Рішення

від 17.04.2024 по справі 927/1316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1316/23 Господарський суд Чернігівської області у складі: судді Ноувен М.П.,

розглянув справу №927/1316/23, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за первісним позовом:

Управління комунального майна Чернігівської обласної ради,

проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"

вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021;

про стягнення 336629,60 грн;

та зустрічним позовом:

Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"

вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021;

до відповідача: Управління комунального майна Чернігівської обласної ради,

проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

про визнання додаткової угоди недійсною.

За участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом):Олексієнко О.П.

Позивач Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» про стягнення 336629,60 грн. заборгованості, а саме: 23 156,73 грн заборгованості (перед обласним бюджетом) за час фактичного користування об"єктом оренди за період з 01.11.2021 по 09.06.2023 та 2 836,32 грн інфляційних нарахувань; 49 956,06 грн заборгованості (перед управлінням комунального майна) за час користування об"єктом оренди за період з 01.11.2021 по 09.06.2023 та 4760,49 грн інфляційних нарахувань; 1698,37 грн - проценти річних за невиконання грошового зобов"язання за період з 01.11.2021 по 31.05.2023; 254 221,64 грн - неустойки.

Приватне акціонерне товариство Кінотехпром подало зустрічний позов до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, у якому просить визнати додаткову угоду № 3 від 31.08.2017 до договору оренди № 66 від 01.11.2011 недійсною з моменту її вчинення.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2023 прийнято зустрічний позов ПрАТ «Кінотехпром» до розгляду, вимоги по зустрічному позову об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 927/1316/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.11.2023, встановлено сторонам строки для подання відзиву на зустрічну позовну заяву, відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

У підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2023.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 11.01.2024.

У судовому засіданні 11.01.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 31.01.2024.

Судове засідання 31.01.2024 не відбулося у зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, про що складено Акт № 18-24 від 31.01.2024.

Ухвалою суду від 01.02.2024 суд повідомив сторін, що судове засідання відбудеться 21.02.2024.

У судовому засіданні 21.02.2024 судом оголошено перерву до 13.03.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці, судове засідання, призначене на 13.03.2024 не відбулося, про що сторони повідомлені листом № 927/1316/23/390/24 від 11.03.2024.

Ухвалою суду від 01.04.2024 сторони повідомлені про те, що судове засідання відбудеться 03.04.2024.

У судовому засіданні 03.04.2024 судом оголошено перерву до 17.04.2024.

У судовому засіданні 17.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи у суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 від 01.11.2011 та додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до нього, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати за квітень-червень 2019 року.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного:

- Методика розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, затверджена рішенням обласної ради від 17.05.2017 в новій редакції не підлягає застосуванню, оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради №34-9/VII від 17.05.2017 про затвердження Методики в новій редакції. Сторонами 31.08.2017 підписано як додаток 2 розрахунок розміру орендної плати із ставкою 7%.

- відсутність нотаріального посвідчення або затвердження в судовому порядку додаткової угоди №3 від 31.08.2017 до договору оренди №66 від 01.11.2011.

У відповіді на відзив позивач за первісним позовом заперечує проти доводів, викладених у відзиві, з таких підстав:

- на момент укладення договору від 01.11.2011 №66 розмір орендної плати визначався на підставі Методики, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011, із змінами внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011, відповідно до якої застосовувалась орендна ставка для орендарів, які є суб`єктами малого підприємництва і здійснюють виробничу діяльність на орендованих виробничих площах, з коефіцієнтом 0,7. Згідно п. 3.3 додаткової угоди №3 від 31.08.2017 розмір орендної плати визначався на підставі Методики, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 в новій редакції. Сторонами 31.08.2017 підписано як додаток 2 розрахунок розміру орендної плати із ставкою 7%, а тому доводи позивача про застосування орендної плати із коефіцієнтом 0,7 є безпідставними;

- у період з 01.04.2019 по 30.06.2019 рахунки зі сплати за орендну плату виставлялись ПрАТ Кінотехпром без ПДВ. З 01.07.2020 Управління є платником ПДВ, а тому усі наступні рахунки виставлялись відповідачу з ПДВ. Оскільки нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюються в порядку, визначеному чинним законодавством, необхідність внесення змін до договору в частині збільшення орендної плати на суму ПДВ відсутня;

- рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі 5028/15/150/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та постановою ВГСУ від 27.06.2012 врегульовано розбіжності, які виникли під час укладення договору оренди №66 від 01.11.2011. Відповідно до ч. 2 ст. 649 ЦК України та ст. 187 ГК України передбачено, що спори, які виникають при укладенні договорів, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Заперечень на відповідь на відзив від відповідача за первісним позовом до суду не надходило.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що Чернігівським окружним адміністративним судом у рішенні від 08.09.2021 у справі №620/6623/20 (залишено без змін постановою (Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022)) визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції. Отже, позивач за зустрічним позовом, посилаючись на ч. 1 ст. 203 ЦК Україна, вважає, що додаткова угода №3 від 31.08.2017 підлягає визнанню недійсною з моменту її вчинення, оскільки ціна Договору (істотна умова) визначена саме на підставі Методики, яка не підлягає застосуванню .

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач зазначає, що додаткова угода №3 від 31.08.2017 до Договору від 01.11.2011 укладена між сторонами в межах наданих повноважень, ПрАТ Кінотехпром не заперечувало проти умов цієї додаткової угоди та вчиняло дії щодо її виконання.

У відповіді на відзив позивач за зустрічним позовом зазначає, що у відзиві Управління комунального майна Чернігівської обласної ради не надало доказів, які спростовують підстави та докази, наведені у зустрічному позові.

Заперечень на відповідь на відзив від відповідача за зустрічним позовом до суду не надходило.

16.02.2024 ПрАТ «Кінотехпром» надані доповнення до пояснення по справі, які долучені судом до матеріалів справи.

02.04.2024 представником ПрАТ «Кінотехпром» надано клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2024 у справі № 927/1449/23.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позовів, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: відповідність чинному законодавству укладеної між сторонами Додаткової угоди №3 до Договору, наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань у Відповідача перед Позивачем по суті спору, наявність факту прострочення грошових зобов`язань Відповідачем, доведеність суми боргу та наявність правових підстав для застосування до Відповідача наслідків порушення зобов`язань по суті спору.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

01.11.2011 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Кінотехпром (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 (далі Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі майно), що розташоване за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Приміщення, які знаходяться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 279,6 кв. м, що має окремий вхід. Приміщення, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 81,7 кв. м, що має окремий вхід. Загальна площа приміщень, що передається в оренду, складає 361,3 кв.м. Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а орендар користується ним протягом всього строку оренди (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.

Згідно з п. 3.2 Договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011, зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 2 до цього договору, що є невід`ємною частиною, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 1563,02 грн.

Орендна плата за перший (листопад 2011 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за жовтень та листопад місяці 2011 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.5 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2015 у справі №927/807/15, яке набрало законної сили, орендну плату Орендар зобов`язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених Орендодавцем рахунків у співвідношенні, встановленим Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради (на період його дії).

У п. 3.7 Договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

У п.3.12 Договору сторони погодили, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно.

Згідно з п. 9.5 Договору у разі несвоєчасного виконання зобов`язання по сплаті орендної плати орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір діє з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2016 року включно.

01.11.2011 сторонами підписано як Додаток 1 до Договору акт прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, 66. Даний акт складено про те, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, що розташоване за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Приміщення, які знаходяться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 279,6 кв. м, що має окремий вхід: приміщення, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 81,7 кв. м, що має окремий вхід, загальна площа приміщень, що передається в оренду складає 361,3 кв.м.

01.11.2011 сторонами підписано як додаток 2 до Договору розрахунок розміру орендної плати із застосованою ставкою 6,0 %.

Сторонами підписано Додаткову угоду №3, де термін дії Договору оренди визначено до 31.10.2021 включно.

Крім того, Додатковою угодою № 3 пункти 3.3, 3.4. розділу 3 Договору оренди викладено в новій редакції наступного змісту:

«п.3.3. Розмір орендної плати визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл. Селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII у новій редакції.

п.3.4. Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у Додатку 1 до цієї Угоди до Договору, що є невід`ємною його частиною і становить за базовий місяць розрахунку 4023,53 грн.

Орендна плата за перший (вересень 2017 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень та вересень 2017 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством».

09.06.2023 між сторонами підписано Акт приймання-передачі із орендованого користування майна комунальної власності Чернігівської області, розташованого за адресою вул.Любецька,66. м. Чернігів.

Управлінням комунального майна на адресу ПрАТ «Кінотехпром» направлялись наступні рахунки:

-№ 367 від 14.12.2021 (оренда за користування приміщенням за листопад 2021 року) на суму 6654,72 грн у тому числі ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 2772,80 до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 2772,80 грн без ПДВ- на рахунок позивача (ПДВ 1109,12 грн, всього з ПДВ-3881,92 грн),

-№ 1 від 14.01.2022 (оренда за користування приміщенням за грудень 2021 року) на суму 6694,64 грн у тому числі ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 2789,44 грн - до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 2789,43 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ- 1115,77 грн, всього ПДВ 3905,20 грн),

-№ 22 від 15.02.2022 (оренда за користування приміщенням за січень 2022 року) на суму 6781,67 грн у тому числі ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 2825,70 грн - до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 2825,69 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ 1130,28 грн, всього з ПДВ 3955,97 грн),

-№ 43 від 26.05.2022 (оренда за користування приміщенням за лютий 2022 року) на суму 7423,45 грн у тому числі ПДВ, де 50 % орендної плати у розмірі 3093,11 грн - до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 3093,10 грн без ПДВ на рахунок позивач (ПДВ 1237,24 грн, всього з ПДВ 4330,34 грн),

-№ 154 від 16.09.2022 (оренда за користування приміщенням за червень 2022 року) на суму 3930,11 грн у тому числі ПДВ, де 50 % орендної плати у розмірі 1637,55 грн - до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 1637,54 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ 655,02 грн, всього з ПДВ- 2292,56 грн),

-№ 87 від 19.08.2022 (оренда приміщення за липень 2022 року) на суму 7915,25 грн у тому числі ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 3298,02 грн - до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 3298,02 грн без ПДВ- на рахунок позивача ( ПДВ- 1319,21 грн, всього з ПДВ- 4617,23),

-№ 113 від 23.09.2022 року (оренда за користування приміщенням за серпень 2022 року) на суму 8002,31 грн у тому числі ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 3334,30 грн -до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 3334,29 грн без ПДВ на рахунок позивача ( ПДВ 133,72 грн, всього з ПДВ 4668,01грн),

-№ 174 від 20.10.2022 (оренда за користування приміщенням за вересень 2022 року) на суму 8154,36 грн у тому числі ПДВ, де 50 % орендної плати у розмірі 3397,65 грн - до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 3397,65 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ 1359,06 грн, всього з ПДВ 4756,71 грн),

-№ 196 від 16.11.2022 (оренда за користування приміщенням за жовтень 2022 року) на суму 8358,22 грн у тому числі ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 3482,59 грн - до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 3482,59 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ- 1393,04 грн, всього з ПДВ 4875,63 грн),

-№ 223 від 15.12.2022 (оренда за користування приміщенням за листопад 2022 року) на суму 8416,73 грн у тому числі ПДВ, де 50 % орендної плати у розмірі 3506,97 грн - до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 3506,97 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ- 1402,79 грн, всього з ПДВ- 4909,76грн),

-№ 1 від 23.01.2023 (оренда за користування приміщенням за грудень 2022 року) на суму 8475,65 грн у тому числі ПДВ, де 50 % орендної плати у розмірі 3531,52 грн - до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 3531,52 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ 1412,61 грн, всього з ПДВ- 4944,13 грн),

-№ 22 від 15.02.2023 (оренда за користування приміщенням за січень 2023 року) на суму 8543,45 грн у тому числі ПДВ, де 50 % орендної плати у розмірі 3559,77 грн - до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 3559,77 грн без ПДВ на рахунок позивача (ПДВ-1423,91 грн, всього з ПДВ 4983,68 грн),

-№ 41 від 16.03.2023 (оренда за користування приміщенням за лютий 2023 року) на суму 8603,26 грн у тому числі ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 2816,54 грн - до обласного бюджету, 50 % орендної плати у розмірі 4352,84 грн без ПДВ на рахунок позивача ( ПДВ- 1433,88 грн, всього з ПДВ- 5786,72),

-№ 61 від 14.04.2023 (орендна плата за користування приміщенням за березень 2023 року)на суму 8732,30 грн у тому числі ПДВ, де 100 % орендної плати у розмірі 7276,92 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ- 1455,38 грн грн),

-№ 85 від 15.05.2023 (оренда за користування приміщенням за квітень 2023 року) на суму 8749,76 грн у тому числі ПДВ, де 100 % орендної плати у розмірі 7291,47 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ- 1458,29 грн),

-№ 106 від 15.06.2023 (оренда за користування приміщенням за травень 2023 року) на суму 8793,52 грн у тому числі ПДВ, де 100 % орендної плати у розмірі 7327,93 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ- 1465,59 грн),

-№ 127 від 14.07.2023 (оренда за користування приміщенням з 01.06.2023 по 09.06.2023) на суму 2659,15 грн у тому числі ПДВ, де 100% орендної плати у розмірі 2215,96 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивач (ПДВ- 443,19 грн).

ПрАт «Кінотехпром» здійснено часткову оплату, а саме:

28.12.2021 відповідачем сплачено 3327,36 грн: обласному бюджету 1663,68 грн, управлінню комунального майна 1663,68 грн;

31.01.2022 відповідачем сплачено 3347,32 грн: обласному бюджету 1673,66 грн, управлінню комунального майна 1673,66 грн;

05.07.2022 відповідачем сплачено 3390,82 грн: обласному бюджету 1695,41 грн, управлінню комунального майна 1695,41 грн.

02.08.2022 відповідачем сплачено 3445,08 грн: обласному бюджету 1722,54 грн, управлінню комунального майна 1722,54 грн;

08.12.2022 відповідачем сплачено 4170,76 грн: обласному бюджету 2085,38 грн, управлінню комунального майна 2085,38 грн.

23.12.2022 відповідачем сплачено 4208,36 грн: обласному бюджету 2104,18 грн, управлінню комунального майна 2104,18 грн.

09.02.2023 відповідачем сплачено 4237,20 грн: обласному бюджету 2118,60 грн, управлінню комунального майна 2118,60 грн;

20.02.2023 відповідачем сплачено 5126,07: обласному бюджету 2135,86 грн, управлінню комунального майна 2990,21 грн;

28.03.2023 відповідачем сплачено 5161,95 грн: обласному бюджету 1689,92 грн, управлінню комунального майна 3472,03 грн;

21.04.2023 відповідачем сплачено 5239,38 грн у т.ч. ПДВ 873,23 грн;

26.05.2023 відповідачем сплачено 5249,86 грн у т.ч. ПДВ 874,98 грн;

28.06.2023 відповідачем сплачено 5276,11 у т.ч. ПДВ 879,35 грн;

27.07.2023 відповідачем сплачено 1595,49 грн у т.ч. ПДВ 265,92 грн.

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення:

- 23156,73 грн заборгованості (перед обласним бюджетом) за час фактичного користування об`єктом оренди за період з 01.11.2021 по 09.06.2023 та 2 836,32 грн інфляційних нарахувань;

- 49 956,06 грн заборгованості (перед управлінням комунального майна) за час користування об`єктом оренди за період з 01.11.2021 по 09.06.2023 та 4760,49 грн інфляційних нарахувань;

- 1698,37 грн - проценти річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 01.11.2021 по 31.05.2023;

- 254 221,64 грн - неустойки за період з 01.11.2021 по 09.06.2023.

Станом на день винесення рішення відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсною Додаткову Угоду №3 від 31.08.2017 до Договору оренди №66.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Тлумачення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 та від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 та від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19.

Відповідно до Додаткової Угоди №3 від 31.08.2017 до Договору оренди №66 сторони погодили строк дії Договору 66 та розмір орендної плати, що становить 4023,53 грн та визначений на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Як підставу недійсності додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до Договору №66 позивач за зустрічним позовом зазначає про визнання Чернігівським окружним адміністративним судом у рішенні від 08.09.2021 у справі №620/6623/20 (залишено без змін постановою (Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022)) протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції.

Разом з тим, Відповідач переслідує мету повернення сплачених орендних платежів з моменту укладення Додаткової угоди №3, тобто з 31.08.2017.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (п.48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14), від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (п.9.12).

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 74 -78, 101, 103, 111).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 (на яку міститься посилання в касаційній скарзі відповідача-2) сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:

"Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Наведеним висновком, сформульованим у справі №905/77/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновок, викладений у постанові цієї ж палати від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

З огляду на вказане, враховуючи, що Відповідачем заявлено позов про визнання недійсною Додаткової угоди №3 без застосування наслідків недійсності правочину і вказана угода є частково виконаною, то визнання її недійсною без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав Відповідача, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним Додаткової угоди з підстав обрання Відповідачем неефективного способу захисту.

Щодо первісного позову.

Так, позивачем на підставі п.3.12 Договору нараховано орендну плату з 01.11.2021 по 09.06.2023 після припинення дії Договору в сумі 73112,79 грн.

Так, на підставі п.3.12 Договору, Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно.

Враховуючи предмет та підстави первісного позову суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору, а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Щодо правової природи неустойки за невиконання (несвоєчасне виконання) наймачем обов`язку щодо поверненні речі з найму (оренди) у разі припинення договору найму (оренди)

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

Відтак, нарахування позивачем орендної плати, здійсненої після 31.10.2021 не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України.

Отже, вимоги Позивача в частині стягнення 73112,79грн заборгованості за час фактичного користування об`єктом оренди та, як наслідок, нараховані на зазначену суму інфляційні в сумі 7 596,8грн та процентів річних в сумі 1698,37грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування неустойки в сумі 254221,64грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Враховуючи, що 31.10.2021 Договір оренди припинив свою дію, а акт приймання-передачі майна з оренди підписаний сторонами лише 09.06.2023, відтак, враховуючи положення ч.2 ст.785 ЦК України, у позивача як Орендодавця виникло право на нарахування неустойки в подвійному розмірі.

Відповідачем здійснено оплати після закінчення строку дії договору на суму 53 998,03грн.

Відтак, до стягнення підлягає 200223,61грн неустойки.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням вищевикладених висновків суду, позовні вимоги Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до ПрАТ «Кінотехпром» в частині стягнення 200223,61 грн неустойки є такими, що підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

В решті вимог по стягненню 73112,79 грн заборгованості по орендній платі, 7596,81 грн інфляційних, 1698,37 грн 3% річних та 53998,03 грн неустойки позов задоволенню непідлягає.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

З приводу заяви ПрАТ «Кінотехпром» про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом статей 256, 257, 258,261, 267 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Виходячи із заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 254221,64 грн неустойки за користування об`єктом оренди з 01.11.2021 по 09.06.2023. Судом визнано обґрунтованими вимоги в частині стягнення 200223,61 грн неустойки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями), прийнятої відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 строк дії карантину продовжено до 30.06.2023.

При цьому, 02.04.2020 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, згідно з яким розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п. 12 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України в редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Разом з тим, постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Але, суд зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України від 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, 12.08.2022 №573/2022, 07.11.2022 №757/2022, 06.02.2023 № 58/2023, 01.05.2023 № 254/2023, 26.07.2023 № 451/2023, 06.11.2023 № 734/2023.

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, якщо на спір поширюється правила позовної давності, передбачені ст. 257-259 Цивільного кодексу України (в т.ч. і правило про загальну позовну давність), особа може звернутися за їх захистом як під час так і після закінчення дії воєнного стану. Продовження строку позовної давності гарантується законом.

Отже, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки не сплив.

Відтак, заява ПрАТ «Кінотехпром» не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом судовий збір в сумі 3003,35 грн.

Судовий збір в сумі 2046,10 грн покладається на позивача за первісним позовом.

Судовий збір за зустрічним позовом в сумі 2684 грн покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Щодо первісного позову.

1. Позовні вимоги за первісним позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, код 33469166 до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром», код 14293201 про стягнення 336629,60 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром», вул. Любецька, 66, м. Чернігів, 14021, код 14293201 на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код 33469166, 200223,61 грн неустойки, 3003,35 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті вимог по стягненню 136 405,99 грн відмовити.

Щодо зустрічного позову.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства Кінотехпром до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до Договору оренди № 66 від 01.11.2011 недійсною відмовити.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024.

Суддя М.П. Ноувен