Постанова

від 17.09.2024 по справі 753/16212/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/16212/22

провадження № 22-ц/824/12832/2024

головуючий у суді І інстанції Цимбал І.К.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Степ - Інвест" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєва Наталія Михайлівна про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року позивач ТОВ "Степ - Інвест" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєва Н.М. про витребування майна, посилаючись на те, що позивачу на праві приватної власності належав об`єкт незавершеного будівництва, який був переданий позивачу в оренду згідно договору. Разом з тим позивач дізнався про те, що побудований, але не введений в експлуатацію вказаний об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці, на підставі мирової угоди, ніби затвердженої судом, яку позивач не укладав і не приймав участі у будь яких судових провадженнях щодо пов`язаних із об`єктом нерухомості, був зареєстрований за ОСОБА_2 , яка нібито була стороною у судовому провадженні у спорі з позивачем, про стягнення боргу. В подальшому ОСОБА_2 відчужила об`єкт нерухомості ОСОБА_1 . Позивач вважав, що майно останнього вибуло незаконно з його володіння, через незаконні дії ОСОБА_2 на підставі не існуючого судового рішення, а отже підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року позовні вимоги ТОВ "Степ - Інвест" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Козаєва Н.М. про витребування майна залишено без задоволення.

Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Гончарук Ю.О. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із його безпідставністю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки зроблені судом є припущеннями, адже не ґрунтуються на доказах.

Зазначає, що у мотивувальній частині рішення Дарницький районний суд м. Києва зробив висновок, що рішення, на підставі якого мала місце первинна реєстрація спірного об`єкту нерухомості, не було ухвалено, а створено штучно.

Суд першої інстанції зробив такі висновки виходячи з наступного: відповідно до архівних відомостей та алфавітних показників з цивільних справ за 2005 рік ТОВ "Степ-Інвест" та ОСОБА_2 не є учасниками справи № 2-4866/2005; сторони у даній справі, про стягнення боргу є ПП "Господар" (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач); процесуальний документ, копія якого міститься в матеріалах справи (рішення суду) за формою та змістом не відповідає законодавству, яке діяло станом на дату прийняття; речове право ОСОБА_2 , було зареєстровано лише через 10 років, що додатково ставить під сумнів суду існування такого процесуального документу; обліково-статистична карта та рішення суду у справі внесена в реєстр та автоматизовану систему лише у 2015 році, тобто через 9 років після його виникнення. У зв`язку з чим, суд вважає, що спірний об`єкт нерухомості вибув від ТОВ "Степ- Інвест" до ОСОБА_2 проти волі позивача і в подальшому його було відчужено ОСОБА_1 , особою, яка не мала права на його відчуження ОСОБА_2 , тому спосіб захисту позивачем обрано вірно.

Також у мотивувальній частині рішення зазначено, що суд вважає, що доводи представника позивача повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, проте оскільки позивач несе обов`язок необхідності бути обізнаним про стан своїх майнових прав, який не виконав належним чином, тобто не здійснював контроль за своїм майном у задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав пропущення строку позовної давності враховуючи позицію Верховного Суду та вимоги процесуального законодавства.

Наголошує на тому, що дійсно, 13 квітня 2018 року у приміщенні Дарницького районного суду в рамках кримінального провадження № 120171000100000081 від 4 січня 2017 року був проведений обшук, в рамках якого було вилучено більш ніж 135 справ, що перебували у провадженні Дарницького районного суду м. Києва, однак рішення Дарницького районного суду м. Києва, а також будь-якого кінцевого процесуального документа по справі за позовом ПП "Господар" до ОСОБА_5 про стягнення боргу за комунальну плату в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва не вилучалось.

Звертає увагу, що рішення, відповідно до якого ОСОБА_2 набула право власності на спірне майно внесене до Єдиного державного реєстру судових рішень на підставі її заяви. Дане рішення було перевірено головою Дарницького районного суду м. Києва Пойдою С.М., направлено для оприлюднення до Єдиного державного реєстру судових рішень про що надано відповідь ОСОБА_2 на її заяву про внесення рішення суду по справі № 2-4866/05 до Єдиного реєстру судових рішень і будь-яких належних та допустимих доказів, що рішення Дарницького районного суду м. Києва є підробленим або незаконним матеріал справи не містять, тому висновки суду не ґрунтуються на доказах і є припущеннями.

Вказує, що фактично визнавши рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2005 року у справі № 2-4866/05 таким, що не було ухвалено та виготовлено штучно (підроблене), визначивши винну особу - ОСОБА_6 , Дарницький районний суд м. Києва взяв на себе функцію слідчого органу, що суперечить ст. 1 ЦПК України, а визнавши це рішення таким, що не відповідає вимогам цивільного-процесуального законодавства - функції суду апеляційної інстанції, що суперечить вимогам ст. 351 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гончарук Ю.О. просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із його безпідставністю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну та поштову адресу, що підтверджується матеріалами справи. Клопотання про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходили.

15 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від приватного нотаріуса Козаєвої Н.М. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені та не з`явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доводи представника позивача, повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, проте оскільки позивач несе обов`язок необхідності бути обізнаним про стан своїх майнових прав, який не виконав належним чином, тобто не здійснював контроль за своїм майном, у задоволені позовних вимог слід відмовити, саме з підстав пропущення строку позовної давності.

Апеляційний суд не може погодитись із вказаним висновком з урахуванням наступних обставин.

Судом першої інстанції встановлено, що 3 червня 1999 року між АТХК "Київміськбуд" (замовник), ТОВ "Степ - Інвест" (основний пайовик), Будівельне управління № 9 ОАО трест "Київміськбуд" (генеральний підрядник) укладено договір про будівництво нежитлових приміщень. За умовами договору основний пайовик перераховує замовнику суму коштів за виконання будівельно - монтажних робіт і забезпечує відповідне фінансування завершення будівництва критої автостоянки № 63 з надбудовою (Осокорки -10, м. Київ) (Т. ІІ а.с. 132 - 135).

4 травня 2000 року між ТОВ "Степ - Інвест" (замовник) та БМУ - 3 ВАТ "Трест Київспецбуд" (підрядник) укладено договір про виконання внутрішніх санітарно - технічних робіт по монтажу трубопроводів та встановленню сантехнічного обладнання на об`єкті автостоянки АДРЕСА_1 (Т.ІІ а.с. 137-139).

3 січня 2002 року Будівельне управління № 9 ОАО трест "Київміськбуд" та ТОВ "Степ - Інвест" склали акт про завершення будівництва автостоянки № 63 Осокорки 10 мкр., вул. Руденко, 17-А, проте через відсутність фінансування з квітня 2001 року будівництво призупинено на невизначений час, об`єкт законсервований, закритий на замки і переданий на повне зберігання ТОВ "Степ - Інвест" (Т.ІІ а.с. 136).

21 січня 2003 року ТОВ "Степ - Інвест" уклало договір з АК "Київенерго" на постачання електричної енергії".

28 грудня 2004 року між АТХК "Київміськбуд" (замовник) та ТОВ "Степ - Інвест" (основний пайовик), складено акт про те, що у зв`язку з неможливістю виконати замовником в повному обсязі зобов`язання за договором від 3 червня 1999 року № 54 про пайову участь у будівництві нежитлових приміщень, замовник передає, а основний пайовик приймає для подальшої добудови оформлення права користування земельною ділянкою і введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - криту автостоянку з надбудовою загальною площею 2000 м.кв (Т.ІІ а.с. 140).

28 грудня 2004 року ХК "Київміськбуд" передає на баланс для зарахування в основні фонди незавершене будівництво ж/м "Осокорки - Північні", 10 мікрорайон, підземна автостоянка АДРЕСА_1 , Незавершене будівництво ж/м "Осокорки - Північні", 10 мікрорайон, підземна автостоянка № 63 в сумі 490224 грн (Т.ІІ а.с. 141).

14 липня 2005 року рішенням Київської міської ради № 736/3311 земельну ділянку №63 площею 0,32 га було передано в оренду на 15 років ТОВ "Степ-Інвест" для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення у 10-му мікрорайоні житлового масиву Осокорки - Північні у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до п. 17 рішення Київської міської ради від 3 лютого 2000 року № 7/728 "Про оформлення права користування земельними ділянками" у зв`язку з переходом права власності на об`єкт незавершеного будівництва (договір про будівництво нежитлових приміщень від 3 червня 1999 року № 54 (Т.ІІ а.с. 132- 135), акт приймання - передачі від 28 грудня 2004 року (Т.ІІ а.с. 140, Т.І. а.с. 10, 11).

Як указує сам позивач у позові, право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме нежитлової будівлі торгівельно-побутового призначення, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:292:0064 за адресою: АДРЕСА_2 , набуте ним на підставі договору №54 від 03 червня 1999 року та акта приймання-передачі від 28 грудня 2004 року, що укладені позивачем з Київською міською радою.

7 квітня 2006 року між ТОВ "Степ-Інвест" та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,3241 га для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення, кадастровий номер 8000000000:90:292:0064 у 10-му мікрорайоні "Осокорки - Північні" строком на 15 років (Т.І а.с. 11).

26 грудня 2007 року ТОВ "Степ - Інвест" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт із завершення будівництва критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення за адресою:10-й м-р ж-м "Осокорки - Північні", діл. № 63 у Дарницькому районі м. Києва із строком дії дозволу до 19 березня 2009 року (Т.ІІ а.с. 142).

Згідно довідок від березня та квітня 2008 року про виконання підрядних робіт ТОВ "Степ - Інвест" проводила будівельні роботи із завершення будівництва критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення за адресою:10-й м-р ж-м "Осокорки - Північні", діл. № 63 у Дарницькому районі м. Києва (Т.ІІ а.с. 143, 144).

16 вересня 2016 року на запит ОСОБА_2 з Департаменту земельних ресурсів надійшла відповідь про те, що 17 вересня 2009 року Київською міською радою ухвалено рішення № 305/2374 "Про розгляд протесту заступника прокурора м. Києва від 8 жовтня 2008 року № 07/1-262/1 вих-о на рішення Київської міської ради від 14 липня 2005 року №736/3311 "Про передачу ТОВ "Степ-Інвест" земельної ділянки № 63 для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування критої автостоянки з об`єктами соціально - побутового призначення у 10-му мікрорайоні житлового масиву Осокорки - Північні у Дарницькому районі м. Києва і відповідне рішення скасовано.

4 листопада 2010 року Київська міська рада ухвалила рішення № 222/5034 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13 квітня 2006 року № 63-6-00349, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Степ - Інвест" і станом на 16 вересня 2016 року вказана земельна ділянка не була передана (Т.ІІ а.с. 51, 52, 118, 119).

9 червня 2015 року Господарським судом м. Києва за позовом прокуратури Дарницького району м. Києва до ТОВ "Степ - Інвест" про повернення земельної ділянки ухвалено рішення про задоволення позовних вимог (Т.ІІ а.с. 104-112).

22 вересня 2015 року ПНКМНО Козаєвою Н.М. здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю торгівельно-побутового призначення, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:292:0064 за адресою: АДРЕСА_2 , що належала позивачу (Т.І а.с. 24).

Підставою вчинення такої реєстраційної дії стало рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-4866/2005 від 18 серпня 2005 року, яким було затверджено мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Степ - Інвест", про стягнення боргу і за умовами мирової угоди в рахунок погашення боргу позивач передав ОСОБА_2 у власність вказаний об`єкт нерухомості, а саме нежитлове приміщення торгівельно-побутового призначення - крита автостоянка з надбудовою, розташована на земельній ділянці кадастровий номер - 8000000000:90:292:0064 за будівельною адресою АДРЕСА_3 ), загальна площа 2076,0 кв.м (Т.І а.с. 20, 21).

16 вересня 2016 року ПНКМНО Козаєвою Н.М. зареєстровано перехід права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Т.І а.с. 22, 71).

18 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Київенерго" укладено договір на постачання електричної енергії по обслуговуванню нежитлового приміщення торгівельно-побутового призначення - крита автостоянка з надбудовою, розташована на земельній ділянці кадастровий номер - 8000000000:90:292:0064 за будівельною адресою АДРЕСА_3 ) (Т.ІІ а.с. 113- 117).

Про те, що нежитлове приміщення торгівельно-побутового призначення - крита автостоянка з надбудовою розташована на земельній ділянці кадастровий номер - 8000000000:90:292:0064 за будівельною адресою АДРЕСА_3 ) вибула з володіння ТОВ "Степ - Інвест", останньому стало відомо у лютому 2021 року (Т.І а.с. 2).

24 лютого 2021 року Дарницький районний суд м. Києва у відповіді на запит представника позивача надав відповідь про те, що в автоматизованій системі документообігу суду міститься обліково-статичтина картка по справі № 2-4866/2005 за позовом ОСОБА_8 до ТОВ "Степ-Інвест" в особі генерального директора ОСОБА_9 , про стягнення боргу за угодою. В ОСК по даній справі міститься також рішення суду від 18 серпня 2005 року, яке направлено до ЄДРСР від 21 вересня 2015 року (а.с. 91).

2 серпня 2023 року Подільська оружна прокуратура м. Києва надала відповідь на запит суду про те, що матеріали цивільної справи № 2-4866/2005 та рішення у цій справі знаходяться у виділеному кримінальному провадженні № 12017100100000081, досудове розслідування якого проводиться СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві (Т. І а.с. 126 - 127).

4 жовтня 2023 року СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві надав відповідь на запит суду про те, що досудове розслідування кримінального провадження № 12017100100000081 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 376-1 КК України триває, матеріали чи копії цивільної справи № 2-4866/2005 відсутні, речові докази до Печерської окружної прокуратури м. Києва не надходили (Т.ІІ а.с. 1, 2).

12 грудня 2018 року Подільським районним судом м. Києва постановлено вирок за ч. 1 ст. 376-1, ч. 4 ст. 358 КК України стосовно керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва, проте рішення у справі № 2-4866/2005 та сама справа, предметом перевірки не були (Т. ІІ а.с. 53 - 70).

7 лютого 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва представнику позивача надана відповідь про те, що відповідно до архівних відомостей та алфавітних показників з цивільних справ за 2005 рік ТОВ "Степ-Інвест", не є учасником справи № 2-4866/2005, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості надати будь яку інформацію у даній справі (Т.ІІ а.с. 86). Відповідні дані підтверджуються також листом Дарницького районного суду м. Києва представнику відповідача від 4 березня 2024 року (Т.ІІ а.с. 103).

Згідно копії протоколу обшуку від 13 квітня 2018 року вбачається, що з Дарницького районного суду м. Києва було витребувано завірені копії документів з Журналу (алфавітних покажчиків) цивільних справ Дарницького районного суду м. Києва за 2005 рік на 2 арк., а саме титульний аркуш на 1 аркуші, аркуш № 183, на якому містяться відомості щодо цивільної справи № 2-4866/05 за позовною заявою ПП "Господар" до ОСОБА_5 , про стягнення боргу на 1 арк. (Т. І а.с. 143).

Із матеріалів справи також слідує, що 16 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. зареєстровано перехід права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, у мотивувальній частині рішення Дарницький районний суд м. Києва зробив висновок, що рішення, на підставі якого мала місце первинна реєстрація спірного об`єкту нерухомості не було ухвалено, а створено штучно.

Суд першої інстанції зробив такі висновки виходячи з того, що відповідно до архівних відомостей та алфавітних показників з цивільних справ за 2005 рік ТОВ "Степ-Інвест" та ОСОБА_2 не є учасниками справи № 2-4866/2005; сторони у даній справі, про стягнення боргу є ПП "Господар" (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач); процесуальний документ, копія якого міститься в матеріалах справи (рішення суду) за формою та змістом не відповідає законодавству, яке діяло станом на дату прийняття; речове право ОСОБА_2 , було зареєстровано лише через 10 років, що додатково ставить під сумнів суду існування такого процесуального документу; обліково-статистична карта та рішення суду у справі внесена в реєстр та автоматизовану систему лише у 2015 році, тобто через 9 років після його виникнення.

У зв`язку з чим, суд вважав, що спірний об`єкт нерухомості вибув від ТОВ "Степ- Інвест" до ОСОБА_2 проти волі позивача і в подальшому його було відчужено ОСОБА_1. , особою, яка не мала права на його відчуження ОСОБА_2 тому спосіб захисту позивачем обрано вірно.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, наведені у спростування таких висновків суду першої інстанції, встановлено, що будь-якого рішення Дарницького районного суду м. Києва, як і іншого процесуального документу у справі за позовом ПП "Господар" до ОСОБА_5 про стягнення боргу за комунальну плату в приміщенні Дарницького районного суду не було вилучено.

Стороною відповідача до матеріалів справи подано вирок Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у кримінальному провадженні №120181000900011637 (яке було виділено з кримінального провадження №12017101000081), із якого слідує, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2005 року №2-4866/0225 не є об`єктом злочину, вчиненого посадовою особою Дарницького районного суду відносно особи, щодо якої був винесений вирок.

У рамках наведеного кримінального провадження інформації щодо проведення яких-небудь слідчих дій з ОСОБА_6 не міститься.

Сторона відповідача також звертає увагу суду, що позивач ТОВ "Степ-Інвест`не є потерпілим у кримінальному проваджені та не звертався до правоохоронних органів у зв`язку із вчиненням відносно його майна злочину.

У поставі ВС від 15 березня 2023 року по справі № 725/1824/20, суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Віндикаційний позов - позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову - є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має в першу чергу встановлення обставин незаконного вибуття майна від позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 наведеної статті Кодексу у редакції, яка діяла у 2005 році, було передбачено, що види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Як слідує із матеріалів справи спірне майно не визнано майном, перебування яких у цивільному обороті не допускається, відтак є об`єктом цивільних прав, які можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої, зокрема на підставі рішення суду.

Спірне майно є об`єктом нерухомості, право на яке виникає з дня державної реєстрації відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України.

Основними нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є, зокрема, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон про реєстрацію прав) та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), затверджений урядовою постановою від 17 жовтня 2013 р. № 868 (зі змінами, яка була чинна на час реєстрації прав).

До 2013 року право реєструвати нерухомість було надано органам БТІ. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію майнових прав" проводити реєстрацію може державний реєстратор чи нотаріус.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) виключно на підставах та в порядку, визначених Законом про реєстрацію прав.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону про реєстрацію прав державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Положенням частини першої статті 31-1 Закону про реєстрацію прав передбачено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), без подання відповідної заяви заявником.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості ЄДРСР за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в ЄДРСР державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду.

Відповідно порядок доступу до судових рішень визначає Закон України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV, який датований 22 грудня 2005 року, тобто після ухвалення Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 2-4866/2005 рішення від 18 серпня 2005 року, яким було затверджено мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Степ - Інвест", про стягнення боргу і за умовами мирової угоди в рахунок погашення боргу позивач передав ОСОБА_2 у власність вказаний об`єкт нерухомості.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону він набирає чинності з 1 червня 2006 року. Положеннями підпункту 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Кабінету Міністрів України доручено не пізніше 1 червня 2006 року забезпечити постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Таким чином, умовами наведеного Закону передбачалось забезпечення внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

При цьому, відповідний Закон взагалі не визначав строки внесення судових рішень до реєстру, які були ухвалені до набрання чинності цього Закону.

Постановою КМУ від 25 травня 2006 р. N 740 було затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі по тексту - Порядок), що був чинний на час внесення судового рішення до реєстру, відповідно до п. 2 якого було передбачено, що внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції (далі - суди), а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Відповідно до наведеного Порядку електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Згідно із п. 10 Порядку надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень здійснює суддя або відповідальна особа апарату суду, визначена наказом голови суду.

З метою надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень, що виносилися суддями, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру електронної копії судового рішення втратили можливість їх підписання власним електронним цифровим підписом (звільнення судді з посади, припинення повноважень судді, хвороба, відпустка тощо), суди надсилають адміністраторові Реєстру посилений сертифікат відкритого ключа електронного цифрового підпису відповідальної особи апарату суду у вигляді архівного файла у форматі zip.

Контроль за надсиланням судами електронних копій судових рішень адміністраторові Реєстру відповідно до п. 16 Порядку здійснює голова відповідного суду або особа, що тимчасово виконує його обов`язки та несе персональну відповідальність, встановлену законодавством.

Отже, спірне майно вибуло з власності позивача за мировою угодою, яка була затверджена судом. Це рішення було ухвалене до набрання чинності Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV. Тому, лише та обставина, що до Єдиного державного реєстру судових рішень рішення суду було відправлене пізніше його ухвалення, не може свідчити про його недійсність.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, виходячи зі змісту чинного законодавства, принцип обов`язковості судових рішень стосується характеристики судового рішення саме після набрання ним законної сили і зберігає своє значення до моменту скасування судового акта в установленому порядку.

Усталеною є судова практика, що нескасоване рішення суду, на підставі якого особа (продавець) набула право власності на майно, не дає підстав, для витребування набутого на підставі судового рішення майна відповідно до ст. 388 ЦК України у добросовісного набувача, оскільки за таких обставин добросовісний набувач придбав це майно в особи, яка мала право його відчужувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц).

Сторона позивача рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні його відникаційних вимог до відповідача, не оскаржує, як і не оскаржує рішення у справі №2-4866/05.

Відтак, жодних доказів, що відповідач набув у власність майно від особи, яка не мала права ним розпоряджатись, матеріали справи не містять, а висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зокрема в частині оцінки рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2005 року у справі №2-4866/05, на підставі якого від ТОВ "Степ-Інвест" до ОСОБА_2 перейшло право власності на спірний об`єкт нерухомості, як такого, що є підробленим та не ухваленим, не ґрунтуються на доказах і нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, докази відхилені судом і мотиви їх відхилення, норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

На переконання колегії суддів, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року таким вимогам в повній мірі не відповідає, висновки зроблені судом є помилковими, адже не ґрунтуються на доказах і нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи те, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позову, помилився з підставами для відмови, колегія суддів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду змінити в частині мотивів для відмови у задоволенні позову, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року змінити в частині його мотивів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба