Ухвала

від 29.04.2024 по справі 183/3041/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 183/3041/19

провадження № 61-5054ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 14 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 05 березня 2024 року у справі за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , державного реєстратора Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Куліш Олени Юріївни, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про скасування рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру

у Дніпропетровській області) звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_1 , державного реєстратора Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Куліш О. Ю., треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про скасування рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням

від 14 грудня 2022 року позов керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області задовольнив.

Скасував державну реєстрацію права власності земельної ділянки,

площею 3,0487 га (кадастровий номер 1223284000:03:170:1000),

що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1

на підставі рішення державного реєстратора Василівської сільської ради Новомосковського району Куліш О. Ю. від 20 березня 2018 року № 40199076.

Припинив речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку,

площею 3,0487 га (кадастровий номер 1223284000:03:170:1000),

що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,0487 га (кадастровий номер 1223284000:03:170:1000),

що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність держави в особі

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 березня 2024 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 14 грудня 2022 року залишив без змін.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої

статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону, який зазначений в додатках, про що канцелярія Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду склала відповідний акт від 08 квітня 2024 року № 369.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначила, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18)). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Тому вимога у цій справі про витребування земельної ділянки,

площею 3,0487 га (кадастровий номер 1223284000:03:170:1000),

що розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, має майновий характер, оскільки підлягає грошовій оцінці, проте касаційна скарга ОСОБА_1 та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість земельної ділянки).

Отже, заявникові слід надати докази (наприклад, позовну заяву з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 921 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605 грн).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його доплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 14 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 05 березня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська