Рішення

від 11.04.2024 по справі 753/16212/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16212/22

провадження № 2/753/1075/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Цимбал І.К.

при секретарях - Мартинюк І.В., Власенко Д.А., Козін В.Є.

з участю представника позивача - Веліканова К.С.

представника відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Степ - Інвест» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєва Наталія Михайлівна, про витребування майна-

ВСТАНОВИВ:

Суть спору, який розглядається судом.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, де є третя особа, про витребування майна, посилаючись на те, що позивачу на праві приватної власності належав об`єкт незавершеного будівництва, яка була передана позивачу в оренду згідно договору. Разом з тим позивач дізнався про те, що побудований, але не введений в експлуатацію вказаний об`єкт нерухомості розміщений на зазначеній земельній ділянці, на підставі мирової угоди, ніби затвердженої судом, яку позивач не укладав і не приймав участі у будь яких судових провадженнях щодо пов`язаних із об`єктом нерухомості, був зареєстрований за ОСОБА_5 , яка нібито була стороною у судовому провадженні у спорі з позивачем, про стягнення боргу. В подальшому ОСОБА_5 відчужила об`єкт нерухомості ОСОБА_4 . Позивач вважає, що майно останнього вибуло незаконно з його володіння, через незаконні дії ОСОБА_5 на підставі не існуючого судового рішення, а отже підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Рух справи.

22.12.2022 визначено головуючого суддю.

05.01.2023 надано запит до ГІОЦ/КМДА.

13.01.2023 надійшла відповідь з ГІОЦ/КМДА.

20.01.2023 позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

20.03.2023 відкрито провадження, підготовче засідання призначено на 05.04.2023.

05.04.2023 підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_6 на 25.04.2023.

24.04.2023 надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_6 /Т.І а.с. 66-70/.

25.04.2023 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника позивача для ознайомлення з відзивом на 18.05.2023.

18.05.2023 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з витребуванням доказів на 20.06.2023.

24.05.2023 та 26.05.2023 надійшли пояснення від третьої особи /Т.І. а.с. 101-106/.

26.05.2023 перерву у підготовчому судовому засіданні продовжено у зв`язку з витребуванням доказів до 13.07.2023.

13.07.2023 перерву у підготовчому судовому засіданні продовжено у зв`язку з витребуванням доказів до 28.08.2023.

28.08.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою представника позивача та представника відповідача ОСОБА_5 на 11.09.2023.

11.09.2023 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву, у зв`язку з витребуванням доказів до 04.10.2023.

04.10.2023 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду на 02.11.2023.

02.11.2023 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 та представника позивача на 04.12.2023.

04.12.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з відрядженням судді до НШСУ.

18.12.2023 в судовому засіданні оголошена перерва, для витребування доказів на 18.01.2024.

18.01.2024 оголошено перерву для виклику відповідача та представник відповідача на 07.02.2024.

07.02.2024 у судовому засіданні оголошено перерву для виклику відповідача ОСОБА_5 та представника останньої на 10.04.2024.

10.04.2024 оголошено перерву для ознайомлення із долученими доказами на 11.04.2024.

11.04.2024 ухвалено рішення.

Доводи учасників справи.

Представник позивача позов підтримав з підстав наведених у позові та пояснив, що спірний об`єкт нерухомості, а саме гаражні бокси будувалися звичайними громадянами, які надавали кошти як інвестори, коли грошей було достатньо будівництво тривало, коли не вистачало будівництво зупинялося. Разом із тим, незважаючи на те, що об`єкт нерухомості не був введений в експлуатацію він був побудований фактично повністю.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що рішення про затвердження мирової угоди між позивачем та ОСОБА_5 не приймалося судом, вирок де були б встановлені такі обставини не ухвалений, рішення перебуває у відповідному державному реєстрі, у наявності є обліково - статистична карта із зазначенням саме сторін спору, а тому підстав вважати, що таке рішення не існує не має.Також не можна виключити ту обставину, що помилка може бути саме в алфавітних показниках справ за 2005 рік, отже доводи позивача є необґрунтованими.

Крім того, об`єкт нерухомості на час відчуження ОСОБА_4 перебував у занедбаному стані, а зараз це повноцінно функціонуючий об`єкт за призначенням.

Крім того, представники відповідача зазначили, що позивач не цікавився об`єктом нерухомості протягом 15 років, в свою чергу представник відповідача ОСОБА_4 , просила застосувати до даних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності /Т.І 66-70/.

Третя особа просила розглянути справу у відсутність останньої та відмовити у задоволенні позову, оскільки будь які порушення з її боку під час реєстрації нерухомого мана не мали місця /Т.І а.с. 101-106/.

Обставини встановлені судом.

03.06.1999 між АТХК «Київміськбуд» (замовник), ТОВ «Степ - Інвест» (основний пайовик), Будівельне управління № 9 ОАО трест «Київміськбуд» (генеральний підрядник) укладено договір про будівництво нежитлових приміщень. За умовами договору основний пайовик перераховує замовнику суму коштів за виконання будівельно - монтажних робіт і забезпечує відповідне фінансування завершення будівництва критої автостоянки № 63 з надбудовою (Осокорки -10, м. Київ) /Т. ІІ а.с. 132 - 135/.

04.05.2000 між ТОВ «Степ - Інвест» (замовник) та БМУ - 3 ВАТ «Трест Київспецбуд» (підрядник) укладено договір про виконання внутрішніх санітарно - технічних робіт по монтажу трубопроводів та встановленню сантехнічного обладнання на об`єкті автостоянки

№ 63 по вул. Л. Руденко в м. Києві /Т .ІІ а.с. 137-139/.

03.01.2002 Будівельне управління № 9 ОАО трест «Київміськбуд» та ТОВ «Степ - Інвест» склали акт про завершення будівництва автостоянки № 63 Осокорки 10 мкр., вул. Руденко, 17-А, проте через відсутність фінансування з квітня 2001 року будівництво призупинено на невизначений час, об`єкт законсервований, закритий на замки і переданий на повне зберігання ТОВ «Степ - Інвест» /Т.ІІ а.с. 136/.

21.01.2003 ТОВ «Степ - Інвест» уклало договір з АК «Київенерго» на постачання електричної енергії».

28.12.2004 між АТХК «Київміськбуд» (замовник) та ТОВ «Степ - Інвест» (основний пайовик), складено акт про те, що у зв`язку з неможливістю виконати замовником в повному обсязі зобов`язання за договором від 03.06.1999 № 54 про пайову участь у будівництві нежитлових приміщень, замовник передає, а основний пайовик приймає для подальшої добудови оформлення права користування земельною ділянкою і введення в експлуатацію об`єкт незавершеного будівництва - криту автостоянку з надбудовою загальною площею 2000 м.кв. /Т.ІІ а.с. 140/.

28.12.2004 ХК «Київміськбуд» передає на баланс для зарахування в основні фонди незавершене будівництво ж/м «Осокорки - Північні», 10 мікрорайон, підземна автостоянка № 63, поштова адреса об`єкту: м. Київ, Незавершене будівництво ж/м «Осокорки - Північні», 10 мікрорайон, підземна автостоянка № 63 в сумі 490224 грн. /Т.ІІ а.с. 141/.

14.07.2005 рішенням Київської міської ради № 736/3311 земельну ділянку № 63 площею 0,32 га було передано в оренду на 15 років ТОВ «Степ-Інвест» для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення у 10-му мікрорайоні житлового масиву Осокорки - Північні у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до п. 17 рішення Київської міської ради від 03.02.2000 № 7/728 «Про оформлення права користування земельними ділянками» у зв`язку з переходом права власності на об`єкт незавершеного будівництва (договір про будівництво нежитлових приміщень від 03.06.1999 № 54 /Т.ІІ а.с. 132- 135/, акт приймання - передачі від 28.12.2004 /Т.ІІ а.с. 140, Т.І. а.с. 10, 11/.

07.04.2006 між ТОВ «Степ-Інвест» та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,3241 га для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення, кадастровий номер 8000000000:90:292:0064 у 10-му мікрорайоні «Осокорки - Північні» строком на 15 років /Т.І а.с. 11/.

26.12.2007 ТОВ «Степ - Інвест» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт з завершення будівництва критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення за адресою:10-й м-р ж-м «Осокорки - Північні», діл. № 63 у Дарницькому районі м. Києва із строком дії дозволу до 19.03.2009 /Т.ІІ а.с. 142/.

Згідно довідок від березня та квітня 2008 року про виконання підрядних робіт ТОВ «Степ - Інвест» проводила будівельні роботи з завершення будівництва критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення за адресою:10-й м-р ж-м «Осокорки - Північні», діл. № 63 у Дарницькому районі м. Києва /Т.ІІ а.с. 143, 144/.

16.09.2016 на запит ОСОБА_5 з Департаменту земельних ресурсів надійшла відповідь про те, що 17.09.2009 Київською міською радою ухвалено рішення № 305/2374 «Про розгляд протесту заступника прокурора м. Києва від 08.10.2008 № 07/1-262/1 вих-о на рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 736/3311 «Про передачу ТОВ «Степ-Інвест» земельної ділянки № 63 для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення у 10-му мікрорайоні житлового масиву Осокорки - Північні у Дарницькому районі м. Києва і відповідне рішення скасовано.

04.11.2010 Київська міська рада ухвалила рішення № 222/5034 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 63-6-00349, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Степ - Інвест» і станом на 16.09.2016 вказана земельна ділянка не була передана /Т.ІІ а.с. 51, 52, 118, 119/.

09.06.2015 Господарським судом м. Києва за позовом прокуратури Дарницького району м. Києва до ТОВ «Степ - Інвест», про повернення земельної ділянки ухвалено рішення про задоволення позовних вимог /Т.ІІ а.с. 104-112/.

22.09.2015 ПНКМНО Козаєвою Н.М. здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю торгівельно - побутового призначення, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:292:0064 за адресою: м. Київ, вул. Руденко, Лариси 17 , що належала позивачу /Т.І а.с. 24/.

Підставою вчинення такої реєстраційної дії стало рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-4866/2005 від 18.08.2005, яким було затверджено мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Степ - Інвест», про стягнення боргу і за умовами мирової угоди в рахунок погашення боргу позивач передав ОСОБА_5 у власність вказаний об`єкт нерухомості, а саме нежитлове приміщення торгівельно - побутового призначення - крита автостоянка з надбудовою розташована на земельній ділянці кадастровий номер - 8000000000:90:292:0064 за будівельною адресою м. Київ, ж/м «Осокорки - Північ», 10 мікрорайон діл. № 63 (юридична адреса м. Київ, вул. Лариси Руденко 17-А ), загальна площа 2076,0 кв.м. /Т.І а.с. 20, 21/.

16.09.2016 ПНКМНО Козаєвою Н.М. зареєстровано перехід права власності на нерухоме майно до ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 /Т.І а.с. 22, 71/.

18.11.2016 між ОСОБА_4 та ПАТ «Київенерго» укладено договір на постачання електричної енергії по обслуговуванню нежитлове приміщення торгівельно - побутового призначення - крита автостоянка з надбудовою розташована на земельній ділянці кадастровий номер - 8000000000:90:292:0064 за будівельною адресою м. Київ, ж/м «Осокорки - Північ», 10 мікрорайон діл. № 63 (юридична адреса м. Київ, вул. Лариси Руденко 17-А ) /Т.ІІ а.с. 113- 117/.

Про те, що нежитлове приміщення торгівельно - побутового призначення - крита автостоянка з надбудовою розташована на земельній ділянці кадастровий номер - 8000000000:90:292:0064 за будівельною адресою м. Київ, ж/м «Осокорки - Північ», 10 мікрорайон діл. № 63 (юридична адреса м. Київ, вул. Лариси Руденко 17-А ) вибула з володіння ТОВ «Степ - Інвест», останньому стало відомо у лютому 2021 року /Т.І а.с. 2/.

24.02.2021 Дарницький районний суд м. Києва у відповіді на запит представник позивача надав відповідь про те, що в автоматизованій системі документообігу суду міститься обліково-статичтина картка по справі № 2-4866/2005 за позовом ОСОБА_8 до ТОВ «Степ-Інвест» в особі генерального директора Симоненка І.В. , про стягнення боргу за угодою. В ОСК по даній справі міститься також рішення суду від 18.08.2005, яке направлено до ЄДРСР від 21.09.2015 /а.с. 91/.

02.08.2023 Подільська оружна прокуратура м. Києва надала відповідь на запит суду про те, що матеріали цивільної справи № 2-4866/2005 та рішення у цій справі знаходяться у виділеному кримінальному провадженні № 12017100100000081, досудове розслідування якого проводиться СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві /Т. І а.с. 126 - 127/.

04.10.2023 СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві надав відповідь на запит суду про те, що досудове розслідування кримінального провадження № 12017100100000081 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 376-1 КК України триває, матеріали чи копії цивільної справи № 2-4866/2005 відсутні, речові докази до Печерської окружної прокуратури м. Києва не надходили /Т.ІІ а.с. 1, 2/.

12.12.2018 Подільським районним судом м. Києва постановлено вирок за ч. 1 ст. 376-1, ч. 4 ст. 358 КК України стосовно керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва, проте рішення у справі № 2-4866/2005 та сама справа, предметом перевірки не були /Т. ІІ а.с. 53 - 70/.

07.02.2024 Дарницьким районним судом м. Києва представнику позивача надана відповідь про те, що відповідно до архівних відомостей та алфавітних показників з цивільних справ за 2005 рік ТОВ «Степ-Інвест», не є учасником справи № 2-4866/2005, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості надати будь яку інформацію у даній справі /Т.ІІ а.с. 86/. Відповідні дані підтверджуються також листом Дарницького районного суду м. Києва представнику відповідача від 04.03.2024 /Т.ІІ а.с. 103/.

Згідно копії протоколу обшуку від 13.04.2018 вбачається, що з Дарницького районного суду м. Києва було витребувано завірені копії документів з Журналу (алфавітних покажчиків) цивільних справ Дарницького районного суду м. Києва за 2005 рік на 2 арк., а саме титульний аркуш на 1 аркуші, аркуш № 183 на якому містяться відомості щодо цивільної справи № 2-4866/05 за позовною заявою ПП «Господар» до ОСОБА_10 , про стягнення боргу на 1 арк. /Т. І а.с. 143/.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення і положення закону, яким він керувався.

У поставі ВС від 15.03.2023 по справі № 725/1824/20, суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

У постанові ВС від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19 суд зазначив, що можливість витребування майна з володіння іншої особи залежить насамперед від: змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном; його волевиявлення щодо вибуття майна; добросовісності набувача майна; характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

У постанові суд дійшов висновку, що при розгляді справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України в поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «…суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, як про це зазначала раніше Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням». Такими обставинами можуть бути, зокрема: підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин; їхні фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Суд дійшов висновку, що добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить ст. 388 ЦК України та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат. Це, на погляд Суду, є неприпустимим, оскільки покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, про що йдеться, зокрема, в п. 6.53 постанови ВП ВС від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

Віндикаційний позов- позов невододіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову - є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених

ст. 388 ЦК України.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно.

Відповідно до висновків викладених у постанові ВС від 27.09.2023 у справі № 201/1051/22 визначено, що суди повинні розмежовувати, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Представники відповідачів стверджують, що судове рішення на підставі якого відбувся перехід права власності від позивача до ОСОБА_5 існує, внесено у реєстр судових рішень та не вилучено з нього з тих чи інших підстав, про те що така справа перебувала у суді було зазначено у реєстраційній картці. Отже, підстав вважати, що рішення не було ухвалено та є підробним відсутні, крім того такі обставини не були встановлені і вироком суду відносно особи, яка вносила не існуючі рішення до відповідного реєстру судових рішень, досудове розслідування щодо факту по даному судовому рішенню триває.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10.02.2010; п. 58) ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 06.09.2005; п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що ст. 6 §1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Суд вважає, що рішення на підставі якого мала місце первинна реєстрація спірного об`єкту нерухомості не було ухвалено, а створено штучно, виходячи з наступного.

Відповідно до архівних відомостей та алфавітних показників з цивільних справ за 2005 рік ТОВ «Степ-Інвест» та ОСОБА_5 , не є учасником справи № 2-4866/2005 сторони у даній справі, про стягнення боргу є ПП «Господар» (позивач) та ОСОБА_10 (відповідач).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ЦПК України в редакції, яка діяла на час дати вказаній у рішенні, про затвердження мирової угоди сторін суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження в справі. В ухвалі повинні бути зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін.

Процесуальний документ, копія якого міститься в матеріалах справи /Т.І. а.с. 20,21/ за формою та змістом не відповідає законодавству, яка діяла станом на дату, що в зазначена в копії документа, зокремане є ухвалою, не зазначено, що провадження у справі закрито, а строк на оскарження передбачений один місяць, як для рішення, хоча повинен був визначений у 15 днів згідно ч. 3 ст. 292 ЦПК України, що ставить під сумнів ту обставину, що у процесуальному документів міститься описка у його процесуальній назві, зокрема і в самому документів, відсутнє посилання на ст. 179 ЦПК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004, яка діяла станом на 18.08.2005, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, незважаючи на наявність судового рішення, про перехід права власності на спірний об`єкт нерухомості, речове право на останній було зареєстровано лише через 10 років, що додатково ставить під сумнів існування такого процесуального рішення, оскільки, з часу нібито переходу права власності на спірний об`єкт нерухомості за судовим процесуальним документом від ТОВ «Степ - Інвест» до ОСОБА_5 , ТОВ «Степ - Інвест», продовжувало ще протягом трьох років здійснювати від свого імені будівництво спірного об`єкту нерухомості, отримувало дозвіл на будівництво, сплачувало кошти за виконання будівельних робіт, оплачувало електроенергію, що на думку суду беззаперечно свідчить про той факт, що ТОВ «Степ - Інвест», не знало про будь які судові спори наслідком розгляду яких стало відчуження спірного об`єкту нерухомості, що належало товариству на праві власності.

Наразі триває досудове розслідування кримінального провадження про те, щодо протиправної діяльності невстановлених осіб, у яких впродовж 2015-2017 років виник злочинний умисел на заволодіння рядом об`єктів нерухомого майна на підставі підроблених рішень Дарницького районного суду м. Києва, зокрема у таке провадження виділено і рішення за № 2-4866/2005. Разом з тим, винна особа вже притягнута до відповідальності за аналогічні дії на підставі вироку суду і обставини встановлені в останньому фактично є аналогічними тим, що перевіряються у даному спорі, що в свою чергу підтверджує доводи суду, які наведені вище про те, що судовий документ (рішення) на підставі якого відбувся перехід права власності судом ухвалений не був.

Крім того, відповідно до ПКМУ № 740 від 25.05.2006 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якого внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Відповідно до п. 48 Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів» від 06.01.2006, цивільні справи, провадження у яких закрито зберігаються протягом 3 років; відповідно до п 59 Наказу Державної судово адміністрації України «Про затвердження Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків» від 11.02.2010 цивільні справи, провадження у яких закрито, окрім тих що закрито у зв`язку з затвердженням мирової угоди, підлягає знищенню після закінчення строку виконання сторонами зобов`язання за мировою угодою.

Разом з тим, обліково - статистична карта заведена судом, у якій було зазначено про спір між позивачем та ОСОБА_5 , а також судове рішення нібито за результатами розгляду такої справи внесене у реєстр судових рішень лише у 2015 році, тобто через 9 років після його виникнення і після закінчення строків на зберігання такої справи, внаслідок чого досудове розслідування по факту підробки відповідного рішення не може бути завершено, проте саме з первинних вилучених статистичних даних вбачається, що під номером № 2-4866/2005 була зареєстрована інша справа. Зазначене на переконання суду свідчить про відсутності між ТОВ «Степ-Інвест» та ОСОБА_5 , спору про стягнення боргу, який був завершений укладенням мирової угоди про перехід права власності спірного об`єкту нерухомості.

Відповідно до висновків викладених у постанові ВПВС від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16. Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором надається в особи, яка не мала права його відчужувати, про те, що набувач не знав і не міг знати (добровільний набувач), власник має право вимагати це майно від набувача лише у якщо, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, яку він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма забезпечує вичерпне коло підстави, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, яку він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи зазначене, суд вважає що спірний об`єкт нерухомості вибув від ТОВ «Степ - Інвест» до ОСОБА_5 проти волі позивача і в подальшому було відчужено ОСОБА_4 особою, яка не мала права на його відчуження, ОСОБА_5 , тому спосіб захисту позивачем обрано вірно.

Разом з тим, відповідно до висновків вкладених у постанові ВПВС від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, постанові ВС від 31.01.2024 у справі № 570/1706/21, саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено вище первинна реєстрації об`єкта нерухомості відбулась у 2015 році, а друга у 2016, проте позивач звернувся до суду лише у 2022 році, тобто поза межами трирічного строку позовної давності визначеного ст. 257 ЦК України.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предстваник ОСОБА_4 , окрім основних доводів по суті спору, що викладені вище, просила суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до даних правовідносин, проти чого заперечував представник позивача, зазначаючи, що порушення є триваючим і строк не сплинув.

Суд вважає, що доводи представника позивача, повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, проте оскільки позивач несе обов`язок необхідності бути обізнаним про стан своїх майнових прав, який не виконав належним чином, тобто не здійснював контроль за своїм майном у задоволені позовних вимог слід відмовити, саме з підстав пропущення строку позовної давності, враховуючи позицію Верховного суду, викладену вище та вимоги процесуального законодавства.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 133, 137, 141, 242, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 267, 321, 388 ЦК України, ст. 3 Закону України, "про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Степ - Інвест» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєва Наталія Михайлівна, про витребування майна залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.

Головуючий: