Постанова

від 04.09.2024 по справі 927/1316/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 927/1316/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024

у справі № 927/1316/23 (суддя М.П. Ноувен)

за первісним позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради

до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром»

про стягнення 336 629,60 грн,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром»

до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради

про визнання додаткової угоди недійсною,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі також - Управління) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» (далі також - Товариство) про стягнення 336 629,60 грн заборгованості, а саме: 23 156,73 грн заборгованості (перед обласним бюджетом) за час фактичного користування об`єктом оренди за період з 01.11.2021 до 09.06.2023 та 2 836,32 грн інфляційних втрат; 49 956,06 грн заборгованості (перед управлінням комунального майна) за час користування об`єктом оренди за період з 01.11.2021 до 09.06.2023 та 4 760,49 грн інфляційних втрат; 1 698,37 грн - процентів річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 01.11.2021 до 31.05.2023; 254 221,64 грн - неустойки, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням Товариством умов договору від 01.11.2011 №66 зі змінами.

Приватне акціонерне товариство Кінотехпром подало до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради зустрічний позов, у якому просить визнати додаткову угоду № 3 від 31.08.2017 до договору оренди № 66 від 01.11.2011 недійсною з моменту її вчинення. Як підставу недійсності додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до Договору №66 Товариство зазначає про визнання рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції». Затвердження Методики у новій редакції слугувало підставою для укладення між сторонами додаткової угоди №3.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі №927/1316/23 позовні вимоги за первісним позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» про стягнення 336 629,60 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 200 223,61 грн неустойки, 3 003,35 грн судового збору. У решті вимог про стягнення 136 405,99 грн відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до Договору оренди № 66 від 01.11.2011 недійсною відмовлено.

Розглядаючи первісний позов, суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 6, 610-612, 627, 759, 762, 763, 785 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 216, 283, 284, 286 Господарського Кодексу України (далі ГК України) та встановленими судом обставинами припинення дії договору оренди № 66 від 01.11.2011, наявністю у Товариства обов`язку негайно повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі майна, неодноразовим зверненням Управління до Товариства з вимогами про повернення майна, наявністю судового рішення про повернення орендованого майна та підписання акту приймання-передачі майна з оренди на виконання цього рішення. Суд зауважив, що після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, переданим у найм (оренду), тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. У зв`язку з наведеним, судом було відмовлено у стягненні орендних платежів за користування майном після закінчення строку дії договору оренди, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих Управлінням на суму орендних платежів, та задоволено вимоги про стягнення неустойки. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки частково, суд першої інстанції врахував обставини перерахування Товариством коштів на користь Управління у якості орендних платежів за користування майном у спірний період (з 01.11.2021 до 09.06.2023).

Суд також відмовив Товариству у застосуванні строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки. З огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки не сплив.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції застосував ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 216 ЦК України та правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постановах від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, від 26.05.2023 у справі №905/77/21 про те, що позовна вимога про визнання виконаного або частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Суд наголосив, що зустрічна позовна вимога не містить вимог про застосування наслідків недійсності додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до договору оренди № 66 від 01.11.2011.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Кінотехпром» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог до відповідача за первісним позовом відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою Товариство посилається на те, що висновки, викладені в судовому рішенні, встановлені внаслідок неправильного з`ясування обставин, які мають значення для справи та внаслідок відсутності оцінки наданих Товариством доказів.

Висновки суду першої інстанції не відповідають пункту 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п.6 ст.3, ст. 16, ч. 3 ст. 92, ч. 3 ст. 509, ст.627 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Заявником апеляційної скарги наголошено, що суд не дослідив, як змінилися правовідносини між Управлінням та Товариством після визнання протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції», чи знав Позивач при укладанні Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 від 21.11.2011, що Методика розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції не відповідає законодавству та прийнята в незаконний спосіб.

Також, судом було залишено поза увагою висновки, наведені в рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 620/6623/20 щодо порушення Чернігівською обласною радою порядку прийняття рішення, яким затверджувалась Методика у новій редакції.

Судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 8, ст. 19, ст. 60, ч.1 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 4, ст. ст. 11, 236 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 13, 15, 16, 509 Цивільного кодексу України.

За доводами Товариства, подальше користування майном, а також наявність у договорі умови про необхідність сплати орендної плати до дати фактичного повернення майна з оренди, вказує на наявність підстав для стягнення з Товариства орендної плати, а не неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України. Одночасно, Товариство зауважує на тому, що розрахунок орендної плати, а отже і неустойки здійснено судом на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було визнано судом нечинним.

До апеляційної скарги скаржником додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовану підписанням повного тексту оскаржуваного рішення 29.04.2024 та оприлюдненням його 01.05.2024.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1316/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1316/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

13.06.2024 матеріали справи № 927/1316/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1316/23 та призначено до розгляду на 10.07.2024.

Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 03 липня 2024 року.

Управління скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України, 01.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Управління просить апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1316/23 - без змін. Вважає рішення суду вмотивованим та таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права до встановлених судом обставин та спірних правовідносин сторін. Управління зауважує, що розмір орендної плати, а отже, і неустойки, розраховано судом правильно, з урахуванням умов договору, якими сторони у добровільному порядку погодили використання Методики, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції». Відповідно, враховуючи положення ст. ст. 11, 204, 526, 626, 629, 762 ЦК України до моменту визнання договору недійсним у відповідній частині, зобов`язання за цим договором мають виконуватись відповідно до умов погоджених у договорі. Нарахування орендної плати відбулось на виконання умов договору, а Методика слугувала лише підставою для визначення розміру такої плати та про застосування якої сторони дійшли згоди у договорі.

Управління також звертає увагу на справу №927/1083/20 за первісним позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» про стягнення 10 974,03 грн, та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 до договору оренди № 66 від 01.11.2011 недійсною з моменту її вчинення.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2023 у задоволенні зустрічного позову відмовлено. За висновком Управління, у цьому рішенні судом встановлено преюдиційний факт - відсутність порушення закону на момент укладення додаткової угоди, а відтак і відсутність підстав для визнання недійсною Додаткової угоди №3 до Договору.

За доводами Управління, до цього факту має застосовуватись ч.4 ст. 75 ГПК України. А встановлена судом обставина має бути врахована під час розгляду справи, що переглядається.

Також, Управління вважає, що судом обґрунтовано стягнуто неустойку, передбачену ст. 785 ЦК України, а у стягненні орендних платежів, передбачених п. 3.12 Договору - відмовлено.

03.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Управління комунального майна Чернігівської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

10.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» надійшли пояснення по справі, у яких заявник апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що розрахунок розміру неустойки, зроблений на підставі рішення ради, яке було визнано судом протиправним та нечинним - не може вважатись законним.

Товариство звернуло увагу, що на момент ухвалення рішення у справі №927/1083/20, рішення Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції» ще не було визнано судом протиправним та нечинним, а на момент розгляду справи, що переглядається - уже було визнано нечинним та протиправним, що виключає можливість застосування ч.4 ст. 75 ГПК України.

На переконання Товариства, оскільки сторони у договорі передбачили можливість користування майном та сплату орендної плати після припинення дії договору до моменту фактичного повернення майна, то, з огляду на презумпцію правомірності правочину, до моменту визнання цього пункту недійсним (як такого, що не відповідає ст. 785 ЦК України), відсутні підстави для застосування неустойки, тобто з орендаря має стягуватись орендна плата, а не неустойка.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі №927/1316/23 за клопотанням скаржника відкладено на 04.09.2024.

В судове засідання 04.09.2024 представник позивача явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належно. Втім, враховуючи надану позивачем заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, судова колегія, заслухавши думку представника апелянта, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без участі Управління.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та постановити в частині первісного позову нове рішення про відмову у задоволенні вимог Управління до Товариства.

04.09.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку матеріалам апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що вимоги апеляційної скарги стосуються лише первісного позову, оскільки Товариство просить прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог, заявлених до Товариства. При цьому, Товариством також не оскаржується відмова у застосуванні строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Таким чином, колегією суддів здійснюється перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах, визначених апеляційною скаргою.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, поданого Управлінням відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані представником апелянта в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1316/23 не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2011 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Приватним акціонерним товариством «Кінотехпром» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 (далі Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі майно), що розташоване за адресою: м.Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Приміщення, які знаходяться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 279,6 кв. м, що має окремий вхід. Приміщення, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 81,7 кв. м, що має окремий вхід. Загальна площа приміщень, що передається в оренду, складає 361,3 кв.м. Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. Договору в разі припинення Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю в порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011, зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 2 до цього договору, що є невід`ємною частиною, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 1563,02 грн.

Орендна плата за перший (листопад 2011 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за жовтень та листопад місяці 2011 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.5 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2015 у справі №927/807/15, яке набрало законної сили, орендну плату Орендар зобов`язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених Орендодавцем рахунків у співвідношенні, встановленим Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради (на період його дії).

У п. 3.7 Договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір діє з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2016 року включно.

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в строкове оплатне користування об`єкту оренди за Договором підтверджується двостороннім актом прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою вул. Любецька, 66, м. Чернігів (додаток №1 до Договору).

За п.5.1.12. Договору в разі припинення або його розірвання Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю одержане від нього майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з усіма зробленими в ньому поліпшенями, та відшкодувати Орендодавцю збитки, в разі погіршення стану або втрати (часткової або повної) орендованого майна з вини Орендаря.

Виходячи з умов пунктів 10.6., 10.8., 10.9. після закінчення строку дії Договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано Орендодавцю за актом приймання-передачі.

У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю.

Чинність цього Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його укладено.

Сторони, уклавши додаткову угоду №2 від 23.08.2017 до Договору, переглянули редакцію п.10.1. Договору та пролонгували його дію по 31.08.2017 включно.

У свою чергу, уклавши додаткову угоду №3 від 31.08.2017, сторони переглянули редакцію п.10.1. та пролонгували дію Договору по 31.10.2021 включно.

У подальшому, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» про зобов`язання ПрАТ «Кінотехпром» повернути Управлінню нежитлові приміщення в будівлі, що розташована за адресою: вул. Любецька, 66, м. Чернігів, загальною площею 361,3 м2 (далі - нежитлові приміщення) шляхом підписання акта прийому-передачі, у зв`язку з припинення строку дії договору оренди нежитлових приміщень.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2022 у справі №927/1177/21 позовні вимоги Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» задоволено повністю та зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Кінотехпром» повернути Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради нежитлові приміщення в будівлі, що розташована за адресою: вул. Любецька, 66, м. Чернігів, загальною площею 361,3м.кв, шляхом підписання акту приймання - передачі.

09.06.2023, на виконання судового рішення між сторонами підписано Акт приймання-передачі із орендованого користування майна комунальної власності Чернігівської області, розташованого за адресою вул.Любецька,66. м. Чернігів.

При цьому, під час розгляду спору у справі №927/1177/21 господарськими судами було встановлено, що 06.08.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №03-865 від 05.08.2021 (отримано адресатом 12.08.2021, поштове відправлення №1401305545986) та повідомив, що відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, п.143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483), орендар, який має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами аукціону, має звернутись до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. При цьому, якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звернутись із заявою про продовження договору оренди до моменту погашення ним такої заборгованості. Звертав також увагу на наявність у відповідача непогашеної заборгованості з орендної плати, пропущення строку подачі електронної заявки через особистий кабінет щодо продовження строку дії цього Договору та про припинення договірних відносин сторін з 31.10.2021, та як наслідок, попереджав, що до указаної дати відповідач має звільнити орендоване майно та підписати акт прийому - передачі майна з орендного користування.

24.09.2021, та повторно 29.09.2021, позивач, листами №03-1078 від 24.09.2021 та №03-1086 від 29.09.2021, звертався до відповідача (отримано адресатом 27.09.2021 та 01.10.2021, поштові відправлення 1400052372315 та 1400052372374) з вимогою звільнити займане приміщення по закінченню строку дії Договору (по 31.10.2021) та надати до Управління комунального майна Чернігівскьої обласної ради на підписання акт приймання - передачі з орендного користування майна.

Товариство у добровільному порядку приміщення не звільняло.

Одночасно, під час розгляду спору, судами не встановлено обставин, які б перешкоджали можливості Товариства повернути спірне майно, або ж відсутності у нього можливості підписати акт приймання-передачі майна та направити його Управлінню.

Тобто, Товариство свідомо, після закінчення строку дії договору продовжувало користуватись спірним майном та, як підтверджується матеріалами позову, частково сплачувало орендну плату за користування цим майном.

Предметом первісного позову у справі, що переглядається, є вимоги Управління про стягнення:

23 156,73 грн заборгованості (перед обласним бюджетом) за час фактичного користування об`єктом оренди за період з 01.11.2021 по 09.06.2023 та 2 836,32 грн інфляційних нарахувань;

49 956,06 грн заборгованості (перед управлінням комунального майна) за час користування об`єктом оренди за період з 01.11.2021 по 09.06.2023 та 4760,49 грн інфляційних нарахувань;

1 698,37 грн - проценти річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 01.11.2021 по 31.05.2023;

254 221,64 грн - неустойки за період з 01.11.2021 по 09.06.2023.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, натомість у задоволенні вимог про стягнення орендної плати, нарахованої після припинення дії договору, як і процентів річних та інфляційних втрат - відмовив.

В апеляційній скарзі Товариство вважає такий висновок суду безпідставним, оскільки за позицією Товариства, у п.3.12 Договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно, відтак, має застосовуватись п. 3.12 Договору, а не норма ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення неустойки, передбаченої законом, в той час як підстави для застосування п. 3.12 договору до спірних правовідносин сторін - відсутні.

Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм, із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду), а тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням частини другої статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Оскільки користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не у відповідності до його умов (відбувається неправомірне користування майном), то вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Відтак, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати у період від закінчення строку дії договору і до моменту його повернення за актом приймання-передачі, як і про стягнення процентів річних та інфляційних втрат - є обґрунтованою.

Доводи Товариства про те, що підлягає застосуванню п. 3.12 Договору щодо сплати орендної плати до моменту повернення об`єкту з оренди, а не ч. 2 ст. 785 ЦК України, ґрунтуються на помилковому розумінні Товариством норм права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.

Так, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, відповідно регулятивна норма статті 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Тому, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Отже, яким би способом у Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що мало місце у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Надаючи оцінку вимогам про стягнення неустойки, колегія суддів керується наступним.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, ЦК України та ГК України.

У питанні відповідальності сторін за невиконання зобов`язань за Договором норми статті 29 Закону про оренду відсилають до інших законодавчих актів України та умов договору.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Надаючи оцінку діям Товариства щодо виконання обов`язку з повернення орендованого майна після закінчення строку оренди, колегія суддів виходить із встановлених судом обставин неодноразового звернення Управління до Товариства з листами про закінчення строку дії договору та необхідності повернення майна, відсутності звернень Товариства до Управління з вимогами про пролонгацію договору оренди, а також повернення майна за актом лише після постановлення рішення суду у справі №927/1177/21. Отже, Товариство умисно не виконувало свого зобов`язання з повернення майна після закінчення строку дії договору.

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами Товариства про те, що розраховуючи розмір неустойки, суд першої інстанції безпідставно не врахував обставини визнання незаконним та скасування рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції».

Так, у постанові Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 916/1916/18, ухваленій у подібних правовідносинах щодо стягнення неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України за несвоєчасне повернення об`єкта оренди комунальної форми власності після припинення дії договору, суд погодився з висновками апеляційного господарського суду, що зазначену неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягали б сплаті, якби договір діяв, а також визнав хибним здійснення судом першої інстанції розрахунку суми неустойки, виходячи з орендної плати в розмірі 1,00 грн на рік, адже сторони у додатковому договорі чітко визначили період, на який встановлений зазначений розмір орендної плати з 08.02.2017 по 31.12.2017, а рішенням Одеської міської ради №1655-VII від 08.02.2017 «Про встановлення розміру орендної плати» також обмежено встановлення відповідачу орендної плати в розмірі 1,00 грн на рік періодом з 08.02.2017 до 31.12.2017.

У постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20 суд дійшов висновку про необхідність розрахунку неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України з урахуванням встановленої у договорі базової ставки орендної плати за місяць.

Пунктом 3.3 Договору у первісній редакції, сторони погодили, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011, зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011.

У подальшому, 31.08.2017 сторонами укладено Додаткову угоду №3, якою підпункт 1.1.3 пункту 1.1 розділу 1 Договору оренди викладено у редакції наступного змісту:

« 1.1.3 Вартість Майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, виконаним станом на 11.08.2017, становить 689 748,00 грн.».

Пункти 3.3, 3.4 розділу 3 Договору оренди викладено у редакції наступного змісту:

« 3.3. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ у новій редакції.

3.4. Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено в Додатку 1 до цієї Угоди до Договору, що є невід`ємною його частиною і становить за базовий місяць розрахунку 4 023,53 грн.

Орендна плата за перший (вересень 2017 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень та вересень 2017 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.».

У Додатку №1 до Додаткової угоди №3 визначено, що базовим місяцем є липень 2017 року.

Ставка, затверджена Методикою у новій редакції - 7%.

Виходячи із вартості майна та ставки, розраховано орендну плату на рік - 48 282,36 грн, та на місяць - 4 023,53 грн.

Водночас, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції».

Розглядаючи спір, адміністративні суди встановили порушення, допущені Чернігівською обласною радою у процедурі прийняття оскаржуваного рішення, що є цілком суттєвими та такими, що безумовно свідчать про його незаконність.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Указане судове рішення не потребує його виконання.

Оскільки має місце застосування до Товариства ч. 2 ст. 785 ЦК України, якою встановлено спеціальний вид неустойки за несвоєчасне повернення нерухомого майна після припинення дії договору, а за своєю природою неустойка є розрахунковою величиною і складає «подвійну плату за найм речі за час прострочення», то під час розрахунку розміру неустойки, встановленої ч.2 ст. 785 ЦК України не може враховуватись Методика, затверджена рішенням обласної ради, яке визнано судом незаконним.

Застосування рішення обласної ради, яке визнане судом незаконним суперечить принципу верховенства права, проголошеному у ст.8 Конституції України.

Так, елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі

При цьому, принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда.

Колегія суддів констатує, що 01.11.2021 договір оренди №66 припинив свою дію.

За нормою ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У зв`язку з цим, а також оскільки визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції», колегія суддів вважає, що для розрахунку розміру неустойки варто керуватись відповідним рішенням обласної ради, яке було чинним у період з 01.11.2021 до 09.06.2023 (дата повернення приміщень за актом приймання-передачі).

Тобто, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин сторін положення статей 8, 144 Конституції України як норм прямої дії.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин сторін ст. 204 ЦК України, оскільки предметом спору є стягнення неустойки, передбаченої законом, а не умовами договору.

Отже, за висновком колегії суддів, розрахунок неустойки здійснюється з урахуванням Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 25 березня 2011 року (із змінами, внесеними рішеннями обласної ради від 30 вересня 2011 року, від 18 вересня 2013 року та від 18 вересня 2014 року), а також - Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 10 лютого 2023 року.

Колегія суддів враховує, що п. 3 рішення Чернігівської обласної ради від 10 лютого 2023 року вирішено вважати таким, що втратило чинність, рішення третьої сесії обласної ради шостого скликання від 25 березня 2011 року «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції» з наступними змінами.

Відповідно до п. 7.1. Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 25 березня 2011 року (далі також - Методика від 25.03.2011 року), у разі оренди нерухомого майна фізичними та іншими юридичними особами, розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл.= Вп * Сор / 100

де Опл - розмір річної орендної плати, грн.;

Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення

незалежної оцінки, грн.;

Сор - орендна ставка, визначена в графі 3 додатку № 2.

Як убачається із Додатку №1 до Додаткової угоди №3 від 31.08.2017, 11.08.2017 проведено нову оцінку майна, у зв`язку з чим, вартість майна становить 689748,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору оренди №66, майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

У Додатку № 2 до Методики від 25.03.2011, для виробничих підприємств, (будівлі виробничого призначення, цехи, майстерні, експлуатаційні дільниці) встановлено ставку 6%.

Одночасно, Додаток № 2 має примітку: «Орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, які здійснюють виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7».

Колегія суддів враховує, що Товариство є суб`єктом малого підприємництва та здійснює виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах.

Отже, Сор - орендна ставка становить 4,2 %.

За таких вихідних даних, відповідно до Методики від 25.03.2011, орендна плата на рік дорівнює 28 969,42 грн, а на місяць дорівнює 2 414,12 грн.

У додатковій угоді №3 сторони визначили, що Базовим місяцем є липень 2017 року.

Пунктом 2.3 Методики від 25.03.2011 встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п 5.1. Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 (далі також - Методика від 10.02.2023), у разі передачі в оренду майна річна стартова орендна плата/орендна плата встановлюється у розмірі 10 відсотків від вартості орендованого майна, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки майна, крім випадків, визначених цією Методикою.

У п. 5.2. Методики від 10.02.2023 встановлено, що при розрахунку стартової орендної плати/орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати розмір стартової орендної плати/орендної плати за перший місяць розрахунку визначається у такій послідовності:

Визначається розмір річної орендної плати.

Опл.= Вп * 10 / 100

де, Опл - розмір річної орендної плати, грн;

Вп - вартість орендованого майна на дату проведення незалежної оцінки, грн.

На основі розміру річної орендної плати визначається розмір орендної

плати за перший місяць оренди:

Опл. місячна = Опл / 12 * Інд.інфл.

де, Опл. місячна - орендна плата за перший місяць розрахунку, грн;

Опл. - річна орендна плата, грн;

Інд.інфл. - індекс інфляції за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей місяць.

Оскільки у лютому 2023 року вступила у дію нова Методика з дати її оприлюднення (10.02.2023), то у лютому 2023 року оренда плата за 10 днів розраховується за старою Методикою та складає 1 539,4 грн (4 310,23 грн на місяць, 153,94 грн/день), а орендна плата за 18 днів цього ж місяця - за новою Методикою та становить 3 695,22 грн (5 747,9 грн на місяць, 205,29 грн/день).

При цьому, за новою Методикою від 10.02.2023 розмір орендної плати на рік становить 68 974,8 грн, а на місяць - 5 747,9 грн.

Базовий місяць - лютий 2023 року.

Розмір орендної плати за 9 днів у червні 2023 року становить 1 789,02 грн (5 963,47 грн на місяць, 198,78/день).

Отже, розмір орендної плати, розрахованої відповідно до Методик становить 75 290,30 грн. Орендні платежі мали б такий розмір: у листопаді 2021 року проіндексований розмір оренди становив - 3 334,01 грн, у грудні 2021 року - 3 354,02 грн, у січні 2022 року - 3 397,62 грн, у лютому 2022 року - 3 451,98 грн, у березні 2022 року - 3 607,32 грн, у квітні 2022 року - 3 719,15 грн, у травні 2022 року - 3 819,57 грн, у червні 2022 року - 3 937,97 грн, у липні 2022 року -3 965,54 грн, у серпні 2022 року - 4 009,16 грн, у вересні 2022 року - 4 085,33 грн, у жовтні 2022 року - 4 187,47 грн, у листопаді 2022 року - 4 216,78 грн, у грудні 2022 року - 4 246,30 грн, у січні 2023 року - 4 280,27 грн, у лютому 2023 року - 5 234,62 грн, у березні 2023 року - 5 874,96 грн, у квітні 2023 року - 5 886,71 грн, у травні 2023 року - 5 916,14 грн, у червні 2023 року - 1 789,02 грн.

Відповідно, розмір належної до сплати неустойки становить - 150 580,6 грн.

Водночас, матеріалами справи підтверджується внесення Товариством на користь Управління грошових коштів у якості орендних платежів уже після закінчення строку дії договору, у розмірі 53 775,76 грн.

За здійснених апеляційним господарським судом розрахунків, належний до стягнення розмір неустойки становить - 96 804,84 грн.

Отже, саме у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції не у повному обсязі відповідає чинному законодавству. Водночас, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін ч.2 ст. 785 ЦК України та стягнення неустойки за користування орендованим майном у період після припинення дії договору і до фактичного повернення майна за актом приймання-передачі. Втім, судом першої інстанції неправильно розраховано розмір належної до стягнення неустойки.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення для корегування належної до стягнення суми неустойки.

Оскільки у апеляційній скарзі ставились вимоги про скасування рішення в частині задоволення первісних позовних вимог та про прийняття нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, то з огляду на висновки, до яких суд дійшов за результатом апеляційного перегляду справи, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Північним апеляційним господарським судом, з огляду на викладене зазначається, що Приватному акціонерному товариству «Кінотехпром», за наслідками апеляційного провадження надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Колегія суддів також приймає доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі № 927/1316/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 у справі №927/1316/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в нижчезазначеній редакції:

« 1. Первісний позов Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» про стягнення 336 629,60 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» (14021, Чернігівська область, місто Чернігів, вул. Любецька, будинок 66; ідентифікаційний код 14293201) на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, проспект Миру, 43, будинок 43, ідентифікаційний код 33469166) 96 804 (дев`яносто шість тисяч вісімсот чотири) грн 84 коп. неустойки та 1 452 (одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн 07 коп. судового збору.

3. В іншій частині первісного позову про стягнення 239 824,76 грн відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Кінотехпром» до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання додаткової угоди №3 від 31.08.2017 до договору оренди №66 від 01.11.2011 недійсною відмовити.»

3. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Матеріали справи №927/1316/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.09.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир