Постанова

від 18.04.2024 по справі 531/838/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/838/22 Номер провадження 22-ц/814/510/24Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача адвоката Кумечко М.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ткачова В.В.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження зповідомленням учасниківсправи апеляційнускаргу представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Кумечко М.С., на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року

у справізапозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Владислав Сергійович, про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, згідно із збільшеними позовними вимогами (а.с. 197-199), прохав:

-скасувати договір купівлі-продажу № 177від 31.01.2022 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тарішення приватногонотаріуса Полтавськогорайонного нотаріальногоокругу Полтавськоїобласті ПусанВ.С.індексний номер63164995 від 31.01.2022, а також вилучити з Державногореєстру речовихправ запис про право власності № 46444139 на земельнуділянку за ОСОБА_3 ;

- скасувати Договір оренди від 05.07.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ланнівська МТС», земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 та рішення державногореєстратора виконавчогокомітету Ланнівськоїсільської радиМирошниченко С.А.індексний номер59511446 від 28.07.2021, а також припинити уДержавному реєстріречових прав запис про інше речове право (право оренди) № 43193411 за ТОВ «Ланнівська МТС»;

- витребувати на користь ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 , ТОВ «Ланнівська МТС» земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, яка знаходиться в адміністративних межах Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що у відповідності з наказом № 2852-УБД від 09.12.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» йому було передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, площею 2,0000 га. Повністю дотримавшись процедури приватизації земельної ділянки він звернувся до реєстратора речових прав на нерухоме майно з метою реєстрації права власності, але реєстратор повідомила йому про неможливість державної реєстрації прав на земельну ділянку за ним, оскільки 26.05.2021 на дану земельну ділянку вже зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_3 .

У подальшому позивачем було з`ясовано, що цю ж земельну ділянку було передано з державної у комунальну власність Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка передала її у власність гр. ОСОБА_5 , який, в свою чергу, продав її гр. ОСОБА_1 , а останній 05.07.2021 передав земельну ділянку в оренду ТОВ «Ланнівська МТС» а у подальшому відчужив за договором купівлі-продажу від 31.01.2022 гр. ОСОБА_3 .

Для захисту своїх прав та інтересів він звертався до Карлівського районного суду Полтавської області із позовом до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про визнання протиправними рішень суб`єктів владних повноважень, скасування договору купівлі-продажу, рішення про його державну реєстрацію та вилучення запису про право власності на земельну ділянку. (справа № 531/1517/21).

У даній справі, після апеляційного перегляду, рішенням суду визнано протиправним та скасовано наказ № 47-ОТГ від 26.02.2021 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в частині передачі земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 в комунальну власність Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (ЄРДПОУ 21046584); визнано протиправним та скасовано Рішення № 89 п`ятої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 05.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 ;визнано протиправними та скасовано Рішення № 42 від 20.05.2021 року позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_5 ;скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 58447586 від 31.05.2021 року та вилучено з Державного реєстру прав запис про право власності 42228182 за гр. ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204.

Незважаючи на рішення суду у даній справі, ОСОБА_1 (якому ОСОБА_5 продав земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 822 від 15.06.2021) відчужив її гр. ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 177 від 31.01.2022.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівська МТС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан Владислав Сергійович, про скасування договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння відмовлено уповному обсязі та скасовано вжиті ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 23 травня 2022 року заходи забезпечення позову.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вказував на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що при розгляді справи місцевий суд не врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/5726/19 щодо обов`язку суду самостійно надати правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та застосувати норму матеріального права, яка їх регулює, та що місцевий суд невірно застосував правові висновки у справах № 463/5896/14, № 916/3156/17.

Вказував, що місцевий суд не звернув уваги на прохальну частину позову та не врахував, що без скасування договору купівлі-продажу від 31.01.2022 поновити його права на спірну земельну ділянку неможливо, про що свідчать і висновки Верховного Суду у справі № 922/2589/19.

Суд не дав оцінки тому, що спірний договір купівлі-продажу є нікчемним та не міг бути визнаний недійсним, та в порушення висновків Верховного Суду у справах № 910/8060/19, № 914/2599/19 не визначив ефективний спосіб захисту та не врахував, що спірний договір купівлі-продажу порушує публічний порядок укладення договорів, та що відповідач ОСОБА_1 , укладаючи спірний договір, діяв недобросовісно.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Щодо можливості розгляду справи апеляційним судом за відсутності учасників справи, що у судове засідання не з`явились.

Відповідно дост.372ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції відкладаєрозгляд справив разінеявки усудове засіданняучасника справи,щодо якогонемає відомостейпро врученняйому судовоїповістки,або зайого клопотанням,коли повідомленіним причининеявки будевизнано судомповажними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, справа неодноразово призначалась до судового розгляду судом апеляційної інстанції. (22.02.2024, 11.04.2024, 18.04.2024)

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений судом про розгляд справи, у судове засідання 18.04.2024 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що проти апеляційних вимог заперечує. (а.с. 46-53 т. 2)

Представник відповідача, ТОВ «Ланнівська МТС» також у судове засідання 18.04.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. (а.с. 28, 44, 64 т. 2)

14.03.2024 від приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С. надійшла заява про розгляд справи без його участі. (а.с. 42-43 т. 2)

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року у справі № 531/1517/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та вирішено:

-визнати протиправнимта скасуватинаказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 47-ОТГ від 26.02.2021 в частині передачі земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 в комунальну власність Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (ЄРДПОУ 21046584).

-визнати протиправнимта скасуватиРішення № 89 п`ятої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 05.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5

-визнати протиправнимита скасуватиРішення № 42 від 20.05.2021 року позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_5

-скасувати рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень 58447586від 31.05.2021 та вилучити з Державного реєструправ запис проправо власності 42228182за гр. ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204.

-скасувати договір купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий №822, виданий 15.06.2021, видавник:Пусан В.С., приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладеного гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та Рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58763564 від 15.06.2021, здійснений приватним нотаріусом Пусан Владиславом Сергійовичем, Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області та вилучитиз Державногореєстру правзапис проправо власності 42515908.

-стягнути з Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 51 25,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

-стягнути з Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь держави судовий збір по 2 837,50 грн.». (а.с. 54-58)

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 червня 2022 року (не оскаржувалась в касаційному порядку) рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року в частині скасування договору купівлі-продажу від 15.06.2021 та стягнення судових витрат з ОСОБА_1 в сумі 7 962,50 грн - скасовано таухвалено вцій частинінове рішення:у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_6 про скасування договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий № 822, виданий 15.06.2021, видавник: Пусан В.С., приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладеного ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , скасування рішенняпро йогодержавну реєстраціюправ таїх обтяжень, індексний номер: 58763564 від 15.06.2021, здійснений приватним нотаріусом Пусан Владиславом Сергійовичем, Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області, вилучення зДержавного реєструправ записупро правовласності 42515908 - відмовлено.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року - змінено, виклавши мотивувальну частину у редакції постанови.

В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року - залишено без змін.

Встановивши вказані обставини, місцевим судом зазначено, що при зверненні до суду з даним позовом, основною вимогою позивача було скасуваннядоговору купівлі-продажу№ 177від 31.01.2022 спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63164995 від 31.01.2022, здійснений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В.С., та вилучити з Державного реєстру прав запис про право власності 46444139.

Відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, місцевий суд, виходив з того, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70). Інші позовні вимоги, заявлені ОСОБА_2 є похідними від зазначеної вимоги, а отже, як результат, також не підлягають задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені устатті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з позову, предметом спору у даній справі є земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, яка знаходиться в адміністративних межах Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 було заявлено декілька позовних вимог, що є предметом позову, кожна з яких є самостійною позовною вимогою, а саме (згідно із уточненням, а.с. 197-199 т. 2):

- скасувати договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки № 177 від 31.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Пусан В.С. індексний номер № 63164995 від 31.02.2022, на підставі якого внесено запис про право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку;

- вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 46444139 про право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку;

- скасувати договір оренди від 05.07.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ланнівська МТС»;

- скасувати рішення державного реєстратора Мирошниченко С.А. індексний номер № 59511446 від 28.07.2021, на підставі якого в державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Ланнівська МТС»;

- припинити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право (право оренди) № 43193411 за ТОВ «Ланнівська МТС».

- витребувати спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2 з володіння гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 та ТОВ «Ланнівська МТС».

В порушення вищезазначених норм матеріального права мотивувальна частина рішення місцевого суду не містить мотивів відмови в задоволенні кожної позовної вимоги, а висновок місцевого суду про те, що інші позовні вимоги є похідними від вирішення позовної вимоги про скасування договору купівлі-продажу є помилковим.

Щодо перегляду справи по суті спору

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, у відповідності з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2852-УБД від 09.12.2000 позивачу ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, площею 2,0000 га. (а.с. 29) (далі по тексту спірна земельна ділянка)

Як на фактичні підстави звернення до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що попри отримання земельної ділянки з дотриманням передбаченої законом процедури приватизації, зареєструвати своє право власності на земельну ділянку він не зміг через наявність зареєстрованих прав на неї іншої особи. Станом на час розгляду справи останнім титульним власником спірної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28.12.2021 у справі № 531/1517/21 за позовом ОСОБА_2 до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності, встановлено наступні обставини.

29.05.2020 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів.

Наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Полтавській області №570-УБД від 17.08.2020 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області орієнтовною площею 2,00 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2852-УБД від 09.12.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», винесеним за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. Надано у власність громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 ріллі (кадастровий номер 5321681000:00:003:2204) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не було зареєстроване у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 47-ОТГ від 26.02.2021 року «Про передачуземельних ділянокдержавної власностіу комунальнувласність» Ланнівська сільська рада отримала земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що також підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

04.03.2021 гр. ОСОБА_5 звернулася до Ланнівського сільського голови із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для отримання у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 5321681000:00:003:2204 для ведення ОСГ, що розташована в адміністративних межах Ланнівської ОТГ.

Протоколом № 4 від 04.03.2021 засідання комісії з питань земельних відносин, екології, охорони навколишнього природного середовища, паливно-енергетичного комплексу та використання надр, погоджено проект рішення сільської ради про «Надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Згідно з протоколом №1 пленарного засідання П`ятої сесії восьмого скликання від 05.03.2021 року, погоджено проект рішення сільської ради про «Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 ».

Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради № 89 від 05.03.2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 », надано ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу (кадастровий номер: 5321681000:00:003:2204) для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, що розташована в адміністративних межах Ланнівської сільської ради.

19.05.2021 ОСОБА_5 звернувся до Ланнівського сільського голови із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі на місцевості для посвідчення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 площею 2,0000 га для ведення ОСГ, яка розташована за межами населених пунктів на території Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, до якої додано Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, виготовлений ФОП ОСОБА_7 .

Згідно з протоколом №1 пленарного засідання позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.05.2021 року погоджено проект рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у їх у власність ОСОБА_5 - 2,0000 га, за межами населеного пункту.

Рішенням Позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №42 від 20.05.2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_5 , для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що розташована за межами населених пунктів на території Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Передано гр. ОСОБА_5 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, що розташована за межами населених пунктів на території Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №247441882 від 10.03.2021 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 зареєстровано за ОСОБА_5 , згідно рішення органу місцевого самоврядування, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність №42 від 20.05.2021 року, Ланнівська сільська рада.

15.06.2021 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Пусан В.С. з внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28.12.2021 у справі № 531/1517/21 (частково зміненим в мотивах та частково скасованим за результатом його апеляційного перегляду) та постановою Полтавського апеляційного суду від 08.06.2022 (яка набрала законної сили та не була оскаржена в касаційному порядку) (а.с. 130-141 т. 1):

- визнано протиправним та скасовано наказ №47-ОТГ від 26.02.2021 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в частині передачі земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204 в комунальну власність Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (ЄРДПОУ 21046584). Визнати протиправним та скасовано Рішення №89 п`ятої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 05.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5

- визнано протиправними та скасовано Рішення №42 від 20.05.2021 року позачергової восьмої сесії восьмого скликання Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_5 ».

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 58447586 від 31.05.2021 рок з вилученням з Державного реєстру прав запису про право власності 42228182 за гр. ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204.

- в іншій частині позовних вимог (скасування договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий №822, виданий 15.06.2021, видавник:Пусан В.С., приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, укладений між гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та Рішення про його державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58763564 від 15.06.2021, здійснений приватним нотаріусом Пусан Владиславом Сергійовичем, Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області та вилучення з Державного реєстру прав запису про право власності 42515908) - відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат у справі.

Апеляційним судом також установлено, що під час розгляду справи № 531/1517/21 справи, ОСОБА_1 на підставі укладеного з ТОВ «Ланнівська МТС» договору оренди № б/н від 05.07.2021 передав спірну земельну ділянку у користування (в оренду на 14 років) ТОВ «Ланнівська МТС», а у подальшому, 31.01.2022 відчужив її ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 17. Згідно з актуальною інформації про державну реєстрацію іншого речового права, ОСОБА_3 значиться орендодавцем. (Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - а.с. 59-61)

Щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зіст.125 Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а такожправопостійного користування таправооренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом із тим, законом не передбачено строків для звернення до реєстратора.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, але має підтверджувальний характер та визнає юридичний факт набуття особою прав щодо нерухомого майна, з яким пов`язується момент виникнення правомочностей власника. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15).

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном»(пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v.Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі«Сук проти України», заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі«Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії»(Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom,№ 10741/84).

Як встановленосудом уданій справі, ОСОБА_2 отримав увласність спірнуземельну ділянку на підставі наказу Головногоуправління Держгеокадаструу Полтавськійобласті №2852-УБДвід 09.12.2000 (а.с. 29), який є чинним та не визнався недійсним.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку, враховуючи обставини справи, захист прав позивача ОСОБА_8 підпадає під визначення ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції, як власника спірної земельної ділянки, оскільки наявнерішення компетентногооргану державипро передачуйому увласність цієї земельноїділянки.

Зареєструвати своє право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 не зміг через наявність вже зареєстрованого права на цю земельну ділянку за іншою особою, що порушує його права та інтереси, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Згідно зч.ч.1,2ст.5ЦПК Україниздійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб,який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким,щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду(див. висновки сформульовані упостановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Отже, розглядаючи справусуд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем,ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. (див. пункти 54, 57-61 постанови Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі 922/2194/21).

Щодо позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки

ОСОБА_2 у справі серед інших позовних вимог, заявлено про витребування спірної земельної ділянки на його користь у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ «Ланнівська МТС».

У постанові від 31 жовтня 2012 року Верховний Суд України (провадження № 6-53цс12) вказав, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем,незалежно відтого,скільки разівце майнобуло відчуженедо того,як вонопотрапило уволодіння останньогонабувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові від 18.01.2023 у справі № Велика Палата (пункт 94, 95) зазначила, що метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно. Тобто зміст такого позову полягає у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленогостаттею 388 ЦК України.

У даній справі останнім набувачем (титульним власником) спірної земельної ділянки є ОСОБА_3 , який набув її у свою власність за відплатним договором.

Апеляційним судомне встановленообставин,що ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем спірного майна.

Спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача ОСОБА_2 поза його волею, а саме на підставі рішень суб`єктів владних повноважень, які у подальшому на підставі рішення суду були визнані протиправними та скасовані.

Таким чином, позовні вимоги в частині витребування спірної земельної ділянки у останнього набувача ОСОБА_3 відповідають належному та ефективному способу захисту.

Рішення суду про витребування спірної земельної ділянки на користь позивача забезпечить введення його у реєстраційне володіння майном, тобто буде підставою для реєстрації за ним права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки витребування земельної ділянки від інших відповідачів, у володінні яких земельна ділянка перестала перебувати через подальше відчуження, є безпідставним.

Щодо позовних вимог про скасування договору купівлі-продажу

Частиною третьоюстатті 152 ЗК Україниодним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки встановлено визнання угоди недійсною.

Аналогічний спосіб захисту цивільних прав та інтересів визначено у пункті 2 частини другоїстатті 16 ЦК України.

Підставами визнання правочину недійсним, встановленимистаттею 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бутивизнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ОСОБА_2 прохав скасувати договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Позовна вимога «скасувати правочин» не відповідає способу захисту, передбаченому законом.

Разом із тим, як на правові підстави своїх вимог в цій частині ОСОБА_2 посилався на те, що такий договірпорушує публічнийпорядок (ст. 228 ЦК України).

Згідно зч.ч.1,2ст.228ЦК Україниправочин вважаєтьсятаким,що порушуєпублічний порядок,якщо вінбув спрямованийна порушенняконституційних праві свободлюдини ігромадянина,знищення,пошкодження майнафізичної абоюридичної особи,держави,Автономної РеспублікиКрим,територіальної громади,незаконне заволодінняним.

В силу норми частини 2 статті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 369/6955/18 (провадження № 61-18959св21) зазначено, що «відповідно до правового висновку щодо застосуваннястатті 228 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, положеннямистатті 228 ЦК Українивизначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, щопорушують публічний порядок.Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину застаттею 228 ЦК Українипотрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін».

У постанові Верховного Суду Українивід 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 наведено такі висновки щодо застосування нормправа стосовноправочину,вчиненого зпорушенням публічногопорядку,котрі є серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів,ЦК Українивиходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Правочинами, що порушують публічний порядок є такі, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, щопорушують публічний порядок.

З урахуваннямвище викладеного,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що відсутніпідстави вважатинікчемним договіркупівлі-продажуспірної земельноїділянки №177від 31.01.2022,укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставістатті 228 ЦК України. Фактичні обставини справи не дають підстав віднести оспорюваний позивачем договір до правочину, що порушує публічний порядок. Станом начас укладенняцього договору ОСОБА_1 був титульнимвласником спірноїземельної ділянки(договіркупівлі-продажувід 15.06.2021,на підставіякого ОСОБА_1 набув правовласності нанеї,не буввизнаний недійсниму справі531/1517/21,рішення судупершої інстанціїщодо скасуваннявказаного договору скасованесудом апеляційноїінстанції).

Щодо позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Пусан В.С. та вилучення запису про право власності.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Частиною 1 статті 37 вказаного Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Вилучення запису, як реєстраційна дія, не передбачена нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, згідно з ч. 3 статті 26 вказаного закону зазначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягаютьскасуванню та/абовилученню, крім випадків, передбаченихпунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону.

Як встановленоапеляційним судомвище,на підставірішення приватногонотаріуса ПусанВ.С.(індекснийномер №63164995від 31.02.2022) було внесенозапис проправо власностіза ОСОБА_3 на спірнуземельну ділянку№ 46444139 на підставі договору купівлі-продажу № 177 від 31.01.2022.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що документ, на підставі якого внесено запис про право власності (договір купівлі-продажу від 31.01.2022) є чинним, судове рішення у справі № 531/1517/21, згідно з яким скасовані рішення суб`єктів власних повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність, а в подальшому у приватну власність гр. ОСОБА_5 , - не свідчить про незаконність рішення приватного нотаріуса Пусан В.С. щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог про скасування договору оренди землі та похідних від нього вимог

В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 прохав:

- скасувати договір оренди від 05.07.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ланнівська МТС»;

- скасувати рішення державного реєстратора індексний номер № 59511446 від 28.07.2021 на підставі якого в державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Ланнівська МТС» на підставі вказаного договору оренди;

- припинити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право (право оренди) № 43193411.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 59-61 т. 1) 23.07.2021 за ТОВ «Ланнівська МТС» було зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки; номер запису про інше речове право: 43193411; підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Мирошниченко С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 59511446 від 28.07.2021; підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.07.2021, видавник: ТОВ «Ланнівська МТС» та ОСОБА_1 .

Орендодавцем в реєстрі значиться - ОСОБА_3 , як останній власник спірної земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.

Згідно з абзацом 6 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перехід прававласності наорендовану земельнуділянку доіншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з абзацом 6 статті 32 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1Земельного кодексу України.

Статтею 148-1 Земельного кодексуУкраїни передбачено,що доособи,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,що перебуваєу користуваннііншої особи,з моментупереходу прававласності наземельну ділянкупереходять правата обов`язкипопереднього власниказемельної ділянкиза чиннимидоговорами оренди,суперфіцію,емфітевзису,земельного сервітутущодо такоїземельної ділянки.Особа,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,протягом одногомісяця здня набуттяправа власностіна неїзобов`язана повідомитипро цеїї користувачівіз зазначенням: кадастровогономера (занаявності),місця розташуваннята площіземельної ділянки; найменування(дляюридичних осіб),прізвища,ім`я,по батькові(дляфізичних осіб)нового власника; місцяпроживання (знаходження)нового власника,його поштовоїадреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Закон про оренду землі передбачає припинення договору оренди, у тому числі шляхом його розірвання.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Нормами цивільного законодавства (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України) визначено одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визнання правочину недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19 (провадження № 12-38гс20) Велика Палата Верховного Суду (п. 6.31, 6.32) зазначала, щоперехід права власності на орендовану земельну ділянкудля орендодавцяцієї земельноїділянки неє сампо собібезумовним правоприпиняючимюридичним фактом,а вказуєна відповіднузміну обставину договірнихправовідносинах узв`язкуз такимпереходом,порівняно зтими обставинами,за якихукладався договіроренди.Також змінавласника орендованоїземельної ділянкисама пособі несвідчить проте,що цимпорушується,не визнаєтьсячи оспорюєтьсясуб`єктивнецивільне правота/абозаконний інтересорендодавця яксторони договоруоренди. Перехід права власності на орендовану земельну ділянкудо іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимога позивача про «скасування договору оренди», не відповідає способу захисту, передбаченому законом.

Судове рішення у справі № 531/1517/21, згідно з яким скасовані рішення суб`єктів власних повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність, а в подальшому у приватну власність гр. ОСОБА_5 , - не свідчить про автоматичну незаконність договору оренди землі чи рішення державного реєстратора про реєстрацію іншого речового права та не є підставою для припинення речового права (права оренди).

Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що позивач не вступив в реєстраційне управління майном. Після здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку позивач не позбавлений можливості припинити орендні правовідносини у передбаченому законом порядку, у тому числі шляхом розірвання договору.

Щодо дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення, серед іншого, за яких обставин майно вибуло із володіння законного власника, поведінка особи, з власності якої майно таке витребовується, правий режим майна, тощо.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини і основоположних свобод стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбаченазаконом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий, і навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства») одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, томупокупець,у якоговилучається майно,не позбавленийможливості порушуватипитання провідшкодування завданихзбитків напідставі статті661ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вибуттю спірної земельної ділянки із власності ОСОБА_2 передувало незаконне рішення суб`єкта владних повноважень про передання земельної ділянки спочатку у комунальну власність, а у подальшому рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки із комунальної власності в приватну, які визнані протиправними та скасовані за рішенням суду.

Тобто, земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_2 не з його волі і в такому випадку законом передбачена можливість витребування майна у добросовісного набувача, який його набув за відплатним договором (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). Тобто, втручання у право власності добросовісного набувача ґрунтується на національномузаконі. Легітимна мета такого втручання полягає у поверненні майна особі, якій воно було передано у власність державою у передбаченому законом порядку, однак у подальшому зазнала неправомірного втручання з боку держави у своє право мирно володіти майном, у зв`язку із чим майно перейшло третім особам.

Оскільки правовласності наспірну земельнуділянку набуте ОСОБА_3 за відплатнимдоговором,він непозбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно доп.4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищезазначені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково (лише в частині витребування спірної земельної ділянки у останнього набувача).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 282 в постанові апеляційного суду, зазначається, зокрема, новий розподілсудових витрат,понесених узв`язку зрозглядом справиу судіпершої інстанції,-у випадкускасування абозміни судовогорішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3)у разічасткового задоволенняпозову -на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач, як учасник бойових дій, був звільнений від сплати судового збору у всіх інстанціях (як за подачу позову до суду, так і за подачу апеляційної скарги) на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги позивача, розподіл судового збору підлягає здійсненню у порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 (щодо якого позовні вимоги задоволено) на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позивачем позову до суду та апеляційної скарги лише в частині однієї вимоги немайнового характеру (витребування майна), що становить 2481 грн. (із розрахунку: 992,40 + (992,40 х 150%).

Іншу частину судового збору віднести на рахунок держави.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Кумечко М.С., - задовольнити частково.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 червня 2023 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Витребувати на користь ОСОБА_2 з володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5321681000:00:003:2204, яка знаходиться в адміністративних межах Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму судового збору у розмірі 2481 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови у зв`язку із перебуванням члена колегії суддів у справі (Т.В. Одринської) на лікарняному складено 29 квітня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль