Ухвала

від 24.04.2024 по справі 704/1390/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 704/1390/23

провадження № 61-4988ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тальнівського районного суду в особі судді Дяченка Дмитра Олександровича про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням ОСОБА_1 подав до суду засобами електронної пошти в електронній формі апеляційну скаргу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року у цій справі повернуто скаржнику.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить зазначені судові рішення скасувати.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року слід відмовити з таких підстав.

Верховний Суд, у результаті комплексного аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що заявник подав касаційну скаргу на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року, яка не переглядалася в апеляційному порядку, оскільки ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року у цій справі повернуто скаржнику.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ухвала Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року, на час подачі цієї скарги, не переглядалась в апеляційному порядку, відтак касаційному оскарженню не підлягають судові рішення першої інстанції без апеляційного перегляду цієї справи, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2024 року необхідно відмовити з таких підстав.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням унеможливив реалізацію заявником наданих процесуальних прав на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Предметом оскарження у цій справі є судове рішення апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, у зв`язку з надісланням її до апеляційного суду в електронній формі (на електронну пошту) без скріплення електронним цифровим підписом ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Пунктом 12 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що на порушення вимог частини третьої статті 356 ЦПК України, апеляційна скарга не підписана особою, яка її подає, ні власноручним підписом, ні електронним цифровим підписом учасника справи.

Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України у разі, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) вбачається, що законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Відтак правильно визначив суд апеляційної інстанції, що оскільки скарга не підписана ОСОБА_1 ні власноручним підписом, ні електронним цифровим, тому відсутні підстави вважати, що її оформлено відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 19 березня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тальнівського районного суду в особі судді Дяченка Дмитра Олександровича про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара