Постанова

від 24.04.2024 по справі 2-212/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3668/24 Справа № 2-212/11 Суддя у 1-й інстанції - Черков В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 року,

встановив:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 січня 2011 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 грудня 2020 року ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-212/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 року у відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-212/11 відмовлено, роз`яснено учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 року, справу направити до суду першої інстанції для розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-212/11.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, беручи до уваги зібрані судом під час розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження документи, а також мету його відновлення перегляд заочного рішення по справі, заявник має переконання, що на час прийняття оскаржуваного судового рішення зібраних документів було достатньо для відновлення провадження в частині можливості розгляду його заяви про скасування заочного рішення. Висновки суду в оскаржуваній ухвалі вважає помилковими.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк», посилаючись на законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,згідно листа АТ «УкрСиббанк» від 02 лютого 2021 року №25-7/96 повідомлено, що матеріали супроводження судового процесу (позовна заява, розрахунки заборгованості, клопотання, копія заочного рішення суду, оригінали виконавчих листів) та оригінали документів кредитної справи по КД 11261594000 були передані АТ «УкрСиббанк» новому кредитору ТОВ «Кей-Колект».

На виконання ухвали від 09 червня 2021 року АТ «УкрСиббанк» відповідно листа від 29 червня 2021 року №25-7/553 були надані наявні в них документи, а саме копію договору факторингу №2 від 13 лютого 2012 року, копію реєстру договорів, що містять інформацію про передачу прав вимоги, копію акту прийому-передачі права вимоги від 13 лютого 2012 року, копію додаткового договору №1 до договору факторингу №2, копію договору про надання споживчого кредиту №11261594000 від 03 грудня 2007 року, копію договору поруки №160206, копію договору іпотеки від 03 грудня 2007 року, копію заяви на видачу готівки №35 від 03 грудня 2007 року, копію меморіального ордеру №0610320667 від 03 грудня 2007 року.

Згідно листа Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05 жовтня 2021 року №1713-21163/87374 повідомлено, що на примусовому виконанні у Київському районному відділі державної виконавчої служби у м. Донецьку Східного МРУ МЮ (м.Харків) виконавчі провадження №24685724, №24686337 від 18 лютого 2011 року відносно боржника не перебувають.

Згідно листа АТ «УкрСиббанк» від 17 листопада 2021 року №25-1-01/67055-БТ оскільки до нового кредитора у зобов`язанні перейшли всі права вимоги первісного кредитора, останній на підставі ст. 517 ЦК України передав новому кредитору всі документи, зокрема, і всі наявні в кредитній справі матеріали, а також наявні матеріали, які стосуються примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно листа ТОВ «Кей-Колект» на виконання ухвали суду від 26 липня 2021 року було надано копі договору факторингу № 2 з випискою, за яким відбулось відступлення за кредитним договором №11261594000 від 03 грудня 2007 року, копію акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами, укладеного між АТ УкрСиббанк та ТОВ Кей-Колект від 13 лютого 2012 року, а також повідомлено, що в наявності будь-які докази у ТОВ «Кей-Колект» відсутні.

До матеріалів справи заявником була долучена копія рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 12 січня 2011 року, з якої вбачаються виправлення, здійснені у номері справи, а також відсутня печатка суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції,дослідивши отримані судом матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, дійшов висновку про недостатність зібраних судом матеріалів для відновлення втраченого судового провадження та неможливість відновлення втраченого судового провадження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Метою відновлення втраченого судового провадження може бути: одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання, тощо.

Так, відповідно ст. 488 ЦПК Українивідновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Частиною 3статті 491 ЦПК Українипередбачено, що до заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справі, копії заяви відповідно до кількості учасників справи, а у разі необхідності - клопотання про поновлення строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження.

Стаття 493 ЦПК Українивизначає, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Тобто, за змістомстатті 493 ЦПК Українипри розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно ч.1ст.494 ЦПК Українина підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Тлумачення ч. 1ст. 494 ЦПК Українисвідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачено у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю.

Згідно ч. 3, 4ст.494 ЦПК Україниу разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Що також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №111/2150/13-ц (провадження №61-24083сво18).

Відновлення втраченого судового провадження провадиться за загальними правиламиЦПК України, встановленими для розгляду справ позовного провадження з урахуванням особливостей справ про відновлення втраченого судового провадження, передбачених статтями493і494 ЦПК України.

Відновлення втраченого провадження замінює втрачені оригінали процесуальних документів, які містились у втраченій цивільній справі.

Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.

Відмовляючи у відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-212/11, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження недостатньо.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо висновків суду першої інстанції, які не відповідають обставинам справи, мається достатньо доказів для відновлення провадження в частині можливості розгляду його заяви про скасування заочного рішення, колегія суддів апеляційного суду не приймає з наступних причин.

У відповідності до вимогст. 494 ЦПК Українина підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.

Однак, з матеріалів справи не можливо встановити зміст відновленого судового провадження, так як інформація щодо наявності процесуальних документів Ворошиловського районного суду міста Донецька у справі № 2-212/11 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим заявником доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно ст. 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, як постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, залишенню без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 383,384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 29 квітня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста