вини у вчиненні ДТП.

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 3 Закону України 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно статті 6 Закону 1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

За змістом статей 35, 36 зазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідне рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний прийняти протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Так, ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

У справі, яка переглядається у апеляційному порядку, позивач ТдВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно із Договором страхування на підставі заяв та Страхового акту № 11360 від 21.10.2021 року, виходячи із рахунку-фактури № АД-00001765 від 06.10.2021 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі - 52 561,00 грн..

01 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зазначеним Закономбули визначеніобов`язкиучасників дорожньо-транспортноїпригоди (ст.33),а такожпідстави длязвернення страховиказ регреснимпозовом дострахувальника (ст.38). Згідно п. п. а) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року (надалі - Закон №1961-IV від 01.07.2004),Страховикпісля виплати страховоговідшкодування має право подати регресний позов дострахувальника або водіязабезпеченого транспортного засобу, який спричинивдорожньо-транспортну пригоду,якщовінкерував транспортним засобом у станіалкогольного, наркотичногочиіншого сп`янінняабопідвпливом лікарських препаратів, що знижуютьувагута швидкість реакції.

Відповідно до статті 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Підпунктом «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, до правовідносин поданій справі підлягають застосуванню вищевказані норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

Щодо посилання апелянта, що наданий позивачем звіт оцінювача не може бути належним доказом на підтвердження визначення вартості пошкодження транспортного засобу.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачка та її представник не надали апеляційному суду належних, допустимих доказів (іншого висновку експерта тощо) у спростування доказів позивача щодо визначення вартості матеріального збитку, будь-яких клопотань, у тому числі про призначення будь-якої експертизи у цій частині, не подали.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що вказаний звіт оцінювача ОСОБА_4 № 1994V, наданий позивачем є належним доказом визначення вартості матеріального збитку.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про не повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищезазначене, сповіщення відповідача про дату, час та місце судового розгляду, здійснювалось шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації відповідача, в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є - день вручення судової повістки під розписку.

Так, на підтвердження сповіщення апелянта про розгляд справи судом першої інстанції, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , де вказано, що отримано за довіреністю (а. с. 66).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що її у цей період взагалі не було у країні, проте не надає суду доказів на підтвердження цього.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була сповіщена судом першої інстанції про розгляд даної справи, тому доводи апелянта про не повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції є неспроможними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Слаблюка В.М., діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Слаблюка Василя Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні.

Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384ЦПКУкраїни ЦПК України,

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Слаблюка Василя Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Комінтернівськогорайонного судуОдеської області від27 січня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе